01 квітня 2026 р.Справа № 160/7431/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до приватного виконавця Криленко Наталії Вікторівни про визнання дій протиправними та скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника; зобов'язання вчинити певні дії,-
26.03.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 26.03.2026 року через систему «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 до приватного виконавця Криленко Наталії Вікторівни, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії приватного виконавця Криленко Н.В. щодо умисно невірного розрахунку розміру переплати аліментів з доходу у військовій частині НОМЕР_1 та Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця»;
- скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 10.03.2026 року ВП №80398052 про утримання коштів з доходу у військовій частині НОМЕР_1 та Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» з помилково зазначеною переплатою за період з 08.01.2026 року по 10.03.2026 року в розмірі 32 262,81 грн. саме до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця»;
- прийняти нову постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника з вірним зазначенням переплати за період з 08.01.2026 по 10.03.2026 року з нарахувань та вказати переплату: з нарахувань військової частини НОМЕР_1 у розмірі - 28 258,29 грн. (двадцять вісім тисяч двісті п'ятдесят вісім гривень двадцять дев'ять копійок), з нарахувань Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця у розмірі - 4005,02 грн. (чотири тисячі п'ять гривень 02 дві копійки).
Означені позовні вимоги вмотивовані наступним. Так, позивачу, ОСОБА_1 , 22.02.2026 року з додатку «Дія» стало відомо про наявність судового наказу від 21.01.2026 року у справі №173/78/26 про стягнення аліментів за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 з 08.01.2026 року. Однак, позивач не був повідомлений про наявність даної справи на розгляді в суді та прийняття даного судового наказу, та не зміг оскаржити його у встановлений законом термін. На підставі судового наказу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21.01.2026 року у справі №173/78/26 про стягнення аліментів за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 з 08.01.2026 року, приватним виконавцем Криленко Н.В. було прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 10.03.2026 ВП №80398052 про утримання коштів з доходу у військовій частині НОМЕР_1 та Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» з помилково зазначеною переплатою за період з 08.01.2026 року по 10.03.2026 року в розмірі 32 262,81 грн. саме в постанові направленій до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця». Позивач звертає увагу суду, що в добровільному порядку та в повному обсязі здійснював сплату аліментів, в тому числі в період зазначений в ВП з 08.01.2026 року по 10.03.2026 року. На думку позивача, відповідно до квитанцій, останнім було здійснено переплату за період з 08.01.2026 року по 10.03.2026 року: з нарахувань військової частини НОМЕР_1 у розмірі - 28 258,29 грн. З нарахувань Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця у розмірі - 4005,02 грн. Приватний виконавець Криленко Н.В. зробила розрахунок як їй було простіше чим порушила моє право на належний та вірний розрахунок військовою частиною НОМЕР_1 частки, що підлягає утриманню з мого грошового забезпечення. Позивач стверджує, що як зазначила в телефонній розмові відповідач яка різниця як вказана переплата, півтора роки не буде утримуватись коштів з цивільної заробітної плати тоді, що свідчить про непрофесійність та некомпетентність відповідача як приватного виконавця. Оскільки, позивач не може судити чи буде виплачуватись грошове забезпечення йому від Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» протягом півтори роки. Зауваживши неправомірність дій відповідача при здійсненні розрахунку переплати зі сплати аліментів, позивач 12.03.2026 року звернувся на її електронну пошту з заявою про скасування постанови від 10.03.2026 року та прийняття нової з вірно здійсненим перерахунком переплати аліментів з отриманого грошового забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 та Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця». Відповіді позивач не отримав. На думку позивача, неправомірні дії приватного виконавця Криленко Н.В. стали причиною звернення до суду з цим позовом.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2026 року зазначена вище справа розподілена та передана судді Пруднику С.В.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суддя зазначає наступне.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Перевіривши матеріали позовної заяви, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС України).
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ згідно положень статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Суд також вважає за необхідне врахувати, що в силу приписів статті 447 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
В свою чергу, особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено статтею 287 КАС України, частиною першою якої передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач у даному позові оскаржує дії приватного виконавця Криленко Н.В. щодо умисно невірного розрахунку розміру переплати аліментів з доходу у військовій частині НОМЕР_1 та Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» та просить суд: скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 10.03.2026 року ВП №80398052 про утримання коштів з доходу у військовій частині НОМЕР_1 та Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» з помилково зазначеною переплатою за період з 08.01.2026 року по 10.03.2026 року в розмірі 32 262,81 грн. саме до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця»; прийняти нову постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника з вірним зазначенням переплати за період з 08.01.2026 по 10.03.2026 року з нарахувань та вказати переплату: з нарахувань військової частини НОМЕР_1 у розмірі - 28 258,29 грн. (двадцять вісім тисяч двісті п'ятдесят вісім гривень двадцять дев'ять копійок), з нарахувань Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця у розмірі - 4005,02 грн. (чотири тисячі п'ять гривень 02 дві копійки).
Як убачається із матеріалів справи, 10.03.2026 року головним державним виконавцем Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кириленко Наталією Вікторівною, при примусовому виконанні судового наказу №173/78/26, який видано Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягувати з 08 січня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття прийнято дві постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника по ВП №80398052, якими звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 як у військовій частині НОМЕР_1 так і у Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця».
Як визначено ч. 1 ст. 7 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон України №1404-VIII), виконавчий документ про стягнення періодичних платежів може бути самостійно надісланий стягувачем безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю, фізичній особі, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, втрати годувальника тощо може бути пред'явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі (ч. 3 ст. 12 Закону України №1404-VIII).
Ст. 68 Закону України №1404-VIII визначені умови звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Так, за приписами наведеної статті, стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Ст. 70 Закону України №1404-VIII передбачено, що про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:
у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків;
за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
Припис абзацу четвертого частини другої статті 70 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) в тім, що він унеможливлює виплату - у розмірі не нижче прожиткового мінімуму - пенсії, що є основним джерелом існування, призначеної в установленому законом розмірі прожиткового мінімуму, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 3-р(II)/2023 від 22.03.2023} З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.
Припис абзацу п'ятого частини другої статті 70 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) в тім, що він унеможливлює виплату - у розмірі не нижче прожиткового мінімуму - пенсії, що є основним джерелом існування, призначеної в установленому законом розмірі прожиткового мінімуму, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 3-р(II)/2023 від 22.03.2023} За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
За приписами ч. 1 - ч. 7 ст. 71 Закону України №1404-VIII, виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Індексація розміру аліментів проводиться щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів.
У разі самостійного надіслання стягувачем виконавчого документа безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю чи фізичній особі, зазначеним у частині першій статті 7 цього Закону, індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
За наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі:
1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача;
2) подання заяви стягувачем або боржником;
3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи;
4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби;
5) закінчення виконавчого провадження.
У разі виїзду боржника на постійне проживання до держави, з якою Україна не уклала договорів про надання правової допомоги, за рішенням суду до виїзду боржника за кордон стягнення аліментів здійснюється за весь період до досягнення дитиною повноліття.
У разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця.
Якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів.
Згідно з ч.2 ст.74 Закону України №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Указане свідчить про те, що правова природа, характер, цільове призначення звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, визначеного в статті 68 Закону України №1404-VIII, частині другій статті 74 Закону України №1404-VIII - відмінні, оскільки постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника є рішенням виконавця щодо виконання судового рішення про стягнення аліментів, як це передбачено частиною першою статті 74 Закону України №1404-VIII.
З огляду на викладене, оскільки предметом регулювання за указаними нормами є як звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника в рамках примусового виконання судового наказу №173/78/26, який видано Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягувати з 08 січня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття прийнято дві постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника по ВП №80398052, тобто за виконанням судового рішення у цивільній справі щодо стягнення аліментів на утримання дитини, тому такий спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства, що буде відповідати принципам верховенства права та ефективності провадження як механізму судового захисту.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що спірні правовідносини підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом в постановах від 12.01.2022 по справі № 438/257/13.
Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин і їх суб'єктний склад, суд приходить до висновку про непоширення на цей спір предметної юрисдикції адміністративних судів і необхідність його вирішення в порядку цивільного судочинства.
Окрім того, Верховний Суд у постанові суду від 19.08.2025 року у справі №400/7751/24 зазначив про наступне.
«…31. У справі № 340/25/19 Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову від 22 січня 2020 року, в якій сформувала правову позицію, яка зводиться до того, що спір за позовом спадкоємця боржника у виконавчому провадженні до органу державної виконавчої служби з приводу зняття арешту, накладеного на майно спадкодавця, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
32. Варто зауважити, що у справі, яка розглядається, позивачем є ОСОБА_1 , який є стороною у зведеному виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчих листів про стягнення заборгованості, виданих Центральним районним судом м. Миколаєва та Заводським районним судом м. Миколаєва.
33. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 823/359/18 висловила правову позицію, яка полягає у тому, що особа, яка не є стороною виконавчого провадження і не наділена процесуальним правом оскарження вимоги приватного виконавця в порядку, визначеному Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), може реалізувати відповідне право в порядку адміністративного судочинства.
34. Варто зазначити, що приписами статей 339, 340 ГПК України передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем дій/бездіяльності державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі.
35. За правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
36. Відповідно до статті 30 Закону України "Про виконавче провадження", якою урегульовано особливості виконання кількох рішень у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника, виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.
37. За зведеним виконавчим провадженням виконавець вчиняє виконавчі дії щодо виконання усіх судових рішень, незалежно від того, за правилами якої юрисдикції і якими судами вони ухвалені.
38. При цьому законодавство не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.
39. Оскільки чинним законодавством не врегульовано порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, то відповідно до частини першої статті 287 КАС України такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів і підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
40. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 927/395/13 та у справі № 5028/16/2/2012, від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 808/2265/16 та від 10 квітня 2019 року у справі № 908/2520/16.
41. Водночас, для визначення предметної юрисдикції, зокрема й стосовно судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця, вирішальне значення має суть оспорюваних дій.
42. При цьому варто зауважити, що у разі наявності єдиного суб'єкта примусового виконання (державного виконавця) закон визначає єдиний порядок проведення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні, зокрема, арешт накладається з урахуванням всіх виконавчих документів. Тобто стягнення відбувається одночасно за всіма виконавчими документами.
43. У пунктах 99 - 104 постанови від 09 червня 2022 року у справі № 11-443сап20 Велика Палата Верховного Суду висловила таку позицію:
"99. Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби встановлено Законом № 1404-VIII, згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
100. Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Частиною першою статті 340 ГПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
101. Такі ж приписи містяться й у Цивільному процесуальному кодексі України.
102. При цьому законодавство не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій. Велика Палата Верховного Суду в постановах від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц (провадження № 14-19цс18), від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17 (провадження № 12-213гс18), від 17 жовтня 2018 року у справах № 927/395/13 (провадження № 12-189гс18), № 5028/16/2/2012 (провадження № 12-192гс18), від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 808/2265/16 (провадження № 11-1334апп18) та від 10 квітня 2019 року у справі № 908/2520/16 (провадження № 12-30гс19) наголошувала на тому, що саме в таких випадках (оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій) згідно з частиною першою статті 287 КАС України відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
103. Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 823/359/18, справи за позовами осіб, які не є учасниками виконавчого провадження, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
104. Згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Тобто, оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення відбувається в процедурі позовного провадження."
44. У постанові від 16 листопада 2022 року Верховний Суд зазначив, що ключовим у справі № 160/21596/21 є те, що позивач, оскаржуючи рішення державного виконавця, не є стороною зведеного виконавчого провадження, а оскарження дій, рішень та бездіяльність державного та/або приватного виконавця таким суб'єктом звернення у зведеному виконавчому провадженні, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, віднесено до адміністративної юрисдикції.
У справі ж, що розглядається, позивач є стороною зведеного виконавчого провадженні, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених місцевими загальними судами цивільної юрисдикції.
45. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про наявність підстав для закриття провадження у справі, роз'яснивши позивачу, що цей спір підлягає розгляду в порядку за нормами, визначеними Цивільним процесуальним кодексом України.
46. Зважаючи на викладене, Верховний Суд не встановив порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права…».
З матеріалів справи убачається, що у виконавчому провадженні №80398052 Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в рамках примусового виконання судового наказу №173/78/26, який видано Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягувати з 08 січня 2026 року і до досягнення дитиною стороною виконавчого провадження є позивач у даній справі, тобто ОСОБА_1 .
Частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Також за правилами частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Отже, беручи до уваги наведені вище правові висновки Верховного Суду та виходячи з того, що за змістом позовних вимог предметом даного спору є дії приватного виконавця Криленко Н.В. щодо умисно невірного розрахунку розміру переплати аліментів з доходу у військовій частині НОМЕР_1 та Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» та оскарження постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 10.03.2026 року ВП №80398052 про утримання коштів з доходу у військовій частині НОМЕР_1 та Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» з помилково зазначеною переплатою за період з 08.01.2026 року по 10.03.2026 року в розмірі 32 262,81 грн. саме до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця»; прийняття нової постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника з вірним зазначенням переплати за період з 08.01.2026 по 10.03.2026 року з нарахувань та вказати переплату: з нарахувань військової частини НОМЕР_1 у розмірі - 28 258,29 грн. (двадцять вісім тисяч двісті п'ятдесят вісім гривень двадцять дев'ять копійок), з нарахувань Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця у розмірі - 4005,02 грн. (чотири тисячі п'ять гривень 02 дві копійки), вирішення якого має відбуватися в порядку цивільного судочинства, суд доходить висновку, що даний спір не носить характеру публічно-правового спору, а тому не підлягає розгляду адміністративним судом.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що даний спір не поширюється на юрисдикцію адміністративних судів.
За встановлених обставин суд приходить до висновку про наявність передбачених п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У відповідності до ч. 2-3 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви.
Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
У відповідності до частин 4-6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржено. У разі скасування ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
З урахуванням викладеного, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі.
Одночасно суд роз'яснює позивачу можливість звернення з відповідними вимогами в порядку цивільного судочинства до відповідного місцевого загального суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170, 243, 248, 250, 256, 287, 293-295 КАС України,
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №160/7431/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного виконавця Криленко Наталії Вікторівни про визнання дій протиправними та скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника; зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що він має право звернутись за захистом порушеного права в порядку цивільного судочинства.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини п'ятої статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник