Справа № 461/7173/14-к
Провадження № 1-кп/461/2/26
судового засідання
01.04.2026 року м. Львів
Колегія Галицького районного суду м.Львова
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Львові об'єднане кримінальне провадження №42013150030000054 від 29.03.2013 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.209, ч.5 ст.27 - ч.2 ст.375, ч.5 ст.27 - ч.2 ст.364 КК України, та кримінальне провадження №42014140000000115 від 06.06.2014 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 209, ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 375, ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 364 КК України, -
в провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває об'єднане кримінальне провадження №42013150030000054 від 29.03.2013 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.209, ч.5 ст.27 - ч.2 ст.375, ч.5 ст.27 - ч.2 ст.364 КК України, та кримінальне провадження №42014140000000115 від 06.06.2014 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 209, ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 375, ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 364 КК України.
Під час судового розгляду захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав до суду клопотання про визнання недопустимими доказів (протоколи про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій), просив суд не досліджувати такі під час судового розгляду кримінального провадження.
В обґрунтування поданого клопотання покликається на те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні ухвали слідчих суддів, що унеможливлює дослідження таких доказів судом, адже за відсутності відповідних ухвал, суд позбавлений можливості перевірити надання слідчим суддею дозволів на проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Відтак, вважає, що відсутність на момент судового розгляду у розпорядженні суду та учасників судового процесу відповідних ухвал свідчить про очевидну недопустимість таких доказів і відповідно такі докази підлягають визнанню недопустимими на стадії судового розгляду, наслідком чого є неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження. Окрім того, вказує про те, що зі змісту протоколів негласних слідчих (розшукових) дій вбачається, що до вказаних протоколів наявні додатки - диски, на яких зафіксована інформація, що здобута за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які відсутні в матеріалах кримінального провадження, і такі не відкривались стороною обвинувачення.
Враховуючи викладене, просить визнати протоколи негласних (слідчих) розшукових дій очевидно недопустимими в порядку ст. 89 КПК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання адвоката ОСОБА_7 , просив таке задоволити.
Захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - ОСОБА_8 в судовому засіданні, клопотання підтримав, просив таке задоволити.
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечила клопотання адвоката ОСОБА_7 , вважає доводи, викладені захисником обвинуваченого необґрунтованими та безпідставними.
Суд, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши зміст поданого клопотання, вважає, що таке не підлягає до задоволення, зважаючи на наступне.
За змістом ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
У відповідності до ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Згідно з ч. 2 ст. 89 КПК України, у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.
Відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими, а це відповідно до ч. 2 ст. 89 КПК тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Зазначене правило застосовується і щодо доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК України) за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості. В іншому випадку суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (п. 8).
При наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли такі порушення: (1) прямо та істотно порушують права і свободи людини; чи (2) зумовлюють сумніви у достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути.
При визнанні того чи іншого доказу недопустимим, суд має зазначати конкретну норму процесуального закону, порушення якої, з урахуванням наслідків такого порушення та можливістю (неможливістю) їх усунення, дає підстави дійти висновку щодо недопустимості того чи іншого доказу (постанова ККС ВС від 25.09.2018 у справі № 210/4412/15-к). Щодо існування інших (умовних) підстав для визнання доказів недопустимими, судам необхідно у кожному конкретному кримінальному провадженні з'ясувати, до яких наслідків порушення вимог кримінального процесуального закону призвели і чи є ці наслідки незворотними (тобто такими, що не можуть бути усунені під час судового розгляду). Якщо мова йде про визнання доказів, отриманих під час слідчих (розшукових) дій, недопустимими, це здебільшого стосується наявності сумнівів у достовірності відомостей, отриманих в результаті їх проведення (постанова ККС ВС від 05.08.2020 у справі № 334/5670/18).
Захисник, покликаючись на очевидність недопустимості доказів не довів вказаного процесуального моменту, зазначаючи у своїх доводах та покликаючись на судову практику та норми процесуального закону, що визначають підстави для визнання доказів недопустимими.
Окрім того, вказуючи, що додатки до протоколів НСРД (диски з записами інформації) стороні захисту не відкривались, захисник ОСОБА_7 не вказує про не відкриття стороні захисту ухвал слідчих суддів, якими надавались дозволи на проведення негласних слідчих розшукових дій.
Сама по собі відсутність у матеріалах судового провадження DVD-дисків, не є безумовною підставою для визнання доказів очевидно недопустимими, оскільки така обставина не свідчить про те, що відповідні негласні слідчі (розшукові) дії проводилися без передбаченого законом дозволу слідчого судді.
Щодо відсутності увал слідчого судді, якими надавались дозволи на проведення негласних слідчих дій, то такій обставині буде надана правова оцінка при ухваленні вироку в нарадчій кімнаті. Вказана обставина не є процесуальною підставою для визнання такого доказу очевидно недопустимими.
Отже, наведені стороною захисту обставини не свідчать про очевидну недопустимість доказів на цій стадії судового розгляду та не є підставою для припинення їх дослідження. Питання допустимості та належності зазначених доказів буде вирішено судом під час ухвалення остаточного судового рішення в нарадчій кімнаті з урахуванням усієї сукупності досліджених доказів, разом з тим доводи, викладені захисником, безумовно підлягають оцінці при наданні судом аналізу доказів під час ухвалення остаточного рішення суду за наслідками розгляду кримінального провадження.
Відповідно до ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
На час розгляду даного клопотання судовий розгляд кримінального провадження триває, конкретних ознак очевидної недопустимості доказів суду не наведено, а тому суд вважає передчасним вирішувати питання про їх недопустимість.
Керуючись ст. 84-89, 376 КПК України, колегія суддів, суд,-
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про визнання доказів очевидно недопустимими - відмовити.
Ухвала остаточна, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Головуючого суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_2