27 березня 2026 рокусправа № 380/20617/25
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої - судді Потабенко В.А.,
секретаря судового засідання - Согор А.Н.,
за участі:
представників позивача - Кошової М.С., Баумана Ю.Т., згідно договорів,
представника відповідача - Черевки М.М., згідно наказу,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,
дочірнє підприємство «Санаторій «Моршинкурорт» приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (далі - ДП «Санаторій «Моршинкурорт», позивач) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області, відповідач), у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Н» від 17.09.2025 № 0429670403 на суму 1078984,99 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ГУ ДПС у Львівській області було проведено камеральну перевірку ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», за результатом проведення якої було складено акт про результати камеральної перевірки щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування від 03.11.2023 № 27588/13-01-04-12-04/2649905. З аналізу акту про результати камеральної перевірки щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування від 03.11.2023 № 27588/13-01-04-12-04/2649905 вбачається, порушення платниками податку на додану вартість граничного терміну реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних. На підставі акту про результати камеральної перевірки щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування від 03.11.2023 № 27588/13-01-04 12-04/2649905 було прийнято податкове повідомлення - рішення від 21.11.2023 № 26831/13-01-04-12 на суму 1189963 грн., яке позивач оскаржив до суду. Львівський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 380/1058/24, яким позов задовольнив частково та визнав протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області №26831/13-01-04-12 від 21.11.2023. 15.04.2025 Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову у справі № 380/1058/24, якою апеляційну скаргу ГУ ДПС у Львівській області задовольнив частково, скасував рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі № 380/1058/24 у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №26831/13-01-04-12 від 21.11.2023. Ухвалив у вказаній частині постанову, якою визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області №26831/13-01 04-12 від 21.11.2023 про нарахування штрафної (фінансової) санкції на суму 110978 грн. У задоволенні іншої частини вимог відмовив. 25.05.2025 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду повернув ГУ ДПС у Львівській області подану ним касаційну скаргу, про що була постановлена ухвала від 25.05.2025. 18.09.2025 ГУ ПФУ ДПС у Львівській області надіслало ДП «Санаторій «Моршинкурорт» через Електронний кабінет платника податків нове податкове повідомлення - рішення від 17.09.2025 № 0429670403 на суму 1078984,99 грн. З таким рішенням позивач не погоджується, вважає його протиправним з огляду на таке. Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204 затверджено Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків. Відповідно до п. 7 розділу ІІ вказаного Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 № 1204, якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або інших зобов'язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку з використанням платником податку права на податкову знижку, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку, наданої відповідними підрозділами контролюючого органу, до функцій яких належить розгляд скарг в адміністративному порядку та/або супроводження справ у судах, складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або інших зобов'язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи та/або податкового кредиту та/ або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку з використанням платником податку права на податкову знижку, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені, у тому числі за порушення норм іншого законодавства. Згідно п. з 9 розділу ІІ Порядку податкові повідомлення-рішення згідно з пунктами 6-8 цього розділу складаються контролюючим органом, який склав попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким контролюючим органом рішення за результатами адміністративного, судового оскарження або іншого рішення про скасування раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення. При цьому у разі отримання вищезазначених рішень структурним підрозділом, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції контролюючого органу, або відповідальною особою, визначеною керівником (виконувачем його обов'язків, його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу для виконання таких функцій, забезпечується надання такого рішення структурному підрозділу, яким складалось попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 1 робочого дня, що настає за днем його отримання. Податковий орган отримав постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі № 380/1058/24 15.04.2025 о 20:45 год., що підтверджується карткою руху документа - постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі № 380/1058/24. Таким чином, відбулось зменшення суми штрафної (фінансової) санкції за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних визначених у податковому повідомленні - рішенні від 21.11.2023 № 26831/13-01-04-12 на суму 110978,01 грн. Водночас, ГУ ДПС у Львівській області склало на суму зменшеної штрафної санкції податкове повідомлення-рішення № 0429670403 лише 17.09.2025, тобто через 5 місяців і 3 дні після отримання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі № 380/1058/24 і за межами присічного строку. Як наслідок, податковий орган втратив повноваження на прийняття нового податкового повідомлення рішення на виконання судового рішення. Позивач наголошує, що встановлений п. 9 розділу ІІ Порядку триденний робочий строк не є рекомендаційним, а є імперативною нормою, що встановлює преклюзивний (присічний) строк, після закінчення якого контролюючий орган втрачає повноваження на прийняття нового податкового повідомлення-рішення на виконання судового рішення. Пропуск цього строку на понад п'ять місяців є не просто формальним порушенням, а свідчить про порушення відповідачем фундаментальних принципів належного адміністрування, зокрема, принципу своєчасності (п. 10 ч. 2 ст. 2 КАС України) та правової визначеності. Також позивач покликається на ст. 61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення та п. 113.8. ст. 113 Податкового кодексу України, згідно якого за одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України. Крім того, принцип «non bis in idem» закріплений у ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Нікого не може бути вдруге притягнуто до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави». Тобто повторна підстава для прийняття податкового повідомлення-рішення від 17.09.2025 року № 0429670403, яка вже була підставою для прийняття податкового повідомлення -рішення від 21.11.2023 № 26831/13-01-04-12 є свідченням повторного притягнення ДП «Санаторій «Моршинкурорт» до юридичної відповідальності за одне й те саме діяння, що є порушенням загальновизнаного принципу юридичної відповідальності - «non bis in idem» (не повинно бути двох покарань за одне й те саме правопорушення). Також позивач стверджує про відсутність в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 17.09.2025 № 0429670403 детального розрахунку податкового зобов'язання та штрафних фінансових санкцій, що, на його думку, є порушенням п.п. 58.1.1. п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та п. 3. розділу II Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків. Вказує позивач і на підписання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 17.09.2025 № 0429670403 особою без повноважень. Так, за твердженнями позивача, спірне податкове повідомлення-рішення не було підписано ні керівником, ні виконуючим обв'язку керівника або уповноваженою особою ГУ ДПС у Львівській області, начальником відділу податків і зборів з юридичних осіб інших галузей управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Львівській області Романом Раїною, повноваження якого належним чином не підтверджені. За таких обставин позивач просив позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 20.10.2025 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (вх. № 87909 від 04.11.2025), де зазначив, що ГУ ДПС у Львівській області, ознайомившись з позовною заявою ДП «Санаторій «Моршинкурорт», не погоджується з її вимогами та вважає їх такими, що не ґрунтуються на належних доказах та не відповідають вимогам норм чинного законодавства, зважаючи на таке. Щодо податкового повідомлення-рішення від 17.09.2025 №0429670403 на суму 1078984,12 грн., прийнятого на підставі акту про результати камеральної перевірки щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування №27588/13-01-12- 04/02649905 від 03.11.2023, то зазначив таке. Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято за наслідками адміністративного оскарження, на підставі та на виконання постанови Восьмим апеляційним адміністративним судом постанову від 15.04.2025 у справі № 380/1058/24, якою апеляційну скаргу ГУ ДПС у Львівській області було задоволено частково, скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі № 380/1058/24 у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області №26831/13-01-04-12 від 21.11.2023. Ухвалено у вказаній частині постанову, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області №26831/13-01 04-12 від 21.11.2023 в частині нарахування штрафної (фінансової) санкції на суму 110978,01 грн. У задоволенні іншої частини позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №26831/13-01-04-12 від 21.11.2023 відмовлено. Отже, суд встановив правомірність нарахованих штрафних санкцій та скасував податкове повідомлення-рішення у частині, де, на його думку, контролюючим органом неправомірно застосовано штрафну санкцію. У своїй позовній заяві позивач зазначає, що контролюючий орган, начебто, повторно притягує ДП «Санаторій «Моршинкурорт» до одного й того ж виду юридичної відповідальності за одне і те саме правопорушення. Такі твердження є юридично необґрунтованими, надуманими та спрямовані на введення суду в оману. Контролюючим органом жодним чином не вчинено дій, які б свідчили про намір притягнути позивача двічі до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме порушення. Зазначене порушення конституційного принципу, закріпленого у ч. 1 ст. 61 Конституції України, є безпідставним, оскільки попереднє податкове повідомлення-рішення від 21.11.2023 №26831/13-01-04 12, яке було оскаржене у судовому порядку, втратило чинність у зв'язку з набранням законної сили постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2025 року, якою було частково скасовано відповідне рішення контролюючого органу; відповідно до вимог законодавства, після набрання чинності зазначеною постановою, податковий орган скасував попереднє податкове повідомлення рішення та вжив заходів для приведення своєї позиції у відповідність до судового рішення; на підставі того ж самого акту перевірки, але з урахуванням судової оцінки обставин справи та в межах строку давності, податковим органом було прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 17.09.2025 №0429670403, яким визначено менший розмір грошового зобов'язання. Таким чином, повторного притягнення до відповідальності не відбулося, а дії податкового органу спрямовані виключно на виконання постанови суду та дотримання норм Податкового кодексу України. Постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2025 набрала законної сили у день її проголошення, що прямо передбачено положеннями Кодексу адміністративного судочинства України. Подання касаційної скарги та ухвала про її повернення не зупиняє набрання законної сили апеляційним рішенням. ГУ ДПС у Львівській області, зважаючи на судову практику та з метою уникнення надмірного податкового тиску, було прийнято нове податкове повідомлення-рішення, яким було враховано висновки адміністративних судів першої та апеляційної інстанцій; зменшено суму податкового зобов'язання, що повністю спростовує доводи про повторність та свідчить про дотримання принципу пропорційності. Отже, нове податкове повідомлення-рішення прийняте не з метою повторного притягнення до відповідальності, а виключно з метою належного виконання рішення суду, що набрало законної сили, та з урахуванням реального обсягу правопорушення. Доводи Позивача про порушення ст. 61 Конституції України є юридично неспроможними. Скасування податкового повідомлення-рішення у частині, як і видання нового рішення із врахуванням висновків суду, є прямим наслідком дії принципу обов'язковості судових рішень, закріпленого у ст. 129-1 Конституції України та ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України. Отже, нове рішення контролюючого органу не є актом нового притягнення до відповідальності, а навпаки- формою реалізації правових висновків суду з метою усунення виявлених порушень та приведення податкового рішення у відповідність до судового акта. Контролюючий орган не створював нових підстав для відповідальності, не змінював кваліфікації порушення та не дублював штрафні санкції, а лише виконав судове рішення у встановленому законом порядку. Верховний Суд неодноразово підтверджував можливість часткового скасування податкового повідомлення-рішення та прийняття нового рішення з урахуванням висновків суду. Необґрунтованими є також посилання Позивача на порушення триденого строку, передбаченого пунктом 9 розділу ІІ Порядку №1204. Вказаний строк є організаційно процедурним, а не преклюзивним, і його недотримання не тягне автоматичної втрати повноважень контролюючим органом. Порядок №1204 має підзаконний характер, а Податковий кодекс України не містить норм, які б встановлювали наслідки пропуску такого строку. Головним є не сам часовий проміжок, а факт виконання судового рішення, що підтверджує дотримання принципу верховенства права та правової визначеності. Крім того, слід зазначити, що акт камеральної перевірки, який став підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, сам по собі не є актом притягнення до відповідальності, а лише документально фіксує встановлені факти порушення. Повторне використання цього акта при складанні нового рішення не свідчить про повторне застосування санкцій, якщо нове рішення базується на скоригованій сумі штрафу, визначеній у відповідності до судових висновків. Таким чином, дії ГУ ДПС у Львівській області були спрямовані виключно на належне виконання судового рішення, що набрало законної сили, і не мають ознак повторного притягнення до відповідальності. Нове податкове повідомлення-рішення є формою реалізації судового акта, видане в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України. Недотримання строку його прийняття не може слугувати самостійною підставою для звільнення платника податку від відповідальності за податкове правопорушення. Порушення, на які покликається позивач, є необґрунтованими та в цілому не є фундаментальними та такими, що є підставою для скасування спірного податкового повідомлення-рішення. Позивач жодним чином не обґрунтував причинно-наслідковий зв'язок між процедурними порушеннями та незаконністю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Враховуючи наведене, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.
11.11.2025 за вх. № 89805 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначив, що ключова правова позиція відповідача побудована на хибній та небезпечній для правопорядку тезі про те, що нібито допущені ним численні та грубі порушення процедури є «формальними», «технічними» або «неістотними» дефектами, які не можуть слугувати підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, «правильного по суті». Позивач стверджує, що прийняте з фундаментальним порушенням принципу (заборони подвійного притягнення до відповідальності) та на підставі юридично «вичерпаного» акту перевірки, з порушенням базових принципів «правової визначеності» та «належного урядування», закріплених у практиці ЄСПЛ, спірне рішення є протиправним, таким, що порушує усі імперативні та розумні строки, нікчемним, оскільки підписане особою, що діяла поза межами повноважень, немотивованим через відсутність обов'язкового детального розрахунку санкцій. Теза ж відповідача про виконання судового рішення є маніпулятивною та юридично неспроможною, оскільки акт про результати камеральної перевірки від 03.11.2023 № 27588/13-01-04-12 04/2649905 є юридичним фактом, який слугує одноразовою підставою для реалізації контролюючим органом своїх владних повноважень щодо притягнення до відповідальності. Ці повноваження були вичерпані відповідачем 21.11.2023, коли він прийняв перше податкове повідомлення-рішення № 26831/13-01-04-12. З цього моменту акт про результати камеральної перевірки щодо несвоєчасної реєстрації накладних/розрахунків коригування від 03.11.2023 № 27588/13-01-04-12 04/2649905 як підстава для нового ППР був юридично вичерпаний. Постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі № 380/1058/24 не надавала відповідачу нових повноважень і не відроджувала правову силу акта про результати камеральної перевірки щодо несвоєчасної реєстрації накладних/розрахунків коригування від 03.11.2023 № 27588/13-01-04-12-04/2649905. Судове рішення модифікувало правові наслідки першого ППР, зменшивши його суму. Відповідач, прийнявши 17.09.2025 оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0429670403, вдруге притягнув позивача до відповідальності за ті самі діяння, які вже були предметом оцінки в акті камеральної перевірки від 03.11.2023 та були підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 21.11.2023. Належним виконанням рішення суду у справі № 380/1058/24 було б коригування суми первинного податкового повідомлення-рішення № 26831/13-01-04-12 в інтегрованій картці платника податків (ІКПП), а не створення нової юридичної сутності - другого податкового повідомлення-рішення. Дії відповідача свідчать не про виконання судового рішення, а про нову спробу притягнення до відповідальності, що є неприпустимим. Посилання Позивача у позові на практику у справі № 520/13211/23 є абсолютно доречним та підтверджує неправомірність такої «безкінечної» реалізації повноважень на підставі одного акту. Щодо посилання Відповідача на неістотність порушення 3-денного строку при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 17.09.2025 № 0429670403, то позивач стверджує, що цей строк є імперативним та преклюзивним (присічним), і ось чому. Порядок № 1204 є нормативно-правовим актом, обов'язковим до виконання, деталізує спосіб та строки реалізації повноважень ДПС, як того вимагає ч. 2 ст. 19 Конституції України. Суб'єкт владних повноважень не може на власний розсуд вирішувати, які норми є «організаційними», а які - ні. Строк реалізує принцип «належного урядування» (good administration). Цей принцип, що випливає з практики ЄСПЛ (зокрема, ст. 41 Хартії ЄС про основні права), вимагає, щоб справи розглядалися «неупереджено, справедливо і в розумний строк». Строк забезпечує «правову визначеність». Позивач вважає, що публічні органи влади повинні приймати рішення відповідно до строків, встановлених національним законом, або протягом розумного періоду часу, забезпечуючи правову визначеність для всіх сторін». Таким чином, 3-денний строк у п. 9 Порядку № 1204 - це і є той самий «встановлений чинним законодавством України» строк, який забезпечує позивачу правову визначеність. Це не «формальність», це механізм реалізації фундаментального права платника податків знати свій остаточний правовий статус і він не може бути скасований бажаннями суб'єкта владних повноважень. Щодо нікчемності податкового повідомлення-рішення від 17.09.2025 № 0429670403 (acting ultra vires) внаслідок підписання неповноваженою особою, то відповідач у відзиві не зміг надати на нього жодної змістовної відповіді, віднісши його до загальних «технічних помилок». Це не «технічна помилка». Це питання компетенції та юрисдикції. На відміну від «формального дефекту» (наприклад, друкарської помилки у даті), підписання документу особою без повноважень є фундаментальним дефектом, який робить такий акт нікчемним з моменту його видання. Аргумент відповідача, що зміст рішення можна з'ясувати, є нерелевантним. Якщо акт нікчемний через відсутність повноважень у підписанта, його зміст (суть) не має жодного юридичного значення і не підлягає аналізу. Суд не може підтвердити законність акту, який юридично не існує. Щодо порушення права на захист через відсутність детального розрахунку санкцій, то це є прямим порушенням п.п. 58.1.1 Податкового кодексу України та п. 3 розділу ІІ Порядку № 1204. Відповідач у відзиві знову відкидає це порушення як «формальність», стверджуючи, що «з його змісту можна... чітко встановити суму». Це не «формальність», це порушення права на мотивоване рішення та право на захист. Вимога п.п. 58.1.1 Податкового кодексу України про детальний розрахунок є імперативною. Її мета - надати платнику податків повну інформацію про те, як контролюючий орган дійшов до вказаної суми. Сама сума (1078984,99 грн) не є обґрунтуванням.
21.11.2025 за вх. № 92985 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, згідно з якими позивач у своїй позовній заяві та відповіді на відзив цілеспрямовано формує викривлену картину правової ситуації, стверджуючи, що податковий орган нібито повторно притягає його до відповідальності та вчиняє дії, які суперечать положенням ст. 61 Конституції України. Такі твердження є юридично неспроможними, оскільки повністю ігнорують зміст постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі №380/1058/24, якою прямо встановлено факт порушення позивачем вимог щодо своєчасної реєстрації податкових накладних та підтверджено правомірність значної частини застосованих до нього штрафних санкцій. Суд апеляційної інстанції недвозначно визнав законними та обґрунтованими штрафи у сумі 1 078 984,99 грн., визначивши лише конкретний перелік податкових накладних, до яких штраф не підлягає застосуванню, а також точний розмір скасованої санкції - 110978,01 грн. Попри це, позивач продовжує стверджувати, що має бути повністю звільнений від відповідальності, хоча суд уже встановив наявність правопорушення та обсяг його правових наслідків. У позовних доводах позивач фактично ігнорує резолютивну частину постанови апеляційного суду та намагається представити правову ситуацію так, ніби контролюючий орган не мав права учиняти жодних дій після часткового скасування первинного податкового повідомлення-рішення. Такі твердження є викривленням правових наслідків судового рішення, оскільки п. 7 розділу ІІ Порядку №1204 прямо покладає на податковий орган обов'язок скласти нове податкове повідомлення-рішення із врахуванням висновків суду. Податковий орган не може залишити в обігу податкове повідомлення рішення, яке суд частково скасував, а, відтак, зобов'язаний привести свій акт у відповідність до постанови суду. Саме тому було сформовано нове податкове повідомлення-рішення від 17.09.2025 №0429670403, у якому відображено виключно той обсяг грошових зобов'язань, який суд визнав законним та таким, що підлягає сплаті. Це не є новим притягненням до відповідальності, а єдино можливим способом виконання постанови суду, яка набрала законної сили. Позивач також безпідставно твердить, що контролюючий орган мав складати новий розрахунок штрафних санкцій. Однак жодна норма Податкового кодексу України або Порядку №1204 не покладає такого обов'язку на контролюючий орган. Первинний розрахунок штрафних санкцій був предметом дослідження суду, а постанова апеляційної інстанції вже містить вичерпні вказівки: зазначено конкретні податкові накладні (за порядковими номерами від 2 до 121), до яких штраф не застосовується, а також визначено точні суми, що підлягають вилученню. Суд фактично сам виключив окремі позиції з розрахунку, чим сформував обов'язковий для виконання обсяг коригування. Тому податковий орган діяв у повній відповідності до судової постанови, використавши первинний розрахунок як базу та вилучивши лише ті позиції, які суд визнав неправомірними. Будь-який інший спосіб визначення суми штрафу був би неприпустимим, оскільки означав би самостійне переоцінювання рішення суду, що суперечить принципу обов'язковості судових рішень. Доводи позивача щодо нібито порушення вимог п.п. 58.1.1 п. 58.1 Податкового кодексу України є помилковими та ґрунтуються на неправильному розумінні суті цієї норми. Підпункт 58.1.1 Податкового кодексу України дійсно містить вимогу щодо зазначення у податковому повідомленні-рішенні розрахунку податкового зобов'язання, однак ця вимога не означає обов'язку контролюючого органу здійснювати повторний або новий розрахунок, якщо такий розрахунок уже був складений під час перевірки та досліджений судом під час попереднього судового розгляду. У даному випадку розрахунок, про який говорить позивач, був складений контролюючим органом у межах акту камеральної перевірки та повністю досліджений судами першої та апеляційної інстанцій у справі №380/1058/24. Суд апеляційної інстанції чітко визначив, які саме позиції цього розрахунку підлягають виключенню, зазначивши їх у натурі - як за порядковими номерами (№ 2- 121 включно), так і за конкретною сумою неправомірно застосованої санкції (109958,01 грн. + окрема податкова накладна на 1020 грн.). Суд не визнав розрахунок помилковим у цілому та не зобов'язував контролюючий орган складати новий. Навпаки, постанова апеляційного суду фактично містить власний уточнений розрахунок, обов'язковий для виконання. Тому нове податкове повідомлення-рішення від 17.09.2025 містить саме той розмір грошового зобов'язання, який був підтверджений судом, а базовий розрахунок залишається незмінним, за винятком виключених судом позицій. Це повністю відповідає вимогам п.п. 58.1.1 Податкового кодексу України, оскілки контролюючий орган навів суму узгодженого грошового зобов'язання, що ґрунтується на раніше складеному і вже перевіреному судом розрахунку. Посилання позивача на неможливість перевірити, які саме податкові накладні увійшли до суми грошового зобов'язання, є безпідставним, оскільки така інформація була детально наведена у первинному податковому повідомленні-рішенні та доданому до нього розрахунку штрафних санкцій, що наявний у матеріалах справи і був предметом судового дослідження. Постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду лише виключила частину цього розрахунку, не змінюючи структури чи суті його формування. Отже, саме первинний розрахунок є джерелом інформації щодо того, які податкові накладні з яким простроченням та з якою ставкою штрафу увійшли до суми грошового зобов'язання, а постанова суду - документом, що визначає, які позиції з нього підлягають виключенню. Доводи позивача про те, що він не може перевірити, чи коректно Відповідач врахував суму скасовану апеляційним судом, також не відповідають реальним обставинам. Вказана сума була визначена самим апеляційним судом, а не контролюючим органом. Суд прямо зазначив її в резолютивній частині постанови, розділивши на дві частини - 109958,01 грн. та 1020 грн. Контролюючий орган не здійснював жодних власних обчислень щодо цієї суми, а лише виконав судове рішення у точному обсязі. Тому будь-які припущення позивача стосовно можливих неправильних розрахунків з боку податкового органу є не лише безпідставними, але й фактично свідчать про ігнорування структури та змісту постанови апеляційної інстанції. Таким чином, усі елементи розрахунку штрафних санкцій залишаються видимими, доступними та зрозумілими для позивача, а їх зміст не зазнав змін, окрім тих, що прямо зроблені судом. ГУ ДПС у Львівській області вкотре зазначає, що мала місце не інша податкова перевірка, не інший суб'єкт господарювання і не інший обсяг правовідносин. Суд апеляційної інстанції досліджував саме розрахунок штрафних санкцій, складений щодо цього підприємства, за конкретними накладними, за конкретні періоди, на підставі того самого акту перевірки. Тому висновки апеляційного суду є не абстрактними чи загальними, а персонально адресованими цьому позивачу та мають пряме преюдиційне значення. На думку відповідача, позивач, усвідомлюючи ці обставини, намагається створити штучний привід для визнання нового податкового повідомлення-рішення протиправним, посилаючись на обставини, які не мають юридичного значення. Наголошує і на безпідставності посилань позивача щодо підписання податкового повідомлення-рішення від 17.09.2025. Законодавство України не містить вимоги про підписання податкових повідомлень-рішень виключно керівником ГУ ДПС. Відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення рішення підписуються посадовими особами контролюючого органу, які діють у межах своїх службових повноважень. Накази ДПС про розподіл функціональних обов'язків надають начальнику відповідного структурного підрозділу ГУ ДПС право підпису податкових повідомлень-рішень у межах делегованих повноважень. Така практика є усталеною та багаторазово підтверджувалася судовою практикою як правомірна. Позивач без будь-яких правових підстав заявляє, що начальник відповідного структурного підрозділу ГУ ДПС у Львівській області Раїна Роман нібито не є уповноваженою особою. Такі твердження є абсолютно голослівними, не підтверджені жодними доказами, не спираються на норми Податкового кодексу України та не містять жодного посилання на нормативно-правовий акт, який би хоч якимось чином обмежував повноваження начальника підрозділу підписувати податкові повідомлення-рішення. Позивач не довів і навіть не спробував довести, у чому саме полягає «неуповноваженість» цієї посадової особи. Ні в позовній заяві, ні у відповідних поясненнях не наведено жодного документу, що підтверджував би відсутність у Романа Раїни права підпису. Начальник відповідного підрозділу ГУ ДПС є службовою особою контролюючого органу, якій делеговано право підписання податкових повідомлень-рішень. Ці обставини підтверджуються як внутрішніми актами ДПС, так і загальною практикою податкової служби. Жоден нормативно-правовий акт не передбачає, що податкове повідомлення-рішення повинно бути підписане виключно керівником Головного управління або його заступником. Такий підхід суперечив би і структурі органів ДПС, і щоденній практиці застосування податкового законодавства, адже обсяг рішень, що приймаються податковими органами, потребує делегування повноважень. Особливої уваги потребують твердження позивача про нібито пропущення контролюючим органом строку для прийняття податкового повідомлення-рішення після набрання законної сили постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду. Такі доводи є необґрунтованими, юридично хибними та свідомо викривляють правову природу строків, передбачених Порядком №1204. Факт виконання судового рішення є пріоритетним і жодна норма не пов'язує цю дію з наслідком у вигляді незаконності податкового повідомлення-рішення у разі порушення формального строку. Застосування цього строку у спосіб, який пропонує позивач, призвело б до ситуації, за якої платник податків мав би право ігнорувати судове рішення, якщо податковий орган не встиг технічно підготувати податкове повідомлення-рішення у триденний строк, що суперечить принципам обов'язковості судових рішень та верховенства права.
02.12.2025 за вх. № 95801 від позивача надійшли пояснення у справі, зміст яких є аналогічним позовній заяві та відповіді на відзив.
09.01.2026 за вх. № 1905 представником відповідача долучено докази до матеріалів справи та наведено доводи, аналогічні за змістом із відзивом на позовну заяву.
14.01.2026 за вх. № 3242 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
06.02.2026 за вх. № 9724 від представника відповідача надійшли додаткові докази у справі.
Протокольною ухвалою від 17.03.2026 суд закінчив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги повністю та просили їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позов.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ГУ ДПС у Львівській області на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 розділу I, п. 75.1 ст. 75 розділу ІІ Податкового кодексу України, у порядку визначеному п. 76.2 ст. 76 розділу ІІ Кодексу, проведено камеральну перевірку щодо дотримання ДП «Санаторій «Моршинкурорт» порядку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначеного вимогами п. 192.1 ст. 192, п. 201.10 ст. 201 Кодексу, за період з 01.08.2021 по 01.10.2022.
Оскільки дані камеральної перевірки свідчили про несвоєчасну реєстрацію позивачем податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних з урахуванням строків давності, відповідачем було складено акт №27588/13-01-12- 04/02649905 від 03.11.2023.
На підставі даного акту було прийнято 2 податкових повідомлення-рішення, що були оскаржені позивачем у судовому порядку у межах справи №380/1058/24:
1) №26831/13-01-04-12 від 21.11.2023, винесене ГУ ДПС у Львівській області про сплату 1189963,00 грн. штрафу за встановлене порушення граничних строків реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених абз. абз. 15, 16 п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, та згідно з абз. 2 п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування;
2) №26832/13-01-04-12 від 21.11.2023, винесене ГУ ДПС у Львівській області про сплату 355740,82 грн. штрафу за встановлене порушення граничних строків реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених абз. абз. 15, 16 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, та згідно з абз. 2 п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового Кодексу України за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування.
Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив до суду.
17.06.2024 Львівський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 380/1058/24, яким позов задовольнив частково та визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області №26831/13-01-04-12 від 21.11.2023.
15.04.2025 Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову у справі № 380/1058/24, якою апеляційну скаргу ГУ ДПС у Львівській області задовольнив частково, скасував рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі № 380/1058/24 у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області №26831/13-01-04-12 від 21.11.2023. Ухвалив у вказаній частині постанову, якою визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області №26831/13-01 04-12 від 21.11.2023 в частині нарахування штрафної (фінансової) санкції на суму 110978,01 грн. У задоволенні іншої частини позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №26831/13-01-04-12 від 21.11.2023 відмовив.
25.05.2025 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду повернув ГУ ДПС у Львівській області подану ним касаційну скаргу, про що постановив ухвалу від 25.05.2025 у справі № 380/1058/24.
Таким чином, набрало законної сили рішення суду, яким визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області №26831/13-01-04-12 від 21.11.2023 в частині нарахування штрафної (фінансової) санкції на суму 110978,01 грн.
18.09.2025 ГУ ДПС у Львівській області надіслало ДП «Санаторій «Моршинкурорт» через Електронний кабінет платника податків нове податкове повідомлення - рішення від 17.09.2025 № 0429670403 на суму 1078984,99 грн., тобто в розмірі, що становить різницю між первинною сумою зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням №26831/13-01-04-12 від 21.11.2023 на суму 1189963,00 грн., та зобов'язанням, скасованим Восьмим апеляційним адміністративним судом - 110978,01 грн.
Позивач, не погоджуючись із податковим повідомленням - рішенням від 17.09.2025 № 0429670403 на суму 1078984,99 грн., звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Щодо істотного порушення контролюючим органом порядку та процедури прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 17.09.2025 № 0429670403, то суд вказує таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).
Відповідно до п.п. 58.1.1. п. 58.1 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення містить: 1) суму та підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов'язання та/або податкового зобов'язання, що повинен сплатити платник податків, та/або суму та підставу для зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або збільшення/зменшення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, та посилання на норми цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до яких здійснено їх розрахунок; 2) попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної (у випадках, передбачених цим Кодексом); 3) граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності та/або реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної; 4) попередження про наслідки невиконання податкового повідомлення-рішення в установлений строк; 5) граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення. У податковому повідомленні-рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних фінансових санкцій.
Згідно з п. 58.2. ст. 58 ПК України форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Пунктом 3 глави II Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за № 124/28254 (далі - Порядок № 1204), передбачено, що при складанні податкових повідомлень рішень до них заноситься інформація, передбачена відповідними формами, встановленими цим Порядком. Податкові повідомлення-рішення у випадках, визначених Кодексом, повинні містити: 1) суму та підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов'язання та/або податкового зобов'язання, що повинен сплатити платник податків, та/або суму та підставу для зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або збільшення/зменшення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, та посилання на норми Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до яких здійснено їх розрахунок; 2) попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної / розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної (у випадках, передбачених Кодексом); 3) граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності та/або реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної / розрахунку коригування до неї або виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної; 4) попередження про наслідки невиконання податкового повідомлення-рішення в установлений строк; 5) граничні строки, передбачені Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення. У податковому повідомленні-рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов'язання (за наявності), штрафних фінансових санкцій та пені (розрахунок пені додається у разі складання податкових повідомлень-рішень за формами «Р» (крім пені відповідно до статті 129 Кодексу), «Д» та «С»).
Пунктом 7 розділу ІІ Порядку № 1204 передбачено, що якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або інших зобов'язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку з використанням платником податку права на податкову знижку, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку, наданої відповідними підрозділами контролюючого органу, до функцій яких належить розгляд скарг в адміністративному порядку та/або супроводження справ у судах, складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або інших зобов'язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку з використанням платником податку права на податкову знижку, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені, у тому числі за порушення норм іншого законодавства.
Пунктом 9 розділу ІІ Порядку № 1204 встановлено, що податкові повідомлення-рішення згідно з пунктами 6-8 цього розділу складаються контролюючим органом, який склав попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким контролюючим органом рішення за результатами адміністративного, судового оскарження або іншого рішення про скасування раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення. При цьому у разі отримання вищезазначених рішень структурним підрозділом, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції контролюючого органу, або відповідальною особою, визначеною керівником (виконувачем його обов'язків, його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу для виконання таких функцій, забезпечується надання такого рішення структурному підрозділу, яким складалось попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 1 робочого дня, що настає за днем його отримання.
Як вже було зазначено вище, 15.04.2025 Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову у справі № 380/1058/24, якою апеляційну скаргу ГУ ДПС у Львівській області задовольнив частково, скасував рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі № 380/1058/24 у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області №26831/13-01-04-12 від 21.11.2023. Ухвалив у вказаній частині постанову, якою визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області №26831/13-01 04-12 від 21.11.2023 в частині нарахування штрафної (фінансової) санкції на суму 110978,01 грн. У задоволенні іншої частини позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №26831/13-01-04-12 від 21.11.2023 відмовив.
Таким чином, рішення суду у справі № 380/1058/24 набрало законної сили 15.04.2025 (вівторок).
ГУ ДПС у Львівській області отримало постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі № 380/1058/24 15.04.2025 о 20:45 год., що підтверджується карткою руху документа - постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі № 380/1058/24.
Отже, ГУ ДПС у Львівській області було зобов'язане не пізніше 18.04.2025 (п'ятниця).
Натомість, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0429670403 датоване 17.09.2025, тобто є таким, що очевидно прийнято поза строками, передбаченими п. 9 розділу ІІ Порядку № 1204.
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Серед обов'язків, визначених для платників податків ст. 16 ПК України, є безумовний обов'язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (п.п. 16.1.4).
Таким чином, враховуючи наведене вище, суд зазначає, що порушення ГУ ДПС у Львівській області строків складання нового податкового повідомлення-рішення за результатами судового оскарження раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення жодним чином не може звільняти ДП «Санаторій «Моршинкурорт» від покладеного на нього рішенням суду, що набрало законної сили, обов'язку сплатити штраф за порушення норм ПК України.
В даному випадку слід застосовувати принцип пріоритету суті над формою.
Визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0429670403 від 17.09.2025 тільки лише на підставі порушення ГУ ДПС у Львівській області строків його складання призвело б до надмірного формалізму, якого суди мають уникати.
Додатково суд зазначає, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів. Технічні помилки не є недоліками форми оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Вказана позиція суду відповідає позиціям, неодноразово викладеним Верховним Судом у постановах від 19.05.2020 у справі №820/2300/18, від 30.04.2020 у справі №810/384/16, від 17.03.2020 у справі №808/4140/15, від 25.01.2019 у справі №812/1112/16, від 11.02.2021 у справі №160/4023/19, від 18.02.2021 у справі №826/25700/15, від 23.11.2023 у справі №815/3358/15.
Також слід вказати, що і твердження позивача про повторне притягнення його до відповідальності є юридично неспроможним, адже контролюючим органом хоч і з порушенням строку, але було виконано вказівку закону і рішення суду у справі № 380/1058/24 і складено нове податкового повідомлення-рішення за результатами судового оскарження раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.
В цьому випадку це є реалізацією висновків суду для відновлення правового стану, який відповідає закону.
Покликання позивача на принцип «non bis in idem» закріплений у ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Нікого не може бути вдруге притягнуто до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави», є недоречним, адже цей принцип не може бути застосований в даному випадку, оскільки позивач станом на момент розгляду цієї справи в суді ще не поніс жодної відповідальності за встановлене судовим рішенням, що набрало законної сили, порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених ст. 201 ПК України.
Судом також не беруться до уваги твердження позивача про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підписано особою без повноважень.
Як видно з податкового повідомлення - рішення від 17.09.2025 № 0429670403, таке підписано начальником відділу податків і зборів з юридичних осіб інших галузей управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Львівській області Романом Раїною.
Листом ДПС України від 09.01.2025 №575/7/99-00-04-02-01-07, що долучений до матеріалів справи, відповідно до наказу ДПС України від 31.07.202 № 389 «Про затвердження порядку делегування повноважень посадовим (службовим) особам апарату та територіальних органів ДПС» підтверджується погодження надання повноважень на виконання певних функцій, передбачених ПК України та законодавством з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, Роману Раїні.
Крім того, наказом ГУ ДПС у Львівській області від 10.01.2025 №31 ОСОБА_1 , начальнику відділу податків і зборів з юридичних осіб інших галузей управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Львівській області делеговано повноваження, зокрема, і в частині прийняття податкових повідомлень-рішень форми «Н» про визначення штрафних (фінансових) санкцій
Відповідно до п. 42.1 ст. 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Крім того, суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення № 0429670403 від 17.09.2025 містить підпис уповноваженої на його підписання особи - Романа Раїни, печатку ГУ ДПС у Львівській області та складено за формою Порядку № 1204.
Також, аналіз оскаржуваного податкового повідомлення-рішення дає підстави для висновку, що з його змісту можна з'ясувати суть порушення податкового законодавства, а також чітко встановити суму та підставу для застосування штрафу.
Щодо відсутності в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 17.09.2025 № 0429670403 детального розрахунку податкового зобов'язання та штрафних фінансових санкцій, то суд зазначає, що ні нормами ПК України ні Порядку №1204 не покладено такого обов'язку на контролюючий орган.
Первинний розрахунок штрафних санкцій був предметом дослідження суду, а постанова апеляційної інстанції вже містить вичерпні вказівки щодо конкретних податкових накладних (за порядковими номерами від 2 до 121), до яких штраф не застосовується, а також точну суму, що підлягає вилученню. Суд фактично сам виключив окремі позиції з розрахунку, чим сформував обов'язковий для виконання обсяг коригування.
Тому податковий орган діяв у повній відповідності до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі № 380/1058/24, використавши первинний розрахунок як базу нарахування штрафу та вилучивши лише суми, які суд визнав неправомірно нарахованими.
Суд погоджується з твердженням відповідача про те, що будь-який інший спосіб визначення суми штрафу був би неприпустимим, оскільки означав би самостійне переоцінювання рішення суду, що суперечить принципу обов'язковості судових рішень.
Більше того, постанова апеляційного суду фактично містить власний розрахунок, обов'язковий для виконання.
Тому нове податкове повідомлення-рішення № 0429670403 від 17.09.2025 містить саме той розмір грошового зобов'язання, який був підтверджений судом.
Інші доводи учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють. В контексті зазначеного, суд звертає увагу на наступне.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (від 09.12.1994 № 18390/91), вказав, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція) не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
В рішенні «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005) Суд також звернув увагу на те, що ст. 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, обов'язок суб'єкта владних повноважень обов'язок довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності не звільняє позивача від обов'язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому суд зазначає, що "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб'єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб'єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення КАС України відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення були дотримані в повній мірі.
Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду суд зазначає, що відповідач належними і допустимими доказами довів правомірність прийнятого ним рішення.
Натомість позивач не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Враховуючи відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Розподіл судових витрат в цій справі не здійснюється.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 02.04.2026.
СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна