Справа № 420/18029/24
01 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ'ЯКОВОЇ, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 497 671 гривня 64 копійки;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 497 671 гривня 64 копійки.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 11.12.2012 по 06.09.2019 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , при виключенні зі списків особового складу позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 у справі №420/6568/20 зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 06.09.2019 включно. 02.03.2021 відповідачем на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 по справі №420/6568/20 виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2016 року у сумі 4413,48 грн. із одночасним утриманням військового збору 1,5%.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.04. 2022 у справі №420/19466/21 зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.12.2015 по 06.09.2019 , з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 року у якості базових місяців для нарахування індексації. 05.05.2023 відповідачем на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2022 у справі №420/19466/21 виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення у сумі 84638,95 грн. із одночасним утриманням військового збору 1,5%, що підтверджується повідомленням про находження коштів .
При звільненні з військової служби не було виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2019 рік. Згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2020 у справі №420/6300/19 відповідачем 08.05.2020 проведено виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 02.05.2019 по 06.09.2019, виходячи із розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, у сумі 9201,66 грн.
З метою виплати компенсації за звільнення без повного розрахунку позивач звернувся до суду щодо виплати середнього заробітку за період з 02.06.2020 по 16.11.2023 включно. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 у справі №420/11388/23 зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача 84638,95 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з
07.09.2019 по 04.05.2023 включно.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 року у справі №420/11386/23 зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення 3823 гривня 93 копійок в місяць у загальній сумі 65 771 гривень 59 копійок за період з 01.03.2018 по 06.09.2019 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
14.05.2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 року у справі №420/11386/23 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення 3823 гривня 93 копійок в місяць за період з 01.03.2018 по 06.09.2019 у загальній сумі 64785,02 грн., із одночасним утримання військового збору 1,5%,
Позивач зазначає, що відповідачем затримано розрахунок виплати індексації-різниці на 1710 днів з 07.09.2019 по 13.05.2024, тому позивач вважає, що за затримку виплати відповідач має сплатити середнє грошове забезпечення . Позивачем наведений розрахунок середнього грошового забезпечення виходячи з середньоденного грошового забезпечення 1017,35 грн. Середній заробіток за період з 07.09.2019 по 18.07.2022 з урахуванням принципу пропорційності складає: 395 118,19 грн., виходячи з розрахунку (1017,35 грн. х 1046 днів х 37,13%). Середній заробіток за період з 19.07.2022 по 18.01.2023 складає: грн. х 184 дні = 187 192,40 грн. Загальна сума середнього заробітку складає: 395 118,19 грн. + 187 192,40 грн. = 582 310,59 грн.
Водночас, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 року у справі №420/11388/23 зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача 84638,95 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.09.2019 року по 04.05.2023 року включно.
Таким чином з урахуванням зазначеного рішення суду, загальний розмір середнього заробітку, який належить до виплати позивачу складає: 582 310,59 грн. - 84638,95 грн. = 497671,64 грн.
Ухвалою від 17.06.2024 відкрито спрощене провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У відзиві на позов відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Звертає увагу суду на ненадання позивачем доказів сплати судового збору. Також вважає, що позивач зловживаючи своїм правом на судовий захист подав аналогічну позовну заяву з аналогічним предметом позову та з тих самих підстав. Рішенням Одеського окружного адміністративного сукду від 13.07.2023 року по справі №420/11388/23, позовні вимоги ОСОБА_1 , до військової частини НОМЕР_1 задоволено частково, зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 84638,95 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.09.2019 року по 04.05.2023 року включно. Відповідно до ст. 117 КЗПП, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
06.12.2024 року (вх. ЕС/71850/24) від представника відповідача надійшла заява про зупинення провадження по справі до набрання законної сили рішенням Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі № 440/6856/22. Ухвалою суду від 17.12.2024 зупинено провадження у справі № 420/18029/24.
Ухвалою від 31.03.2026 поновлено провадження у справі.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки від сторін не надходило клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи за наданими сторонами доказами, суд встановив, що ОСОБА_1 з 11.12.2012 року по 06.09.2019 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.09.2019 року №196 позивача з 06.09.2019 року звільнено з військової служби у зв'язку із закінченням контракту.
Проте при виключенні зі списків особового складу позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення. Позивач для стягнення індексації грошового забезпечення звернувся до суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у справі №420/6568/20 зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 06.09.2019 року включно.
02.03.2021 року відповідачем на виконання рішення по справі №420/6568/20 виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення у сумі 4413,48 грн. із одночасним утриманням військового збору 1,5%.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року у справі №420/19466/21 зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.12.2015 року по 06.09.2019 року, з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 року у якості базових місяців для нарахування індексації.
05.05.2023 року відповідачем на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року у справі №420/19466/21 виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення у сумі 84638,95 грн. із одночасним утриманням військового збору 1,5%.
При звільненні з військової служби позивачу не було виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2019 рік. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року у справі №420/6300/19 відповідачем 08.05.2020 проведено виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у сумі 9201,66 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом щодо виплати середнього заробітку за період з 02.06.2020 по 16.11.2023 включно. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 у справі №420/11388/23 зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача 84638,95 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.09.2020 по 04.05.2023 включно.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 року у справі №420/11386/23 зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення 3823 гривня 93 копійок в місяць у загальній сумі 65 771 гривень 59 копійок за період з 01.03.2018 року по 06.09.2019 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
14.05.2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 року у справі №420/11386/23 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення 3823 гривня 93 копійок в місяць за період з 01.03.2018 року по 06.09.2019 року у загальній сумі 64785,02 грн., із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою (Додаток №7 до позовної заяви).
Предметом даного спору є бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо несвоєчасної виплати всіх належних йому сум при звільненні протиправною, та стягнення середнього заробітку за час затримки за період 07.09.2019 по 18.01.2023 включно в сумі 497 671 гривня 64 копійки.
Надаючи оцінку правомірності відмови відповідача щодо виплати середнього заробітку за час затримки виплати грошових коштів, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 47 Кодексу законів про працю України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ).
Приписами ст.1 Закону №2011-ХІІ встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ч.2 ст.1-2 Закону №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (ст.2 Закону № 2011-XII).
Частиною другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ обумовлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, встановлено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу відповідальності роботодавця за невчасний розрахунок при звільненні з військової служби.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби не врегульовано положеннями спеціального законодавства.
У той же час такі питання унормовано положеннями Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України).
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України приписи спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними відповідно до законодавства всіх виплат у день звільнення та водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку з працівником.
Ураховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, суд приходить до висновку про можливість застосування норм статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення позивача з військової служби.
Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст.116 КЗпП, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ст.117 КЗпП у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Така редакція ст. 117 КЗпП України діє з 19.07.2022.
До цього ст. 116 КЗпП України мала наступну редакцію "При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму". А ст. 117 КЗпП України передбачала: " В разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору".
Спір у цій справі стосується стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, в редакції якої у спірному періоді відбулися зміни на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 №2352-ІХ.
За обставин цієї справи остаточний розрахунок з позивачем всіх належних сум при звільненні, зокрема індексації-різниці грошового забезпечення в сумі 64785 грн. 02 коп., здійснений відповідачем лише 14.05.2024 на виконання рішення суду у справі №420/11386/23 , а періодом, протягом якого відповідач не виконував свій обов'язок щодо виплати належних позивачеві сум, є проміжок часу з 07.09.2019 по 13.05.2024 включно.
Коли спірний період стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні одночасно охоплюється дією редакцій статті 117 КЗпП України, як до змін, внесених Законом № 2352-ІХ та і після їх внесення, то за такого правового врегулювання спірний період варто умовно поділяти на 2 частини: до набрання змінами чинності 19.07.2022 і після цього.
У цій справі період з 27.06.2020 до 19.07.2022 (до набрання чинності Законом №2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом № 2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у шість місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату. Проте, період з 19.07.2022 по 29.04.2024 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.
Передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Таким чином, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка висловлена в постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
Як вбачається із матеріалів справи, що на виконання рішень суду у справі №420/11386/23 відповідачем 14.05.2024 була перерахована позивачу сума індексації-різниці грошового забезпечення 64785 грн. 02 коп., періодом, протягом якого відповідач не виконував свій обов'язок щодо виплати належних позивачеві сум, є проміжок часу з 07.09.2019 по 13.05.2024 включно.
Отже, оскільки повний розрахунок з позивачем фактично було проведено не у день його звільнення з військової служби, то останній, відповідно до ст.117 КЗпП України, дійсно має право на виплату йому середнього заробітку за період затримки повного розрахунку.
Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100, відповідно до п.2 якої її дія поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, а також на фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників.
Враховуючи обставини справи, та згідно положень ст.117 КЗпП України, у спірних відносинах підлягає застосовуванню Порядок №100, як такий що визначає порядок обчислення середньої заробітної плати.
Абзацом 3 п.2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Як вбачається із довідки про грошове забезпечення:
- у липні 2019 року виплати позивачу складають 20654,73 грн.
- у серпні 2019 року виплати позивачу складають 42420,82 грн. = (20304,72 + 20098,10 + 2000,00)
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", середньоденне грошове забезпечення позивача складає:
(20654,73 грн. + 42420,82 грн.) / 62 = 1017,35 грн.
Розмір відшкодування за несвоєчасний розрахунок при звільненні позивача необхідно обчислювати шляхом множення розміру середньоденного грошового забезпечення (середнього заробітку) позивача перед його звільненням з військової служби на період затримки виплати індексації.
За розрахунком позивача сума середнього заробітку за час затримки розрахунку щодо виплати індексації грошового забезпечення належна позивачу за період з 07.09.2019 року по 18.07.2022 року ( 1046 днів) має складати: 395 118,19 грн.
З 19.07.2022 набрав чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-IX від 01.07.2022, яким положення статті 117 КЗпП України викладено в новій редакції та встановлено обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюються не більш, як за шість місяців.
Отже, за період прострочення з 19.07.2022 до 13.05.2024 розрахунок середнього заробітку регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.
Період прострочення з 19.07.2022 по 18.01.2023 становить 184 дні або 6 місяців. Середній заробіток за період з 19.07.2022 року по 18.01.2023 року складає: 1017 грн. 35 коп. х 184 дні = 187 192,40 грн.
Загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку щодо виплати індексації грошового забезпечення за весь період прострочення (07.09.2019 - 13.04.2024) за розрахунками позивача має складати: 395 118,19 грн. + 187 192,40 грн. = 582 310,59 грн.
Разом з тим, суд приймає до уваги, що рішенням ООАС від 13.07.2023 у справі № 420/11388/23 був задоволений позов ОСОБА_1 , зокрема, зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на його користь 84638,95 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.09.2019 року по 04.05.2023 року включно, а саме за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення 84638,95 грн. та грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій 9201,66 грн.
Отже, з відповідача на користь позивача вже було стягнуто середнє грошове забезпечення за період прострочення 07.09.2019 - 18.07.2022 та з 19.07.2022 по 18.01.2023 (184 дні). Ч.1 ст. 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Невиплата всіх належних працівнику сум при звільненні дає йому право на застосування стягнення середнього заробітку в межах 6-місячного строку (з 19.07.2022). Подвійне стягнення середнього заробітку суперечить діючому законодавству.
Суд вважає, що подання позивачем декілька позовів про стягнення різних видів невиплачених доходів, за якими є позитивні судові рішення, виплата присуджених судом сум здійснена в різні часові проміжки, не означає, що за кожну стягнуту та присуджену суму доходу, яка буде несвоєчасно виплачена позивачу, суд має зобов'язати нарахувати в кожному випадку середнє грошове забезпечення, оскільки таке положення ставить звільненого військовослужбовця в нерівне становище від діючого військовослужбовця.
Тому в частині вимог про стягнення середнього заробітку за затримку виплаті індексації-різниці за період з 19.07.2022 по 11.06.2024 суд відмовляє в задоволенні позову.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відтак, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вікторія ХОМ'ЯКОВА
.