02 квітня 2026 року Справа №160/7934/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Голобутовський Р.З., перевіривши матеріали позовної заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙФУ-МЕТЕОР" про надання дозволу на погашення податкового боргу,
31.03.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙФУ-МЕТЕОР" (вул. Макарова, буд. 12Б, м. Дніпро, 49008, код ЄДРПОУ 32255159), у якій просить:
- надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок коштів отриманих від продажу майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙФУ-МЕТЕОР" (код ЄДРПОУ 32255159), що перебуває у податкові заставі.
Позовна заява обґрунтована тим, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙФУ-МЕТЕОР" існує податковий борг, що підлягає погашенню за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі на загальну суму 2060549,08 грн. З огляду на вкладене, позивач просить суд надати дозвіл на погашення всієї суми боргу за рахунок майна боржника, що перебуває у податкові заставі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд робить висновок, що позовна заява подана з порушеннями вимог закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач посилається на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». З цього приводу суддя зазначає, що питання щодо застосування положень п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» неодноразово досліджувалось Верховним Судом, у тому числі, в постанові у справі №320/3566/24, висновки якої просить застосувати позивач.
За результатом розгляду справи Верховний Суд зробив протилежні висновків щодо застосування Закону України "Про судовий збір".
Так, у постанові від 08.05.2025 у справі №320/3566/24 Верховний Суд визнав безпідставним покладення на податковий орган обов'язок зі сплати судового збору за подачу до суду позовної заяви про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна боржника, що перебуває і податковій заставі. Натомість, у постанові від 17.04.2025 у справі №320/9860/23 Верховний Суд, вказав на те, що надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, не є тотожним стягненню податкового боргу.
Стаття 242 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язує суди при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховувати висновки щодо застосування норм права, які викладені в постановах Верховного Суду. Однак, цей Кодекс не регулює питання пріоритетності застосування судами висновків Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду у випадку їх розбіжності.
Суддя вважає за необхідне здійснити аналіз приписів Податкового кодексу України, якими визначений порядок погашення податкового боргу платника податків.
Частиною 1 ст. 95 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Тобто, стягнення коштів та продаж майна, яке перебуває у податковій заставі визначені Податковим кодексом України, хоча і послідовними, але окремими заходами, спрямованими на погашення податкового боргу платника податків.
Підтвердженням такого висновку є положення ст. 283 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких провадження у справах за зверненням податкових органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо: 3) надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі (п. 3 ч. 1); стягнення коштів за податковим боргом (п. 5 ч. 1).
Крім того, ст. 95 Податкового кодексу України передбачає такі види стягнення коштів як з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (п. 95.3) та стягнення коштів за рахунок готівки (п. 95.4). Обидві процедури здійснюються на підставі рішення суду.
Законом України №2719-IX законодавець звільнив контролюючий (податковий) орган від сплати судового збору саме при зверненні до суду «в частині стягнення сум податкового боргу».
Суддя вважає, що наведене у цьому законі формулювання підстави звільнення від сплати судового збору не потребує його розширеного тлумачення та не дозволяє розповсюджувати дію п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» на процедуру звернення контролюючого (податкового) органу до суду за наданням дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, яке перебуває у податковій заставі. Тим паче, що продаж майна платника податків здійснюється на публічних торгах та/або через торгівельні організації в порядку, передбаченому п. 95.7 ст. 95 Податкового кодексу України.
Отже, суддя вважає, що поняття «стягнення суми податкового боргу» і «надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, яке перебуває у податковій заставі» не є тотожними.
Щодо посилання позивача на постанови Верховного Суду у справах №160/4973/24, №160/3085/23, № 160/300/23, №807/1863/16, які, на його думку, є свідченням сталої судової практики щодо звільнення контролюючого (податкового) органу від сплати судового збору при зверненні до суду, суддя звертає увагу, що у справах №807/1863/16 та №160/300/23 предметом позову було стягнення податкового боргу, стягнення коштів з рахунків платника податків і тому податковий орган на законній підставі звільнений від сплати судового збору. Однак, у справах №160/4973/24 та №160/3085/23 податковий орган звертався до суду за данням дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна.
Відмінність підстав для звернення контролюючого (податкового) органу до суду у наведених справах унеможливлює, на переконання судді, віднесення вказаних справ до однієї категорії і, як наслідок, загального застосування п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
При цьому, забезпечення сталості та єдності судової практики покладено на Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України у відповідності до ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Також, суддя звертає увагу позивача на ухвалу Верховного Суду від 14.01.2026 у справі №160/31001/25, у якій суд застосовує до податкового органу обов'язок сплати судового збору за звернення до суду із касаційною скаргою в аналогічних правовідносинах.
З огляду на викладене, суддя не бачить підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.
У відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень становить 1 розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Згідно абз. 4 ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2026 рік" з 01.01.2026 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3328,00 грн.
Таким чином, за подання адміністративного позову з вимогою майнового характеру, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі - 3328,00 грн.
Частинами 1-2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙФУ-МЕТЕОР" про надання дозволу на погашення податкового боргу - залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п'яти) днів, з моменту отримання копії цієї ухвали, шляхом:
- надання до суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 3328,00 грн, сплаченого на реквізити: отримувач коштів - ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код ЄДРПОУ 37988155, рахунок отримувача - UA368999980313141206084004632, МФО - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до п. 1 ч. 4, ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Р.З. Голобутовський