02 квітня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/8608/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі - відповідач) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,
Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0318321-2409-1126 від 23 червня 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуваним рішенням позивачу нараховано 133 927,30 грн податку на нерухоме майно за 2024 рік щодо комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, позивач вважає вказане рішення протиправним, оскільки спірний об'єкт є нежитловими сільськогосподарськими будівлями (код 1271), які використовуються у власній господарській діяльності як сільськогосподарського товаровиробника та не передаються в оренду, у зв'язку з чим підпадають під виключення, передбачене пп. "ж" пп. 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.
Представник відповідача подав відзив, у якому заперечив проти позову, зазначивши, що позивач є власником відповідного об'єкта нерухомості, а підстави для застосування податкової пільги відсутні. На думку відповідача, відсутні належні докази того, що спірний комплекс будівель у 2024 р. використовувався у сільськогосподарській діяльності позивача, зокрема, у зв'язку з відсутністю відповідних відомостей у формі 20-ОПП в інформаційних системах ДПС, а також недоведено належність будівель до коду 1271 Класифікатора ДК 018-2000 (а.с.37-39).
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що доводи відповідача є необґрунтованими, оскільки відсутність інформації в базах ДПС не є доказом невикористання об'єкта у господарській діяльності. Представник наголосив, що обов'язок доказування правомірності рішення покладається на відповідача, який не надав жодних матеріалів перевірки чи інших доказів на підтвердження своїх висновків. Також зазначено, що обов'язок подання форми 20-ОПП відсутній, оскільки спірний об'єкт не є об'єктом оподаткування. Додатково представник послався на судову практику щодо недопустимості використання виключно даних інформаційних систем як доказів (а.с.63-64).
Додатково, представник позивача подав до суду документи (а.с.58-61), які, на його думку, спростовують доводи відповідача про неповідомлення контролюючого органу щодо використання спірного нерухомого майна у господарській діяльності позивача.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, основним видом діяльності якого є КВЕД 01.11 "Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур" (а.с.22-23).
Відповідно до податкової звітності за 2024 рік та додатка № 2 до неї - розрахунку мінімального податкового зобов'язання, позивач використовує у господарській діяльності 153 земельні ділянки сільськогосподарського призначення (а.с.14-16, 18-20).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору купівлі-продажу від 10.02.2021 року позивач набув право власності на комплекс будівель площею 1886,3 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з будинку охорони літ. "А", нежитлової будівлі (сарай) літ. Б, прибудови літ. "Б", силосної ями літ. "В", вбиральні літ. "Г", вигрібної ями літ. "Е", колодязя літ. "Є", колодязя літ. "Ж", свердловини літ. "З", ганку літ. "кр", сходів літ. "І", воріт літ. "N", хвіртки літ. "N1" та огорожі літ. "N2".
Згідно з пунктом 1.4 договору зазначений комплекс будівель розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3520380800:02:000:9310, яка відповідно до витягу з Державного земельного кадастру № НВ-3512123262020 від 15 грудня 2020 року має цільове призначення для ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду та ведення сільського господарства (а.с.43-46).
Згідно з довідкою ФОП ОСОБА_2 від 31.01.2025 року № 0043/25, складеною на підставі технічної інвентаризації ТОВ "Елисаветградське відділення паспортизації нерухомості" від 18.07.2022 року № 18.07.22/0018, даний комплекс будівель віднесено до класу 1271.9 "Будівлі сільськогосподарського призначення інші" відповідно до Державного класифікатора будівель і споруд ДК 018-2000 (а.с.42).
Як зазначив позивач, він використовує вказаний комплекс будівель у господарській діяльності для зберігання та первинної обробки власної сільськогосподарської продукції.
23.06.2025 року ГУ ДПС у Кіровоградській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0318321-2409-1126, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік у сумі 133 927,30 грн щодо зазначеного об'єкта нерухомості площею 1886,3 кв.м. (а.с.48).
Незгода позивача з таким рішення зумовила його звернення до суду з даним позовом.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, є Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно із статтею 265 ПК України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України)
Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Отже, за загальним правилом, об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно із статтею 10 ПК України, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.
За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України, органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України).
Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, відповідно до підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, яка діяла до 01.01.2019) не є об'єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Законом України від 23.11.2018 року №2628-VIII, який набрав чинності 01.01.2019 року, було внесено зміни до ПК України, згідно яких підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 викладено в такій редакції: не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Тобто, умовою звільнення подібних об'єктів від оподаткування законодавець чітко визначив цільове призначення їх фактичного використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.
Встановлена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і була направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Аналіз приписів підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України свідчить, що застосування передбаченої ним пільги можливе за наявності двох умов: по-перше, власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) має бути сільськогосподарським товаровиробником; по-друге, відповідний об'єкт нерухомості повинен бути призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Водночас, залежно від редакції зазначеної норми (до та після 01.01.2019), законодавством також передбачалась додаткова умова - безпосереднє використання такого об'єкта власником без передачі його в оренду, лізинг чи позичку.
Оцінюючи наявність зазначених умов у спірних правовідносинах, суд вважає за необхідне окремо з'ясувати: по-перше, чи є позивачка сільськогосподарським товаровиробником, а по-друге, чи належить спірний об'єкт нерухомості до будівель, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Щодо наявності у позивача статусу сільськогосподарського товаровиробника, що є першою умовою для застосування пільги, передбаченої підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, суд зазначає таке.
За змістом статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Згідно до статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис", виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Ця норма містить застереження щодо застосування такого визначення для цілей глави 1 розділу XIV "Спеціальні податкові режими" ПК України.
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульований розділом ХІІ "Податок на майно" Кодексу.
Відповідно до підпунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Застереження в підпункті 14.1.235 пункту 14.1 ст. 14 ПК України щодо цілей глави 1 розділу ХIV ПК України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін "сільськогосподарський товаровиробник" має інше змістовне навантаження.
Поняття "сільськогосподарський товаровиробник", що міститься у Законі України "Про сільськогосподарський перепис" та у Податковому кодексі України, не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, має чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень п.5.3 ст.5 ПК України.
Як зазначалось, позивач зареєстрований фізичною особою-підприємцем, основним видом діяльності якого є КВЕД 01.11 "Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур".
Відповідно до податкової звітності за 2024 рік та додатка № 2 до неї - розрахунком мінімального податкового зобов'язання, позивач використовує у господарській діяльності 153 земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що підтверджує здійснення ним сільськогосподарського товарного виробництва (а.с.14-16, 18-20).
Підпунктом 14.1.76 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково - дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Національний класифікатор видів економічної діяльності України ДК 009:2010, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 11 жовтня 2010 року № 457, до сільськогосподарської діяльності відносить рослинництво і тваринництво.
Отже сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно виробленої продукції рослинництва і тваринництва.
Це визначення пов'язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації).
Таким чином, належність особи до категорії сільськогосподарських товаровиробників не залежить від організаційної форми здійснення нею сільськогосподарської діяльності (юридична особа, фізична особа чи фізична особа-підприємець).
Аналогічну позицію викладено Верховним Судом у постановах від 17.02.2020 №820/3556/17, від 10.04.2020 № 823/1751/17, від 24.04.2020 № 540/2206/19 від 17.02.2021 №820/3707/17 та від 22.04.2021 № 822/3289/17.
З урахуванням наведеного, позивач є сільськогосподарськими товаровиробниками.
Щодо того, чи належить спірний об'єкт нерухомості до будівель, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, що є другою умовою для застосування зазначеної пільги, суд зазначає таке.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачу у 2024 року на праві приватної власності належав комплекс будівель площею 1886,3 кв.м., розташований за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Сургани, вул. Куколівське шосе, 26, який складається з будинку охорони літ. "А", нежитлової будівлі (сарай) літ. Б, прибудови літ. "Б", силосної ями літ. "В", вбиральні літ. "Г", вигрібної ями літ. "Е", колодязя літ. "Є", колодязя літ. "Ж", свердловини літ. "З", ганку літ. "кр", сходів літ. "І", воріт літ. "N", хвіртки літ. "N1" та огорожі літ. "N2".
Згідно з довідкою ФОП ОСОБА_2 від 31.01.2025 № 0043/25, складеною на підставі технічної інвентаризації ТОВ "Елисаветградське відділення паспортизації нерухомості" від 18.07.2022 №18.07.22/0018, даний комплекс будівель віднесено до класу 1271.9 "Будівлі сільськогосподарського призначення інші" відповідно до Державного класифікатора будівель і споруд ДК 018-2000 (а.с.42).
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 року № 507 було затверджено та введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України.
Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до цього Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади за надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 127 "Будівлі нежитлові інші" клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства").
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об'єкти нерухомості, які, відповідно до ДК 018-2000, належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 "Будівлі для тваринництва"; 1271.2 "Будівлі для птахівництва"; 1271.3 "Будівлі для зберігання зерна"; 1271.4 "Будівлі силосні та сінажні"; 1271.5 "Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства"; 1271.6 "Будівлі тепличного господарства"; 1271.7 "Будівлі рибного господарства"; 1271.8 "Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва"; 1271.9 "Будівлі сільськогосподарського призначення інші".
Фактичне головне призначення кожного конкретного об'єкта нерухомості обчислюється на підставі документів, що підтверджують право власності, у порядку, визначеному вказаним Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, із використанням Методики ідентифікації за головною класифікаційною ознакою будівель багатофункціонального призначення.
Ведення Класифікатора здійснює Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві Міністерства розвитку громад та територій України, уповноважений видавати експертні висновки щодо належності об'єктів нерухомості (їх частин) до певного класу будівель (Висновок) на підставі документів, що підтверджують їх право власності, з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об'єкта нерухомості згідно з Класифікатором.
Таким чином, визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться за певною процедурою на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Верховний Суд у постанові від 09.05.2023 року у справі № 380/10802/22 зазначив наступне:
"Норми податкового законодавства не покладають на платника податку обов'язок отримати від Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві" експертний висновок щодо правильності класифікації наявних у власності особи об'єктів нерухомості за державним класифікатором ДК 018:2000, проте такі дії платника могли б спростити процес податкового адміністрування податку на нерухомість.
При цьому, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що обов'язок доказування правомірності свого рішення в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень положеннями частини 2 статті 77 КАС України покладається на відповідача.
Відповідач в межах спірних правовідносин не довів, що будівлі нерухомості, які належать позивачу на праві власності, не є будівлями сільськогосподарського призначення.
Здійснюючи донарахування податку контролюючий орган не довів наступне:
чим він керувався при визначенні позивачу розміру податкового зобов'язання, який документ щодо класифікації будівель і споруд використав, чому на стадії податкового адміністрування (контролю) не отримав інформацію щодо класифікації будівель від компетентної установи, що вказує на не дотримання відповідачем як суб'єктом владних повноважень пунктів 1, 2, 3, 5, 6, 8 частини другої статті 2 КАС України при прийнятті рішень".
Застосовуючи вказані вище висновки Верховного Суду до обставин даної справи, суд зазначає, що відповідач не довів, що позивач впродовж 2024 року використовував належний на праві власності комплекс будівель у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської діяльності спосіб.
Також, не надано жодних належних та допустимих доказів, що позивач вказаний об'єкт (об'єкти) нерухомості здавав в оренду, лізинг, позичку тощо.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведеного правового регулювання суд дійшов висновку, що спірний об'єкт нерухомості - комплекс нежитлових будівель загальною площею 1886,30 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за своїм функціональним призначенням належить саме до будівель сільськогосподарського призначення, передбачених класом 1271 ДК 018-2000, та використовувався позивачем у сільськогосподарській діяльності.
За таких обставин на вказаний об'єкт нерухомості поширюється пільга, передбачена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, а тому такий об'єкт не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відтак, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області від 23 червня 2025 року № 0318321-2409-1126, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік в сумі 133 927,30 грн, є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 1071,42 грн (а.с.26), який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. Велика, Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ ВП 43995486) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.06.2025 року № 0318321-2409-1126, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік в сумі 133 927,30 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (ЄДРПОУ ВП 43995486) судовий збір в сумі 1071,42 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН