02 квітня 2026 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/8232/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Євграфової Є. П. (суддя-доповідач), Левенця Б. Б., Саліхова В. В.
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,
на рішення Вишгородського районного суду Київської області
від 18 листопада 2025 року
у цивільній справі № 363/3127/24 Вишгородського районного суду Київської області
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 ,
третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області
про визначення місця проживання дитини з батьком,
за зустрічним позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1 ,
третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області,
третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області
про визначення місця проживання дитини з матір'ю,
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 18 листопада 2025 року в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 16.02.2026 безпосередньо до Київського апеляційного суду через засоби систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, одночасно порушуючи питання про поновлення пропущеного строку. Апеляційна скарга надійшла до Київського апеляційного суду та зареєстрована 17.02.2026.
В обґрунтуванні поважності причин пропуску строку апелянт вказує, що копію повного тексту судового рішення від 18.11.2025 він отримав лише 15 січня 2026 року під розписку, яка міститься в матеріалах справи, тому вважає, що строк пропущений з поважних причин.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 березня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Відповідно до ухвали суду, апеляційний суд визнав наведені причини для поновлення строку неповажними та запропонува апелянту звернутись з заявою про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вказавши інші поважні причини пропуску такого строку та доплатити судовий збір в розмірі 1 453 грн 44 коп.
На виконання вимог ухвали суду, апелянтом подано заяву про усунення недоліків, разом із клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтуванні клопотання апелянт стверджує, що фактично отримав повний текст рішення лише 15.01.2026, а тому вважає, що подання скарги 16.02.2026 є вчасним (в межах 30 днів з моменту вручення). Також зазначає, що 19.11.2025 (наступного дня після проголошення рішення) між ним та адвокатом Семашком Д. М. було укладено додаткову угоду про припинення договору про надання правничої допомоги за взаємною згодою сторін у зв'язку із завершенням погодженого обсягу робіт та відсутністю узгодженої позиції щодо подальшого захисту. Крім того, скаржник посилається на роботу в стратегічному оборонному підприємстві (ПрАТ «НВО «ПРАКТИКА») в умовах воєнного стану, що вимагало ненормованого графіка та постійної присутності на об'єкті в період з листопада 2025 по лютий 2026 року. Наголошує, що відмова у поновленні строку буде «надмірним формалізмом» та порушенням ст. 6 Конвенції, особливо з врахуванням категорії справи (інтереси дитини).
У питанні наявності/відсутності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження колегія суддів виходить з наступного.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Згідно з частиною першою статті 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Отже, встановлення строків звернення до суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності.
Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об'єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 березня 2026 року у справі № 757/27787/22-ц, для правильного застосування преклюзивних строків апеляційному суду належить встановити дату реального виготовлення та оприлюднення повного тексту рішення, оскільки формально зазначена у рішенні дата може не відповідати фактичним обставинам справи.
Колегією суддів встановлено, що повний текст рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 листопада 2025 року був надісланий судом до ЄДРСР 28.11.2025, оприлюднено 02.12.2025.
Відповідно до «Картки руху документа» у підсистемі «Електронний суд», «Рішення» від 18.11.2025, доставлено до електронного кабінету адвокату Семашко Д. М. - 29.11.2025 о 02 год 47 хв.
Також встановлено, що представник ОСОБА_1 - адвокат Семашко Д. М. - брав участь у судовому засіданні 18.11.2025 та був обізнаний про результат розгляду справи. У матеріалах справи міститься ордер, який не містить застережень про обмеження повноважень. Згідно з ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження представника є чинними до моменту надходження до суду заяви про їх припинення. Матеріали справи не містять повідомлень про розірвання договору чи відкликання ордера до моменту подання апеляційної скарги. Отже на момент надсилання та вручення судового рішення, для суду адвокат Семашко Д. М. залишався належним представником.
Відповідно до ч. 7 ст. 272 ЦПК України, якщо копію рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.
Таким чином, рішення суду вважається врученим ОСОБА_1. у день його доставки до електронного кабінету адвоката - 29.11.2025. Твердження скаржника про отримання рішення лише в січні 2026 року є суб'єктивним сприйняттям подій, яке не спростовує факт належного вручення процесуального документа 29 листопада 2025 року.
Щодо посилань на розірвання договору з адвокатом 19.11.2025, колегія суддів зазначає, що залучення, зміна представника або відмова від його послуг є виключним правом учасника справи. Проте реалізація цього права не може нівелювати обов'язок дотримання процесуальних строків. Вказані обставини за своєю правовою природою є суто суб'єктивними, оскільки вони повністю залежать від волевиявлення самої особи, а отже, не мають ознак об'єктивності та непереборності. Будь-які організаційні складнощі, пов'язані із заміною представника, є особистим ризиком сторони, у той час коли саме скаржник мав проявляти розумну зацікавленість у стані справи.
Посилання на зайнятість на стратегічному підприємстві також оцінюються критично, оскільки не надано доказів неможливості подати скаргу електронними або поштовими засобами протягом понад двох місяців.
Суд враховує категорію справи (інтереси дитини), проте безпідставне поновлення строку за обставин, які залежали виключно від волі апелянта, призведе до порушення принципу правової визначеності (res judicata), викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Оскільки наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані неповажними, а інші причини не вказані, апеляційний суд на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України приходить до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 листопада 2025 року.
Керуючись ст. ст. 357, 358 ЦПК України, суд
Відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 листопада 2025 року.
Копію ухвали разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати скаржнику.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді Є. П. Євграфова
Б. Б. Левенець
В. В. Саліхов