Справа № 11-cc/824/1282/2026 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер: № 757/56600/25-к
25 березня 2026 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарях судового засіданняОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку «EasyCon», апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , з внесеними доповненнями до неї, на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18 листопада 2025 року, -
за участю:
представникавласника майна ОСОБА_7 , - адвоката ОСОБА_8 ,
власника майна - ОСОБА_7 ,
прокурора - ОСОБА_9 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18.11.2025 року задоволено клопотанняпрокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42025000000001036 від 03.11.2025 року та накладено на майно, вилучене під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- мобільний телефон марки iPhone 12 Pro, номер: MGMP3FS/A, серійний номер НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_7 ;
- невстановлений пристрій чорного кольору «пристрій для прихованого носіння», без інвентарного номеру (відсутній), ідентифікаційні дані: ID: P043402, а також флеш-носій для нього: «Micro SD», 16Gb, TC58-7D2H-HKA1, 17061501;
- флеш накопичувач «LA16GK7HK-X», 01250218002.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, з внесеними доповненнями до неї, в яких просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18.11.2025 року та скасувати її.
Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт вказує, що розгляд клопотання прокурора в суді першої інстанції відбувся без повідомлення та участі власника майна. З оскаржуваною ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18.11.2025 року, представник власника майна ознайомився лише 25.11.2025 року.
Мотивуючи апеляційні вимоги апелянт зазначає, що прокурором було допущено пропуск строку для звернення з клопотанням про накладення арешту на майно, оскільки майно було вилучене 04.11.2025 року, а з клопотанням прокурор звернувся до суду лише 13.11.2025 року, відповідно до відомостей з сайту судова влада України.
Зауважує, що ОСОБА_7 не є підозрюваним у вказаному кримінальному провадженні, та у клопотанні відсутня інформація про наявність взагалі підозрюваних у даному кримінальному провадженні. Крім того, в оскаржуваній ухвалі не наведено жодних обставин, які дають підстави вважати, що тимчасово вилучене майно у заявника має відношення до кримінального провадження та має ознаки речового доказу та відповідає ознакам ст. 98 КПК України.
В доповненнях до апеляційної скарги представник посилається на те, що накладення арешту оскаржуваною ухвалою було здійснено незаконно та необґрунтовано.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника та власника майна, які підтримали доводи поданої ними апеляційної скарги та просили її задовольнити в повному обсязі, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що представником власника майна ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_8 не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18.11.2025 року, виходячи з положень абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а його апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, Слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025000000001036 від 03.11.2025 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 359 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Офісу Генерального прокурора.
Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється за фактами того, що 03.11.2025 року під час чергування в будівлі Офісу Генерального прокурора, яка розташована за адресою: місто Київ, вулиця Різницька, 13/15, відповідальними працівниками - військовослужбовцями особистої охорони Офісу Генерального прокурора, зі сторони вулиці ОСОБА_10 помічено невідомих осіб, одягнених у темний одяг, якими протягом дня вчинялись підозрілі дії, пов'язані з можливим встановленням електронних пристроїв поряд із будинком № 4 по вулиці Сергія Гусовського по напрямку візуального огляду в'їзних воріт на територію Офісу Генерального прокурора.
Так, є достатні підстави вважати, що відповідними невстановленими особами незаконно встановлювались спеціальні технічні засоби для спостереження за будівлею Офісу Генерального прокурора і транспортними засобами, які здійснюють в'їзд на територію установи та виїзд з неї.
Зазначено особу, яка здійснювала приховане спостереження (фото- та відеозйомку з використанням спеціальних технічних засобів) за адміністративними будівлями державних установ та об'єктами критичної інфраструктури на території міста Києва: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Дніпропетровська Дніпропетровської обл., проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , який користується автомобілем марки «Renault Megane», сірого кольору, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 , та є власником вказаного транспортного засобу.
Крім того, зазначено, що ОСОБА_7 на даний час проживає у АДРЕСА_1 , де може зберігати засоби вчинення злочину, предмети та речі, які мають значення для кримінального провадження.
З метою забезпечення збереження та попередження можливості знищення та відчуження речових доказів, які підтверджують незаконність дій пов'язаних із здійсненням прихованого спостереження (фото- та відеозйомки з використанням спеціальних технічних засобів) за адміністративними будівлями державних установ та об'єктами критичної інфраструктури на території міста Києва, прокурором Офісу Генерального прокурора 03.11.2025 року прийнято рішення, в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, про необхідність проведення обшуку до постановлення ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку в приміщенні за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , яка згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна належить ОСОБА_11 .
Так, 04.11.2025 року у період часу з 02 год. 43 хв. до 06 год. 10 хв. проведено обшук в квартирі за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено:
- мобільний телефон марки iPhone 12 Pro, номер: MGMP3FS/A, серійний номер: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_7 ;
- невстановлений пристрій чорного кольору «пристрій для прихованого носіння», без інвентарного номеру(відсутній), ідентифікаційні дані: ID : P043402, а також флеш-носій до нього: «Micro SD», 16Gb, TC58-7D2H-HKA1, 17061501;
- ноутбук марки «Lеnovo», s/n: MP2NFGXL, та зарядний пристрій до нього;
- флешнакопичувач «LA16GK7HK-X», 01250218002.
Вищевказані речі мають значення для встановлення об'єктивної істини у справі, оскільки містять відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв'язку з чим постановою прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12 від 04.11.2025 року вони визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
12.11.2026 року (клопотання датоване 05.11.2026 року) прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту у кримінальному провадженні № 42025000000001036 від 03.11.2025 року, на майно, вилучене під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- мобільний телефон марки iPhone 12 Pro, номер: MGMP3FS/A, серійний номер НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_7 ;
- невстановлений пристрій чорного кольору «пристрій для прихованого носіння», без інвентарного номеру (відсутній), ідентифікаційні дані: ID: P043402, а також флеш-носій для нього: «Micro SD», 16Gb, TC58-7D2H-HKA1, 17061501;
- ноутбук марки «Lеnovo», s/n: MP2NFGXL, та зарядний пристрій до нього;
- флеш накопичувач «LA16GK7HK-X», 01250218002.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18.11.2025 року задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42025000000001036 від 03.11.2025 року та накладено на майно, вилучене під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- мобільний телефон марки iPhone 12 Pro, номер: MGMP3FS/A, серійний номер НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_7 ;
- невстановлений пристрій чорного кольору «пристрій для прихованого носіння», без інвентарного номеру (відсутній), ідентифікаційні дані: ID: P043402, а також флеш-носій для нього: «Micro SD», 16Gb, TC58-7D2H-HKA1, 17061501;
- флеш накопичувач «LA16GK7HK-X», 01250218002.
Проте, колегія суддів з таким висновком слідчого судді частково не погоджується, з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема з метою забезпечення: збереження речових доказів.
За положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, наданого до суду апеляційної інстанції, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025000000001036 від 03.11.2025 року, здійснюється, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 359 КК України.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на невстановлений пристрій чорного кольору «пристрій для прихованого носіння», без інвентарного номеру (відсутній), ідентифікаційні дані: ID: P043402, а також флеш-носій для нього: «Micro SD», 16Gb, TC58-7D2H-HKA1, 17061501 та флеш накопичувач «LA16GK7HK-X», 01250218002, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з'ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на вищевказане майно, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав накладення арешту на майно.
Прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження висновку про відповідність майна ознакам речових доказів.
Як вбачається зі змісту клопотання, прокурор зазначив обставини вчинення кримінального правопорушення та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, всупереч доводам представника.
Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінальних проваджень та попередньою кваліфікацією вчинених кримінально-протиправних діянь.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження свідчать про те, що невстановлений пристрій чорного кольору «пристрій для прихованого носіння», без інвентарного номеру (відсутній), ідентифікаційні дані: ID: P043402, а також флеш-носій для нього: «Micro SD», 16Gb, TC58-7D2H-HKA1, 17061501 та флеш накопичувач «LA16GK7HK-X», 01250218002, на які прокурор просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідають критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено їх відповідність ознакам ст. 98 КПК України. Вказане в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.
Водночас, під час апеляційного розгляду колегією суддів було встановлено, що відповідно до листа Національного антикорупційного бюро України, яке було направлено прокурору відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , технічний засіб з ідентифікаційними даними: «ID: P043402», «CODE: 1234» перебуває на балансі Національного бюро. Однак, жодних апеляційних вимог відносно вказаного пристрою від Національного антикорупційного бюро України не надходило.
Разом з тим, накладаючи арешт мобільний телефон марки iPhone 12 Pro, номер: MGMP3FS/A, серійний номер НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_7 , слідчий суддя не врахував негативні наслідки такого арешту. Зокрема, вказане майно на праві власності належить ОСОБА_7 , останній ніяких протиправних дій не вчиняв.
Крім того стороною обвинувачення не доведено існування правових підстав для накладення арешту на вказаний мобільний телефон, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, про які зазначено у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що мобільний телефон, на який просив накласти арешт є предметом протиправної діяльності, об'єктом та знаряддям злочину та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, у зв'язку із чим постанова прокурора від 04.11.2025 року в частині визнання вищевказаного мобільного телефону речовим доказам є формальною.
Крім того, під час розгляду апеляційної скарги, прокурор в судовому засіданні повідомив, що жодної судової експертизи відносно вилученого мобільного телефону марки iPhone 12 Pro, номер: НОМЕР_5 , серійний номер НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_7 , у даному кримінальному провадженні не призначено та не проведено, а також не наведено обґрунтованих доводів про необхідність його збереження з метою проведення такої експертизи в подальшому.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до остаточного висновку про те, що на вказаний стороною обвинувачення мобільний телефон не може бути накладено арешт у вказаному кримінальному провадженні за наведених підстав. Не містить таких даних щодо обставин кримінального провадження і оскаржувана ухвала слідчого судді. Прокурором не було доведено необхідність накладення арешту вищевказаний мобільний телефон, з метою збереження речових доказів, не вказано, у який спосіб та для з'ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні можливе його використання.
Прокурор та слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення ст. ст. 171, 173 КПК України, не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для його власника.
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про неповноту та однобічність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна, а апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - частковому задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про часткове задоволення клопотання прокурора.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 395, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , з внесеними доповненнями до неї, - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18 листопада 2025 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42025000000001036 від 03.11.2025 року та накладено на майно, вилучене під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- мобільний телефон марки iPhone 12 Pro, номер: MGMP3FS/A, серійний номер НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_7 ;
- невстановлений пристрій чорного кольору «пристрій для прихованого носіння», без інвентарного номеру (відсутній), ідентифікаційні дані: ID: P043402, а також флеш-носій для нього: «Micro SD», 16Gb, TC58-7D2H-HKA1, 17061501;
- флеш накопичувач «LA16GK7HK-X», 01250218002, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про накладення арешту у кримінальному провадженні № 42025000000001036 від 03.11.2025 року на майно, вилучене під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , (повний перелік майна зазначається у клопотанні), - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, вилучене під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- невстановлений пристрій чорного кольору «пристрій для прихованого носіння», без інвентарного номеру (відсутній), ідентифікаційні дані: ID: P043402, а також флеш-носій для нього: «Micro SD», 16Gb, TC58-7D2H-HKA1, 17061501;
- флеш накопичувач «LA16GK7HK-X», 01250218002,
а у задоволенні клопотання в частині накладення арешту на мобільний телефон марки iPhone 12 Pro, номер: MGMP3FS/A, серійний номер НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_7 , - відмовити.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
__________________ _____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4