Справа № 462/9636/23
02 квітня 2026 року Залізничний районний суд м.Львова в складі колегії суддів:
головуючого-судді Колодяжного С.Ю.
суддів Пилип'юк Г.М., Іванюк І.Д.
з участю секретаря судового засідання Чайко А.В.
представника заявника (позивача) ОСОБА_1
представника відповідача Шаповал І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення Залізничного районного суду м.Львова від 30 липня 2024 року у справі №462/9636/23 за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу, про поновлення дії трудового договору та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за виключними обставинами,
встановив:
ОСОБА_3 23.12.2025 року через свого представника - адвоката Скречко М.-М.А. та за допомогою підсистеми (модуля) «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи звернулась до Залізничного районного суду м.Львова із заявою про перегляд рішення цього суду від 30.07.2024 року у справі №462/9636/23 за виключними обставинами, а саме через наявність підстав передбачених п.1 ч.3 ст.423 ЦПК України у зв'язку із ухваленням Конституційним судом України рішення від 11.12.2025 року №1-р/2025 у справі №1-7/2024(337/24), яким визнано такою, що не відповідає Конституції України ч.1 ст.233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівників до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Вимоги заяви обґрунтовує тим, що 30.07.2024 року Залізничним районним судом м.Львова було ухвалено рішення, яким в позові ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу АТ «Українська залізниця» № 483/ос від 04.05.2022 року в частині призупинення дії трудового договору з ОСОБА_2 - заступником начальника управління внутрішнього аудиту та контролю регіональної філії «Львівська залізниця», про поновлення дії трудового договору з нею 02.06.2022 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено за пропуском позовної давності. Постановою Львівського апеляційного суду від 03.12.2024 року вказане рішення було залишено без змін. Рішенням Конституційного суду України від 11.12.2025 року №1-р/2025 у справі №1-7/2024(337/24), яким визнано такою, що не відповідає Конституції України ч.1 ст.233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівників до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Відтак, в силу визнання неконституційною норми ч.1 ст.233 КЗпП України, позивач має право на стягнення середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору без обмеження будь-яким строком, а тому просить переглянути рішення Залізничного районного суду м.Львова від 30.07.2024 року у справі №462/9636/23, скасувати таке рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнути серезній зробіток за період з 02.06.2022 року по 09.05.2024 року в розмірі 1159052,70 грн.
Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 29.12.2025 року відкрито провадження за вказаною заявою.
14.01.2026 року від уповноваженого представника відповідача - адвоката Шаповал І.О. на адресу суду надійшли заперечення на заяву, в яких вона зазначила, що судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог не передбачає можливості и?ого примусового виконання і тому не може вважатися «не виконаним» у розумінні п.1 ч.5 ст.361 КАС Украі?ни, а значить не може переглядатися за виключними обставинами на підставі п.1 ч.3 ст.423 ЦПК Украі?ни. Крім того, вважає, що позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною і і?і? задоволення можливе лише після задоволення основноі? вимоги - визнання незаконним наказу про призупинення трудового договору з ОСОБА_2 . Оскільки рішенням Залізничного раи?онного суду м. Львова від 30.07.2024 року у даніи? справі основна позовна вимога задоволена не була і у позові було відмовлено повністю, то, за таких обставин, відсутні підстави для задоволення похідноі? вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, про що просить заявниця. Додає, що згідно з додатком 1 до наказу АТ «Укрзалізниця» від 24.02.2022 року No Ц-42/6-В (в редакціі? наказу від 11.07.2022 року NoЦ-42/38) заступнику начальника управління внутрішнього аудиту та контролю регіональноі? філіі? «Львівська залізниця» Панько Г.З. встановлено режим простою з 24.02.2022 року до 08.05.2022 року, а з 09.05.2022 року по 01.06.2022 року ОСОБА_2 перебувала в оплачуваніи? відпустці, а тому згідно з наказом АТ «Укрзалізниця» від 04.05.2022 року No 483/ос простіи? позивачки припинено та призупинено дію і?і? трудового договору з 02.06.2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Украі?ні. З наведеного вбачається, що у зв'язку з призупиненням діі? трудового договору з 02.06.2022 року ОСОБА_2 не виконувала своі? трудові обов'язки, отже не отримала право на винагороду у вигляді виплати і?и? заробітноі? плати. У зв'язку з наведеним, просить в задоволенні заяви відмовити, а рішення Залізничного районного суду м.Львова від 30.07.2024 року залишити без змін.
Представник заявника (позивача у справі) у судовому засіданні заяву підтримала, посилаючись на мотиви такої, яку просить задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення заяви заперечила, з підстав, наведених у письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, перевіривши матеріали справи № 462/9636/23, суд дійшов наступних висновків.
Частиною першою статті 423 ЦПК України встановлено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 423 ЦПК України, однією з підстав для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Порядок подання заяви за про перегляд судового рішення за виключними обставинами передбачений у статті 425 ЦПК України.
Згідно з частинами першою та другою статті 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.
Відповідно до роз'яснень, наданих судам у п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30.03.2012 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у звязку з нововиявленими обставинами», перегляду підлягають рішення суду першої інстанції (у тому числі заочне або додаткове рішення), ухвалене за будь-яким видом судового провадження, що набрало законної сили, а також рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції, якими рішення було змінено або ухвалено нове рішення.
Ці роз'яснення є застосовними і для переліку судових рішень, якими закінчено розгляд справи, які можуть бути переглянуті за виключними обставинами, оскільки частина перша статті 423 ЦПК України містить аналогічні вимоги як для судових рішень, які можуть бути переглянуті за нововиявленими, так і за виключними обставинами.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи № 462/9636/23, що 30.07.2024 року Залізничним районним судом м.Львова було ухвалено рішення, яким в позові ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу АТ "Українська залізниця" № 483/ос від 04.05.2022 в частині призупинення дії трудового договору з ОСОБА_2 - заступником начальника управління внутрішнього аудиту та контролю регіональної філії "Львівська залізниця", про поновлення дії трудового договору з нею 02.06.2022 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено за пропуском позовної давності /т.2 ст.181-189/.
Постановою Львівського апеляційного суду від 03.12.2024 року вищевказане рішення було залишено без змін /т.2 а.с.266-274/.
Також судом встановлено, що рішенням Конституційного суду України від 11.12.2025 року №1-р/2025 у справі №1-7/2024(337/24) визнано такою, що не відповідає Конституції України ч.1 ст.233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівників до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат /т.3 а.с.6-9/.
Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Разом з тим, суд зазначає, що у КЗпП України відсутня норма права, яка б у цій ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, оскільки це не є ні простоєм, ні звільненням працівника.
При цьому, з урахуванням положень статті 43 Конституції України, найбільш подібним (аналогічним) до цієї ситуації є застосування частин першої, другої статті 235 КЗпП України.
Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Частина друга статті 235 КЗпП України передбачає, що середній заробіток за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палатою Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року у справі № 758/4178/22 (провадження № 61-6935сво24) зроблено висновок про те, що відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору в повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України, у випадку обґрунтованості призупинення дії трудового договору. Якщо ж незаконні дії роботодавця (незаконне призупинення дії трудового договору) позбавили працівника можливості працювати, то на роботодавця покладається обов'язок відшкодувати працівнику середню заробітну плату за час його перебування у вимушеному прогулі.
Таким чином, суд звертає увагу, що відновлення порушеного права працівника на працю повинно здійснюватися не тільки визнанням наказу про призупинення дії трудового договору з працівником незаконним й поновленням дії трудового договору, а так само виплатою роботодавцем працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, застосовуючи норми статті 235 КЗпП України.
Однак, для того, щоб суд був вправі вирішити питання стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка є похідною вимогою, необхідно, щоб було вирішено питання про визнання наказу про призупинення дії трудового договору з працівником незаконним й поновлення дії трудового договору.
При цьому, згідно з рішенням Залізничного районного суду м.Львова, ухваленим 30.07.2024 року у справі №462/9636/23, в позові ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу АТ «Українська залізниця» № 483/ос від 04.05.2022 в частині призупинення дії трудового договору з ОСОБА_2 - заступником начальника управління внутрішнього аудиту та контролю регіональної філії "Львівська залізниця", про поновлення дії трудового договору з нею 02.06.2022 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено за пропуском позовної давності, тобто питання про визнання наказу про призупинення дії трудового договору з працівником незаконним вже розглядалось і судом було відмовлено в скасуванні такого наказу. Рішення набрало законної сили, а дію оскаржуваного наказу не припинено.
До того ж, заявниця звертається до суду про перегляд рішення лише в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що є похідною вимогою, не заявляючи про перегляд основної вимоги - скасування наказу АТ «Українська залізниця» №483/ос від 04.05.2022 року про призупинення дії трудового договору.
Суд звертає увагу на те, що на роботодавця покладається обов'язок відшкодувати працівнику середню заробітну плату за час його перебування у вимушеному прогулі за умови, якщо було доведено, що незаконні дії роботодавця (незаконне призупинення дії трудового договору) позбавили працівника можливості працювати, що зроблено не було, наказ № 483/ос від 04.05.2022 року в частині призупинення дії трудового договору з ОСОБА_2 не скасовано.
Крім цього, суд зазначає, що згідно із п.1 ч.3 ст.423 ЦПК України підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Так, у постанові від 19.02.2021 року в справі №808/1628/18 Об'єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду висловила позицію, згідно із якою судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог не передбачає можливості його примусового виконання й тому не може вважатися «не виконаним» у розумінні пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України, а значить не може переглядатися за виключними обставинами із указаної нормативної підстави. У цій постанові також зазначено, що рішення Конституційного Суду України не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, адже на час виникнення спірних правовідносин і на час прийняття рішення суду першої інстанції положення відповідної норми були чинними та підлягали застосуванню.
Такий же підхід Верховний Суд застосував і під час розгляду заяв про перегляд за виключними обставинами судових рішень у справах №600/1450/20-а (ухвала від 13.04.2023 року), №200/5229/20-а (ухвала від 27.04.2023 року), №420/1255/21 (ухвала від 03.05.2023 року), №420/1319/21 (ухвала від 04.05.2023 року), №580/2313/20 (ухвала від 10.05.2023 року), №620/4397/20 (ухвала від 11.05.2023 року), №340/2428/20 (ухвала від 17.12.2024 року) та інших.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, наведені правові висновки Верховного Суду про неможливість перегляду за виключними обставинами судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог є обов'язковими при вирішенні даної заяви ОСОБА_2 , а доводи представника заявника про можливість неврахування таких висновків і застосування протилежного підходу є необґрунтованими.
Як вбачається зі справи №462/9363/23, рішенняЗалізничного районного суду м.Львова від 30.07.2024 року, щодо перегляду якого за виключними обставинами звернулася ОСОБА_2 , є судовим рішенням, яким у позові відмовлено, відповідно, це судове рішення не підлягає примусовому виконанню, тому - у значенні п.1 ч.3 ст.423 ЦПК України - не може переглядатися за виключними обставинами.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за виключними обставинами суд може , зокрема, відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Виходячи з наведеного та враховуючи, щонаказ АТ «Українська залізниця» №483/ос від 04.05.2022 року не скасований, а рішення Залізничного районного суду м.Львова від 30.07.2024 року не підлягає примусовому виконанню, так як в позові було відмовлено, а тому не може переглядатись за виключними обставинами, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_2 про перегляд судового рішення у справі № 462/9636/23 за виключними обставинами є безпідставною, задоволенню не підлягає, а вказане судове рішення слід залишити в силі.
Відповідно до абз.8 ч.3 ст.426 ЦПК України за подання і розгляд заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами судовий збір не сплачується.
Керуючись ст. 258-261, 423-429 ЦПК України, суд -
постановив:
В задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд рішення Залізничного районного суду м.Львова від 30 липня 2024 року у справі №462/9636/23 за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу, про поновлення дії трудового договору та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за виключними обставинами - відмовити та залишити вказане судове рішення в силі.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.261 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Текст ухвали складено 02.04.2026 року.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підпис)
(підпис)
Згідно з оригіналом.
Головуючий: С.Ю. Колодяжний