Справа №754/3500/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3107/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
24 березня 2026 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 06 березня 2026 року про відсторонення від посади
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянки України, з вищою освітою, працюючої на посаді начальника Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, заміжньої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваної ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 06 березня 2026 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , про відсторонення ОСОБА_7 від займаної посади у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100030000323 від 12.02.2026 року.
Відсторонено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України, від посади начальника Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, на строк два місяці, до 06 травня 2026 року, включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 06.03.2026 року ОСОБА_1 про відсторонення ОСОБА_7 від посади начальника Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого органу досудового розслідування кримінальних правопорушень у відстороненні від посади.
В обгрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що слідчий та прокурор не довели, що перебування на посаді зашкодить розслідуванню.
У клопотанні сторони обвинувачення є лише абстрактні посилання на те, що ОСОБА_7 , перебуваючи на займаній посаді, шляхом використання свого службового становища може незаконними засобами впливати на потерпілого та осіб, які є свідками вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Належних, допустимих та достатніх доказів такого впливу сторона обвинувачення не надала, а тому клопотання є необгрунтованим, та не відповідає вимогам ч. 5 ст. 132 та ст. 155 КПК України.
Доведеності ступеня впливу немає, а тому, фактично, сторона обвинувачення намагається поставити підозрювану у вкрай невигідне становище, позбавляючи її можливості працювати за своєю кваліфікацією та професією.
Фактично, сторона обвинувачення намагається лишити підозрювану права на труд, гарантоване Конституцією України. Підозрювана не може працювати, іншого джерела доходу у неї немає.
Відсторонення підозрюваної від посади має і негативні для функціонування Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської РДА наслідки, оскільки ОСОБА_7 є фахівцем в цій області.
Слідчий суддя безпідставно дійшов висновку, що підозрювана може негативно впливати на слідство, потерпілого, може впливати на свідків. Крім того, ухвала слідчого судді не містить обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні злочину, та даних, що дають підстави вважати, що підозрювана, перебуваючи на посаді, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином.
В ухвалі від 06.03.2026 року слідчий суддя посилається на те, що потерпілому ОСОБА_10 було спричинено шкоду внаслідок психотравмуючих сімейних обставин, що має матеріальне вимірювання, яке у 250 і більше розмірів перевищує НМДГ, а отже є тяжкими наслідками.
В ухвалі слідчий суддя не зазначив, та не послався, чому він прийшов до такого висновку, навіть нема посилання на підозру від 03.03.2026, яку надали ОСОБА_7 .
В додатках до клопотання слідчим було приєднано висновок експерта від 02.02.2026 року № CЕ-19/111-26/3641-ПС, де зазначено, що ОСОБА_10 завдано психічних страждань, моральна шкода може бути від 0 до 162 МЗП.
Однак сторона захисту ставить під сумнів даний висновок, т.я. не визначена чітка сума шкоди і вищезазначений експертний висновок отриманий в рамках іншого кримінального провадження (ЄРДР №12025100030000252 від 16.04.2025р.), а підозра, яка отримана ОСОБА_7 була в кримінальному провадженні ЄРДР № 12026100030000323 від 12.02.2026р., в даному кримінальному провадженні ніякі експертизи не проводилися.
Підозра ОСОБА_7 у кримінальному провадженні ЄРДР №12026100030000323 від 12.02.2026 р., не обґрунтована.
Розглядаючи клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя не в повній мірі дослідив правові підстави для відсторонення від посади ОСОБА_7 .
Відтак, захисник вважає, що ухвала про обрання щодо підозрюваної заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від посади була винесена із порушенням норм чинного кримінально-процесуального законодавства України, а також прав ОСОБА_7 та охоронюваних законом інтересів.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваної ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Слідчим відділом Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026100030000323 від 12.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно ст. 10 ЗУ «Про охорону дитинства», держава через органи опіки і піклування, служби у справах дітей, центри соціальних служб, кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі, сексуальному насильству, пов'язаному зі збройною агресією Російської Федерації проти України, протидії торгівлі людьми та з питань захисту прав дитини у порядку, встановленому законодавством, надає дитині та особам, які піклуються про неї, необхідну допомогу у запобіганні та виявленні випадків жорстокого поводження з дитиною, передачі інформації про ці випадки для розгляду до відповідних уповноважених законом органів для проведення розслідування і вжиття заходів щодо припинення насильства.
Відповідно до п.1 ч.3 ст. 6 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», до інших органів та установ, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, належать служби у справах дітей. Зокрема ч.2 ст.9 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що до повноважень служб у справах дітей у сфері запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дітей належать: прийом та розгляд заяв і повідомлень про домашнє насильство стосовно дітей та за участю дітей, у тому числі повідомлень, що надійшли до кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі, сексуальному насильству, пов'язаному зі збройною агресією Російської Федерації проти України, протидії торгівлі людьми та з питань захисту прав дитини; влаштування дитини в центр соціально-психологічної реабілітації дітей, притулок для дітей служби у справах дітей, інші установи для дітей незалежно від форми власності та підпорядкування, в яких створені належні умови для проживання, виховання, навчання та реабілітації дитини відповідно до її потреб, а також здійснення контролю за умовами її перебування та надання допомоги у разі неможливості проживання дитини із своїми батьками, іншими законними представниками у зв?язку із вчиненням домашнього насильства стосовно цієї дитини або за її участі; проведення профілактичної роботи з батьками, іншими законними представниками дитини із запобігання домашньому насильству стосовно дітей та за участю дітей.
Одночасно з цим, порядком забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 № 585, до суб'єктів що здійснюють виявлення та організацію соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, віднесено службу у справах дітей, котра під час виконання своїх професійних чи службових обов'язків забезпечує виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у випадку встановлення або отримання інформації про наявність (у тому числі ймовірну) жорстокого поводження з дитиною, у тому числі пов'язаного з діяннями (діями або бездіяльністю) домашнього насильства, внаслідок якого дитина постраждала або свідком (очевидцем) якого вона була. Та у разі надходження звернення, повідомлення про дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах внаслідок жорстокого поводження з нею або наявності загрози її життю чи здоров'ю, служба у справах дітей разом з підрозділом органу Національної поліції, фахівцем із соціальної роботи або іншим надавачем соціальних послуг (у разі наявності можливості залучення), представником закладу охорони здоров?я, які діють у межах своїх повноважень, протягом однієї доби проводить оцінку рівня безпеки дитини.
У разі виявлення (підтвердження) під час проведення оцінки рівня безпеки дитини фактів загрози її життю чи здоров'ю вона може бути негайно направлена до закладу охорони здоров'я для проведення та документування результатів медичного обстеження дитини у порядку, затвердженому МОЗ, проведення судово-медичної експертизи (в разі потреби), надання необхідної медичної допомоги, в тому числі лікування в стаціонарних умовах, або тимчасово влаштована відповідно до пункту 31 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 76, ст. 2561), зокрема в сім'ю родичів, знайомих, сім'ю патронатного вихователя.
Відповідно до положення про службу у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, затвердженої Розпорядженням Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 29.12.2018 №737 (в редакції розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 05.04.2023 №183): п.1 Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації утворюється головою Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, входить до її складу і в межах Деснянського району міста Києва забезпечує виконання покладених на Службу завдань.
Так відповідно до розпорядження голови Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації №81-к від 15.05.2019 «Про призначення ОСОБА_7 », ОСОБА_7 , призначено на посаду начальника Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві адміністрації.
Таким чином, ОСОБА_7 , перебуваючи з 15.05.2019 на посаді начальника Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві адміністрації, обіймала посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто є службовою особою.
При цьому, ОСОБА_7 , будучи службовою особою, діючи в межах наданих їй службових повноважень та будучи зобов'язаною вживати заходів щодо забезпечення захисту прав та законних інтересів дитини, не вжила достатніх та своєчасних заходів, спрямованих на усунення загрози життю та здоров'ю малолітнього ОСОБА_10 , не забезпечила належного виконання вимог законодавства у сфері охорони дитинства. У результаті зазначеної бездіяльності, малолітній ОСОБА_10 залишився без належного захисту з боку служби у справах дітей, що створило реальну загрозу його життю та здоров'ю, та спричинило тяжкі наслідки останньому.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 18.09.2024 Службою в справах дітей та сім'ї Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації отримано від сектору ювенальної превенції Деснянського УП ГУНП в м. Києві повідомлення про те, що за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_11 вчиняє домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно ОСОБА_10 , за результатами чого відносно ОСОБА_11 складено протокол за ч.1 ст.173-2 КУпАП, та орієнтовано службу на необхідність проведення відповідної роботи, в межах компетенції, щодо недопущення подібних ситуацій у майбутньому.
Отримавши зазначене повідомлення, ОСОБА_7 , займаючи посаду начальника служби, будучи відповідальною за організацію роботи Служби та контроль за своєчасністю і повнотою реагування на такі звернення, несумлінно поставилась до виконання своїх службових обов'язків, котрі виразились у незабезпеченні невідкладного виїзду за місцем проживання дитини із залученням представників поліції, невжитті заходів щодо організації проведення оцінки рівня безпеки дитини, не забезпеченні постановки дитини на облік як такої, що перебуває у складних життєвих обставинах, а лише обмежилась складанням формального акту про неможливість поспілкуватися із сім'єю, без вжиття додаткових заходів реагування.
Одночасно з цим встановлено, що в Службі у справах дітей та сім'ї Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації наявні та зберігаються інші особові справи дітей громадянки ОСОБА_11 , відповідно до 'яких останню на підставі рішень судів було позбавлено батьківських прав. Вказані документи перебували у володінні та розпорядженні служби, а відтак були відомі начальнику служби. Так як факти неодноразового позбавлення ОСОБА_11 батьківських прав свідчать про наявність у її поведінці раніше встановлених судом істотних порушень обов'язків щодо виховання дитини та про підвищений рівень ризику для безпеки малолітніх, які перебувають під її опікою.
Незважаючи на це, після надходження повідомлення про вчинення домашнього насильства, ОСОБА_7 достовірно маючи можливість перевірити відомості щодо матері дитини та оцінити рівень ризику з урахуванням наявних у службі матеріалів, не забезпечила аналіз особових справ дітей ОСОБА_11 , не ініціювала питання про негайну оцінку рівня безпеки дитини, не розглянула питання про відібрання дитини у матері та фактично проігнорувала очевидні ознаки небезпеки.
Таким чином, ОСОБА_7 , маючи у своєму розпорядженні офіційно підтверджену інформацію про позбавлення ОСОБА_11 батьківських прав, та усвідомлюючи підвищений ризик для життя і здоров'я малолітнього, проявила службову недбалість, що виразилась у невжитті передбачених законом заходів реагування.
В подальшому, 07.04.2025 до служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації звернувся директор з виховної роботи ліцею №190 Деснянського району міста Києва ОСОБА_12 , з повідомленням, що до навчального закладу прийшов учень 2-В класу ОСОБА_10 , з яскраво вираженими тілесними ушкодженнями, які зі слів останнього були спричинені його матір'ю ОСОБА_11 .
В подальшому встановлено, що ОСОБА_11 у період з серпня 2024 року по 04.04.2025 року, більш точного часу та дати розслідуванням не встановлено, за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 , систематично, протягом тривалого часу, за період спільного проживання зі своїм малолітнім сином ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , грубо порушуючи гарантовані державою конституційні права і свободи людини, передбачені ч. 1 ст. 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; ч. 1 ст. 28 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню; ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства», де передбачено, що кожній дитині гарантується право на свободу та особисту недоторканість та захист гідності, а також захист від усіх форм фізичного та психічного насильства, систематично, умисно, вчиняла протиправні дії, спрямовані на вчинення катування свого малолітнього сина ОСОБА_10 , за небажані форми його поведінки, тобто такі, що є невимушеними та неумисними, як методи покарання та спонукання до виконання вказівок, при цьому усвідомлюючи його вікову, фізичну та психологічну нездатність протистояти таким діям та чинити їм адекватний опір, та розуміючи що такі діяння супроводжуються для малолітньої дитини стресом, почуттям страху за своє життя та здоров'я, почуттям жаху та неспокою, здатні принизити та зламати її морально.
Так, ОСОБА_11 у період з серпня 2024 року по 04.04.2025 року, більш точного часу та дати розслідуванням не встановлено, по місцю свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 , вчиняла катування ОСОБА_10 за небажану поведінку, а саме: систематично закривала в приміщенні туалету вказаної квартири, при цьому змушуючи зняти з себе свій одяг, від чого останній відчував сильний холод і відсутність можливості зігрітися, зв'язувала ОСОБА_10 підручними засобами - зарядним шнуром від мобільного телефону, тим самим позбавляючи його можливості вільно рухатися та пересуватися, примушувала малолітнього ОСОБА_10 з'їсти зачеротвілий шматок хліба, що він не зміг зробити, за відведений йому матір'ю ОСОБА_11 час, в силу своїх фізичних і вікових можливостей, після чого, кухонним ножем здійснила порізи по голові малолітнього ОСОБА_10 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді рани у тім'яній ділянці голови, що відноситься до легкого тілесного ушкодження, систематично била його по тілу руками та ногами, а також підручними засобами, а саме: ременем, зарядним шнуром від мобільного телефону та кухонними приладами, також з метою покарання свого малолітнього ОСОБА_10 , за небажану поведінку, ОСОБА_11 вставила кисть його лівої руки в дверний отвір, після чого закрила двері, внаслідок чого спричинила останньому тілесне ушкодження у вигляді синця 3-го пальця лівої кисті, що відноситься до ЛЕГКОГО тілесного ушкодження.
Крім того, ОСОБА_11 у невстановлений досудовим розслідуванням час та дату, але не пізніше 04.04.2025, більш точного часу та дати розслідуванням не встановлено, за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 , систематично вчиняла домашнє насильство психологічного характеру відносно ОСОБА_10 , що виразилось у висловлюванні до нього брутальною лайкою, голосних криках, приниженні честі та гідності дитини, висловлювала бажання скорішої його смерті та поміщення до інтернату, словесно погрожувала зарізати його та винести тіло дитини у пакетах на смітник або ліс, чим завдала йому психологічних страждань.
Зазначені умисні, систематичні, протиправні дії ОСОБА_11 утворили у малолітнього ОСОБА_10 комплекс негативних психоемоційних змін у вигляді переживання страху з своє життя та здоров'я, почуття напруги, тривожності очікування нових покарань та побиття, знижений настрій, почуття приниженої гідності, та як наслідок руйнують у ОСОБА_10 відчуття сімейної захищеності, сприяють формуванню тривалого відчуття образи та приниження, безпорадності та беззахисності, чим істотно порушують його соціальне функціонування та погіршують якість життя, розвитку та дорослішання.
Внаслідок вищевказаних психотравмуючих сімейних обставин, малолітньому ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 завдано психічних (на моральному рівні) страждань, що має матеріальне вимірювання, яке у 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, а отже є тяжкими наслідками.
Вказані обставини свідчать про те, що настання тяжких наслідків для малолітнього ОСОБА_10 було об'єктивно передбачуваним, а бездіяльність ОСОБА_7 створила умови для продовження протиправної поведінки матері та сприяла спричиненню дитині тілесних ушкоджень та моральних страждань.
Таким чином, внаслідок службової недбалості начальника Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_7 , яка виразилась у невжитті передбачених законом в повному обсязі заходів щодо відвідування та проведення відповідних профілактичних заходів, пов'язаних із виявленням малолітнього ОСОБА_10 , який перебував у складних життєвих обставинах і потребував невідкладної сторонньої допомоги, що обумовлено положенням про службу у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, затвердженої Розпорядженням Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 29.12.2018 №737 (в редакції розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 05.04.2023 № 183), не вжила всіх заходів для забезпечення, в межах компетенції, виконання законних вимог щодо здійснення захисту прав, свобод і законних інтересів дитини.
Між неналежним виконанням ОСОБА_7 , як службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них та настанням тяжких наслідків існує прямий причинно-наслідковий зв?язок, оскільки за умови належного та своєчасного реагування служби у справах дітей дитина могла бути вилучена з небезпечного середовища або перебувати під постійним контролем, що унеможливило б спричинення їй тілесних ушкоджень.
Таким чином, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у службовій недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
03.03.2026 останній було вручено письмове повідомлення про підозру.
04.03.2026 року старший слідчий СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , звернулась до слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва з клопотанням про відсторонення підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від посади начальника Служби у справах дітей та сім?ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації.
В обґрунтування клопотання слідча посилалась на те, що підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження є наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення відповідного ступеню тяжкості та потреби досудового розслідування.
Таким чином, вищенаведене дає підстави вважати, що перебування підозрюваної ОСОБА_7 на посаді начальника Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації сприяло вчиненню кримінального правопорушення. Одночасно з цим, відносно підозрюваної 27.06.2022 скеровано обвинувальний акт до Деснянського районного суду міста Києва за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.169 КК України.
Крім того, ОСОБА_7 , обіймаючи посаду начальника Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, може використовувати її для здійснення тиску на свідків у даному кримінальному провадженні, що може призвести до дачі ними неправдивих показань, відмови від показів чи уникнення явки останніх до органу досудового органу чи суду для дачі показів, що негативно вплине на хід досудового розслідування та судового розгляду.
Вищенаведене дає підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді начальника Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження та буде мати змогу знищити чи підробити документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування по вказаному провадженню.
Таким чином, користуючись своїм впливом та зв'язками, будучи уповноваженою особою, підозрювана ОСОБА_7 може впливати на своїх колег по роботі, які є свідками, схиляючи їх до певної поведінки та надання вигідних для неї показань.
З метою запобігання перешкоджанню підозрюваною ОСОБА_7 досудовому розслідуванню кримінального провадження та вчинення нею інших кримінальних правопорушень, виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження, а саме відсторонення останньої від займаної посади, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваної.
Крім цього, за допомогою застосування заходу забезпечення кримінального провадження - відсторонення підозрюваної ОСОБА_7 від займаної посади, може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з'ясування всіх обставин вчиненого нею кримінального правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 06 березня 2026 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , про відсторонення ОСОБА_7 від займаної посади у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100030000323 від 12.02.2026 року.
Відсторонено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України, від посади начальника Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, на строк два місці, до 06 травня 2026 року, включно.
З таким рішенням слідчого судді суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Відсторонення від посади є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 154 КПК України, відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину.
Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 цього Кодексу.
При вирішенні питання про відсторонення від посади, слідчий суддя, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 157 КПК України, зобов'язаний врахувати наявність правової підстави для відсторонення від посади, достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення, наслідки відсторонення від посади для інших осіб.
При цьому, підставою для відсторонення від посади є наявність достатніх даних вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного чи обвинуваченого, який, перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя обгрунтовано зазначив, що обставини вчинення кримінального правопорушення дають підстави вважати, що перебування ОСОБА_7 на займаній посаді сприяло вчиненню кримінального правопорушення, адже невжиття належних заходів останньою під час виконання своїх службових обов'язків, призвело в подальшому до істотного порушення прав та свобод малолітнього ОСОБА_10 , який перебував у складних життєвих обставинах і потребував невідкладної сторонньої допомоги та як наслідок завдання йому шкоди.
Також слідчий суддя вказував, що стороною обвинувачення доведено, що подальше перебування ОСОБА_7 на посаді начальника Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації дає можливість останній застосовувати своє службове положення та незаконно впливати на свідків та інших учасників провадження чи знищити або підробити документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування.
У ході апеляційного розгляду справи встановлено, що слідчий суддя при вирішенні питання про відсторонення ОСОБА_7 від посади начальника Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, вищевказаних вимог закону дотримався та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого.
Так, під час розгляду клопотання слідчий суддя належним чином з'ясував, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих їй кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 367 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
При цьому, колегія суддів враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).
Також, колегія суддів наголошує, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що сукупність зазначених слідчим у клопотанні обставин є достатньою вважати, що ОСОБА_7 , перебуваючи на вказаній посаді, використовуючи свої службові повноваження та зв'язки з колегами, може незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників в кримінальному провадженні, а також знищити чи підробити документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування.
На підставі встановлених обставин, станом на день розгляду клопотання слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що без подальшого застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді відсторонення підозрюваної від посади, у даному кримінальному провадженні неможливо забезпечити швидке, повне та неупереджене досудове розслідування, і вказані потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваної ОСОБА_7 .
Крім цього, слідчим суддею враховано, що ОСОБА_7 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. Вчинення кримінальних правопорушень сторона обвинувачення безпосередньо пов'язує саме з посадою підозрюваної, яку вона займала на час розслідуваних подій та займає дотепер.
Злочин, передбачений ч. 2 ст. 367 КК України, відноситься до кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності (Розділ ХVІІ Кримінального кодексу України).
При цьому, частиною 5 статті 65-1 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом.
Отже, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваної, про який у клопотанні зазначила слідчий, оскільки існує обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, досудове розслідування якого на момент розгляду клопотання не завершене.
Таким чином, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст. 157 КПК України, вирішив питання про відсторонення підозрюваної ОСОБА_7 від займаної посади, а тому доводи сторони захисту про відсутність у слідчого судді підстав для задоволення клопотання слідчого та недоведеності останнім наявності встановлених у кримінальному провадженні ризиків, є безпідставними.
Доказів негативних наслідків відсторонення ОСОБА_7 від посади колегією суддів не встановлено та захисником у судовому засіданні не надано.
Посилання сторони захисту на те, що відсторонення ОСОБА_7 від посади начальника Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації спричинить негативні наслідки для Служби, колегією суддів до уваги не приймаються, так як слідчий суддя обґрунтовано зазначив, що відсторонення підозрюваної від займаної посади не призведе до негативних наслідків у роботі державного органу і не матиме негативних наслідків для інших осіб, оскільки у разі відсутності начальника його повноваження може здійснювати заступник.
Щодо доводів апелянта про те, що відсторонення від посади ОСОБА_7 є порушенням конституційного права на працю, колегія суддів зазначає, що відсторонення від посади не є абсолютним позбавленням права на працю, а є тимчасовим обмеженням особи займати певну посаду, такий захід є тимчасовим, а тому відповідні обмеження є розумними і співмірними, з огляду на завдання кримінального провадження та, з урахуванням досліджених обставин в цьому кримінальному провадженні, потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи з метою виконання завдань кримінального провадження.
Викладені в апеляційній скарзі доводи захисника ОСОБА_6 про відсутність обґрунтованої підозри та її недоведеність органом досудового розслідування, у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого їй кримінального правопорушення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваної такого заходу забезпечення, як відсторонення від посади, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують та не є підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 154-157 КПК України, вирішив питання про відсторонення ОСОБА_7 від займаної посади, а тому апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст.ст. 154-158, 309, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 06 березня 2026 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4