Справа №461/2879/25
02 квітня 2026 року Галицький районний суд м. Львова у складі головуючої - судді Павлюк О. В., за участі секретаря судового засідання - Гнаткович В. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - Позивач) ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер фізичної особи: НОМЕР_1 ), в інтересах якого діє адвокат Заставний Роман Андрійович (адреса: 79026, м. Львів, вул. Ак. Сахарова, 33, офіс 501; ідентифікаційний номер фізичної особи: НОМЕР_2 ), до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО ДС» (далі - ПАТ «СК «АСКО ДС» або Відповідач-1) (адреса: 84205, Донецька обл., м. Дружківка, вул. Соборна, 37; ідентифікаційний номер юридичної особи: 13494943), ОСОБА_2 (далі - Відповідач-2) ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; остання відома адреса проживання: АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний номер фізичної особи: НОМЕР_3 ) про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я фізичної особи, -
I. Позиції сторін та учасників справ, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
10.04.2025 ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Заставний Роман Андрійович, звернувся до Галицького районного суду м. Львова з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО ДС», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я фізичної особи, у якому просить стягнути зі ПАТ «СК «АСКО ДС» на користь Позивача страхове відшкодування, пов'язане з витратами на лікування у розмірі 15'310,15 грн, моральної шкоди у розмірі 765,50 грн, та зі ОСОБА_2 199'234,50 грн моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 29 січня 2024 року близько 16 години 30 хвилин водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «KIA SPORTAGE», реєстраційний номер НОМЕР_4 , рухаючись по вулиці Митрополита Андрея в напрямку вулиці Степана Бандери у місті Львові, неподалік будинку № 22 на прямій ділянці дороги, порушив вимоги пунктів 1.2, 1.5, 1.10, 2.3б, д, 18.1 Правил дорожнього руху, та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , який зліва направо по ходу руху транспортного засобу переходив проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переході. Внаслідок вказаної ДТП пішохід ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, що відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Вироком Галицького районного суду м. Львова від 12 вересня 2024 по справі № 461/2741/24 ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та йому призначене покарання у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51'000,00 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобом на строк 1 (один) рік. Як встановлено з вироку Галицького районного суду м. Львова від 12 вересня 2024 по справі № 461/2741/24, обвинувачений ОСОБА_2 під час судового розгляду винним себе у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, фактичні обставини справи не оспорював. У результаті вищевказаного ДТП та наслідків від нього, Позивачу була завдана шкода, у зв?язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок Відповідачів з таких підстав. Витрати на лікування Позивача склали 15'310,15 грн. Так, у результаті вказаного ДТП ОСОБА_1 отримав такі тілесні ушкодження: Струс головного мозку. Закрита черепно-мозкова травма. Забійна рана лобної ділянки голови. Гемартроз лівого колінного суглобу. Перелом ближньої фаланги 1 пальця лівої стопи. З 29.01.2024 по 02.02.2024 Позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «1 територіальне медичне об?єднання м. Львова». Зі КНП «1 територіальне медичне об?єднання м. Львова» виписаний на амбулаторне лікування для продовження лікування у невропатолога та хірурга поліклініки. Позивач у зв?язку з тимчасовою непрацездатністю перебував на лікарняному з 29.01.2024 по 15.03.2024, та був позбавлений можливості виконувати свої трудові обов?язки. А тому, Позивач був вимушений проходити лікування, витерплювати болісні лікувальні та діагностичні процедури, отримувати неприємне медикаментозне лікування. Таким чином, Позивачу були завдані фізична біль та страждання, які довелося пережити йому впродовж цілого періоду лікування. Незважаючи на те, що з моменту ДТП пройшов вже певний час, Позивача і надалі супроводжують болісні відчуття внаслідок отриманих травм. Також, зважаючи на те, що наїзд автомобіля на Позивача відбувся раптово, та на пішохідному переході, Позивач тривалий час після ДТП був змушений долати страх перебування на проїзній частині вулиць. Біль та страх після ДТП глибоко поселилися в душі та буденності Позивача. Ще протягом тривалого часу він буде змушений докладати зусиль для максимально можливого відновлення функцій свого організму. Наслідки події, що сталася, також потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу, обумовили необхідність залучення значних фізичних та душевних ресурсів, дотепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання. У Позивача були порушені актуальні життєві плани, погіршені можливості побудови та реалізації нових життєвих перспектив і трудових планів, нової продуктивної самореалізації. Позивач втратив можливість продовжувати нормальний звичний ритм свого життя. Таким чином, з урахуванням викладеного, глибини вже перенесених Позивачем моральних страждань та фізичного болю, що його супроводжують, перенесених ним моральних переживань, які продовжують тривати по теперішній час та пов?язаних з цим істотними вимушеними змінами у його житті, величину моральної Позивач оцінює у 200'000,00 гривень. Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність, пов?язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «KIA SPORTAGE», реєстраційний номер НОМЕР_5 , була застрахована у ПАТ «Страхова компанія «АСКО ДС» відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (чинного на дату ДТП). Згідно зі ст.26-1 Закону № 1961-IV, страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров?я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров?ю. З урахуванням викладеного розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров?ю становить 765,50 гривень, з розрахунку 15 310,15 * 5%. Проте, на думку Позивача, розмір страхового відшкодування моральної шкоди розрахований у відповідності до Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не є співрозмірним із фактичним розміром заподіяної моральної шкоди, який заподіяно в наслідок травмування. Таким чином, з огляду на те, що станом на дату настання ДТП цивільно-правова відповідальність, пов?язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу, внаслідок дії якого заподіяна шкода, була застрахована, то різниця між фактичним розміром моральної шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) моральної шкоди становить 199'234,50 гривень (з розрахунку 200'000,00 - 765,50), яка залишається не відшкодованою, та у відповідності до вимог ст.1194 ЦК України підлягає стягненню з Відповідача-2. У зв'язку з наведеним, просить позов задовольнити.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2025 для розгляду цієї справи визначений суддя Кітов О. В.
Ухвалою від 15.04.2025 суддя Кітов О. В. відкрив провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання у справі.
02.05.2025 від Відповідача-1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначає, що Відповідач з доданих до позову документів встановив, що Позивач знаходився на стаціонарному лікуванні з 29.01.2024 по 02.02.2024. При цьому, у виписці стаціонарного хворого № 9214 від 02.02.2024 немає переліку медикаментів, які були призначені на стаціонарному лікуванні, немає лікувальних рекомендацій лікаря. З 03.02.2024 по 15.03.2024 Позивач перебував на амбулаторному лікуванні, але відсутні документи щодо лікарських призначень. Окрім цього, зазначає, що додані до позову розрахункові документи є здебільшого нечитабельними, що, навіть у разі надання Позивачем документів про призначення лікарем певних препаратів, унеможливлює обчислення витрат на лікування. Оскільки з доданих Позивачем документів неможливо встановити розмір витрат на лікування та необхідність їх здійснення, то суму моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню Позивачу, також неможливо визначити.
Згідно з розпорядженням керівника апарату Галицького районного суду м. Львова Ольги СКРИПКИ від 23.02.2026 № 22, оскільки відповідно до рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22.10.2025 суддя Кітов О. В. тимчасово відсторонений від здійснення правосуддя, призначений повторний автоматизований розподіл справи № 461/2879/25.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026 для розгляду вказаної справи визначена суддя Павлюк О. В.
Ухвалою від 25.02.2026 суддя Павлюк О. В. прийняла вказану справу до свого провадження та призначила справу до судового розгляду.
Представник позивача - адвокат Заставний Р. А., який був належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, у позовній заяві просить проводити розгляд справи у його відсутності.
Відповідач-1, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, його представник - Євген БОГДАНОВ у відзиві на позовну заяву просить справу розглядати у їх відсутності.
З дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства суд направив Відповідачу-2 рекомендованим листом з повідомленням про вручення ухвалу про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та додатками до неї, а також судові повістки про виклик до суду за зареєстрованим місцем проживання, отриманим за відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру у порядку ст. 187 ЦПК України.
Окрім цього, суд також повідомляв Відповідача-2 про розгляд справи через оголошення на сайті на офіційному веб-порталі Судової влади України (через веб-сайт Галицького районного суду м. Львова).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У частинах 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. При цьому, виходячи з положень ст. 16 ЦК України, особа звертається до суду за захистом свого порушеного права.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Суд вжив передбачених цивільним процесуальним законодавством заходів для повідомлення Відповідача-2 та створив умови для реалізації принципу змагальності сторін.
Відповідач-2 у судові засідання не з'являвся, відзив на позов у встановлений судом строк не подав та жодних клопотань, у тому числі про відкладення розгляду справи, не заявив, а тому суд, на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України, вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, а тому суд приходить до переконання про наявність законних підстав для вирішення спору по суті з ухваленням рішення. При цьому суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно зі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
II. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування, висновки суду
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов до такого висновку.
Згідно з положеннями ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Суд встановив, що також підтверджується письмовими доказами, що 29 січня 2024 року близько 16 години 30 хвилин водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «KIA SPORTAGE», реєстраційний номер НОМЕР_4 , рухаючись по вулиці Митрополита Андрея в напрямку вулиці Степана Бандери у місті Львові, неподалік будинку № 22 на прямій ділянці дороги, порушив вимоги пунктів 1.2, 1.5, 1.10, 2.3б, д, 18.1 Правил дорожнього руху, та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , який зліва направо по ходу руху транспортного засобу переходив проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переході. Внаслідок вказаної ДТП пішохід ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, що відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Вироком Галицького районного суду м. Львова від 12 вересня 2024 по справі № 461/2741/24 ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та йому призначене покарання у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51'000,00 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобом на строк 1 (один) рік. З вироку Галицького районного суду м. Львова від 12 вересня 2024 по справі № 461/2741/24 вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2 під час судового розгляду винним себе у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, фактичні обставини справи не оспорював.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, у якій такі обставини були встановлені.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З огляду на викладене та відповідно до положення частини четвертої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені вироком Галицького районного суду м. Львова від 12.09.2024, який не оскаржувався та набрав законної сили.
Так, у результаті вказаного ДТП ОСОБА_1 отримав такі тілесні ушкодження: Струс головного мозку. Закрита черепно-мозкова травма. Забійна рана лобної ділянки голови. Гемартроз лівого колінного суглобу. Перелом ближньої фаланги 1 пальця лівої стопи.
З 29.01.2024 по 02.02.2024 Позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «1 територіальне медичне об?єднання м. Львова».
Зі КНП «1 територіальне медичне об?єднання м. Львова» виписаний на амбулаторне лікування для продовження лікування у невропатолога та хірурга поліклініки.
Позивач, у зв?язку з тимчасовою непрацездатністю, перебував на лікарняному з 29.01.2024 по 15.03.2024.
На момент вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність, пов?язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «KIA SPORTAGE», реєстраційний номер НОМЕР_5 , була застрахована у ПАТ «СК «АСКО ДС» відповідно до полісу № АР6973836.
Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З матеріалів кримінального провадження суд встановив, що шкоду потерпілому було завдано саме джерелом підвищеної небезпеки, а не внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого.
У частині другій статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Разом з цим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Відповідно до статті 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
З 01.01.2025 введений в дію Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон 3720-IX).
У пункті 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону 3720-IX передбачено, що дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону.
Тобто, до спірних правовідносин має застосовуватись Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV (далі - Закон №1961-IV), який діяв на момент набрання чинності договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до полісу № АР6973836.
У статті 3 Закону №1961-IV встановлено, що метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно зі статтею 6 Закону №1961-IV, страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За абзацом 1 пункту 22.1. статті 22 Закону №1961-IV, у разі настання страхового випадку страховику межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти до висновку про те, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні у межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року у справі № 554/858/19 (провадження № 61-6775св20).
Відповідно до частини п'ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Відсутність вини водія транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє останнього від обов'язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Такий висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 21.04.2021року, ухваленій у справі № 450/4163/18.
Як передбачено у статті 1166 ЦК України, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Зазначені підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом. Якщо закон змінює, обмежує або розширює коло підстав, необхідних для покладення відповідальності за завдану шкоду, то мова йде про спеціальні підстави відповідальності, що характеризують особливості тих чи інших правопорушень. Наприклад, завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, володілець якого відповідає незалежно від наявності вини.
Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для відповідальності, а саме: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14.
Обов'язок відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, покладається на володільця джерела. Правила частини другої статті 1187 ЦК України передбачають, що володільцем джерела підвищеної небезпеки є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 24.1. Закону №1961-IV, у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
Зазначені у цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально.
Позивач до матеріалів справи долучив докази, які свідчать про те, що з 29.01.2024 Позивач на лікування витратив 15'310,15 грн., що підтверджується копіями фіксальних чеків.
З огляду на вищезазначене, розмір страхового відшкодування за шкоду, пов'язану лікуванням потерпілого, становить 15'310,15 грн.
Відповідно до ст. 26-1 Закону №1961-IV, страховиком відшкодовується потерпілому фізичній особі, який зазнав ушкоджень здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Відповідно до п. 23.1. ст. 23 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого.
Таким чином, враховуючи фактичні обставини по справі, виходячи з розміру виплат, належних Позивачу у якості відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, розмір страхового відшкодування моральної шкоди, завданої Позивачу, дорівнює 765,50 грн. (15'310,15 грн. х 5%).
Таким чином, з Відповідача-1, як зі страховика, на користь Позивача підлягає стягненню 15'310,15 грн страхового відшкодування за шкоду, пов'язану лікуванням потерпілого, та 765,50 грн моральної шкоди.
Загальна сума страхового відшкодування за шкоду, заподіяну здоров'ю позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить 16 526,25 грн.
Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди з Відповідача-2 суд зазначає таке.
Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду у позадовоговірних відносинах, зокрема, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. У частині другій цієї статті передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, а також в інших випадках, встановлених законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 дійшла до висновку, що виходячи з положень ст.ст.16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому, як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (п. 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц).
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб (частина третя статті 23 ЦК України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини, зокрема, фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17 Верховний Суд дійшов до висновку про те, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).
Розмір відшкодування шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19).
Так, на підставі ст..1167 ч.2 ЦК України Відповідач-2, який керував автомобілем «KIA SPORTAGE», реєстраційний номер НОМЕР_4 , при настанні ДТП та є володільцем джерела підвищеної небезпеки зобов'язаний відшкодувати Позивачу моральну шкоду.
Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов?язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Позивач зазначає, що, оскільки станом на дату настання ДТП цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу, внаслідок дії якого йому заподіяно шкоди, була застрахована, то різниця між фактичним розміром моральної шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) становить 199'234,50 гривень, з розрахунку (200'000,00 - 765,50), яка і підлягає стягненню з Відповідача-2.
При визначенні розміру моральної шкоди, суд виходить зі ступеня завданих Позивачу тілесних ушкоджень, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, ступеня та характеру перенесених Позивачем моральних страждань, що були викликані перенесенням ним фізичного болю та вимушеними змінами у його житті. Також суд враховує вимоги розумності та справедливості. Окрім цього, суд звертає увагу на те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути співмірним нанесеній моральній шкоді, при цьому відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу.
Таким чином, з огляду на доведеність завдання шкоди, враховуючи засади розумності та справедливості, суд приходить до висновку про стягнення з Відповідача-2 на користь Позивача моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП у сумі 49'234,50 гривень (різниця між фактичним доведеним розміром моральної шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (50'000 - 765,50), що є достатньою грошовою компенсацією за завдану Відповідачем-2 моральну шкоду.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У приписах п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, розглянувши справу в межах визначених предмету спору, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається Позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд вважає, що позовні вимоги доведені належними і допустимими доказами, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з Відповідачів також необхідно стягнути судовий збір в дохід держави, оскільки Позивач, при зверненні до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, був звільнений від сплати судового збору.
За таких обставин, з Відповідача-1 слід стягнути судовий збір в дохід держави у розмірі 1211,20 грн за вимогу про стягнення матеріальної шкоди та моральної шкоди, а з Відповідача-2 у розмірі 492,35 грн за вимогу про стягнення моральної шкоди (з розрахунку 49'234,50/199'234,50 *1'992,35).
Керуючись ст. ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -
1. Позов - задовольнити частково.
2. Стягнути зі Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО ДС» (адреса: 84205, Донецька обл., м. Дружківка, вул. Соборна, 37; ідентифікаційний номер юридичної особи: 13494943) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер фізичної особи: НОМЕР_1 ) страхове відшкодування, пов'язане з витратами на лікування у розмірі 15'310,15 грн (п'ятнадцять тисяч триста десять гривень п'ятнадцять копійок) та 765,50 грн (сімсот шістдесят п'ять гривень п'ятдесят копійок) моральної шкоди.
3. Стягнути зі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; остання відома адреса проживання: АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний номер фізичної особи: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер фізичної особи: НОМЕР_1 ) 49'234,50 грн (сорок дев'ять тисяч двісті тридцять чотири гривні п'ятдесят копійок) моральної шкоди.
4. У решті позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути зі Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО ДС» (адреса: 84205, Донецька обл., м. Дружківка, вул. Соборна, 37; ідентифікаційний номер юридичної особи: 13494943) у дохід держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
6. Стягнути зі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; остання відома адреса проживання: АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний номер фізичної особи: НОМЕР_3 ) у дохід держави судовий збір у розмірі 492,35 грн (чотириста дев'яносто дві гривні тридцять п'ять копійок).
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду . Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ольга ПАВЛЮК