Апеляційне провадження
№33/824/1023/2026
09 березня 2026 року місто Київ
справа №759/26566/25
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В.,
при секретарі Балковій А.С.,
за участю:
захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Масюк Ганни Сергіївни,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника-адвоката Масюк Ганни Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 11 грудня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП, -
Постановою судді Святошинського районного суду міста Києва від 11 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, захисник-адвокат Масюк Г.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просила постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 11 грудня 2025 року скасувати, а провадження по справі закрити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилалася на те, що судом першої інстанції порушено вимоги щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування та дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказувала, що знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності увімкненого двигуна.
Посилалася на те, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують, що 19 жовтня 2025 року о 04.08 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes, д.н.з. НОМЕР_1 .
Вказувала, що з долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що останній розпочинається о 03:41:45 год. та фіксує перебування ОСОБА_1 біля транспортного засобу, у той же час, факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 вказаним відеозаписом не зафіксовано.
Зазначала, що відомості, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №487609 від 19 жовтня 2025 року, не відповідають дійсності, оскільки з долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що о 04 год 08 хв ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а перебував у приміщенні, розташованому на блокпосту. Відповідно, факт керування транспортним засобом у час, зазначений у протоколі, належними та допустимими доказами не підтверджений.
??Посилалася на те, що протокол про адміністративне правопорушення, який містить недостовірні відомості щодо фактичних обставин події, не може вважатися належним та допустимим доказом у справі.
Вказувала, що з відеозапису вбачається, що працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що у нього наявний запах алкоголю з порожнини рота та нестійка хода (03:55:46), у той же час, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №487609 додатково вказано таку ознаку, як почервоніння обличчя. Тобто, працівник поліції при складанні протоколу зазначив додаткову ознаку, яка не була виявлена ним у ОСОБА_1 , що свідчить про формальний підхід до складання протоколу.
Зазначала, що не направлення працівниками поліції ОСОБА_1 на проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння, шляхом вручення письмового направлення, вважаємо грубим порушенням процедури проведення огляду, що в свою чергу призводить до визнання її недійсною.Початок формиКінець формиПочаток формиКінець формиПочаток формиКінець формиПочаток формиКінець форми
Посилалася на те, що направлення від 19 жовтня 2025 року, яке наявне в матеріалах справи не може братися до уваги, оскільки жодного направлення ОСОБА_1 вручено не було, більше того, у вказаному направленні зазначається, що воно було складено у 04:00 год., однак з відеозапису долученого до матеріалів справи вбачається, що у 04:00 год. працівники поліції не здійснювали оформлення будь-яких направлень. Крім того, зауважуємо, що у направленні графа «результати огляду» не заповнена та у даному направленні не вказано, що особа відмовилася від проходження огляду.
Вказувала, що в матеріалах справи відсутній обов'язковий акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який має бути складений у будь-якому разі на місці зупинки транспортного засобу, зокрема і у разі відмови особи від проходження огляду на місці.
Зазначала, що в матеріалах справи немає належних та допустимих доказів ані проходження огляду на стан сп'яніння, ані факту відмови від його проходження, що ставить під сумнів законність протоколу про адміністративне правопорушення.
Посилалася на те, що працівники поліції відповідаючи на запитання ОСОБА_1 , повідомили, що він має право відмовитися від проходження огляду, чим фактично ввели особу в оману щодо її прав та обов'язків. При цьому працівниками поліції не було роз'яснено правові наслідки такої відмови, а саме те, що відповідальність за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння є тотожною відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Вказувала, що працівники поліції користуючись юридичною необізнаністю особи, не забезпечили належного роз'яснення вимог закону та можливих наслідків відмови від проходження огляду, що суперечить принципам законності, добросовісності та належної процесуальної поведінки посадових осіб.
Зазначала, що відеозаписи додані до протоколу поліцейським, зроблені з порушенням Інструкції з застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, оскільки фіксація проводилася небезперервно.
Посилалася на те, що після того як працівник поліції почав оформлювати матеріали адміністративного правопорушення, та ОСОБА_1 дізнався про наслідки, які для останнього можуть настати за результатами складення протоколу, останній вказав, що він готовий пройти огляд на стан сп'яніння, однак, працівник поліції повідомив, що ним уже зафіксована відмова, а тому ніхто огляду проводити не буде. Відтак, в даному випадку працівник поліції скористався незнанням ОСОБА_1 , для того, щоб безпідставно скласти протокол щодо останнього.
Також захисник-адвокат Масюк Г.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 просила поновити строк на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду міста Києва від 11 грудня 2025 року.
Посилалася на те, що апеляційну скаргу на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 11 грудня 2025 року було подано 22 грудня 2025 в межах строку апеляційного оскарження, однак постановою Київського апеляційного суду від 12 січня 2026 року апеляційну скаргу було повернуто особі, яка її подала у зв'язку із відсутністю витягу з договору.
У судовому засіданні захисник-адвокат Масюк Г.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та клопотання про поновлення строку на апеляційне скарження, заслухавши пояснення захисника-адвоката Масюк Г.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова винесена 11 грудня 2025 року.
Апеляційна скарга захисника-адвоката Масюк Г.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 була подана у десятиденний термін з моменту ухвалення оскаржуваної постанови, а саме 22 грудня 2025 року.
Постановою судді Київського апеляційного суду від 12 січня 2026 року апеляційну скаргу захисника-адвоката Масюк Г.С., подану в інтересах ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала, оскільки адвокатом Масюк Г.С. не надано належних документів на підтвердження повноважень на надання правової допомоги ОСОБА_1 в Київському апеляційному суді.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат Масюк Г.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 вказує, що про постанову Київського апеляційного суду від 12 січня 2026 року їй стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень 15 січня 2026 року.
Апеляційна скарга захисника-адвоката Масюк Г.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 повторно була подана 15 січня 2026 року.
Враховуючи вказані обставини, положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за доцільне його поновити.
Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно з п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.
Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З об'єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров'я для визначення стану алкогольного сп'яніння, а суб'єктивна сторона передбачає умисну форму вини.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст.266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103.
За правилами ч.ч.2, 3 ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Відповідно до п.п.2, 3, 6, 7 вказаної Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, а за змістом п.8 Порядку №1103 від 17 грудня 2008 року у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №487609, 19 жовтня 2025 року о 04:08 год. в м. Київ по Берестейському шосе, (Брест-Литовське) 139 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes-Benz G 63 AMG д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: нестійка хода, різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами, а саме:
відомостями, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення від 19 жовтня 2025 року серії ЕПР1 №487609;
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19 жовтня 2025 року;
відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції №472701.
Як вбачається з відеозапису, працівником поліції було повідомлено ОСОБА_1 , що в нього виявлені ознаки алкогольного сп'яніння: нестійка хода, різкий запах алкоголю з порожнини рота (03:55:19). Після чого працівниками поліціїнеодноразово пропонувалося ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на приладі Drager або у лікаря нарколога та повідомлено останньому, що він може погодитися або відмовитися від проходження огляду, але за відмову також є законні наслідки, на що ОСОБА_1 відмовився (03:55:54, 03:56:02, 03:57:35, 03:57:54, 03:59:59, 04:02:43, 04:02:51, 04:03:52, 04:06:19). Після чого працівником поліції повідомлено ОСОБА_1 , що на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за порушення п.2.5 ПДР України (04:08:29). В подальшому працівником поліції було ознайомлено ОСОБА_1 із складеним адміністративним протоколом та роз'яснено останньому його права, який останній відмовився підписувати (04:20:48, 04:22:21).
Відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп'яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Сукупність наведених доказів підтверджує факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку та порушення ним п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують, що 19 жовтня 2025 року о 04.08 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes, д.н.з. НОМЕР_1 ., суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки як вбачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, працівником поліції неодноразово було повідомлено ОСОБА_1 , що його було зупинено військовим на блок-посту, на що останній не заперечував та не заперечував щодо самого факту керування ним транспортного засобу (03:50:06, 03:52:39, 04:06:50, 04:17:06). Крім того як вбачається з відеозапису під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 сам повідомив, що його зупинили військові, він їде в сторону дому (04:20:24-04:20:40).
Доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення, який містить недостовірні відомості щодо фактичних обставин події, не може вважатися належним та допустимим доказом у справі, суд апеляційної інстанції відхиляє та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, ст.251 КУпАП встановлені джерела доказів у справах про адміністративні правопорушення. При цьому, вказаною нормою закону не встановлено вичерпний перелік документів чи інших джерел інформації, які можуть бути доказами.
Як вбачається з матеріалів справи протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №487609 від 19 жовтня 2025 року складено уповноваженою особою з дотриманням вимог ст.256 КУпАП та містить усі необхідні реквізити, передбачені законом, відображає суть виявленого правопорушення, дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також відомості про роз'яснення їй процесуальних прав. Будь-які істотні порушення процедури його складання відсутні.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №487609від 19 жовтня 2025 року є належними доказами у справі про адміністративне правопорушення, як це передбачено ст.251 КУпАП.
Окрім того, вказаний протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №487609від 19 жовтня 2025 року суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що в матеріалах справи немає належних та допустимих доказів про проходження огляду на стан сп'яніння та факту відмови від його проходження, що ставить під сумнів законність протоколу про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки як вбачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на приладі Drager або у лікаря нарколога, на що останнійвідмовився (04:07:59-04:08:04).
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що направлення від 19 жовтня 2025 року, яке наявне в матеріалах справи не може братися до уваги, оскільки жодного направлення ОСОБА_1 вручено не було, суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити, що відповідно до Інструкції №1452/735, працівники поліції супроводжують особу до медичного закладу та огляд на стан сп'яніння проводиться в присутності працівника поліції. При цьому, направлення надається безпосередньо лікарю перед проведенням огляду. Видача направлення на руки безпосередньо особі для самостійного проходження огляду не передбачено законодавством.
Доводи апеляційної скарги про те, що працівник поліції при складанні протоколу зазначив додаткову ознаку алкогольного сп'яніння, яка відповідно до відеозапису не була виявлена ним у ОСОБА_1 , що свідчить про формальний підхід до складання протоколу не впливають на правильність кваліфікації скоєного ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та не можуть бути підставою для звільнення останнього від адміністративної відповідальності.
Посилання захисника-адвоката Масюк Г.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 на те, що під час складення протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 не було роз'яснено його процесуальні права, що підтверджується матеріалами справи та відсутністю належної фіксації такого роз'яснення, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки як вбачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, працівником поліції було ознайомлено ОСОБА_1 із складеним адміністративним протоколом та роз'яснено останньому його процесуальні права, який останній відмовився підписувати (04:20:48, 04:22:21).
Докази, які містяться в матеріалах справи відповідають критеріям належності та допустимості, та у своїй сукупності є достатніми та переконливими для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вони спростовуються доказами, які містяться в матеріалах даної справи.
З огляду на наявні у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 п.2.5, ПДР України та прийняв законне рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного розгляду.
Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною, вмотивованою, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Поновити захиснику-адвокату Масюк Ганні Сергіївні, яка діє в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Святошинського районного суду міста Києва від 11 грудня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Масюк Ганни Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 11 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: Борисова О.В.