Справа № 450/445/26
Провадження № 2/450/1227/26
17 лютого 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Кукса Д.А.
при секретарі Глинської У.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», в інтересах якого діє представник Танцуріна Єлизавета Вадимівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
стислий виклад позиції позивача та відповідача :
підстава позову (позиція позивача): представник позивача звернулась в суд з позовом у якому просила стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №518854-КС-001, укладеним між ОСОБА_1 та ТзОВ «Бізнес Позика» 02.01.2025, у розмірі 24360,00 грн., яка складається з 10000,00 грн. прострочених платежів по тілу кредиту, 7360,00 грн. прострочених платежів по відсотках, прострочених платежів за комісією 7360,00 грн., 5000,00 заборгованість по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ 5000,00 грн. та заборгованість по штрафах 2000,00 грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що 02.01.2025 між ТзОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» укладено кредитний договір №518854-КС-001, згідно умов якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 10000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування такими. Вказала, що позивач свої зобов'язання за договором виконав та надав відповідачу кредитні кошти, однак остання свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала. Зазначила, що станом на 07.01.2026 заборгованість відповідача перед позивачем становить 24360,00 грн., яка складається з 10000,00 грн. прострочених платежів по тілу кредиту, 7360,00 грн. прострочених платежів по відсотках, прострочених платежів за комісією 7360,00 грн., 5000,00 заборгованість по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ 5000,00 грн. та заборгованість по штрафах 2000,00 грн. На підставі наведеного просила позовні вимоги задовольнити, а судові витрати стягнути з відповідача.
13.02.2026 надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначає, що кредитодавець не обмежував позичальника у часі для ознайомлення з умовами кредитного договору та правилами. Позичальник добровільно погодився з умовами договору, зокрема щодо сплати комісії за надання кредиту, що відповідає принципу свободи договору, передбаченому ст. 627 ЦК України, і мав право відмовитися від його укладення. Протягом строку дії договору та після його закінчення позичальник не звертався із вимогами про його розірвання чи визнання недійсним. Усі істотні умови договору (сума кредиту, процентна ставка, комісія, строки та графік платежів) визначені безпосередньо у кредитному договорі, укладеному в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», та підписаному одноразовим ідентифікатором. Позичальник здійснював часткові платежі, чим підтвердив факт укладення договору та визнав наявність заборгованості, що узгоджується з практикою Верховного Суду. Комісія за надання кредиту є складовою загальних витрат за кредитом відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» та правомірно встановлюється небанківськими фінансовими установами. Судова практика, зокрема апеляційних судів, підтверджує законність включення такої комісії до умов договору та можливість її стягнення. Розрахунок заборгованості, поданий позивачем, є детальним, містить усі складові (тіло кредиту, проценти, комісію), враховує всі здійснені платежі та узгоджується з матеріалами справи. Відповідач не надав альтернативного розрахунку або належних доказів на спростування, що відповідно до принципу змагальності сторін (ст. 12, 81 ЦПК України) свідчить про безпідставність його заперечень.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позиція відповідача: відповідач повідомлялася про судовий розгляд шляхом направлення поштової кореспонденції.
12.02.2026 до суду надійшов відзив, у якому відповідач зазначає про незгоду з нарахуванням штрафу в розмірі 5000,00 грн. та комісії у розмірі 2000,00 грн., посилаючись на положення Закону України № 2120-ІХ від 15.03.2022 щодо особливостей дії норм у період воєнного стану.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.
04.02.2026 відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру; 04.02.2026 ухвала суду про відкриття провадження у справ та призначення справи до судового розгляду; 12.02.2026 заява про відзив; 13.02.2026 додаткові пояснення у справі.
Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 02.01.2025 ОСОБА_1 уклав з ТзОВ «Бізнес Позика» кредитний договір №518854-КС-001, шляхом підписання такого одноразовим електронним ідентифікатором UA-7953, внаслідок чого отримала кредит на задоволення особистих потреб у розмірі 24360,00 грн., які надіслані на її банківську карту, відкриту у АТ «ОТП БАНК» за 5100-9473-3075-6933, що підтверджується довідкою щодо здійснення переказу грошових коштів №ПГ-5 від 04.11.2020.
Строк кредитування становить 16 тижні, зі сплатою 0,67 відсотків за кожен день користування кредитом.
Встановлено, що кредитодавець повністю виконав свої зобов'язання за кредитним договором №518854-КС-001 від 02.01.2025.
У кредитному договорі №518854-КС-001 від 02.01.2025 передбачений розмір відсотків за користування кредитом, що становить 0,67 за кожен день користування кредитом.
На підтвердження позовних вимог представником позивача подано розрахунок заборгованості за кредитним договором №518854-КС-001 від 02.01.2025, згідно якого станом на 07.01.2026 заборгованість відповідача становить 24360,00 грн. , яка складається з 10000,00 грн. прострочених платежів по тілу кредиту, 7360,00 грн. прострочених платежів за комісією 7360,00 грн., 5000,00 заборгованість по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ та заборгованість по штрафах 2000,00 грн. Таким чином між сторонами виникли зобов'язальні цивільно-правові правовідносини у сфері кредитування, що регулюються нормами ЦК України.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність».
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банківським кредитом визнається будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, сплати процентів за її користування та інших зборів з такої суми.
Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.
У силу ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України, слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч. 1, ч. 3, ч. 4, ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6) ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачем по справі надано не було, а тому суд приймає його до уваги.
При цьому, розрахунком заборгованості підтверджується, що відповідач порушила графік погашення заборгованості, кредит не сплачувала, внаслідок чого виникла заборгованість.
Таким чином, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу (тіла кредиту) та нарахованих процентів є підставними та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи, викладене, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 17360,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 7360,00 грн. - заборгованість за відсотками.
Звертаючись з позовними вимогами, ТОВ «Бізпозика» просить також стягнути з відповідача заборгованість по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ у розмірі 5000,00 грн.
У пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Так як відповідач звільнений від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за даним договором під час дії воєнного стану, а відтак відсутні підстави для стягнення заявлених в позовних вимогах по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ у розмірі 5000,00 грн.
Вирішуючи питання щодо стягнення комісії в розмірі 2000,00 грн. суд виходить з наступного.
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Позивачем в пункті 2.5 кредитного договору встановлено обов'язок позичальника сплатити комісію за надання кредиту в розмірі 2000,00 гривень, але вказаний пункт договору порушує статті 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» та є грубим порушенням чинного законодавства.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Встановлення банком у кредитному договорі обов'язку боржника сплачувати комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.
Відповідна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного суду від 13 липня 2022 року за № 496/3134/19, яка є обов'язковою для виконання судами України.
За вказаних обставин у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача комісії в розмірі 2000,00 грн. за управління кредитом слід відмовити за безпідставністю.
З врахування наведеного, заявлені позовні вимоги, підлягають частковому задоволенню.
З приводу вимоги позивача про відшкодування понесених ним судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» задоволено частково, судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2223,52 грн.
Керуючись ст. ст. 3, 526, 549, 551, 611, 1054 ЦК України, ст. ст. 7, 10, 12, 13, 141, 235, 247, 259, 263, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ: 41084239 заборгованість за кредитним договором №518854-КС-001 від 05.10.2024 в у розмірі 17360,00 (сімнадцять тисяч триста шістдесят грн. 00 коп.) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ: 41084239 судовий збір у розмірі 1897,34 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається через Пустомитівський районний суд Львівської області або безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ: 41084239, 01133, м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Суддя: Д. А. Кукса