Унікальний номер справи 373/3923/25
Номер апеляційного провадження 33/824/1771/2026
Суддя суду першої інстанції А. О. Залеська
Суддя у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
19 березня 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л. Д., розглянув у судовому засіданні в залі суду в місті Києві, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Овсієнка Юрія Андрійовича на постанову судді Переяславського міськрайонного суду Київської області від 08 січня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянина України,
РНКОПП НОМЕР_1 ,
зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_1
до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Переяславського міськрайонного суду Київської області від 08 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 та ст. 124 КУпАП, та за сукупністю цих правопорушень на підставі ч.2 ст. 36 КУпАП накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.
Судом встановлено, що 16 грудня 2025 року о 14:30 год. на автодорозі між с. Гайшин та с. Гланишів Бориспільського району Київської області ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ», р/н НОМЕР_2 , не виконав п. 13.1 ПДР та при виборі швидкості руху не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, не дотримався безпечного інтервалу,в результаті чого здійснив виїзд на смугу зустрічну руху та допустив зіткнення з транспортним засобом марки «BMW», р/н НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався смугою зустрічну руху та внаслідок аварійної ситуації, яку створив водій т/з «ВАЗ» ОСОБА_1 , змушений був маневрувати задля уникнення прямого лобового зіткнення. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з заподіянням збитків. Вищевказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 124 КУпАП.
Крім цього, у момент вчинення вищевказаної ДТП, 16 грудня 2025 року о 14:30 год. на автодорозі між с. Гайшин та с. Гланишів Бориспільського району Київської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «марки «ВАЗ», р/р НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного приладу газоаналізатора «Драгер» на місці ДТП та в медичному закладі, на вимогу поліцейського ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою судді в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення, захисник ОСОБА_1 - адвокат Овсієнко Ю. А.подав апеляційну скаргу, просить постанову скасувати в оскаржуваній частині та провадження у справі в цій частині закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки під час розгляду даної справи суд неповно з'ясував усі фактичні обставини, не дослідив і не дав належної оцінки наявним у справі доказам, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними і допустимими доказами.
Апелянт вказав, що акт огляду на стан сп'яніння під час фіксації та документування правопорушення не складався, а згідно вказаного у направленні на медичний огляд часі, воно складено до того як працівники поліції побачили ОСОБА_1 .
Наявний у матеріалах справи відеозапис з нагрудної бодікамери поліцейських не підтверджує викладені у протоколі обставини. ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду за допомогою технічного приладу, проте не міг за станом здоров'я виконати вимогу інспектора, оскільки був госпіталізований з місця ДТП до лікарні каретою швикої допомоги у тяжкому стані, що не взято до уваги суддею. Ніякої категоричної відмови, як зазначено суддею у постанові, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 не висловлював.
Також захисник вказує на несправність приладу «Драгер», що зафіксовано на відезаписі.
Крім того звернув увагу на інформаційну довідку лікаря - ортопеда - травматолога ОСОБА_3 від 17.12.2025, у якій у графі «Чи зазначено алкогольне та/або наркотичне сп'яніння як причина виникнення тимчасової непрацездатності» стоїть відмітка «Ні», що свідчить про те, що медичні працівники при госпіталізації не виявлили у водія ознак алкогольного/наркотичного сп'яніння.
Захисник вказує на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а протокол про адміністративне правопорушення не має доказового значення сам по собі, так як і рапорт працівника поліції. Доказів які б поза розумним сумнівом свідчили про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння матеріали справи не містять.
Зокрема, на думку захисника, матеріали справи та відеозаписи свідчать про невідповідність дій працівників поліції вимогам Інструкції та положень ст 266 КУпАП, огляд особи проведено з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Поміж тим захисник вказує на грубе порушення суддею норм процессуального права, так як ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про час та дату розгляду справи, що позбавило його право надати свої пояснення, зокрема права на захист.
Крім того, захисник просить суд поновити пропущений строк на апеляційне оскарження постанови судді, посилаючись на те, що оскаржувана постанова судді була вручена ОСОБА_1 лише 05.02.2026.
З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, враховуючи, що особою, яка подала апеляційну скаргу строк на апеляційне оскарження постанови судді пропущено з поважних причин, апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити клопотання ОСОБА_1 та поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Переяславського міськрайонного суду Київської області від 08 січня 2026 року, оскільки у матеріалах справи відсутні дані, що спростовували б наведені у клопотанні обставини.
ОСОБА_1 визнає свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст 124 КУпАП. Постанову судді Переяславського міськрайонного суду Київської області від 08 січня 2026 року в цій частині ОСОБА_1 не оскаржує, її законність та обгрунтованість судом апеляційної інстанціі не перевіряється.
Таким чином Київським апеляційним судом постанова судді Переяславського міськрайонного суду Київської області від 08 січня 2026 року переглядається лише в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грнз позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
У судовом узасіданні ОСОБА_1 та його захисник Кожуховський О. В. підтримали подану апеляційну скаргу, просять її задовольнити на підставі викладених доводів та наданих апеляційному суду пояснень.
Переглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення в частині оскарження, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Кожуховського О. В., дослідивши зібрані по справі докази апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до вимог статей 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Так, приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно приписів ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Вказані положення Кодексу повністю кореспондуються з положеннями Правил дорожнього руху, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У відповідності до п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 №1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
За приписами пункту 1 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів проводиться поліцейським лише за наявності у водіїв ознак алкогольного сп'яніння, в той час, як пунктом 12 цього розділу передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4, розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
При цьому згідно п.3 Розділу І цієї Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпА щодо ОСОБА_1 встановлено, що суддя суу першої інстанції розглянув справу у відповідності до вимог статей 245, 252, 280 КУпАП, всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчинення правопорушення та прийняв постанову, зміст якої відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Так, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні ним п. 2.5 Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованою, висновки викладені у ній підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення Серії ЕПР1 №542583 від 16.12.2025, складеним відносно ОСОБА_1 , у якому зазначено, що останній керував транспортним засобом марки «ВАЗ», р/р НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; протоколом про адміністративне правопорушення Серії ЕПР1 №542595 від 16.12.2025 відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних і технічних засобів, в якому зазначено виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови), а також зазначено, що огляд за допомогою газоаналізатора «Драгер» не проводився; довідкою начальника ВП №1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області №291319-2025 від 17.12.2025 (ЕП 943488) про те, що відповідно до Інформаційного порталу НП України підсистеми «Адмінпрактика» - ОСОБА_1 за ознакою повторності правопорушень за ст. 130 КУпАП не значиться; довідкою начальника ВП №1 Бориспільського РУП №291319-2025 від 17.12.2025 (ЕП 943488) з відомостями, що відповідно до Інформаційного порталу Національної поліції України ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії «А», «А1», «В», «С»; копією Акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 16.12.2025 о 17:30 год., з якого вбачається , що автомобіль «ВАЗ», р/н НОМЕР_2 , тимчасово затримано та поміщено для зберігання на спеціальний майданчик за адресою: вул. Піщана, 15, с. Семенівка, Бориспільський район, Київська область; рапортом поліцейського СРПП ВП №1 Бориспільського РУП Тихонова В., який повідомив керівництво, що 16.12.2025 під час оформлення ДТП водій ОСОБА_1 мав явні ознаки сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, зміни забарвлення шкірного покриву обличчя). Йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», а також в медичному закладі, однак останній від огляду відмовився, що зафіксовано на нагрудну №859810;відеозаписом нагрудної відеокамери поліцейського № 859810, щопідтверджує обставини події ДТП та намагання поліцейського провести огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу, на якому зафіксовано як ОСОБА_1 чотири рази видихав повітря поза межами трубки приладу «Драгер», про що йому працівники поліції робили зауваженнята в решті ОСОБА_1 категорично відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Отже матеріалами справи підтверджено та на відеозаписі зафіксовано вказану подію, що підтверджують обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному за ч. 1 ст. 130 КУпАП та постанові судді.
Усім зазначеним доказам суддя суду першої інстанції надав належну оцінку та законно визнав ОСОБА_1 винним у порушенні пункту 2.5 Правил дорожнього руху та вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги щодо неповноти дослідження обставин справи не ґрунтуються на матеріалах справи, із яких вбачається, що усі обставини справи суддею були досліджені всебічно, повно і об'єктивно, висновки судді ґрунтуються як на матеріалах справи, так і на вимогах закону.
Апеляційним судом встановлено відсутність обставин, що виключають розгляд справи, протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою, оскільки від імені органів Національної поліції оформляти справи про адміністративні правопорушення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали свідчать про подію та склад адміністративного правопорушення, про осудність особи, яка вчинила протиправну дію.
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів, які б об'єктивно підтверджували виявлені у ОСОБА_4 ознаки алкогольного сп'яніння та підстави для проведення огляду, апеляційний суд оцінює критично.
Так, із долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що з вини водія транспортного засобу марки «марки «ВАЗ», р/р НОМЕР_2 , ОСОБА_1 сталася ДТП, що визнається самим ОСОБА_1 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, внаслідок чого був госпіталізований каретою швидкої допомоги до лікарні. По прибуттю до лікарні працівники поліції звернулися до ОСОБА_1 для з'ясування обставин щодо події, яка мала місце, однак ОСОБА_1 вказував на те, що не керував транспортним засобом, посилаючись на відсутніть доказів керування ним автомобілем.
Працівником поліції було повідомлено водія ОСОБА_1 про наявність у нього ознак алкогольного сп'янінння, у зв'язку із чим йому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у визначеному законом порядку (на місці зупинки або у медичному закладі). ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер».
На відозаписі зафіксовано як водій ОСОБА_1 вдихає повітря, а не видихає його, прилад фіксує недостність повітря для здійснення результату, згодом водій повідомляє інспектору про неможливість видихнути повітря через отримані внасліодк ДТП тілесні ушкодження.
Загалом на відеозаписі зафіксована суперечлива поведінка ОСОБА_1 , який спочатку заперечує факт керування ним автомобілем, потім намагається вдати, що стан його здоров'я не дозволяє зробити глибокий видих повітря через зламані ребра. Однак після того як інспектор поліції повідомив ОСОБА_1 , що такі його дії розцінюються як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, водій підскочив з ліжка та голосно почав заперечувати щодо складення відносно нього протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, розмовляв швидко та голосно викрикував до працівників поліції, що беззаперечно свідчить про свідоме ухилення ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер». Така поведінка водія вказує на можливість здійснити видих повітря, необхідий для проходження огляду за допомогою приладу «Драгер».
Таким чином ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі відмовився. На питання інспектора водій повідомив, що не вбачає необхідності проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння, так алкогольні напої він не вживав, за кермом не перебував, протокол про адмінстративне правопорушення підписувати не буде. Інспектор поліції роз'яснив водієві наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння.
Із відеозапису вбачається, що вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття.
Поліцейським, серед іншого, було роз'яснено ОСОБА_1 право проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі та роз'яснено наслідки за відмову від проходження такого огляду, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Поведінка ОСОБА_1 була такою, що не ставила під сумнів факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння у запропонований поліцейським спосіб.
Апеляційний суд вважає, що відеозаписом із нагрудної бодікамери працівника поліціі зафіксовано обставини, викладені в протоколі і такий відеозапис є доказом, що підтверджує факт вчинення водієм ОСОБА_1 правопорушення, що йому інкримінується.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, тому відсутні будь - які сумніви у їх достовірності та істинності.
Отже, факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у запропонований працівником поліції спосіб (як на місці зупинки так і у медичному закладі) повністю підтверджується встановленими суддею суду першої інстанції обставинами справи про адміністративне правопорушення та знайшов своє підтвердження під час перегляду справи апеляційним судом.
При цьому апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 зобов'язаний був виконати вимогу працівника поліції про проходження огляду на стан сп'яніння незалежно від його згоди чи незгоди із діями поліції. Зазначене прямо передбачено абз. 3 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов'язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп'яніння.
Крім того, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що він був складений не за перебування водія у стані алкогольного сп'яніння, а саме за відмову водія ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, що є окремою складовою диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відтак доводи апеляційної скарги щодо несправності приладу «Драгер» апеляційний суд відхиляє як неспроможні, оскільки ОСОБА_1 огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою цього приладу не проходив.
Таким чином відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння є порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху і утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що не враховано ОСОБА_1 та його захисником.
Дії поліцейських жодним чином не призвели до звуження чи обмеження конвенційних та/або конституційних прав водія чи його основоположних свобод, не обмежили водія в можливостях ефективно використати свої права, в тому числі право пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу чи у лікаря - нарколога у медичному закладі, та не ставить під сумнів походження доказів, їх надійність та достовірність.
Відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому апеляційний суд зважає на те, що мотиви відмови від проходження огляду на стан сп'яніння не мають значення для висновків про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Долучений до матеріалів справи відеозапис з нагрудних камер працівників поліції є належним та допустимим доказом, оскільки на даному відеозаписі об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.
Також апеляційний суд враховує, що відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння, є грубим і досить поширеним правопорушенням.
Дії вчинені ОСОБА_1 характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпеку, становлять небезпеку дорожнього руху та несуть загрозу для його учасників.
ОСОБА_1 реалізував своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 затверджено Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду.
Огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС (п. 2 Порядку № 1103).
Пунктом 3 Порядку № 1103 визначено, що огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Аналіз указаної норми закону дає підстави стверджувати те, що законодавцем було передбачено два варіанти гарантування законності проведення поліцейським дій, пов'язаних із виявленням стану алкогольного сп'яніння та фіксування відповідних результатів, можливості використання цих результатів у якості доказу, оцінки цих доказів з точки зору їх належності та допустимості, а також урегулювання будь-яких суперечностей, які можуть виникнути при вчиненні цих дій, підтвердження чи спростування законності вчинюваних дій при чому як поліцейськими, так і особами, щодо яких проводиться огляд, а також іншими особами, присутніми при вчиненні цих дій.
Такими гарантіями є: проведення відеозапису указаних вище дій, або вчинення цих дій у присутності двох свідків.
У ході розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, і у працівника поліції виникла підозра щодо перебування водія у стані алькогольного сп'янінн та виявлено у нього відповідні ознаки, у зв'язку із чим було обгрунтовано запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку (як на місці зупинки за допомогою приладу Драгер або у найближчому медичному закладі у лікаря - нарколога). Така вимога працівника поліції повинна була бути виконаною водієм, чого він не зробив. Про наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння водій був попереджений інспектором поліції. А тому суд відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Суддя суду першої інстанції вірно вважав, що при оформленні матеріалів про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП поліцейськими не було допущено порушень вимог ст. 266 КУпАП, Інструкції та Порядку, що призвели б до порушення основоположних/фундаментальних прав особи, які у свою чергу потягли за собою визнання здобутих доказів недопустимими.
Апеляційний суд вважає, що у матеріалах справи містяться докази, які беззаперечно доводять порушення водієм ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно п.27 постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Процедура оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначена Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог статті 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З аналізу положень вказаної статті вбачається, що у даній справі протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ - акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху на всій території України (ст.ст.254, 255 КУпАП), тому є не тільки обов'язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів) та в силу положень ст.251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (п.8 Порядку).
Як вбачається із матеріалів справи, а саме, з протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , маючи ознаки алкогольного сп'яніння, вказані у протоколі, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, відповідно до якого, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У суду відсутні підстави ставити під сумнів достовірність даних, зафіксованих на відеозаписах, наданих працівниками поліції.
Саме невиконання ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху є об'єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і являється предметом судової перевірки у даній справі.
Протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, складений, відповідно до ст.255 КУпАП, уповноваженою на те особою, в ньому зазначена дата і час його складення, обставини вчинення адміністративного правопорушення (суть правопорушення, у даному випадку також зазначені ознаки алкогольного сп'яніння та порядок проходження огляду на стан сп'яніння), з посиланням на конкретний пункт ПДР та статтю КУпАП, порушення якого інкримінується ОСОБА_1 відповідальність за вчинення якого, передбачена КУпАП.
Протокол підписаний особою, яка його склала із зазначенням всіх необхідних даних. При цьому будь - яких зауважень особа, відносно якої складено протокол, щодо нероз'яснення йому прав, позбавлення його права на захист, не керування ним транспортним засобом та невідмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, про що прямо вказано інспектором поліції у протоколі, не зазначив в останньому.
Частиною 2 статті 19 Конституції України декларовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до пункту 11 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Уповноважені підрозділи органів Національної поліції наділені владними управлінськими функціями, та вжиттям відповідних заходів, а тому оскарження їх дій та прийнятих ними рішень носить публічно-правовий характер та має розглядатись адміністративним судом в порядку визначеному КАС України.
Перевіркою матеріалів справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, що могли стати підставою не виконувати ОСОБА_1 законних вимог поліції про проходження огляду на стан сп'яніння. Всі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень, протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 повністю відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Доказів оскарження дій працівників поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення у встановленому законом порядку ОСОБА_1 та його захисником апеляційному суду не надано.
Будь - яких порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування постанови судді суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено.
Отже, апеляційний суд, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, вважає їх належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність є достатньою, що обгрнутовано покладено суддею суду першої інстанції в основу постанови щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки останній, керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, на вимогу поліцейського, відмовився пройти у встановленому порядку огляд з метою визначення стану алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.
Доводи апеляційної скарги щодо неналежності як доказу направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських перпаратів, що знижують увагу та швидкість реакції апеляційний суд вважає необгрунтованими та такими, що не впливають на висновки судді суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд зауважує, що направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських перпаратів, що знижують увагу та швидкість реакції складене у відповідності до вимог п.8 розділу ІІ Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння та має всі передбачені вимогами даної інструкції відомості.
Та обставина, що у вказаному направленні зафіксовано час 18 год 40 хв, а відеозапис починається з час 18 год 47 хв не сідчить про те, що такий документ було складено працівником поліції до того як він зустрівся із водієм ОСОБА_1 , зазначене не вказує на те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Що стосується інших доводів апеляційної скарги, то вони також не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
У своєму рішенні від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. The United Kingdom), заяви №15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі», а тому апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що суддею суду першої інстанції належним чином були досліджені докази, що містяться у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, яким суддя надав належну правову оцінку, з такою оцінкою доказів погоджується і суд апеляційної інстанції.
Отже, апеляційний суд вважає, що будь-яких порушень при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено.
Щодо доводів апелянта про порушення права ОСОБА_1 на захист, то вони не заслуговують на увагу, суддею суду першої інстанції в повній мірі забезпечено учасникам провадження право на захист, яким сторона захисту й скористалась.
При цьому, слід зазначити, що сторона захисту скористалась своїм правом на подачу апеляційної скарги, а тому право на захист не порушено.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння є порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху і утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Будь - яких істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки судді суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, про доведеність вини ОСОБА_1 та могли б бути підставою для її скасування або зміни, захисником не наведено та під час апеляційного розгляду не встановлено. Такі доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди сторони захисту та особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, із прийнятою суддею постановою, проте висновків судді не спростовують. Відмова від проходження огляду на стан сп'яніння на вимогу поліцейського є окремим видом відповідальності за порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху та є закінченим складом правопорушення.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону та повністю доводять вину водія ОСОБА_1 у порушенні ним п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст 130 КУпАП.
Застосування принципу «поза розумним сумнівом» у даній справі є доречним, оскільки у суду апеляційної інстанції відсутній будь - який розумний сумнів у винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Встановлені судами першої і апеляційної інстанції обставини справи повністю доводять вину водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що йому інкримінується.
Суддя обґрунтовано та на законних підставах визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та за правилами ст.36 КУпАПнакладав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Надані захисником апеляційному суду докази на підтвердження невживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв та відсутності у нього ознак сп'яніння суд не бере до уваги, оскільки вкорте зауважує, що відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення саме за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння (п. 2. 5 ПДР).
Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддею суду першої інстанції повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.
Загалом доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, та свідчать про намір ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, проте висновків судді вони не спростовують.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження факту порушення водієм ОСОБА_1 пункту 2.5 Правил дорожнього руху та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а тому постанова судді Переяславського міськрайонного суду Київської області від 08 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою в цій частині. Підстави для її скасування та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, про що заявляються вимоги в апеляційній скарзі, відсутні.
Постанова судді Переяславського міськрайонного суду Київської області від 08 січня 2026 року в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст 124 КУпАП не оскаржується особою, яка притягнута до адміністративної відповідальності, а тому не переглядається апеляційним судом в цій частині.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
ОСОБА_1 поновити пропущений строк на апеляційне оскарження постанови судді Переяславського міськрайонного суду Київської області від 08 січня 2026 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Овсієнка Юрія Андрійовича залишити без задоволення.
Постанову судді Переяславського міськрайонного суду Київської області від 08 січня 2026 року в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Л. Д. Поливач