про забезпечення позову
м. Вінниця
02 квітня 2026 р. Справа № 120/4329/26
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у заяву про забезпечення позову в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегоелектроавтоматика" до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправним рішення та про скасування арешту майна
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегоелектроавтоматика" до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправним рішення та про скасування арешту майна.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій просив забезпечити позов шляхом заборони Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень УЗПВР у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гаринцю Олександру Івановичу вчиняти дії щодо звернення стягнення та щодо реалізації майна, належного ТОВ "МЕГО ЕЛЕКТРОАВТОМАТИКА", на яке накладено арешт постановою від 01.12.2025 у зведеному виконавчому провадженні № 74107843, а саме на: Прес кривошипний КД-1426А, і/н ПК-150 151; Універсально-фрезерний верстат ОФ-55 (ФУ-101), і/н ФУ-108 158; Прес кривошипний К-2330Б, і/н ПК-081 150; Ножиці гільйотинові НД-3118 (РУ-1232), і/н НГ-001 145; Прес кривошипний КД-2126Е, і/н ПК-142 154; Прес кривошипний LENR 63, і/н ПК-147 148; Прес кривошипний К-2130Б, і/н ПК-093 149; Прес кривошипний КД-2126, і/н НОМЕР_1 ; Прес кривошипний LENR 25C, і/н ПК-159 147; Прес кривошипний КД-2118А, і/н НОМЕР_2 ; Прес кривошипний КД-2126К, і/н НОМЕР_3 ; Ножиці гільйотинові НД-3318Г (РУ-2845), і/н НОМЕР_4 ; Компресор ЕЛПА ЄПКУ 1,4/10-500 7,5 кВт, 500 л, 1400/1000 л/хв, 400 кг, і/н НОМЕР_5 .
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивач зазначає про те, що у провадженні органу державної виконавчої служби перебуває зведене виконавче провадження № 74107843 про стягнення заборгованості з АТ "Закарпатський завод "Електроавтоматика". У межах цього провадження постановою державного виконавця від 01.12.2025 накладено арешт на майно, яке фактично належить ТОВ "МЕГО ЕЛЕКТРОАВТОМАТИКА", що не є боржником у зазначеному виконавчому провадженні та не є його учасником.
Як зазначає заявник, що арешт накладено, зокрема, на обладнання позивача, яке перебувало у приміщенні боржника на законних підставах відповідно до укладених договорів оренди та надання послуг. Право власності позивача на це майно підтверджується договором поставки від 05.04.2024 та належними платіжними документами.
Таким чином, на думку заявника, дії державного виконавця призвели до обмеження права власності позивача на майно, яке не належить боржнику. Подальше вчинення виконавчих дій, зокрема реалізація арештованого майна, може призвести до його втрати та унеможливити ефективний захист прав позивача.
З огляду на викладене, з метою запобігання порушенню прав позивача та забезпечення реального виконання можливого судового рішення, наявні підстави для забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій щодо звернення стягнення та реалізації спірного майна.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відтак, заяву про вжиття заходів забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи, у дводенний строк з дня її надходження.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
З аналізу наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (зупинення оскаржуваного рішення). Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
З огляду на приписи статті 150 КАС України, небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В силу ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд зазначає, що обов'язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, аргументованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.
Як убачається з матеріалів заяви про забезпечення адміністративного позову, що у провадженні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження № 74107843 про стягнення з Акціонерного товариства "Закарпатський завод "ЕЛЕКТРОАВТОМАТИКА" суми боргу на користь фізичних та юридичних осіб.
У межах вказаного виконавчого провадження, старшим державним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 01.12.2025, якою арештовано, зокрема, майно третьої особи - ТОВ "МЕГО ЕЛЕКТРОАВТОМАТИКА" (позивача), яка не є учасником цього виконавчого провадження та не є боржником.
Арешт накладено на обладнання, яке частково належить позивачу, а саме: інвентарні номери ПК-150, ПК-081, НГ-001, ПК-142, ПК-147, ПК-093, ПК-084, ПК-159, ПК-145, ПК-156, НГ-006, а також компресор (інв. № РУ-116).
Разом з тим, 12.10.2020 між ПАТ "Закарпатський завод "ЕЛЕКТРОАВТОМАТИКА" та ТОВ "МЕГО ЛТД" укладено договір оренди № 1 щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема ремонтної майстерні площею 250 кв.м. Надалі між ТОВ "МЕГО ЛТД" та позивачем укладено договір від 13.06.2023 № 06/2023-7-НП про користування частиною цієї майстерні площею 160 кв.м.
У зазначеному приміщенні розміщувалося обладнання, що належить позивачу на праві власності та було придбане у ФОП ОСОБА_1 за договором від 05.04.2024, що підтверджується платіжними документами з відмітками банку.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Підстави зупинення вчинення виконавчих дій визначені ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Частиною 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі:
1) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу;
2) зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа;
3) зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення;
4) відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника);
5) звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п'ятою статті 15 цього Закону;
6) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення;
7) якщо вони вчиняються до оптового постачальника електричної енергії відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії»;
8) застосування господарським судом у межах процедури превентивної реструктуризації заходів захисту боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача розповсюджується дія таких заходів;
9) надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;
10) включення (за кожним кредитором, який є стягувачем у відповідному виконавчому провадженні) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», її дочірня компанія «Газ України», публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», оператор газотранспортної системи, оператори газорозподільних систем, електропостачальники, оператори системи розподілу (як правонаступники в частині прав та обов'язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією), у тому числі їхні правонаступники у разі заміни стягувача у виконавчому провадженні, а також теплогенеруючі організації, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення;
11) встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов'язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження;
12) включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації;
12-1) відкриття виконавчого провадження після завершення приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу господарського товариства, якщо виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, стосується зобов'язань боржника - державного або комунального підприємства, господарського товариства, які виникли до завершення приватизації єдиного майнового комплексу такого державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу господарського товариства;
13) наявності підстав, передбачених статтею 2-1 Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку»;
14) наявності підстав, передбачених статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств»;
15) якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», за умови перебування боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу;
16) якщо рішенням, на підставі якого видано виконавчий документ, зобов'язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановити оператору газорозподільних систем економічно обґрунтований тариф на послуги з розподілу природного газу з включенням компенсацій за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2020 року включно;
17) позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, що встановлюється згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей».
З аналізу наведених законодавчих норм слідує, ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 не передбачено зупинення дії постанов державного виконавця, спрямованих на примусове виконання виконавчих документів щодо реалізації майна.
Водночас, передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа (п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016).
Згідно із ч. 4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
При цьому з аналізу вищенаведених приписів статті 150 КАС України слідує, що цією нормою закону визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
В розумінні наведених норм процесуального закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.
При цьому, інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Зважаючи на те, що у межах зведеного виконавчого провадження № 74107843 державним виконавцем вчиняються дії, спрямовані на примусову реалізацію описаного майна через електронні торги.
А також, враховуючи, що на платформі електронних торгів ДП "СЕТАМ" розміщено інформацію про продаж майна боржника - ПАТ "Закарпатський завод "ЕЛЕКТРОАВТОМАТИКА", яке знаходиться за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, с-ще Буштино, вул. Заводська, 1. Та, відповідно до роздруківки щодо проведення торгів, а також копії протоколу № 655929 проведення електронного аукціону, щодо продажу майна боржника. На даний час існує реальна загроза, що майно позивача може бути продане з торгів у будь-який момент, що унеможливить ефективний захист його прав.
При цьому, слід врахувати, що правомірність (неправомірність) прийняття оскаржуваних постанов державного виконавця, в тому числі від 01.12.2025 про опис та арешт майна (коштів) боржника у зведеному виконавчому провадженні № 74107843 в частинні майна позивача, буде встановлена лише судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду цієї справи, тому у разі встановлення протиправності оскаржуваних постанов і задоволення позовних вимог про їх скасування, позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути своє майно, оскільки виконавче провадження № 74107843 є зведеним, і включає значну кількість стягувачів, повернення коштів або самого майна після його реалізації буде фактично неможливим, що може завдати позивачу непоправної шкоди.
Наведене свідчить про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.
За таких обставин, суд вважає обґрунтованими твердження позивача щодо наявності реальної загрози спричинення значної шкоди його правам та загрози істотного ускладнення виконання рішення суду та здійснення ефективного захисту та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, якщо таке рішення буде прийнято на його користь, у разі невжиття заходів забезпечення позову.
При вирішення заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті і жодним чином не завдасть шкоди правам та інтересам відповідача.
Суд зазначає, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Судом враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні у справі «Беєлер проти Італії», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.
Враховуючи наведене, суд вважає, що достатнім, допустимим і належним способом, який дозволить зберегти існуюче становище до звершення розгляду справи по суті позовних вимог, та відповідає вимогам п. 5 ч. 1 ст. 150 КАС України та п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016, є вжиття заходів забезпечення позову у спосіб заборони Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень УЗПВР у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гаринцю Олександру Івановичу вчиняти дії щодо звернення стягнення та щодо реалізації майна, належного ТОВ "МЕГО ЕЛЕКТРОАВТОМАТИКА", на яке накладено арешт постановою від 01.12.2025 у зведеному виконавчому провадженні № 74107843, а саме на: Прес кривошипний КД-1426А, і/н ПК-150 151; Універсально-фрезерний верстат ОФ-55 (ФУ-101), і/н ФУ-108 158; Прес кривошипний К-2330Б, і/н ПК-081 150; Ножиці гільйотинові НД-3118 (РУ-1232), і/н НГ-001 145; Прес кривошипний КД-2126Е, і/н ПК-142 154; Прес кривошипний LENR 63, і/н ПК-147 148; Прес кривошипний К-2130Б, і/н ПК-093 149; Прес кривошипний КД-2126, і/н НОМЕР_1 ; Прес кривошипний LENR 25C, і/н НОМЕР_6 ; Прес кривошипний КД-2118А, і/н НОМЕР_2 ; Прес кривошипний КД-2126К, і/н НОМЕР_3 ; Ножиці гільйотинові НД-3318Г (РУ-2845), і/н НОМЕР_4 ; Компресор ЕЛПА ЄПКУ 1,4/10-500 7,5 кВт, 500 л, 1400/1000 л/хв, 400 кг, і/н НОМЕР_5 , до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №120/4329/26.
Вказані заходи забезпечення позову є своєчасними, відповідають предмету позову, а також є співрозмірними із заявленими вимогами, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення, а їх невжиття може унеможливити ефективний захист прав позивача, призвести до заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам.
Крім того, суд наголошує, що вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегоелектроавтоматика" про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегоелектроавтоматика" про забезпечення позову в адміністративній справі №120/4329/26 задовольнити.
Заборонити Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень УЗПВР у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гаринцю Олександру Івановичу вчиняти дії щодо звернення стягнення та щодо реалізації майна, належного ТОВ "МЕГО ЕЛЕКТРОАВТОМАТИКА", на яке накладено арешт постановою від 01.12.2025 у зведеному виконавчому провадженні № 74107843, а саме на:
Прес кривошипний КД-1426А, і/н ПК-150 151;
Універсально-фрезерний верстат ОФ-55 (ФУ-101), і/н ФУ-108 158;
Прес кривошипний К-2330Б, і/н ПК-081 150;
Ножиці гільйотинові НД-3118 (РУ-1232), і/н НГ-001 145;
Прес кривошипний КД-2126Е, і/н ПК-142 154;
Прес кривошипний LENR 63, і/н ПК-147 148;
Прес кривошипний К-2130Б, і/н ПК-093 149;
Прес кривошипний КД-2126, і/н НОМЕР_1 ;
Прес кривошипний LENR 25C, і/н ПК-159 147;
Прес кривошипний КД-2118А, і/н ПК-145 152;
Прес кривошипний КД-2126К, і/н НОМЕР_3 ;
Ножиці гільйотинові НД-3318Г (РУ-2845), і/н НОМЕР_4 ;
Компресор ЕЛПА ЄПКУ 1,4/10-500 7,5 кВт, 500 л, 1400/1000 л/хв, 400 кг, і/н НОМЕР_5 , до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №120/4329/26.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна