Справа № 462/275/26
провадження 1-кп/462/302/26
30 березня 2026 року Залізничний районний суд м.Львова в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у м.Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025141390001139 по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Лучківці Бродівського (на даний час - Золочівського) району Львівської області, українця, громадянина України, із освітою 9 класів, одруженого, має на утриманні малолітнього сина 2020 року народження, працюючого зварщиком у ТОВ «Єврометал», місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 та який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,
встановив:
В провадженні Залізничного районного суду м.Львова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025141390001139 відносно ОСОБА_5 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
У підготовчому судовому засіданні 30.03.2025 року обвинувачений звернувся до суду із клопотанням про закриття відносно нього кримінального провадження на підставі ст.46 КК України, звільнивши його від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.286 КК України. В обґрунтування клопотання покликається на те, що він вперше вчинив необережний нетяжкий злочин, в чому щиро розкаявся, примирився з потерпілою ОСОБА_6 , відшкодував заподіяну ним шкоду та розуміє наслідки звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючої підстави.
Заслухавши думку прокурора ОСОБА_3 , який проти задоволення клопотання обвинуваченого не заперечив, вважає таке підставним і просить його задовольнити, оскільки ОСОБА_5 вперше вчинив необережний нетяжкий злочин, примирився із потерпілим, відшкодувавши йому завдану шкоду, вислухавши думку обвинуваченого ОСОБА_5 і його захисника, які просять клопотання задовольнити, вивчивши адресовану суду письмову заяву потерпілої ОСОБА_6 , в якій вона просить звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням із потерпілим відповідно до ст.46 КК України, жодних претензій матеріального і морального характеру до нього не має, вивчивши представлені у підготовчому судовому засіданні матеріали провадження, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
Частиною 4 зазначеної статті передбачено, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Згідно з ч.1 ст.285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.
Крім того, в ст.44 КК України зазначено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Зі змісту ст.46 КК України вбачається, що особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Під вчиненням кримінального правопорушення вперше у ст.46 КК України розуміється, що особа раніше не вчинила будь-якого діяння, передбаченого Особливою частиною КК, про що на практиці свідчить відсутність: в особи непогашеної або незнятої судимості за раніше вчинений злочин; кримінальної справи, порушеної у зв'язку із вчиненням особою будь-якого злочину. Особою, яка вперше вчинила злочин, з юридичної точки зору слід також визнавати особу, яка раніше хоч і вчинила кримінально каране діяння, але: була виправдана судом за пред?явленим обвинуваченням; була правомірно звільнена від кримінальної відповідальності; була реабілітована; була засуджена без призначення покарання або звільнена від покарання; відбула покарання за діяння, злочинність і караність якого усунена законом (відповідно до частин 3, 4 ст.88 КК України вона визнається такою, що не має судимості).
Згідно обвинувального акта, ОСОБА_5 05.11.2025 року близько 13.30 год., керуючи автомобілем марки «Renault Master», номерний знак НОМЕР_1 , та рухаючись ним по вул.Патона у м.Львові, поблизу будинку №17, порушив вимоги Р.1 п.1.5, 1.10, Р.2 п.2.3 б), д), Р10 п.10.1, п.10.9 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, які виразилися в тому, що він, під час керування технічно справним транспортним засобом, був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, зокрема розпочинаючи рух заднім ходом, не переконався, що це буде безпечним, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , яка в цей час переходила дорогу позаду його автомобіля, в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження, а саме: закритий перелом дистального метаепіфізу правої ліктевої кістки без зміщення кісткових фрагментів, забій грудної клітки, забій лівого стегна, грудного відділу хребта, які відносяться до середнього ступеня тяжкості за критерієм довготривалого розладу здоров?я.
За наведених обставин, стороною обвинувачення ОСОБА_5 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Згідно положень ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, є нетяжким злочином.
Як достовірно встановлено судом, обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий, примирився з потерпілою ОСОБА_6 , відшкодував добровільно і у повному обсязі завдану шкоду, потерпіла претензій до обвинуваченого не має, що вбачається в тому числі із заяви, поданої нею суду.
Згідно з п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Закриття кримінального провадження з цієї підстави не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує (ч.8 ст.284 КПК України).
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 дав свою згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України.
Відповідно до ч.3 ст.288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Пунктом 2 ч.3 ст.314 КПК України передбачено, що в підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених п.п. 4-8 ч.1 або ч.2 ст.284 цього Кодексу.
Враховуючи наведене, перевіривши законність заявленого клопотання та отримавши згоду на таке звільнення обвинуваченого, з огляду на те, що ОСОБА_5 вперше вчинив необережний нетяжкий злочин, примирився з потерпілою та відшкодував заподіяну ним шкоду, суд дійшов висновку, що клопотання обвинуваченого є підставним, відтак таке слід задовольнити і звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України, закривши відносно нього кримінальне провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
На підставі ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
Відтак, питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.
Враховуючи, що у даному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді від 17.11.2025 року було накладено арешт на речовий доказ - автомобіль марки «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_7 та перебуває у користуванні ОСОБА_5 ( т.1 а.с.16-17), а згідно з ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, тому накладений арешт слід скасувати, вирішивши долю цього речового доказу відповідно до ст.100 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Пунктом 3 ч.1 ст.118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.
Процесуальні витрати виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасниківкримінального провадження.
Як було зазначено, суд дійшов висновку про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_5 на підставі ст.46 КК України у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілою, що є нереабілітуючою підставою.
Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.
Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона (постанова Верховного Суду від 01.02.2024 року в справі №930/497/23).
Відтак, враховуючи, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 закривається з нереабілітуючої підстави, із обвинуваченого ОСОБА_5 підлягають стягненню на користь держави витрати на залучення експертів в розмірі 4457 грн., а саме: за проведення Львівським НДЕКЦ МВС України судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/114-25/30198-ІТ від 19.12.2025 року (т.1 а.с.22).
Керуючись ст.100, 174, 284-286, 288, ст.314 ч.3 п.2, 369-372 КПК України, ст.44, 46 КК України, суд
постановив:
Клопотання обвинуваченого - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, на підставі ст.46 КК України у зв'язку із примиренням винного з потерпілим.
Кримінальне провадження №12025141390001139 відносно ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, - закрити.
Стягнути із ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 4457 грн.
Скасувати арешт на майно - автомобіль марки «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_7 та перебуває у користуванні ОСОБА_5 , накладений ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м.Львова від 17.11.2025 року, і повернути таке майно ОСОБА_5 , як законному володільцю.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м.Львова протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено 01.04.2026 року.
Суддя (підпис)
Згідно з оригіналом.
Суддя: ОСОБА_1