Справа № 462/636/26
01 квітня 2026 року м.Львів
Залізничний районний суд м.Львова в складі головуючого - судді Колодяжного С.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені та стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати у зв?язку з порушенням термінів її виплати,
встановив:
ОСОБА_1 поштовим зв?язком звернулася до суду з позовом, який надійшов 27.01.2026 року, в якому просить стягнути з КП «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати за період з 03.11.2021 року по 19.01.2023 року у розмірі 163095,70 грн., компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв?язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 44864,08 грн, та понесені судові витрати.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 29.07.1992 року вона працювала на КП «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування», в тому числі з 07.10.2019 року - бухгалтером в бухгалтерії заводоуправління, а з 02.03.2020 року - бухгалтером ІІ категорії. 02.11.2021 року вона була звільнена з роботи за угодою сторін на підставі ч.1 ст.36 КЗпП України. При звільненні відповідач не виплатив їй заборгованість із заробітної плати, у зв'язку із чим комісією по трудових спорах було видано посвідчення №13 від 03.05.2022 року на примусове стягнення з підприємства на її користь заборгованості із заробітної плати за червень-листопад 2021 року у розмірі 70085,86 грн. На підставі вказаного посвідчення було видано виконавчі листи та відкрито виконавче провадження ВП №69059260 від 23.05.2022 року. 28.11.2025 року було примусово стягнуто з відповідача на її користь заборгованість у розмірі 70085,86 грн. Оскільки при звільненні відповідачем не здійснено остаточного розрахунку з нею на підставі статті 117 КЗпП України та Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати», просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 02.02.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
У вказаний строк уповноважений представник відповідача КП «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» - Цяпало Р.М. подав суду відзив на позовну заяву, в якому просить застосувати до вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні принцип співмірності та відповідно зменшити вказану суму, в частині компенсації за втрату частини заробітної плати у зв?язку з порушенням термінів її виплати вказав на неправильний розрахунок суми, здійснений позивачем, та зазначив, що така сума становить 44394,48 грн. Окрім того зазначає, що вказані суми підлягають оподаткуванню.
У поданій 04.03.2026 року відповіді на відзив уповноважений представник позивача - адвокат Репак В.В. вказує, зокрема, на те, що жодних підстав для зменшення суми середнього заробітку немає, оскільки понад чотири роки після звільнення позивача відповідач не погасив заборгованість, не пропонував позивачу графік реструктуризації боргу, не звертався із пропозиціями для врегулювання спору, та не вчиняв дій, спрямованих на мінімізацію негативних наслідків власного порушення. Така поведінка відповідача свідчить про системне порушення трудових прав працівника, повну відсутність наміру добровільно виконувати законні обов?язки, недобросовісність як у трудових відносинах, так і на стадії виконання рішення комісії по трудових спорах. Також зазначив, що наведений відповідачем розрахунок компенсації за втрату частини заробітної плати у зв?язку з порушенням термінів її виплати є помилковим, оскільки такий безпідставно проведений лише за період з червня 2021 року по листопад 2021 року, хоча заборгованість по заробітній платі виплачено 28.11.2025 року. Окрім того відповідачем невірно визначено приріст індексу споживчих цін за період невиплати доходу.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані у справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 29.07.1992 року перебувала у трудових відносинах з КП «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування», в тому числі з 07.10.2019 року - бухгалтером в бухгалтерії заводоуправління, з 02.03.2020 року - бухгалтером ІІ категорії, а з 02.11.2021 року відповідно до наказу №57 була звільнена з роботи на підставі ч.1 ст.36 КЗпП України, за угодою сторін (а.с.33-36, 37).
Згідно з довідкою про заборгованість №7 від 10.04.2023 року КП «Львівське експериментальне підприємство підприємство засобів пересування і протезування заборгувало ОСОБА_1 157931,25 грн. за період роботи з березня 2020 року по листопад 2021 року (а.с.46).
Посвідченням №13 від 03.05.2022 року на примусове виконання рішення Комісії по трудових спорах КП «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» стягнуто з підприємства на користь позивача заборгованість із заробітної плати за червень-листопад 2022 року у повному розмірі 70085,86 грн. (а.с.43).
Постановою Залізничного ВДВС у м.Львові ЗМУЮ від 23.05.2022 року відкрито виконавче провадження ВП № 69059260 (а.с.44).
Ухвалою Львівської міської ради №2885 від 02.03.2023 року «Про надання згоди на прийняття у комунальну власність Львівської міської територіальної громади цілісного майнового комплексу» надано згоду на прийняття з державної власності у комунальну власність Львівської міської територіальної громади цілісного майнового комплексу Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування, у тому числі нерухоме майно, після його реорганізації шляхом перетворення у державне комерційне підприємство «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування».
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.04.2025 року №378-р «Про передачу цілісного майнового комплексу державного комерційного підприємства «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» у власність Львівської міської територіальної громади» вирішено передати цілісний майновий комплекс державного комерційного підприємства «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» (код згідно з ЄДРПОУ 03187714), що розміщений на земельних ділянках площею 0,1512 гектара, 0,1914 гектара, 0,5548 гектара, 0,56 гектара, 1,6715 гектара (кадастрові номери 4610136300:06:020:0132, 2610100000:08:003:0063, 2110400000:01:006:0649, 0710100000:33:015:0128 і 4610136300:06:020:0131), у власність Львівської міської територіальної громади.
Ухвалою Львівської міської ради №6355 від 12.06.2025 року «Про реорганізацію ДКП «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» вирішено припинити державне комерційне підприємство «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» (код ЄДРПОУ 03187714) шляхом перетворення у комунальне підприємство «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування».
З виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що на картковий рахунок позивача 28.11.2025 року зараховано кошти від КП «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» у розмірі 70085,86 грн. по ВП №69059260 (а.с.38).
З постанови Залізничного ВДВС у м.Львові ЗМУЮ про закінчення виконавчого провадження від 05.12.2025 року вбачається, що ВП №69059260 закінчене, у зв'язку із повним виконанням виконавчого документа (а.с.45).
Згідно з ч.1 ст.47 КЗпП України у редакції, чинній на час звільнення позивача, власник або уповноважений ним орган зобов?язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред?явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Також станом на час звільнення позивача діяли положення ст.117 КЗпП України, відповідно до яких в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Водночас, Законом №2352-IX від 01.07.2022 року, який набрав чинності 19.07.2022 року, внесено зміни у статтю 117 КЗпП України та викладено у редакції, згідно із якою у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов?язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок та виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов?язку настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2025 року у справі №306/2708/23 вказано, що проаналізувавши наведені норми трудового законодавства та рішення Конституційного Суду України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що до правовідносин, які виникли до набрання чинності Законом №2352-ІХ, проте не припинилися або припинилися після набрання ним чинності (триваючі правовідносини), з 19.07.2022 року слід застосовувати положення статті 117 КЗпП України у новій редакції та обмежувати нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку шістьма місяцями. Тобто, якщо працівника звільнено з роботи 02.08.2021 року, проте повного розрахунку станом на день набрання чинності Законом №2352-ІХ із ним не проведено, то суми, передбачені статтею 117 КЗпП України, йому слід нараховувати в такому порядку: з 03.08.2021 року по 18.07.2022 року без обмеження строку шістьма місяцями, оскільки попередня редакція наведеної норми не містила відповідних обмежень; з 19.07.2022 року по 19.01.2023 року (6 місяців, відлік яких починається з дня набрання Законом №2352-ІХ чинності) або до дня остаточного розрахунку, якщо він здійснений раніше спливу наведених шести місяців (п. 44, 45).
За наведеного, з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2025 року у справі №306/2708/23 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного розрахунку за період з 03.11.2021 року по 19 січня 2023 року (6 місяців, відлік яких починається з дня набрання Законом № 2352-ІХ чинності), що складає 305 робочих дні.
У абзаці 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 вказано, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов?язана відповідна виплата.
Згідно із довідкою про доходи КП «Львівське казенне експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» №528 від 03.12.2021 року за останні 2 календарних місяці роботи (вересень, жовтень 2021 року) ОСОБА_1 нараховано заробітну плату у розмірі 22459,22 грн., а саме: за вересень 2021 року - 8141,54 грн., за жовтень 2021 року - 14317,68 грн.
Враховуючи, що позивачем було відпрацьовано за вересень - жовтень 2021 року 42 (22+20) робочих дні, то її середньоденна заробітна плата складає 534,74 грн. (22459,22 грн. : 42 дні).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов в цій частині підлягає до задоволення, і з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати, за період з 03.11.2021 року по 19.01.2023 року, у розмірі 163095,70 грн. (534,74 грн. х 305 дні), що відповідає розрахунку, здійсненому позивачем.
Щодо позовної вимоги про стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати у зв?язку з порушенням термінів її виплат, то суд зазначає наступне.
Положенням ст.34 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв?язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Питання, пов?язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ від 19.10.2000 та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно з ст.4 цього Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів їх виплати.
Пунктами 2, 3 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення).
У п.2.2 Рішення № 9-рп/2013 від 15.10.2013 року Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв?язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв?язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
У рішенні Верховного Суду від 11.04.2025 року при розгляді зразкової справи №280/8933/24 для запровадження сталої судової практики вказано, що виплата компенсації не обумовлюється зверненням із відповідною заявою, натомість обов?язок щодо її виплати виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів.
У постанові Верховного Суду України №21-2003а16 від 11.07.2017 року, а також у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 року у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 року у справі №803/203/17, від 15 .10.2020 року у справі №240/11882/19 зауважено, що використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов?язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Також, у своїй постанові від 30.05.2018 року у справі №243/5135/16-ц (провадження №61-5396св18) Верховний Суд зазначив, що виходячи із зазначеного, всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. За наявності зазначених умов у тому самому порядку компенсації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення.
Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 03.07.2018 року у справі №521/940/17, від 18.07.2023 року у справі №200/10663/21 та від 18.12.2024 року у справі № 755/15005/23 (провадження № 61-5716св24).
Також Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказував на необхідності стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати саме по час ліквідації заборгованості, не залежно від того, чи був звільнений працівник чи ні.
Зокрема, у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.05.2018 року у справі №243/5135/16-ц (провадження № 61-5396св18), що суд першої інстанції виходив з того, що проведення компенсації втрати частини заробітної плати у зв?язку з порушенням термінів її виплати після звільнення позивача та припинення трудових відносин законодавством не передбачено, а порушення прав працівника на своєчасне отримання належних йому при звільненні коштів підлягає захисту в інший спосіб - у порядку, встановленому статтею 117 КЗпП України. При цьому апеляційний суд зазначив, що має місце порушення встановлених строків виплати заробітної плати при звільненні, а також про те, що робітнику надається право на компенсацію, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати», яка вже була закладена в заробітну плату, стягнуту судовим наказом у 2010 році. Позивач звернулася до суду через шість років, а право на компенсацію, що входить у структуру заробітної плати підлягає захисту в інший спосіб. Зазначені висновки судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на законі, оскільки Законом та Порядком передбачено, що компенсація втрати частини заробітної плати проводиться згідно зі статтею 34 Закону України «Про оплату праці» підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифи на послуги зріс більше ніж на один відсоток, до ліквідації заборгованості із заробітної плати.
Аналогічний висновок викладено і в постановах Верховного Суду від 18.12.2024 року у справі №755/15005/23 (провадження № 61-5716 св24) та від 10.02.2026 року у справі №466/10593/19 (провадження 61-9330св24).
Отже, оскільки основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії), а кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі заробітної плати, у зв?язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв?язку із порушенням строку виплати заробітної плати за період з часу виникнення заборгованості та по 28.11.2025 року.
Статтею 3 Закону «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
У пункті 4 Порядку визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.
Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.
Так, з довідки про заборгованість КП «Львівське казенне експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» №7 від 10.04.2023 року вбачається, що у період з березня 2020 року по листопад 2021 року перед ОСОБА_1 виникла заборгованість по заробітній платі на загальну суму 157931,25 грн, зокрема, за червень 2021 року - 13234,22 грн., за липень 2021 року - 7889,47 грн, за серпень 2021 року - 12457,47 грн, за вересень 2021 року - 7573,42 грн, за жовтень 2021 року -2216,18 грн, за листопад 2021 року - 26715,10 грн.
Також індекси інфляції в Україні складали: липень 2021 року - 100,1, серпень 2021 року - 99,8, вересень 2021 року - 101,2, жовтень 2021 року - 100,9, листопад 2021 року-100,8; грудень 2021 року - 100,6, січень 2022 року - 101,3; лютий 2022 року- 101,6; березень 2022 року - 104,5; квітень 2022 року - 103,1, травень 2022 року - 102,7, червень 2022 року - 103,1, липень 2022 року - 100,7, серпень 2022 року - 101,1; вересень 2022 року - 101,9; жовтень 2022 року - 102,5, листопад 2022 року-100,7; грудень 2022 року - 100,7; січень 2023 року - 100,8; лютий 2023 року- 100,7; березень 2023 року - 101,5; квітень 2023 року - 100,2, травень 2023 року - 100,5; червень 2023 року - 100,8; липень 2023 року - 99,4; серпень 2023 року - 98,6; вересень 2023 року - 100,5; жовтень 2023 року - 100,8, листопад 2023 року- 100,5; грудень 2023 року - 100,7; січень 2024 року - 100,4; лютий 2024 року- 100,3; березень 2024 року - 100,5; квітень 2024 року - 100,2, травень 2024 року - 100,6; червень 2024 року - 102,2; липень 2024 року - 100,0; серпень 2024 року - 100,6; вересень 2024 року - 101,5; жовтень 2024 року - 101,8, листопад 2024 року- 101,9; грудень 2024 року - 101,4; січень 2025 року - 101,2; лютий 2025 року- 100,8; березень 2025 року - 101,5; квітень 2025 року - 100,7; травень 2025 року - 101,3; червень 2025 року - 100,8; липень 2025 року - 99,8; серпень 2025 року - 99,8; вересень 2025 року - 100,3; жовтень 2025 року - 100,9, листопад 2025 року- 100,4.
Беручи до уваги наведені обставини, із урахуванням положень Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів їх виплати та роз'яснень, що надані у ньому, суд вважає за можливе провести розрахунок компенсації за втрату частини заробітної плати у зв?язку з порушенням термінів її виплати, шляхом обчислення добутку нарахованого але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов?язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках, поділений на 100.
При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.
Відтак, розрахунок компенсації за втрату частини заробітної плати у зв?язку з порушенням термінів її виплати за період з 01.07.2021 року по 28.11.2025 року буде наступним:
заробітна плата за червень 2021 року - 13234,22 грн, період нарахування компенсації - липень 2021 - жовтень 2025 року: 13234,22 грн x 65,4 (приріст індексу споживчих цін):100 = 8655,18 грн;
заробітна плата за липень 2021 року - 7889,47 грн, період нарахування компенсації - серпень 2021 - жовтень 2025 року: 7889,47 грн x 65,2 (приріст індексу споживчих цін):100 = 5143,93 грн;
заробітна плата за серпень 2021 року - 12457,47 грн, період нарахування компенсації - вересень 2021 - жовтень 2025 року: 12457,47 грн x 65,5 (приріст індексу споживчих цін):100 = 8159,64 грн;
заробітна плата за вересень 2021 року - 7573,42 грн, період нарахування компенсації - жовтень 2021 - жовтень 2025 року: 7573,42 грн x 63,6:100 = 4816,70 грн;
заробітна плата за жовтень 2021 року - 2216,18 грн, період нарахування компенсації - листопад 2021 - жовтень 2025 року: 2216,18 грн x 62,1 (приріст індексу споживчих цін) :100 = 1376,25 грн;
заробітна плата за листопад 2021 року - 26715,10 грн, період нарахування компенсації - грудень 2021 - жовтень 2025 року: 26715,10 грн x 60,8 (приріст індексу споживчих цін):100 = 16242,78 грн;
Враховуючи, що загальна сума компенсації втрати частини доходу у зв?язку із порушенням строку виплати заробітної плати позивачу за період з 01.07.2021 року по 28.11.2025 рокустановить 44394,48 грн., тому вимога позивача у цій частині підлягає задоволенню частково.
Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз?яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов?язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов?язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Таким чином, визначаючи суми заробітної плати до стягнення та компенсації з відповідача, суд визначає такі без урахування податків та інших обов?язкових платежів, які підлягають утриманню з цих сум відповідно до законодавства України.
Щодо стягнення з відповідача та користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи. До витрат, пов?язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та Адвокатським бюро «Віталія Репака» укладено договір про надання правової допомоги №5 від 15.01.2026 року (а.с.56-57).
Факт надання правничої допомоги і розмір витрат на таку підтверджується актом прийому-передачі наданих правничих послуг від 06.02.2026 року та рахунком №1 від 05.02.2026 року, згідно яких загальна вартість наданих послуг правничої допомоги становить 5000 грн.
За положеннями ст.141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судовий збір та інші судові витрати, пов?язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 36 Постанови Пленуму ВССУ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).
Задовольняючи позовні вимоги частково, відповідно до положень ст.141 ЦПК України та вказаного роз'яснення, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. та сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2079,60 грн. розділяються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, із відповідача на користь позивача слід стягнути 4988,50 (99,77 % від 5000 грн.) грн. витрат на професійну правничу допомогу та 2074,82 (99,77 % від 2079,60 грн.) грн. судового збору.
Керуючись ст.2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 263-265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути із Комунального підприємства «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» на користь ОСОБА_1 недораховану та недоплачену заробітну плату за період з 03 листопада 2021 року по 19 січня 2023 року у розмірі 163095,70 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв?язку з порушенням строків її виплати у розмірі 44394,48 грн., без урахування податків та інших обов'язкових платежів, які підлягають утриманню з цих сум відповідно до законодавства України.
У решті позову - відмовити.
Стягнути із Комунального підприємства «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» на користь ОСОБА_1 2074,82 грн. витрат зі сплати судового збору та 4988,50 грн. витрат на правничу допомогу, а всього 7063,32 грн. судових витрат.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Львівського апеляційного суду з дня його складання.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Комунальне підприємство «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування», ЄДРПОУ 03187714, місцезнаходження: м.Львів, вул.Рудненська, 10.
Текст рішення складено 01 квітня 2026 року.
Суддя (підпис)
Згідно з оригіналом.
Суддя: С.Ю. Колодяжний