Справа № 2603/4723/12 Головуючий І-ої інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11/824/25/2026 Доповідач: ОСОБА_2
26 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
підсудної - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
потерпілої - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2024 року, якою задоволено клопотання підсудного ОСОБА_14 про звільнення останнього від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, на підставі п.п. 2, 3, 5 ч.1 ст.49 КК України,-
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2024 року задоволено клопотання підсудного Флетчера ІІІ
ОСОБА_15 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, на підставі п.п. 2, 3, 5 ч.1 ст.49 КК України.
Кримінальну справу №01-12124 стосовно ОСОБА_14 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.28, ч.4 ст.190, ч.2 ст.205, ч.3 ст.209, ч.1 ст.255, ч.ч. 2, 3 ст.358 КК України - закрито.
Цивільні позови потерпілих в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди з підсудного Флетчера ІІІ ОСОБА_15 - залишено без розгляду.
Роз'яснено потерпілим, що вони мають право пред'явити аналогічні позови в порядку цивільного судочинства, що відповідає вимогам ст. 28 КПК України (в ред. 1960 року), оскільки закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у ст. 7-1 КПК України, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати в установленому законом порядку матеріальні збитки, завдані нею державним, громадським організаціям або громадянам.
Запобіжний захід у виді застави, застосований постановою Деснянського районного суду м. Києва від 12.02.2015 стосовно ОСОБА_14 - скасовано.
Заставу в розмірі 1 013 000 (один мільйон тринадцять тисяч) гривень 00 копійок, внесену 29.12.2014, 16.02.2015, 17.02.2015 на депозитний рахунок Деснянського районного суду м. Києва: код ЄДРПОУ 0289779, МФО 820019, банк отримувач УДКСУ у Деснянському районі м. Києва, рахунок №37117001004241, у якості застави за ОСОБА_16 , на підставі постанови Деснянського районного суду м. Києва від 12.02.2015, відповідно до квитанцій №№0.0.3324851221.1 від 29.12.2014, 0.0.349469781.1 від 16.02.2015, 0.0.349509329.1 від 16.02.2015, 0.0.349391847.1 від 16.02.2015, 0.0.349981025.1 від 17.02.2015 - повернуто заставодавцю ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заставу в розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок, внесену 29.12.2014 на депозитний рахунок Деснянського районного суду м. Києва: код ЄДРПОУ 0289779, МФО 820019, банк отримувач УДКСУ у Деснянському районі м. Києва, рахунок №37117001004241, у якості застави за ОСОБА_16 , на підставі постанови Деснянського районного суду м. Києва від 12.02.2015, відповідно до квитанції №0 від 29.12.2014 - повернуто заставодавцю ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заставу в розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок, внесену 29.12.2014 на депозитний рахунок Деснянського районного суду м. Києва: код ЄДРПОУ 0289779, МФО 820019, банк отримувач УДКСУ у Деснянському районі м. Києва, рахунок №37117001004241, у якості застави за ОСОБА_16 , на підставі постанови Деснянського районного суду м. Києва від 12.02.2015, відповідно до квитанції №14463.8.1 від 29.12.2014 - повернуто заставодавцю ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Не погоджуючись з постановою суду, потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Деснянського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2024 року, якою на підставі ст.49 КК України за закінченням строків давності звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_14 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.28, ч.4 ст.190, ч.2 ст.205, ч.3 ст.209, ч.1 ст.255, ч.ч. 2, 3 ст.358 КК України. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначають про те, що оскаржувана постанова була прийнята без врахування думки потерпілих. Так, суд передчасно прийняв рішення про звільнення підсудного ОСОБА_16 від кримінальної відповідальності та закрив провадження у справі.
Звертають увагу на те, що досудове розслідування у вказаній кримінальній справі не було ефективним та фактично не проводилось, судовий розгляд справи постійно затягувався, що в кінцевому результаті призвело до того, що підсудний ОСОБА_20 уникнув кримінальної відповідальності.
На переконання потерпілих, органи досудового розслідування, суд, державне обвинувачення та численні захисники підсудного ОСОБА_16 створювали умови для затягування процесу, що призвело до порушення розумних строків розслідування кримінальної справи та судового розгляду справи.
Зазначають про те, що обвинувачені та їх адвокати після домовленостей не приходили на засідання по різним причинам. В свою чергу адвокати відмовлялися від обвинувачуваної сторони, таким чином відтягували та переносили засідання. Три роки не проводилися судові засідання через саботаж прокурорів по справі, на що суддя першої інстанції ніяк не реагувала.
Разом з тим, до теперішнього часу у кримінальній справі №2603/4723/12 не закінчено підготовче судове засідання, тобто судовий розгляд по суті справи фактично ще не розпочався. У листопаді 2023 року сплинув п'ятнадцятирічний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за найтяжчими злочинами, які інкриміновано обвинуваченим.
Незважаючи на це, прокурори в судові засідання не з'являються, посилаючись на нібито зайнятість в інших справах. Зокрема, прокурор не з'явився в призначені судом судові засідання 26.05.2021, 14.07.2021, 16.08.2021, 18.10.2021, 25.07.2022, 13.09.2022, 05.12.2022, 16.01.2023.
Таким чином, на переконання потерпілих, внаслідок затягування з боку прокуратури та адвокатів обвинуваченої сторони розгляду справи, суд першої інстанції позбавив можливості не тільки встановити вину обвинувачених і призначити їм покарання, але й вирішити заявлені потерпілими цивільні позови.
Зазначають про те, що суддя та наглядові прокурори у змові з обвинуваченою стороною дозволили втекти за кордон головним обвинуваченим. Так, засідання проводились через відеоконференцію, начебто ніхто не втік. Крім того, за 15 років судом не були допитані ні підозрювані, ні потерпілі.
Звертають увагу на те, що за цей період потерпілі мають більше 9 ухвал, по яким відкриті кримінальні провадження, зобов'язуючі всі силові структури України внести відомості до ЄРДР та провести розслідування, пов'язані з цією судовою справою. На сьогодні досудове розслідування проходить фіктивно і ігнороване судом першої інстанції.
Апелянти зазначають про те, що на їх клопотання надати ухвалою суду інформацію про стан майна, яке було арештоване слідчими, суддя не вживав ніяких заходів. Прокурор по справі теж не реагував.
Таким чином, дії підсудного ОСОБА_16 залишилися безкарними, сам ОСОБА_20 своєї вини не визнав, не розкаявся та жодному потерпілому не відшкодував завданої матеріальної шкоди.
Зазначають, що і слідством, і судом неодноразово були проігноровані клопотання потерпілих про необхідність встановити обставини виїзду до США підсудного ОСОБА_16 .
Потерпілі зазначають про те, що той факт, що підсудний ОСОБА_20 не вчинив протягом п'ятнадцятирічного строку нового злочину, не ухилявся від слідства та суду, не свідчить про його виправлення. Суд не врахував, що з вказаних 15 років підсудний ОСОБА_20 більше 6 років перебував під вартою у СІЗО, що саме по собі виключало скоєння ним нового злочину чи ухиляння від слідства та суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілої, думку прокурора, захисника та підсудної, яка прибула в судове засідання після його початку, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Згідно ч.1 ст.282 КПК України (в ред. 1960 року), якщо під час судового розгляду справи будуть встановлені підставі для закриття справи, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 статті 6 і статтями 7, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 цього Кодексу, суд, вислухавши думку учасників судового розгляду і висновок прокурора, своєю мотивованою ухвалою, а суддя - постановою, закриває справу.
Відповідно до ст. 11-1 КПК України (в ред. 1960 року), суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 49 Кримінального кодексу України, закриває кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.
Відповідно до розділу 2 п.18 Прикінцевих та перехідних положень КК України при вирішенні питання про віднесення злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України 1960 року, які були вчинені до набрання чинності цим Кодексом, до злочинів невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжких або особливо тяжких слід керуватися статтею 12 цього Кодексу, якщо це пом'якшує кримінальну відповідальність осіб, які вчинили злочини до набрання чинності цим Кодексом. В інших випадках необхідно застосовувати відповідні положення Кримінального кодексу України 1960 року.
Згідно ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло, зокрема три роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Згідно висновку Верховного Суду у постановах від 25.04.2019 (справа №315/361/16-к), 09.04.2019 (справа № 760/18016/15-к), та положень п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання й у випадку встановлення передбачених у ст.49 КПК України підстав та відсутності заперечень з боку обвинуваченого закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції в постанові, до початку судового слідства, підсудний ОСОБА_20 звернувся до суду із клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, на підставі ст. 49 КК України, та закриття кримінальної справи в частині його обвинувачення. 30.10.2024, в судовому засіданні, захисник ОСОБА_21 надав суду завірений переклад клопотання обвинуваченого ОСОБА_16 про закриття кримінального провадження стосовно останього.
Підсудний ОСОБА_20 , в судовому засідання 30.10.2024, підтримав клопотання, вказавши, що він його особисто підписував. Суть обвинувачення та право заперечувати проти закриття кримінальної справи з цієї підстави йому відомо та зрозуміло.
Суд першої інстанції задовольнив клопотання підсудного ОСОБА_14 та звільнив останнього від кримінальної відповідальності за ч.4 ст.28, ч.4 ст.190, ч.2 ст.205, ч.3 ст.209, ч.1 ст.255, ч.ч. 2, 3 ст.358 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених ст. 49 КК України та закрив кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_14 у вчиненні зазначених злочинів.
Колегія суддів апеляційного суду, дослідивши надані матеріали справи вважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив матеріали кримінальної справи, надав їм правильну оцінку та прийшов до обґрунтованого висновку про те, що на час розгляду клопотання закінчились строки давності притягнення підсудного ОСОБА_14 до кримінальної відповідальності за ч.4 ст.28, ч.4 ст.190, ч.2 ст.205, ч.3 ст.209, ч.1 ст.255, ч.ч. 2, 3 ст.358 КК України.
Так, з обвинувального висновку вбачається, що діяння, передбачені ч.4 ст.28, ч.4 ст.190, ч.2 ст.205, ч.3 ст.209, ч.1 ст.255, ч.ч. 2, 3 ст.358 КК України, які інкримінуються підсудному ОСОБА_22 , у відповідності до класифікації злочинів, є злочинами невеликої тяжкості, середньої тяжкості та особливо тяжкими злочинами, з дня вчинення яких - в період з вересня 2006 року по 20 листопада 2008 року, минув відповідний період, зокрема, за ч.4 ст.28, ч.4 ст.190, ч.4 ст.28, ч.3 ст.209, ч.1 ст.255 КК України - п'ятнадцять років; за ч.4 ст.28, ч.2 ст.205, ч.4 ст.28, ч.2 ст.358 КК України - п'ять років; за ч.4 ст.28, ч.3 ст.358 КК України - три роки.
В матеріалах справи не міститься доказів, які б свідчили про те, що Флетчер ІІІ ОСОБА_23 ухилявся від слідства або суду, або даних, які б свідчили про вчинення підсудним після цього інших злочинів.
За таких обставин строки давності притягнення ОСОБА_24 до кримінальної відповідальності не зупинялись та не переривались.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано звільнив ОСОБА_16 від кримінальної відповідальності та закрив кримінальне провадження, так як з часу вчинення злочинів минули строки давності притягнення останнього до кримінальної відповідальності , що, відповідно до вимог ст. 49 КК України, ст. 282 КПК України (в ред. 1960 року), є безумовною обставиною для звільнення особи від кримінальної відповідальності та закриття справи.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги потерпілих щодо неналежної процесуальної поведінки сторони захисту у зв'язку з затягуванням судового розгляду, не надання судом оцінки тривалим періодам відкладення розгляду справи, колегія суддів виходить з наступного.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності, визначених ст.49 КК України є обов'язком суду, який встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження.
Суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим судом детально проаналізовано усі визначені законом підстави для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та обґрунтовано не встановлено жодного факту ухилення від суду в розумінні ч. 2 ст. 49 КК України.
Доводи апелянтів про те, що підсудний не визнав вину, не розкаявся та не відшкодував шкоду, також не мають правового значення для вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Колегія суддів зауважує, що звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України є безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.
Особа звільняється судом від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності незалежно, зокрема від відшкодування шкоди, щирого каяття тощо, тобто, по суті, від особи не вимагається визнання своєї винуватості шляхом здійснення будь-яких активних дій. Також, при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК України від суду не вимагається встановлення факту, що певне правопорушення мало місце, чи факту вчинення конкретною особою певного кримінального правопорушення. Специфіка інституту звільнення особи від кримінальної відповідальності полягає в тому, що за наявності визначених у законі умов особа звільняється від такої відповідальності, а кримінальне провадження закривається, раніше від тієї стадії, коли вказані факти можуть та/чи мають бути належним чином встановлені, доведені, підтверджені. Зазначене узгоджується з висновками, викладеними, зокрема у постанові об'єднаної палати ККС ВС від 12.09.2022 року у справі № 203/241/17, постанові ККС ВС від 27.11.2024 у справі №757/11993/22.
Крім того, всупереч твердженням потерпілих, факт перебування під вартою не впливає на обчислення строків давності та не є підставою для їх зупинення чи переривання.
Апеляційному суду учасниками справи не було надано доказів ухилення ОСОБА_16 від суду, зокрема, оголошення останнього в розшук, у зв'язку з чим посилання потерпілих на те, що судовий розгляд справи постійно затягувався, що призвело до порушення розумних строків розслідування кримінальної справи та судового розгляду, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції мав передбачені законом підстави для звільнення ОСОБА_16 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, судове рішення є законним та обґрунтованим.
Щодо цивільних позовів потерпілих, суд першої інстанції обґрунтовано залишив їх без розгляду, що відповідає вимогам кримінального процесуального закону, оскільки у разі закриття кримінального провадження такі вимоги підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті та може бути переданий для розгляду в порядку цивільного судочинства, що також було враховано судом першої інстанції в оскаржуваній постанові
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо залишення цивільних позовів без розгляду.
Так, за змістом положень КПК України (в редакції 1960 року), зокрема ст. 28, закриття справи з підстав, зазначених у статтях 7 і 7-1 цього Кодексу, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати в установленому законом порядку матеріальні збитки, завдані нею державним, громадським організаціям або громадянам.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано залишив цивільні позови потерпілих без розгляду та правильно роз'яснив право на звернення до суду з відповідними вимогами в порядку цивільного судочинства.
Підстав для визнання такого рішення незаконним чи необґрунтованим колегія суддів не вбачає.
Доводи апелянтів про те, що суд першої інстанції та прокурор не реагували на їх клопотання щодо надання інформації про стан арештованого майна, а також щодо встановлення обставин виїзду обвинуваченого за кордон, колегія суддів вважає такими, що не впливають на правильність прийнятого рішення.
Зазначені клопотання не стосуються вирішення питання про наявність підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, яке є предметом розгляду у даному випадку.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції мав передбачені законом підстави для закриття кримінальної справи.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б слугували підставою для скасування постанови суду першої інстанції, не вбачається.
Постанова суду за своїм змістом є належно вмотивованою, обґрунтованою та законною.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги потерпілих слід відмовити, а постанову суду першої інстанції, - слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 356, 362, 365, 366, 377, 379 КПК України (в редакції 1960 року) та перехідними положеннями розділу 11 КПК України (в редакції 2012 року), колегія суддів, -
Апеляційну скаргу потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 - залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2024 року, якою задоволено клопотання підсудного ОСОБА_14 про звільнення останнього від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, на підставі п.п. 2, 3, 5 ч.1 ст.49 КК України, - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом одного місяця з моменту оголошення ухвали.
Судді
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4