461/1015/26
1-кп/461/354/26
01.04.2026 р. м.Львів
Галицький районний суд м. Львова в складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 22026140000000006 від 07.01.2026 р. про обвинувачення:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Донецьк Донецької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який не є депутатом, адвокатом або нотаріусом, РНОКПП: НОМЕР_1 , -
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України -
Обвинувачений громадянин України ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, перебуваючи на тимчасово окупованій території Донецької області та беручи упродовж невстановленого періоду часу, однак не пізніше як з 31.08.2022 року та до 04.01.2023 року участь в діяльності 129 полку (в/ч НОМЕР_2 ) незаконного збройного формування «Народна міліція» самопроголошеної «днр», створеного на тимчасово окупованій території Донецької області, що входить до складу та підпорядковане 1-му армійському корпусу рф, на підставі наказів військового командування збройних сил російської федерації у межах загального плану захоплення території України у складі збройних сил російської федерації, керуючись ідеологічним мотивом, маючи на меті завдати шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, обіймаючи посаду стрільця 5 стрілецького батальйону 2 стрілецької роти 2 стрілецького взводу 3 стрілецького відділення НОМЕР_3 полку (в/ч НОМЕР_2 ), виконував накази щодо ведення бойових дій проти Збройних Сил України.
У такий спосіб ОСОБА_7 , будучи громадянином України, ігноруючи свій громадянський обов'язок, передбачений Конституцією України, щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, діючи добровільно з усвідомленням негативних наслідків своїх дій та на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, у невстановлений період часу, однак не пізніше як з 31.08.2022 року, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці на тимчасово окупованій території Донецької області, перейшов на бік ворога в умовах воєнного стану, чим вчинив державну зраду.
У подальшому ОСОБА_7 , обійнявши посаду стрільця 5 стрілецького батальйону 2 стрілецької роти 2 стрілецького взводу 3 стрілецького відділення 129 полку (в/ч НОМЕР_2 ) незаконного збройного формування «Народна міліція» самопроголошеної «днр», створеного на тимчасово окупованій території Донецької області, що входить до складу та підпорядковане 1-му армійському корпусу рф, діючи умисно, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, керуючись ідеологічним мотивом, за невстановлених органом досудового розслідування обставин та час, однак не пізніше як з 31.08.2022 року та до 04.01.2023 року, в умовах воєнного стану, перебуваючи на окупованих військовими формуваннями російської федерації територіях Донецької, Запорізької та Херсонської областей, які ними захоплені та окуповані внаслідок незаконного воєнного вторгнення на територію України, надавав іноземній державі - російській федерації та її представникам - військовослужбовцям збройних сил російської федерації та контрольованих нею представникам самопроголошеної «днр» допомогу у проведенні підривної діяльності проти України, виконуючи завдання, пов'язані із веденням бойових дій проти Збройних Сил України, та обов'язки із забезпечення різних видів та форм бою, чим вчинив державну зраду.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_7 вчинив державну зраду - діяннях, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, а саме перехід на бік ворога та надання іноземній державі та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинених в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України (в редакції Закону №2341-111 від 05.04.2001 зі змінами, внесеними згідно із Законами № 1183-УІІ від 08.04.2014, № 1689-УІІ від 07.10.2014, № 2113-ІХ від 03.03.2022).
Також обвинувачений громадянин України ОСОБА_7 , діючи умисно, добровільно, перебуваючи на тимчасово окупованій території Донецької області, брав участь в незаконному збройному формуванні, створеному на тимчасово окупованій території, з метою допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Так, ОСОБА_7 , достовірно знаючи про діяльність самопроголошеної «днр», створеної державою-агресором рф, усвідомлюючи, що така є незаконною, яка спрямована на завдання шкоди національній безпеці України та становить серйозну загрозу сувернітету та територіальній цілісності держави, діючи умисно, з ідеологічних мотивів, у невстановлений період часу, однак не пізніше як з 31.08.2022 року, перебуваючи у невстановленому місці на тимчасово окупованій території Донецької області, добровільно вступив до лав незаконного збройного формування самопроголошеної «днр», створеного на тимчасово окупованій території Донецької області, а саме 129 полку (в/ч НОМЕР_2 ), що входить до складу та підпорядковане 1-му армійському корпусу рф, та з цього часу добровільно брав участь у діяльності вказаного незаконного збройного формування на посаді стрільця 5 стрілецького батальйону 2 стрілецької роти 2 стрілецького взводу 3 стрілецького відділення НОМЕР_3 полку (в/ч НОМЕР_2 ).
При цьому, ОСОБА_7 , вступаючи до вказаного незаконного збройного формування, був достовірно обізнаний, що воно відноситься до збройних формувань, а саме - має організаційну структуру військового типу (поділяється на структурні підрозділи (групи, пости) з визначенням особового складу кожного з них, які носять формений одяг військового типу), характеризується наявністю єдиноначальності та субординації (невстановленими органами досудового розслідування особами здійснюється єдине керівництво зазначеними збройними формуваннями), використанням знаків розрізнення (нарукавних шевронів та інших предметів), має воєнізований характер завдань та методів здійснення з використанням вогнепальної зброї та військової техніки збройного опору підрозділам Збройних Сил України та інших військових формувань України, задіяних у протистоянні збройній агресії російської федерації та керованих нею самопроголошених «днр» та «лнр», та ставить перед собою специфічні завдання.
ОСОБА_7 , будучи громадянином України, добровільно беручи участь у вищевказаному незаконному збройному формуванні самопроголошеної «днр», створеному на тимчасово окупованій території Донецької області, відповідно до покладених на нього завдань, керуючись статутами збройних сил самопроголошеної «днр» та російської федерації, упродовж невстановленого періоду часу, однак не пізніше як з 31.08.2022 року та до 04.01.2023 року, виконував обов'язки стрільця 5 стрілецького батальйону 2 стрілецької роти 2 стрілецького взводу 3 стрілецького відділення 129 полку (в/ч НОМЕР_2 ) незаконного збройного формування самопроголошеної «днр», створеного на тимчасово окупованій території Донецької області, що входить до складу та підпорядковане 1-му армійському корпусу рф, забезпечуючи бойову діяльність незаконного збройного формування у місцях перебування збройних сил російської федерації та самопроголошеної «днр» в населених пунктах Донецької, Запорізької та Херсонської областей,, які ними захоплені та тимчасово окуповані внаслідок незаконного воєнного вторгнення на територію України.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_7 вчинив колабораційну діяльність, а саме добровільну участь громадянина України в незаконному збройному формуванні, створеному на тимчасово окупованій території, тобто кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_7 належним чином повідомлений про день та час слухання справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
Ухвалою колегії суддів від 03.03.2026 року кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч.7 ст. 111-1 КК України визначено здійснювати у спеціальному судовому провадженні, відповідно до ч.3 ст.323 КПК України, у відсутність обвинуваченого.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні щодо обвинувачення ОСОБА_7 у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях не заперечила, вважає вину останнього у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень доведеною, просила суворо не карати.
Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч.7 ст. 111-1 КК України повністю підтверджується наступними дослідженими під час судового провадження доказами, які узгоджуються між собою.
- даними протоколів за результатами проведення НСРД від 23.03.2023 р. та 01.04.2023 р., щодо зняття інформації з месенджера «Телеграм» за номером телефону ОСОБА_8 , який обіймав посаду нач. штабу - заступника командира НОМЕР_3 окремого стрілецького полку. Протоколи містять детальну переписку з абонентами, назви яких та контент інформації, якою обмінювались, свідчить про їх відношення до керівництва штабів 129 полку - « ІНФОРМАЦІЯ_2 », « ІНФОРМАЦІЯ_3 », «Двойка 129 Ком», « ІНФОРМАЦІЯ_4 », «Дядя Миша 5 бат», «Нш129», «Зоя Штаб 9 ТБ», « ОСОБА_9 », « ІНФОРМАЦІЯ_5 », « ІНФОРМАЦІЯ_6 », « ІНФОРМАЦІЯ_7 », «Жека связь 129», « ІНФОРМАЦІЯ_8 », « ІНФОРМАЦІЯ_9 », « ІНФОРМАЦІЯ_10 » , « ІНФОРМАЦІЯ_11 », « ІНФОРМАЦІЯ_12 », « АДРЕСА_2 », « ІНФОРМАЦІЯ_13 », « ІНФОРМАЦІЯ_13 », « ІНФОРМАЦІЯ_14 », « ІНФОРМАЦІЯ_15 », « ІНФОРМАЦІЯ_16 », ІНФОРМАЦІЯ_17 », «Миша ЗНШ 129», а також також « ОСОБА_10 », « ОСОБА_11 » та « ОСОБА_12 129», у переписці з якими є документи щодо участі ОСОБА_7 у НЗФ.
- даними протоколу огляду від 25.11.2025 р., згідно якого оглянуто інформацію на диску, що є додатком до протоколу проведення НСРД, на предмет наявності відомостей, що підтверджують використання месенджера «Телеграм», з якого знято інформацію у ході НСРД, саме ОСОБА_8 , який обіймав посаду нач. штабу - заступника командира НОМЕР_3 окремого стрілецького полку. У ході огляду зафіксовано використовуваний номер, використане користувачем ім'я - « ОСОБА_13 », пересилання користувачем іншим абонентам документів, що посвідчують його особу (фото паспорта громадянина України із його фотографією та усіма реквізитами щодо дати та місця народження, видачі паспорта, місця реєстрації, окремо довідки про присвоєння ідентифікаційного номера), а також документів, у яких ОСОБА_8 фігурує як нач.штабу 129 полку.
- даними протоколу огляду від 27.11.2025 р., згідно якого оглянуто інформацію на диску, що є додатком до протоколу проведення НСРД, та зафіксовано інформацію щодо участі ОСОБА_7 у НЗФ у період з 31.08.2022 до 04.01.2023 , зокрема:
- 31.08.2022 ОСОБА_14 надіслав абоненту « ОСОБА_12 129» файл «с_званиями_Отсутствующие_5_сб+129_осп_27_08_2022_052451», який є списком військовослужбовців НОМЕР_4 стрілецького батальйону 129 осп, які відсутні у підрозділі. У списку є ОСОБА_7 , у званні рядовий, який прикомандирований до 19 дивізії зі зброєю
- 20.09.2022 абонент « ОСОБА_10 » надіслав Молчанову файл «5 сб Список людей и оружия_050624», який є списком особового складу 5 стрілецького батальйону 129 осп. У списку із 94 осіб під номером 59 значиться ОСОБА_7 , у званні рядовий, який забезпечений стрілецькою зброєю АК-47 та продовжує військову службу
- 12.12.2022 абонент « ОСОБА_15 бат» надіслав Молчанову файл «Список_государственньіх_наград_102033», який є списком військовослужбовців 129 осп, представлених до нагородження так званими «державними нагородами ДНР». У списку із 39 осіб під номером 14 значиться ОСОБА_7 , який обіймає посаду стрільця, у званні рядовий, якого пропонується нагородити медаллю за відвагу за те, що приймав приймав безпосередню участь у бойових діях
- 15.12.2022 абонент «Саша Спейс 5 бат» надіслав Молчанову файл «5 сб на 25.12._010913», який є списком особового складу 129 осп. У списку є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обіймає посаду стрільця 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 5 стрілецького батальйону 129 осп, у званні рядовий
- 21.12.2022 Молчанов надіслав абоненту «Псих Штаб» файл «государственньіе_наградьі_общий_список», який є списком військовослужбовців 129 осп, представлених до нагородження так званими «державними нагородами ДНР». У списку із 67 осіб під номером 41 значиться ОСОБА_7 , який обіймає посаду стрільця, у званні рядовий, якого пропонується нагородити медаллю «Суворова» за те, що приймав приймав безпосередню участь у бойових діях
- 04.01.2023 абонент «Саша Спейс 5 бат» надіслав Молчанову файл «5_сб_проверка_отправки_в_девятку_053030», який є списком особового складу 129 осп. У списку є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обіймає посаду стрільця 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 5 стрілецького батальйону 129 осп, у званні рядовий.
- даними протоколу пред'явлення для впізнання ОСОБА_7 свідку ОСОБА_16 разом із СД диском від 17.10.2025 з якого вбачається, що свідок ОСОБА_16 по фотознімках опізнав особу ОСОБА_7 як стрільця, служив у 129 мотострілецькому полку у 5 батальйоні, у званні «рядовий» та який у 2022 році році приймав участь у військових діях проти ЗСУ на території Запорізької області у складі нзф «днр».
- даними протоколу пред'явлення для впізнання ОСОБА_7 разом із СД диском від 06.10.2025 р. з якого вбачається, що свідок ОСОБА_17 по фотознімках опізнав особу ОСОБА_7 як такого, який перебував у складі 129 мотострілецькому полку народної міліції днр, та який у 2022 році приймав участь у військових діях проти ЗСУ на території Луганської області у складі нзф «днр».
- даними протоколу пред'явлення для впізнання ОСОБА_7 разом із СД диском від 06.10.2025 р. з якого вбачається, що свідок ОСОБА_18 по фотознімках опізнав особу ОСОБА_7 як такого, який перебував у складі 129 мотострілецькому полку народної міліції днр, та який у 2022 році приймав участь у військових діях проти ЗСУ на території Луганської області у складі нзф «днр».
- даними . протоколу огляду від 08.12.2025 р. згідно якого оглянуто надану АРМА на запит слідчого інформацію щодо ОСОБА_7 . Встановлено наявність відомостей про народження, доходи, про речові права, які підтверджують анкетні відомості ОСОБА_7 , місце народження, проживання, присвоєння ідентифікаційного коду, громадянство України.
- даними протоколу огляду від 22.10.2025 р. згідно якого оглянуто сторінку у соціальній мережі «VK», де виявлено інформацію щодо ОСОБА_7 , численні його фото, у тому числі у військовій формі російського зразка, а також допис про його перебування на території Запорізької області як військовослужбовця.
- даними інформації Державної міграційної служби України, яка підтверджує громадянство України ОСОБА_7 та відсутність даних про втрату ним громадянства України.
- даними матеріалів, на підставі яких здійснювались проведення НСРД, виділення матеріалів досудового розслідування стосовно ОСОБА_7 , дозвіл на використання результатів НСРД у кримінальному провадженні щодо останнього (клопотання слідчого, ухвала слідчого судді, доручення слідчого, рішення прокурора про розсекречення, постанова прокурора про виділення матеріалів досудового розслідування, призначення групи прокурорів, ухвала слідчого судді Львівського апеляційного суду від 14.01.2026 про дозвіл на використання результатів НСРД).
- даними інформації оперативного підрозділу, зібрана на виконання доручення слідчого, щодо діяльності 129 полку та участі у ньому ОСОБА_7
- НОМЕР_3 окремий стрілецький полк (в/ч НОМЕР_2 ) є НЗФ тер.орг «ДНР»
- місце постійної дислокації - м. Новоазовськ Донецької області
- мобілізація до полку проводилась на території Донецька і Донецької області
- з лютого 2022 року забезпечував окупацію Запорізької області
- тимчасовий штаб розміщувався у м. Мелітополь Запорізької області
- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м Донецьк, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у НЗФ на посаді стрільця 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 5 стрілецького батальйону 129 осп, у званні рядовий
- з електронного реєстру Державної міграційної служби України отримано карту-анкету ОСОБА_7 із відомостями щодо дати, місця народження, проживання, перебування у громадянстві України, видачу паспортів громадянина України та для виїзду за кордон, а також його фото, яке використано при проведенні впізнання
- отримано відомості про народження, про об'єкти, що перебувають у власності (отримані відомості підтверджують громадянство України, дату, місце народження та проживання)
Проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що всі зазначені докази є належними, допустимими та достовірними. Вони узгоджуються між собою.
В той же час, досліджені в суді докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч.7 ст.111-1 КК України. У колегії суддів відсутні підстави для сумніву у допустимості цих доказів, які зібрані в порядку, що передбачений КПК України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч.7 ст.111-1 КК України доведена повністю.
Статтею 17 Закону України від 23.03.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.) Європейський Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) Європейський Суд встановив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».
Конвенцією Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 року зобов'язано держави-учасниці криміналізувати участь в організованій злочинній групі. При цьому відповідно до пункту «а» ст. 2 цієї Конвенції організована злочинна група означає структурно оформлену групу в складі трьох або більше осіб, що існує протягом визначеного періоду часу і діє узгоджено з метою здійснення одного або декількох серйозних злочинів або злочинів, визнаних такими відповідно до цієї Конвенції, для того, щоб одержати, прямо або посередньо, фінансову або іншу матеріальну вигоду.
Поняття терористичної організації визначено в ст.1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року і це є стійке об'єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Визначальним для визнання організації терористичною є те, що хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.
Також, відповідно до ст.1 вищезазначеного закону, терористична діяльність - діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об'єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.
Тобто, терористичні організації створюються для вчинення діянь, передбачених частинами 1-3 ст.258 КК України, а також інших злочинів терористичної спрямованості, тобто діянь, спрямованих на залякування населення з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної чи юридичної особи до прийняття чи відмови від прийняття будь-якого рішення. При цьому саме фактором цілеспрямованого залякування населення як засобу досягнення поставленої мети злочини терористичної спрямованості відрізняються від інших споріднених злочинів.
При цьому, суд враховує також Звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затверджене Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII, в якому «ДНР» та «ЛНР» визначено терористичними організаціями.
Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями» від 23 грудня 2005 року №13 роз'яснив, що утворення (створення) організованої групи чи злочинної організації слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об'єднання для заняття злочинною діяльністю. В частині ж участі у злочинній чи терористичній організації - то відповідно до п.13 даної постанови, вступ особи до організованої групи чи злочинної організації (участь у ній) означає надання цією особою згоди на участь у такому об'єднанні за умови, що вона усвідомлювала факт його існування і підтвердила певними діями реальність своїх намірів.
При цьому, під час судового розгляду справи, колегія суддів враховує, що державним обвинуваченням було доведено, що ОСОБА_7 усвідомлював, що «ЛНР», «ДНР» та інші незаконні збройні формування, які структурно входить до силового блоку терористичних організацій «ЛНР», «ДНР» діють на території України саме як терористичні організації, діють на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров'я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів України й військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції, і обвинувачений сприяв у діяльності вказаних терористичних організаціях.
Суд також враховує правові позиції, викладені в рішенні ЄСПЛ у справі «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства», відповідно до яких розслідування терористичних правопорушень, безсумнівно, ставить перед органами влади особливі проблеми. Забезпечення справедливої рівноваги між інтересами суспільства, яке страждає від тероризму, та інтересами конкретної людини є надзвичайно складним завданням. Беручи до уваги факт посилення тероризму в сучасному світі, визнана необхідність, яка випливає із самої суті системи Конвенції, забезпечення належної рівноваги між захистом інститутів демократії в інтересах суспільства і захистом прав окремої людини. У контексті статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, саме суд має визначити значимість таких обставин, а також з'ясувати, чи було забезпечено в цій справі рівновагу між застосовними положеннями цієї статті у світлі її конкретного формулювання та її загальним предметом і метою.
Висновки суду про визнання «ЛНР» і «ДНР» терористичними організаціями узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Так, у Рішенні ЄСПЛ від 25 липня 2017 року у справі «Хлєбік проти України» безпосередньо зазначено, що на початку квітня 2014 року збройні угрупування почали захоплювати офіційні будівлі в Донецькій та Луганській областях й заявляти про створення самопроголошених утворень, відомих як «ДНР» і «ЛНР». У відповідь 14 квітня 2014 року Уряд України, який розглядає такі збройні формування як терористичні організації, санкціонував застосування проти них збройних сил шляхом введення в правове поле поняття «антитерористична операція».
Всебічно вивчивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так їх сукупність у взаємозв'язку, колегія суддів вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду прокурором, є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого ОСОБА_7 винуватим по пред'явленому звинуваченню, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011 року.
Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
Дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
Судом під час судового розгляду справи вживалися всі заходи для виклику обвинуваченого ОСОБА_7 до суду та повідомлення про дату і час розгляду справи для забезпечення права на захист.
Оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_7 :
-вчинив державну зраду, а саме діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, а саме перехід на бік ворога та надання іноземній державі та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинених в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України
-вчинив колабораційну діяльність, а саме добровільну участь громадянина України в незаконному збройному формуванні, створеному на тимчасово окупованій території, тобто кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує положення ст. 65 КК України, відповідно до яких, суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Також, суд враховує, що згідно зі статтями 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують і обтяжують.
Отже, суд виходить з того, що положення Кримінального кодексу України наділяють його правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
Таким чином, обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд бере до уваги характер та тяжкість вчинених ним злочинів, форму вини, спосіб вчинення злочинів, стадію злочинів, конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень.
Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого судом не встановлені.
Обстаникою, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарння обвинуваченого за вчинення злочинів, передбачених ч. 7 ст. 111-1 КК України суд визнає вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
При цьому, суд враховує положення ч.ч.1,2 ст.50 КК України, згідно яких, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Визначаючи вид та розмір покарання, суд також, виходить з того, що каральна функція, тобто акт покарання від імені держави, як засіб запобігання нових правопорушень, що є уособленням негативної реакції держави на скоєне правопорушення, не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.
Отже, покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об'єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки особи. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.
Беручи до уваги вказані обставини, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкцій статей, за якими кваліфіковано його дії.
Враховуючи всі обставини даної справи, відповідно до правил ст. 70 КК України, на думку суду, при визначенні остаточного покарання, слід застосувати спосіб поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Дискреційні повноваження суду - це можливість діяти за власним розсудом, у межах закону, можливість застосовувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Отже, при призначенні покарання обвинуваченому, суд застосовує судову дискрецію (судовий розсуд), тобто поняття яке у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
За висновком суду, таке покарання для засудженого відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності. Таке покарання також перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
Речові докази по справі відсутні.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 слід рахувати з моменту фактичного звернення вироку до виконання, після набрання даним вироком законної сили.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, колегія суддів, -
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 111, ч.7 ст. 111-1 КК України та обрати йому покарання:
- за ч. 2 ст. 111 КК України - 15 (п'ятнадцять) років позбавлення волі, з конфіскацію усього особистого майна.
- за ч.7 ст. 111-1 КК України - 12 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування на строк 15 (п'ятнадцять) років та з конфіскацією усього особистого майна;
Згідно ч.1 ст.70 КК України, остаточно, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно обратиОСОБА_7 покарання - 15 (п'ятнадцять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування на строк 15 (п'ятнадцять) років та з конфіскацією усього особистого майна.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_7 рахувати з моменту фактичного звернення вироку до виконання, після набрання даним вироком законної сили.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Галицький районний суд м. Львова з підстав, передбачених ст.394 КПК України, а засудженим - з моменту вручення копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3