02 квітня 2026 року м. Київ
Унікальний номер справи № 756/20547/25
Апеляційне провадження № 22-ц/824/8024/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 26 січня 2026 року, постановлену під головуванням судді Луценка О.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт Резіденсис» про визнання недійсним рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку, визнання правочину недійсним, -
У грудні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до ТОВ «Комфорт Резіденсис», у якому просив:
- об'єднати обидва провадження: наказного (справа № 756/20193/25) з позовним в одну справу;
- визнати недійсними рішення Зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 06 січня 2023 року;
- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 06 січня 2023 року до договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 21 вересня 2022 року;
- скасувати видачу судового наказу по поданій заяві про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , у власності якого знаходяться квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , на користь ТОВ «Комфорт Резіденсис», посилаючись на недійсність додаткової угоди № 1 від 06 січня 2023 року до договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 21 вересня 2022 року, що є підставою для його скасування;
- покласти на відповідача ТОВ «Комфорт Резіденсис» усі судові витрати (а.с. 1-5).
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 26 січня 2026 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Комфорт Резіденсис» про визнання недійсним рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку, визнання правочину недійсним - повернуто позивачеві (а.с. 22).
Не погодившись з ухвалою районного суду, 10 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 26 січня 2026 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 37-38).
На обґрунтування скарги зазначив, що суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, послався на неусунення недоліків у відведений строк та відсутність сплати судового збору. Однак, такі висновки суду є помилковими, оскільки на виконання ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 22 грудня 2025 року (отримана позивачем 24 грудня 2025 року) про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків впродовж 5 днів з дня отримання ухвали, позивач ОСОБА_1 усунув всі недоліки вчасно. Позивач подав до Оболонського районного суду м. Києва через Електронний суд 29 грудня 2025 року позовну заяву з усунутими недоліками, а саме - з чітко викладеним змістом позовних вимог.
Крім цього, суд першої інстанції послався невірно на відсутність сплати судового збору при подачі позовної заяви. Позивачем була сплачена повна сума судового збору за подачу позовної заяви немайнового характеру від фізичної особи у сумі 1 211, 20 грн.
Як наголошував апелянт, суд не взяв до уваги, що документи, які підтверджують усунення недоліків, були подані у межах зазначеного розумного строку, а повернення позову за наявності усунених недоліків є надмірним формалізмом та порушує ст. 6 Конвенції про захист прав людини (право на доступ до правосуддя) (а.с. 37-38).
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Комфорт Резіденсис» - керівник Акулова І.Б. просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 26 січня 2026 року - без змін (а.с. 84-85).
Відповідно до частини другої ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідноз частиною тринадцятою ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вказане, розгляд справи здійснюється без виклику сторін у порядку письмового провадження.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи викладене.
Відповідно до частини першої ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Форма та зміст позовної заяви, яка подається до суду, визначені у статтях 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до частини першої ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини другої ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 22 грудня 2025 року залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 (а.с. 19-20).
Підставами для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху вказано, що позивач не чітко виклав зміст позовних вимог, з прохальної частини позову не можливо з'ясувати, що саме просить позивач визнати недійсним рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку та визнати правочин недійсним чи скасувати видачу судового наказу, по поданій заяві, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , у власності якого знаходяться квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , на користь ТОВ «Комфорт Резіденсис», посилаючись на недійсність додаткової угоди № 1 від 06 січня 2023 року до договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 21 вересня 2022 року, що є підставою для його скасування.
Строк виконання ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 22 грудня 2025 року суд встановив протягом п'яти днів з дня отримання ухвали (а.с. 20).
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 26 січня 2026 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Комфорт Резіденсис» про визнання недійсним рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку, визнання правочину недійсним - повернуто позивачеві, у зв'язку із невиконанням позивачем ухвали суду від 22 грудня 2025 року (а.с. 22).
Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини, висновки якого належить застосовувати судам, вказав, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 06 грудня 2007 року в справі «VOLOVIK v. UKRAINE», № 15123/03, параграфи 53, 55).
У статті 185 ЦПК України вказано, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Згідно з частиною третьою ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Як наголошувала Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22, процесуальне законодавство визначає два способи надсилання судового рішення: в електронній формі шляхом направлення через зареєстрований е-кабінет, у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС; у паперовій формі засобами поштового зв'язку шляхом направлення рекомендованого листа з поштовим повідомленням про його вручення.
Надсилання судового рішення із використанням одного із вказаних способів для суду є процесуальним обов'язком.
Перший спосіб щодо направлення судового рішення через е-кабінет застосовується судом для осіб, які здійснили реєстрацію е-кабінету в обов'язковому порядку та для осіб, які у добровільному порядку здійснили реєстрацію офіційної адреси електронної пошти в підсистемах ЄСІТС, а другий спосіб щодо направлення судового рішення засобами поштового зв'язку застосовується для осіб, у яких відсутній е-кабінет.
Відомості про вручення/доставлення судового рішення учаснику справи містяться: у розписці про вручення (у разі вручення судового рішення в приміщенні суду); у поштовому повідомленні до рекомендованого листа шляхом проставлення відмітки про вручення судового рішення (у разі направлення засобами поштового зв'язку); у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, зазначену у заявах по суті справи або інших процесуальних документах.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що процесуальне законодавство не обмежує можливість направлення судового рішення або інших процесуальних документів на адресу електронної пошти, зазначену особою у поданих нею документах до суду, однак це не замінює дотримання порядку належного надсилання судового рішення передбаченого процесуальним законодавством.
Для фізичних осіб за відсутності у них е-кабінету надсилання судового рішення здійснюється засобами поштового зв'язку з поштовим повідомленням про його вручення, у разі направлення судового рішення на електронну адресу за відсутності офіційної електронної адреси та за відсутності зареєстрованого е-кабінету не вважатиметься належним врученням судового рішення.
Відповідно до норм процесуального закону у разі зазначення учасником справи у документах, поданих до суду, електронної адреси, навіть за наявності зазначення прохання до суду надіслати судове рішення на відповідну електронну адресу, не може розглядатися як його належне вручення та підтверджувати дату такого вручення, однак може вказувати на факт додаткового інформування про прийняте судове рішення, що не виключає обов'язку суду надіслати судове рішення належним чином та у спосіб, визначений процесуальним законом.
У зв'язку із цим, Велика Палата Верховного Суду з урахуванням висновків, сформованих у постанові від 10 квітня 2024 року (справа за № 454/1883/22) відступила від висновків, що містяться в постанові КГС ВС від 28 квітня 2023 року (справа за № 904/272/22).
Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що ухвалу суду від 22 грудня 2025 року про залишення позовної заяви ОСОБА_1 було направлено на електронну адресу останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 21), незважаючи на те, що позовна заява ОСОБА_1 від 18 грудня 2025 року була подана до Оболонського районного суду міста Києва саме через підсистему «Електронний суд», отже у суду була інформація про реєстрацію позивача у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі та наявність у нього електронного кабінету.
При цьому, матеріали справи не містять доказів повідомлення судом позивача ОСОБА_1 про залишення позову без руху в електронній формі шляхом направлення через зареєстрований е-кабінет, у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС, або у паперовій формі засобами поштового зв'язку шляхом направлення рекомендованого листа з поштовим повідомленням про його вручення ухвали суду від 22 грудня 2025 року.
Таким чином, матеріали справи не містять доказів належного вручення позивачеві ОСОБА_1 ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 22 грудня 2025 року, оскільки додаткове інформування про прийняте судове рішення шляхом відправлення на вказану заявником електронну адресу не виключає обов'язку суду надіслати судове рішення належним чином та у спосіб, визначений процесуальним законом.
Відтак, є хибним висновок районного суду, що позивач пропустив строк на подання заяви на виконання вимог ухвали від 22 грудня 2025 року, якою позовну заяву суд залишив без руху.
Окрім цього, до апеляційної скарги ОСОБА_1 додав позовну заяву, з якої вбачається, що 29 грудня 2025 року він направив до Оболонського районного суду міста Києва на виконання вимог ухвали суду від 22 грудня 2025 року через підсистему «Електронний суд» позовну заяву у новій редакції, зокрема, уточнивши позовні вимоги (а.с. 44-48).
Втім також з матеріалів справи вбачається, що власне позовна заява ОСОБА_1 , подана через підсистему «Електронний суд» 29 грудня 2025 року, не була додана до справи районним судом.
Положення пункту 4 частини третьої статті 175 ЦПК України передбачає, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Суд першої інстанції оцінив позовні вимоги, викладені у позовній заяві, без урахування положень статті 13 ЦПК України, якими визначено суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При цьому неточність формулювань вимог та/або їх неузгодження із способами захисту порушеного права не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для залишення заяви без задоволення по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною та її повернення.
Оскільки формулювання вимог, обрання способу захисту порушеного права, заявник здійснює на власний розсуд, колегія суддів вважає помилковим висновок суду, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам 175 ЦПК України.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Вказаний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц.
Окрім цього, позовна заява у новій редакції на виконання вимог ухвали суду від 22 грудня 2025 року, як вже зазначалося, була подана через підсистему «Електронний суд» 29 грудня 2025 року, а за відсутності доказів вручення позивачеві ухвали про залишення позовної заяви без руху, суд не мав підстав для висновку про неусунення ОСОБА_1 недоліків та повернення позовної заяви, згідно з частиною першою ст. 185 ЦПК України.
Районний суд вищенаведеного не врахував та помилково повернув позовну заяву ОСОБА_1 з наведених в ухвалі від 26 січня 2026 року підстав не усунення позивачем недоліків.
Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви позивачу на підставі частини третьої ст. 185 ЦПК України, а порушення норм процесуального права призвели до постановлення ухвали, котру відповідно до пункту 4 частини першої ст. 379 ЦПК України слід скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 26 січня 2026 року - скасувати.
Справу за позовомОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт Резіденсис» про визнання недійсним рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку, визнання правочину недійсним - направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
Є.П. Євграфова
В.В. Саліхов