17 березня 2026 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 759/12396/25
номер провадження: 22-ц/824/3614/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
за участю секретаря - Габунії М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» - адвоката Якуб Ганни Олександрівни на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 вересня 2025 року у складі судді Петренко Н.О., у справі за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У червні 2025 року комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що з 01 травня 2018 року позивач є виконавцем комунальних послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (ЦО/ЦПГВ), а з 01 листопада 2021 року - послуг з постачання теплової енергії та гарячої води (ТЕ/ПГВ). Відповідач, як споживач послуг за адресою: АДРЕСА_1 , систематично не оплачував надані послуги, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 215 377 грн 41 коп.
З урахуванням наведеного, КП «Київтеплоенерго» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь:
- заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 19 032 грн 95 коп.;
- інфляційну складову боргу у розмірі 2 893 грн 00 коп., три проценти річних у розмірі 711 грн 74 коп.;
- заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 22 458 грн 83 коп.;
- інфляційну складову боргу у розмірі 3 413 грн 73 коп., три проценти річних у розмірі 839 грн 88 коп.;
- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 23 897 грн 40 коп.;
- інфляційну складову боргу у розмірі 3 632 грн 38 коп., три проценти річних у розмірі 893 грн 73 коп.;
- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 41 567 грн 79 коп.;
- інфляційну складову боргу у розмірі 6 318 грн 31 коп., три проценти річних у розмірі 1 554 грн 52 коп.;
- заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 26 213 грн 98 коп.;
- інфляційну складову боргу у розмірі 3 281 грн 66 коп., три проценти річних у розмірі 797 грн 74 коп., пеня у розмірі 434 грн 88 коп.;
- заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 47 411 грн 41 коп.;
- інфляційну складову боргу у розмірі 6 111 грн 56 коп., три проценти річних у розмірі 1 459 грн 64 коп., пеня у розмірі 800 грн 30 коп.;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 397 грн 46 коп.;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 736 грн 45 коп;
- заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 229 грн 81 коп.;
- судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 230 грн 66 коп.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 15 вересня 2025 у задоволенні позову КП «Київтеплоенерго» відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник КП «Київтеплоенерго» - адвокат Якуб Г.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги КП «Київтеплоенерго» задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, фактичним обставинам, порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення помилково не застосовано до спірних правовідносин норм права, які регулюють спірні правовідносини, а саме приписи ч.3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч.1 ст.64 ЖК України та закріплений ЦК України правовий інститут солідарної відповідальності (ст.ст.541, 543 ЦК України). Вважає, що внаслідок незастосування судом до спірних правовідносин приписів ч.1 ст.543 ЦК України щодо права кредитора у солідарному зобов'язанні пред'явити вимогу до окремого солідарного боржника, суд фактично не заперечивши факту споживання відповідачем комунальних послуг, які надає позивач, фактично звільнив відповідача (солідарного споживача) від оплати спожитих ним житлово-комунальних послуг.
Вказує, що оскільки законом не встановлено обов'язкової процесуальної співучасті усіх власників і зареєстрованих та проживаючих у житловому приміщенні споживачів житлово-комунальних послуг, на яких законом (ч.3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч.1 ст.64 ЖК України) покладено солідарну відповідальність, тому відмова у задоволенні позову до одного із споживачів у солідарному зобов'язанні є неправомірною.
Крім того вказує, що розгляд судом першої інстанції даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення.
Відповідачка ОСОБА_1 не скористалася своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направила.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.
Відповідно до змісту ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Положеннями ч.1 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до приписів ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
За змістом положень ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, не заперечується сторонами та є загальновідомим фактом, що з 01 травня 2018 року КП «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води; з 01 листопада 2021 року у зв'язку зі зміною законодавства позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.
На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-ІV (далі - Закон № 1875-ІV) КП «Київтеплоенерго» на підставі типового договору підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води у газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року №34 (5085).
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв'язку із чим КП «Київтеплоенерго» здійснює з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
11 жовтня 2018 року КП «Київтеплоенерго» прийняло право вимоги до споживачів від ПАТ «Київенерго» згідно з договором № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення.
Згідно з пунктом 3.4.2 договору цесії, новий кредитор має право на отримання замість ПАТ «Київенерго» від споживачів, визначених у додатку № 1 та/або додатку № 2 до договору цесії сплати заборгованості. Тобто, за період надання послуг до 01 травня 2018 року (надавач послуг ПАТ «Київенерго») заборгованість залишається незмінною, оскільки КП «Київтеплоенерго» позбавлене права проводити коригування заборгованості прийнятої на підставі договору цесії № 602-18.
Таким чином у даній справі беззаперечно встановлено, що з 01 травня 2018 року КП «Київтеплоенерго» є надавачем комунальних послуг до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , та, відповідно, до усіх квартир в цьому будинку (у тому числі до кв. 40 ).
Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва про осіб, зареєстрованих у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 № 130612475 від 08 травня 2025 року, станом на 08 травня 2025 року за вказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт: НОМЕР_1 , дата реєстрації 26 листопада 1989 року; ОСОБА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт: НОМЕР_2 , дата реєстрації 04 квітня 1990 року; ОСОБА_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт: НОМЕР_3 , дата реєстрації 15 травня 2009 року; ОСОБА_4 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт: НОМЕР_4 , дата реєстрації 19 січня 2009 року; ОСОБА_5 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт: НОМЕР_5 , дата реєстрації 14 лютого 2017 року (а.с.6).
Така ж інформація міститься в довідці ГІОЦ міста Києва, згідно з якою станом на 08 травня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.53).
За змістом ст.ст.509, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог закону.
Індивідуальними споживачем є фізична особа, яка на підставі договору отримує житлово-комунальні послуги та зобов'язана сплачувати їхню вартість відповідно до умов договору (ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV (далі - Закон №1875-ІV).
Перелік житлово-комунальних послуг наведений у п.1 ч.1 ст.5 вищевказаного Закону № 1875-ІV, до котрих, зокрема, належить послуга з управління багатоквартирним будинком та включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо.
Згідно з пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року за № 45 визначається, що власник та наймач (орендар) квартири, з-поміж іншого, зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ст. 32 Закону).
Відповідно до ч.5 ст.21 Закону № 1875-ІV, ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат.
Положеннями п.2 ч.2 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії» встановлено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.
Згідно з ч. 6 ст. 19, ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Пунктом 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1198, передбачено, що споживач зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Згідно з п.5 ч.2 ст.7, ч.1 ст.9 Закону №1875-ІV, індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які складаються між постачальником послуг з утримання комунальних послуг, будинку та прибудинкової території, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав та обов'язків сторін, на боржників покладено певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому відповідає право вимоги кредитора (ч.1 ст.509 ЦК України) - вимагати сплати грошей за надані послуги.
Так, за приписами ст.ст. 526, 525, 610 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору чи іншого документу про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 522/7683/13-ц та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2020 року у справі №712/8916/17.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Установлено, що КП «Київтеплоенерго» належним чином виконувало свої зобов'язання щодо надання комунальних послуг до квартири АДРЕСА_4 , проте особи, які офіційно зареєстровані у цій квартирі, зокрема, ОСОБА_1 , тривалий час не сплачували за отримані послуги теплової енергії та/або оплати за централізоване постачання гарячої води, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, що підтверджується наданими КП «Київтеплоенерго» розрахунком заборгованості (а.с.7-24).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів належними та достатніми доказами правовий статус квартири за адресою: АДРЕСА_1 , коло її власників/співвласників та осіб, зобов'язаних сплачувати житлово-комунальні послуги, не обґрунтував пред'явлення позову виключно до ОСОБА_1 за наявності інших зареєстрованих у квартирі осіб, а також не підтвердив розмір заборгованості за весь заявлений період саме щодо споживачів цих послуг.
Проте з наведеними висновками суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи з такого.
Згідно з ч.3 ст.9 Закону 1875-ІV дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Подібна норма закріплена ч.1 ст.64 ЖК України, якою визначено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім 'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Частиною 1 ст.541 ЦК України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
У свою чергу, ч. 1 ст. 543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у пунктах 87-88 постанови від 03 червня 2024 у справі № 161/8822/19 (провадження №61-7223сво22) зазначив, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що солідарна відповідальність у зобов'язаному праві - це відповідальність кількох боржників перед кредитором, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов'язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо. Як солідарне зобов'язання, так і солідарна відповідальність виникають лише у випадках встановлених договором або законом. Пред'явивши вимогу до солідарних боржників, який не задовольнив цю вимогу, кредитор має право пред'явити вимогу до іншого солідарного боржника.
Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року у справі №607/2759/16-ц в подібних правовідносинах із стягненням комунальних послуг виснував, що згідно з положеннями ч.1 ст.543 ЦПК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь - кого з них окремо. Тому стягнення боргу за користування житловим приміщенням лише з наймача за наявності іншого повнолітнього члена сім'ї є підставою для задоволення позову.
Аналіз наведених положень закону та прецедентної практики Верховного Суду вказує на те, що позивач має право вимагати виконання обов'язку щодо сплати житлово-комунальних послуг як від власника квартири, так і від будь-якої іншої особи, яка зареєстрована або проживає у житлі власника, адже така особа на рівні з власником користується усіма житлово-комунальними послугами.
Однак суд першої інстанції, у порушення вимог ст.263 ЦПК України, наведених вище обставин справи, вимог закону та практики Верховного Суду, не врахував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову у позові КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з тих підстав, що позивач не довів належними та достатніми доказами правовий статус квартири за адресою: АДРЕСА_1 , коло її власників (співвласників) та осіб, зобов'язаних сплачувати житлово-комунальні послуги, не обґрунтував пред'явлення позову саме до ОСОБА_1 за наявності інших зареєстрованих у квартирі осіб.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням встановлених вище обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не може бути залишене в силі та відповідно до ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню.
Вирішуючи справу в межах позовних вимог КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Так, згідно з наданим КП «Київтеплоенерго» розрахунком, розмір заборгованості ОСОБА_1 за надані КП «Київтеплоенерго» комунальні послуги, становить 215 377 грн 41 коп., а саме: заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 23 897 грн 40 коп., інфляційна складова боргу - 3 632 грн 38 коп., 3% річних - 893 грн 73 коп.; заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 41 567 грн 79 коп., інфляційна складова боргу - 6 318 грн 31 коп., 3% річних - 1 554 грн 52 коп.; заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року у розмірі 26213 грн 98 коп., інфляційна складова боргу - 3281 грн 66 коп., 3% річних - 797 грн 74 коп., пеня - 434 грн 88 коп.; заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з 01 листопада 2021 року у розмірі 47 411 грн 41 коп., інфляційна складова боргу - 6 111 грн 56 коп., 3% річних - 1 459 грн 64 коп., пеня - 800 грн 30 коп.; заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 19 032 грн 95 коп., інфляційна складова боргу - 2 893 грн 00 коп., 3% річних - 711 грн 74 коп.; заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 22 458 грн 83 коп., інфляційна складова боргу - 3 413 грн 73 коп., 3% річних - 839 грн 88 коп.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії - 1 397 грн 46 коп.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води - 736 грн 45 коп.; заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення - 229 грн 81 коп. (а.с.11-23.)
Вказаний розрахунок заборгованості відображає суми боргу, період нарахування, розрахунок сальдо, пільги і коригування. Розрахунок заборгованості має усі ідентифікуючі реквізити, складений уповноваженою особою та скріплений підписом і печаткою позивача.
Будь-яких доказів на спростування цього розрахунку заборгованості, як і власних контррозрахунків відповідачка ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції, не надала.
Також відповідачка не надала доказів, що вказані вище послуги позивачем не надавались або надавались не в повному обсязі чи неналежної якості.
Отже, враховуючи, що КП «Київтеплоенерго» належними, допустимими та достатніми доказами підтвердило факт надання комунальних послуг до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , наявність і розмір заборгованості, та приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 є зареєстрованою у цьому житлі особою, яка відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч.1 ст.64 ЖК України та ст.ст.541, 543 ЦК України несе солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг, при цьому доказів на спростування наданого позивачем розрахунку, а також доказів ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі чи неналежної якості, матеріали справи не містять, то колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову КП «Київтеплоенерго» та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованість у визначеному позивачем розмірі.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання позовної заяви КП «Київтеплоенерго» сплатило судовий збір у розмірі 3 230 грн 66 коп. (а.с.5), а за подання апеляційної скарги - 4 846 грн 60 коп. (а.с.66). При цьому належний до сплати розмір судового збору за подання апеляційної скарги становив 4 475 грн 99 коп.
Оскільки колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу КП «Київтеплоенерго», скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення про задоволення позову, то понесені КП «Київтеплоенерго» судові витрати по сплаті судового збору за подання позову та належний до сплати розмір судового збору за подання апеляційної скарги підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго».
Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» - адвоката Якуб Ганни Олександрівни задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ: 40538421, місцезнаходження за адресою: місто Київ, пл.Франка, буд.5):
- заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 19 032 (дев'ятнадцять тисяч тридцять дві) грн 95 коп.;
- інфляційну складову боргу у розмірі 2 893 (дві тисячі вісімсот дев'яносто три) грн 00 коп., три проценти річних у розмірі 711 (сімсот одинадцять) грн 74 коп.;
- заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 22 458 (двадцять дві тисячі чотириста п'ятдесят вісім) грн 83 коп.;
- інфляційну складову боргу у розмірі 3 413 (три тисячі чотириста тринадцять) грн 73 коп., три проценти річних у розмірі 839 (вісімсот тридцять дев'ять) грн 88 коп.;
- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 23 897 (двадцять дві тисячі вісімсот дев'яносто сім) грн 40 коп.;
- інфляційну складову боргу у розмірі 3 632 (три тисячі шістсот тридцять дві) грн 38 коп., три проценти річних у розмірі 893 (вісімсот дев'яносто три) грн 73 коп.;
- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 41 567 (сорок одна тисяча п'ятсот шістдесят сім) грн 79 коп.;
- інфляційну складову боргу у розмірі 6 318 (шість тисяч триста вісімнадцять) грн 31 коп., три проценти річних у розмірі 1 554 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят чотири) грн 52 коп.;
- заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 26 213 (двадцять шість тисяч двісті тринадцять) грн 98 коп.;
- інфляційну складову боргу у розмірі 3 281 (три тисячі двісті вісімдесят одна) грн 66 коп., три проценти річних у розмірі 797 (сімсот дев'яносто сім) грн 74 коп., пеня у розмірі 434 (чотириста тридцять чотири) грн 88 коп.;
- заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 47 411 (сорок сім тисяч чотириста одинадцять) грн 41 коп.;
- інфляційну складову боргу у розмірі 6 111 (шість тисяч сто одинадцять) грн 56 коп., три проценти річних у розмірі 1 459 (одна тисяча чотириста п'ятдесят дев'ять) грн 64 коп., пеня у розмірі 800 (вісімсот) грн 30 коп.;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 397 (одна тисяча триста дев'яносто сім) грн 46 коп.;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 736 (сімсот тридцять шість) грн 45 коп;
- заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн 81 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 8 076 (вісім тисяч сімдесят шість) грн 65 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: