Заводський районний суд м. Запоріжжя
вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua
Справа № 332/3777/25
Провадження №: 1-кп/332/185/26
02 квітня 2026 р.м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
потерпілої - ОСОБА_5 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, в залі суду м. Запоріжжя, кримінальне провадження, внесеного до ЄРДР № 12025082050000923 відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бершадь Вінницької області, громадянина України, який має вищу освіту, не одруженого, проходить військову службу на посаді оператора чергової зміни пункту управління Військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
встановив:
06 травня 2025 року приблизно о 14 годині 05 хвилин, водій ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем «Renault Laguna», реєстраційний номер НОМЕР_2 , поблизу будинку 51 по вулиці Перспективній, здійснював виїзд з паркувального майданчика на проїзну частину вулиці Перспективної в м. Запоріжжі, здійснюючи рух заднім ходом від зазначеного будинку в сторону вулиці Молодіжної.
В цей же час пішохід ОСОБА_5 перетинала проїзну частину вулиці Перспективної, здійснюючи рух поза межами нерегульованого пішохідного переходу, зліва-направо відносно руху автомобіля «Renault Laguna», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Під час руху заднім ходом водій ОСОБА_7 , діючи зі злочинною недбалістю, перед початком руху не переконався ще це буде безпечним та не створить небезпеки або перешкод іншим учасникам дорожнього руху, за допомогою до інших осіб для забезпечення безпеки свого руху не звернувся, внаслідок чого скоїв наїзд задньою частиною кузова керованого ним транспортного засобу на пішохода ОСОБА_5 .
Порушення водієм ОСОБА_7 вимог п.п. 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху, з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми: забою головного мозку легкого ступеня, лінійного перелому потиличної кістки праворуч з переходом на потиличний отвір, субарахноїдального (під м'якими мозковими оболонками) крововиливу в щілинах між звилинами гемісфер мозку, рани, гематоми м'яких тканин потиличної ділянки праворуч, що у сукупності кваліфікуються як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя.
Представник цивільного відповідача - Моторного (транспортного) страхового бюро України в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його часті, у задоволенні цивільного позову просив відмовити.
З урахуванням думки учасників процесу, розгляд справи здійснено у відсутність представника цивільного відповідача.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та пояснив, що 06 травня 2025 року приблизно о 14 годині, він вийшов з супермаркету «АТБ», що знаходиться по вулиці Перспективній в м. Запоріжжі та сів до свого транспортного засобу. Коли почав виїжджати з паркувального майданчику, відчув удар в задню частину транспортного засобу. Він вийшов з автомобілю та побачив жінку, яка лежить на дорожньому покритті, підійшовши до неї, почав надавати їй допомогу, викликав швидку та поліцію. У скоєному щиро розкаявся, зазначив, що своїми послідовними та правдивими показаннями активно сприяв розкриттю злочину, вибачився перед потерпілою, відшкодував їй завдану шкоду та просив не призначати йому покарання у вигляді реального позбавлення волі, а також без призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, посилаючись на те, що він є військовослужбовцем, а тому має потребу в постійному керуванні транспортними засобами.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 пояснила, що 06 травня 2025 року о 14 годині, вона вийшла з супермаркету «АТБ» та зупинилась на паркувальному майданчику. В цей час вона відчула поштовх в область тулуба, від якого впала на землю. В подальшому пам'ятає, що до неї підбіг ОСОБА_7 , який одразу почав надавати їй допомогу, та викликав швидку і поліцію. ЇЇ відвезли до лікарні, де вона спочатку проходила стаціонарне лікування, потім амбулаторне, а в подальшому курс реабілітації. Просила обвинуваченому не призначати суворе покарання, посилаючись на те, що він повністю відшкодував їй шкоду, попросив вибачення, у зв'язку з чим, вона його простила та будь-яких претензій не має. Водночас, підтримала позовні вимоги до Моторного (транспортного) страхового бюро України.
Згідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечували учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, добровільність їх позицій не викликає сумнівів, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Вирішуючи питання про обрання обвинуваченому виду та міри покарання, суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до тяжкого злочину. Виходячи з даних про особу обвинуваченого, останній раніше не судимий, проходить військову службу на посаді оператора чергових змін пункту управління військової частини НОМЕР_1 , за місцем проходження служби характеризується виключно позитивно, під наглядом у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не одружений, дітей не має.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд, відповідно до п. п. 1, 2, 2-1 ч. 1 ст. 66 КК України, визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, які виразились у виказанні жалю з приводу вчиненого, наданні працівникам поліції послідовних показань, за допомогою яких були з'ясовані усі деталі вчиненого кримінального правопорушення, які не були їм відомі, добровільне відшкодування шкоди, надання допомоги потерпілій безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, що підтверджено показами обвинуваченого та потерпілої в судовому засіданні.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Отже, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 , покарання у вигляді позбавлення волі, але в мінімальному його розмірі, передбаченому санкцією відповідної частини статті, яка передбачає відповідальність за вчинене ним.
Стосовно призначення ОСОБА_7 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд виходить з такого.
Відповідно до вимог п.п. 20, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
Питання про доцільність призначення додаткового покарання вирішується із врахуванням обставин конкретної справи та із обов'язковим мотивуванням прийнятого рішення.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, суд зважаючи на обставини та характер кримінального правопорушення, яке вчинене з необережності, та особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем, у зв'язку із здійсненням заходів по захисту територіальної цілісності країни потребує постійного пересування на транспортному засобі, позитивно характеризується за місцем служби, ставлення останнього до вчиненого правопорушення, яке виражається в тому, що ОСОБА_7 усвідомив неправомірність своїх дій, вибачився перед потерпілою та виказав жаль з приводу вчиненого, думку потерпілої, яка не настоювала на призначення такого додаткового покарання обвинуваченому, суд вважає за можливе не призначати обвинуваченому ОСОБА_7 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Крім того, враховуючи те, що ОСОБА_7 щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував шкоду потерпілій, після вчинення кримінального правопорушення відразу надав останній допомогу, попросив у потерпілої вибачення, є військовослужбовцем, під час керування транспортним засобом перебував у тверезому стані, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому відповідно до вимог ст. 75 КК України, вважає необхідним звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням із покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Призначене покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Потерпілою ОСОБА_5 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_7 та Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування завданої злочином шкоди на суму 279 065, 94 гривень.
Так, потерпіла у позові просила стягнути:
- з відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України 29 065, 94 грн., у якості мінімальної регламентної виплати, пов'язаної з її лікуванням та 2 906, 60 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров'ю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;
- з відповідача ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров'ю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 247 093, 40 грн.
У відзиві Моторне (транспортне) страхове бюро України просило у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити посилаючись на те, що відповідальність власника автомобіля на момент ДТП не була застрахована, а тому згідно до ст. ст. 21, 41, 43 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ здійснює регламентну виплату, за наявності документально підтверджених витрат, у разі їх відсутності у мінімальному його розмірі. Потерпілою ОСОБА_5 надано медичні документи про перебування на лікуванні у закладі охорони здоров'я з 06.05. по 13.05.2025 року та з 08.08. по 28.08.2025 року, а тому страхове відшкодування, пов'язане з лікуванням потерпілої становитиме 7 200 грн. та відповідно 720 грн. моральної шкоди (10 % від регламентної виплати), отже розрахунок потерпілої про завдану їй шкоду є хибним. Крім того, оскільки ОСОБА_5 до МТСБУ із заявою про виплату відшкодування не зверталася, то позов є передчасним.
Вирішуючи питання стосовно цивільного позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (ч. 5 ст. 128 КПК України).
Частиною 1 ст. 129 КПК України визначено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховною характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
В судовому засіданні представником потерпілої ОСОБА_5 - адвокатом ОСОБА_6 була подана заява про залишення позову до обвинуваченого ОСОБА_7 без розгляду, у зв'язку із відшкодуванням в повному обсязі завданої шкоди.
Отже, з огляду на положення п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд вважає за необхідне залишити позов потерпілої ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_7 , без розгляду.
Згідно до п. 3 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) основним завданням та функцією Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) є здійснення регламентних виплат, у випадках, передбачених цим Законом.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що регламентна виплата - страхова виплата (страхове відшкодування) здійснюється МТСБУ за рахунок коштів централізованих страхових резервних фондів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно до вимог, визначених п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює регламентну виплату на умовах, визначених цим Законом, у разі заподіяння шкоди на території України транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
У відповідності до ч. 2 ст. 18 Закону у разі настання події, що є підставою для здійснення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, чинних на день настання такої події, а для регламентної виплати, визначеної п. 4 ч. 1 ст. 43 цього Закону, - у межах страхових сум, встановлених на день укладення внутрішнього договору страхування, за яким здійснюється така виплата, зобов'язано у встановленому цим Законом порядку здійснити регламентну виплату у зв'язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілої особи.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону, у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди життю та здоров'ю потерпілої фізичної особи здійснюється страхова (регламентна) виплата у зв'язку з лікуванням потерпілої фізичної особи.
Вимогами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 21 Закону передбачено, що страхова (регламентна) виплата у зв'язку з лікуванням потерпілої фізичної особи здійснюється страховиком, а у випадках, передбачених частиною першою і пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, у розмірі витрат, пов'язаних з доправленням, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілої фізичної особи у відповідному закладі охорони здоров'я, включаючи витрати на спеціальний медичний, постійний сторонній догляд та придбання лікарських засобів (лікарських препаратів).
Якщо страховику (МТСБУ) не надано документи на підтвердження розміру витрат, зазначених у частині першій цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим за мінімальний розмір, визначений відповідно до частини третьої цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює страхову (регламентну) виплату в розмірі, передбаченому частиною третьою цієї статті.
Мінімальний розмір страхової (регламентної) виплати у зв'язку з лікуванням потерпілої фізичної особи становить 1/30 розміру мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування (тимчасової непрацездатності), але не більше ніж за 120 днів.
Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», встановлено розмір мінімальної заробітної плати - 8 000 грн.
Вимогами ст. 24 Закону передбачено, що МТСБУ, здійснює потерпілій фізичній особі, яка зазнала ушкодження здоров'я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодування заподіяної їй моральної шкоди, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала потерпіла фізична особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у розмірі 10 відсотків страхової (регламентної) виплати.
З виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4731 вбачається, що ОСОБА_5 перебувала на стаціонарному лікування у КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР з 06 по 13 травня 2025 року із діагнозом: ЗЧМТ: забій головного мозку легкого ступеня. Лінійний перелом потиличної кістки. Локальний травматичний САК. Забій та гематома м'яких тканин правої потиличної ділянки.
Виходячи з виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 20032 (відділення фізичної та реабілітаційної медицини) КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР, ОСОБА_5 перебувала на стаціонарі з 08 по 22 серпня 2025 року з діагнозом: S06/31 - Вогнищевий забій головного мозку; ЗЧМТ (06.05.2025 р.) забій головного мозку. Травматичний САК. Забиття обох лобних ділянок правої скроневої та правої гемісфери мозочка з залишковою субдуральною гематомою у скронево-потиличній області. Виражений вестибуло-атактичний синдром. Аносмія, агевзія. Порушення функції координації ходи, функцій сприйняття. Післягострий період реабілітації. 111.9 - Гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба з переважним ураженням серця без (застійної) серцевої недостатності.
Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого КНП «Лівобережний центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» ЗМР, ОСОБА_5 перебувала на стаціонарному лікуванні у КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР з 06 по 13 травня 2025 року, на амбулаторному лікуванні з 14 травня по 07 серпня 2025 року у сімейного лікаря та невролога. З 08 по 22 серпня 2025 року проходила курс реабілітації стаціонарно. Діагноз: ЗЧМТ (06.05.2025): забій головного мозку. Травматичний САК. Забиття лобних ділянок правої скроневої та правої гемисфери мозочка з залишковою субдуральною гематомою у скронево-потиличній області. Виражений астено-невротичний синдром. Аносмія, агезія, порушення функції координації ходи, функцій сприйняття.
Отже, з наведеного вбачається, що ОСОБА_5 перебувала на стаціонарному лікуванні з 06 по 13 травня 2025 року, потім з 14 травня по 07 серпня 2025 року на амбулаторному лікуванні та з 08 по 22 серпня 2025 року на стаціонарному лікуванні (курс реабілітації), що становить 109 днів.
Мінімальна регламентна виплата за кожен день лікування потерпілої становить 8 000 гривень/30 = 266,66 гривень.
Виходячи з розміру мінімальної регламентної виплати за кожен день лікування - 266, 66 грн., розмір загальної суми регламентної виплати за вказаний період лікування складає 109 днів х 266, 66 грн.= 29 065, 94 грн., та відповідно моральна шкода (10% регламентної виплати) в сумі 2 906, 60 грн.
Таким чином, позов ОСОБА_5 до Моторного (транспортного) страхового бюро України на вказану суму слід задовольнити.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого не застосовувався.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати за проведення експертиз, на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 65, 66, 70, 75, 76, 286 ч. 2, КК України, ст. ст. 100, 124, 336, 349, 368-374 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, визначивши йому іспитовий строк тривалістю в 1 (один) рік.
Згідно до п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта за проведення експертиз:
- від 22.05.2025 № СЕ-19/108-25/10428-ІТ в розмірі 5 348, 40 грн.;
- від 30.05.2025 № КСЕ-19/108-25/11087 в розмірі 6 239, 80 грн.
Речовий докази: DVD-R диск із змістом відеозапису, що фіксує обставини дорожньо-транспортної пригоди 06.05.2025 по вул. Перспективній в м. Запоріжжі, який було надано з камери зовнішнього спостереження, яка розташована на фасаді буд. 6 по вул. Перспективній, який перебуває в матеріалах кримінального провадження, залишити в цих матеріалах.
Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про відшкодування шкоди залишити без розгляду.
Цивільний позов ОСОБА_5 до Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити. Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_5 мінімальну регламентну виплату, пов'язану з лікуванням в розмірі 29 065, 94 грн. та моральну шкоду, заподіяну здоров'ю, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 2 906, 60 грн.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду, і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1