Справа № 304/560/26 Провадження № 1-кс/304/320/2026
27 березня 2026 року м. Перечин
Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю: прокурора ОСОБА_3 , детектива ОСОБА_4 , власника майна ОСОБА_5 , її представника - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна,
за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026070000000043 від 22.03.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204 КК України, -
24.03.2026 до слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області поштовим зв'язком надійшло клопотання прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна, та в якому прокурор просить застосувати захід забезпечення кримінального провадження - арешт майна на речі, вилучені в ході обшуку житлових та нежитлових приміщень , розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: а саме: рушницю ВО 83569 CZ 527 Carabine 7.62x39 в якій містився магазин наповнений 5 патронами кал. 7,62х39; картонну коробку «Куля сірого 12х70 32 грами», в якій містилось 6 патронів кал. 7,62х39; картонну коробку з написом «Sellier Bellot», в якій містилось 20 патронів кал. 7,62х39; картонну коробку з написом «Hornady», в якій містилось 35 патронів кал. 7,62х39 та 2 гільзи 7,62х39; банківські картки «Приватбанк» з номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ; мобільний телефон Redmi M 603636 чорного кольору; мобільний телефон Redmi чорного кольору в пошкодженому стані; мобільний телефон Samsung Duos сріблястого кольору; мобільний телефон Samsung Duos фіолетового кольору; мобільний телефон Iphone 15 Pro Max ІМЕІ НОМЕР_5 з сім карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар» номер НОМЕР_6 в силіконовому чохлі чорно-білого кольору; сім-картки в кількості 3- х штук: «Київстар» НОМЕР_7 , «Life»; Joicc 470303125907; флеш-карту сірого кольору Kingston 8 Gb; мобільний телефон «Nokia» чорного кольору; ноутбук чорного кольору «Asus» s/n 59nrcx02793360 з блоком живлення «Asus»; щоденник в обкладинці синього кольору, в якому містяться рукописні записи кульковою ручкою, щодо асортименту тютюнових виробів, ціни, прізвищами покупців на 167 аркушах.
На обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначає, що підрозділом детективів Територіального управління БЕБ у Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42026070000000043 від 22.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 22.03.2026 надійшло повідомлення від НОМЕР_8 прикордонного загону (М/Д «Ділове») про те, що поблизу будинку №14 по вул. Українській у с. Ділове виявлено транспортний засіб з логотипом «Нова пошта», марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_9 , під керуванням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с. Ділове, у багажному відсіку якого під час поверхневого огляду виявлено три запалетовані піддони з близько 100 ящиками тютюнових виробів марки «Jin Ling» без марок акцизного податку України.
У клопотанні прокурор вказує, що 23.03.2026 року, на підставі добровільної згоди ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , працівниками ТУ БЕБ у Закарпатській області проведено обшук в житлових та нежитлових приміщеннях на території домоволодіння АДРЕСА_1 , під час якого вилучено: рушницю ВО 83569 CZ 527 Carabine 7.62x39, в якій містився магазин, наповнений 5 (п'яти) патронами кал. 7,62х39; картонну коробку «Куля сірого 12х70 32 грами» в якій містилось 6 (шість) патронів кал. 7,62х39; картонну коробку з написом «Sellier Bellot» в якій містилось 20 патронів кал. 7,62х39; картонну коробку з написом «Hornady» в якій містилось 35 патронів кал. 7,62х39 та 2 гільзи 7,62х39; банківські картки «Приватбанк» з номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ; мобільний телефон Redmi M 603636 чорного кольору; мобільний телефон Redmi чорного кольору в пошкодженому стані; мобільний телефон Samsung Duos сріблястого кольору; мобільний телефон Samsung Duos фіолетового кольору; мобільний телефон Iphone 15 Pro Max ІМЕІ НОМЕР_5 з сім карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар» номер НОМЕР_6 в силіконовому чохлі чорно-білого кольору; сім-картки в кількості 3- х штук: «Київстар» НОМЕР_7 , «Life»; Joicc 470303125907; флеш-карта сірого кольору Kingston 8 Gb; мобільний телефон «Nokia» чорного кольору; ноутбук чорного кольору «Asus» s/n 59nrcx02793360 з блоком живлення «Asus»; щоденник в обкладинці синього кольору, в якому містяться рукописні записи кульковою ручкою щодо асортименту тютюнових виробів, ціни, прізвищами покупців на 167 арк.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна встановлено, право власності на майно за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_8 .
Прокурор вказує, що виявлені в ході обшуку речі є матеріальними об'єктами, які є відповідно предметом вчинення кримінального правопорушення та, як наслідок, мають значення речових доказів вчиненого злочину.
Банківські картки, мобільні телефони, сім-картки, ноутбук, картка пам'яті, блокнот з чорновими записами, а також вогнепальна зброя з набоями можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, оскільки містять на собі інформацію щодо діяльності з зберігання та транспортування незаконно виготовлених підакцизних товарів без марок акцизного податку України, а тому у відповідності до ст.98 КПК України, мають значення у кримінальному провадженні як речові докази. Та постановою старшого детектива від 23.03.2026 року вказані предмети, речі та документи визнані речовими доказами та долучені до кримінального провадження.
Як зазначено прокурором у поданому клопотанні, у зв'язку з тим, що вилучені у ході обшуку банківські картки, мобільні телефони, сім-картки, ноутбук, картка пам'яті, блокнот з чорновими записами, а також вогнепальна зброя з набоями мають доказове значення по даному кримінальному провадженню і можуть бути використані як докази, а також те, що є достатні підстави вважати, що вищезазначені речі, у разі не накладення арешту, можуть бути приховані, змінені або знищенні, що може перешкодити встановленню істини у даному кримінальному провадженні.
Беручи до уваги те, що на теперішній час виникла необхідність у застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості, прокурор вважає, що необхідно застосувати такий захід забезпечення як арешт майна, у зв'язку з чим він звертається до слідчого судді з цим клопотанням про арешт вищезазначеного у клопотанні майна.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подане клопотання про арешт майна підтримав у повному обсязі, просить задовольнити за наведеними у ньому підставами та обґрунтуваннями.
Детектив ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав подане прокурором клопотання.
Представник власника майна, щодо якого вирішується питання про накладення арешту ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував щодо клопотання прокурора про арешт майна за наведеними у письмових запереченнях обґрунтуваннями, також зазначає, що подане прокурором клопотання не відповідає вимогам ч.2 ст.171 КПК України.
У поданих письмових запереченням адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , зазначає, що позиція органу досудового розслідування побудована на припущеннях та вважає за таких обставин, що арешт на майно не може бути накладений з передбачених ч.2 ст.170 КПК України підстав.
Також звертає увагу, що в аспекті проникнення до житла та іншого володіння особи до постановлення ухвали слідчого судді, у члена сім'ї (не власника) відсутнє право розпорядження майном, в тому числі правом розпоряджатися доступом до приміщення, тобто, якщо слідчі не роз'яснили члену сім'ї його право не впускати їх без ухвали, або якщо згода була отримана вночі/під психологічним тиском - вона є нікчемною. Разом з тим, вилучення та подальше клопотання про арешт мисливської рушниці, набоїв, є необґрунтованим та таким, що не має жодного логічного та правового зв'язку із предметом досудового розслідування. Детективом у клопотанні не доведено, що зброя використовувалася у незаконному виготовленні, зберіганні чи збуті тютюнових виробів та що вона є знаряддям вчинення кримінального правопорушення і містить на собі сліди кримінального правопорушення, а також що вона набута кримінально протиправним шляхом та підлягає спеціальній конфіскації у межах даного провадження. Зазначає, що фактично сторона обвинувачення безпідставно ототожнює сам факт виявлення зброї під час обшуку із наявністю підстав для її арешту. Більше того, у разі наявності у особи відповідних дозвільних документів, зброя є законним майном, яке перебуває у правомірному володінні та не може бути обмежене у використанні без належних правових підстав. Також зазначає, що у клопотанні про арешт майна не доведено наявність правових підстав для накладення арешту на мобільні телефони, оскільки у клопотанні відсутні будь-які конкретні відомості про те, що зазначені телефони використовувалися як знаряддя вчинення кримінального правопорушення та не наведено жодних даних про наявність у них інформації, яка має значення для кримінального провадження, також не зазначено, які саме відомості (переписка, дзвінки, файли) можуть бути доказами. Сторона обвинувачення обмежилась загальним припущенням про можливу наявність інформації, що прямо суперечить вимогам ст.170 КПК України. Крім того, мобільний телефон є особистим засобом комунікації, який містить значний обсяг приватної інформації, а тому втручання у право власності та приватність має бути особливо обґрунтованим. Адвокат вказує, що органом досудового розслідування не доведено неможливості копіювання інформації без вилучення пристрою та існування ризиків втрати або знищення даних. Щодо ноутбука вказує, що клопотання не містить жодного належного обґрунтування, зокрема не зазначено, які саме файли або дані мають доказове значення, не наведено відомостей про використання ноутбука у діяльності, пов'язаній із незаконним обігом тютюнових виробів, відсутні дані про проведення огляду чи фіксацію інформації, що на ньому міститься, тобто не доведено навіть мінімального зв'язку між ним та предметом доказування. Таким чином, арешт ноутбука не є необхідним, пропорційним, та не відповідає цілям кримінального провадження. Щодо банківських карток детективом не доведено жодного зв'язку вилучених банківських карток із кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.1 ст.204 КК України. Зокрема, у клопотанні відсутні відомості про здійснення незаконних фінансових операцій, рух коштів, пов'язаних із реалізацією підакцизних товарів, використання банківських рахунків для отримання доходу від протиправної діяльності та наявність будь-яких фінансових доказів. Фактично не наведено жодного підтвердження того, що картки використовувалися у злочинній діяльності. Зазначає, що банківська картка є лише інструментом доступу до рахунку, а не доказом сама по собі. Крім того відсутні відомості про накладення арешту на рахунки у встановленому законом порядку та не доведено, що кошти на рахунках мають кримінальне походження. Таким чином, вилучення та арешт банківських карток також не відповідає вимогам ст. 170 КПК України, та є необґрунтованим втручанням у право власності, та не має жодного доказового значення у даному провадженні. Щодо чорнових записів вказує, що клопотання не містить належного обґрунтування того, що вилучений блокнот (чорнові записи) підтверджує факти виготовлення, зберігання чи збуту тютюнових виробів та може бути використаний як належний та допустимий доказ у кримінальному провадженні. Сам по собі факт наявності у особи записника чи будь-яких записів є звичайною життєвою практикою, не свідчить про протиправну діяльність та не створює автоматичних підстав для арешту. Таким чином, сукупний аналіз доводів клопотання свідчить про те, що сторона обвинувачення намагається узаконити арешт усього вилученого майна без розмежування його правового статусу та без доведення його зв'язку із кримінальним правопорушенням, що є прямим порушенням вимог кримінального процесуального закону. Та представника власника майна просить відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна, вилученого під час проведення обшуку 23.03.2026 року в житлових та нежитлових приміщеннях на території домоволодіння АДРЕСА_1 , також витребувати з органу досудового розслідування чи прокуратури матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42026070000000043 від 22.03.2026 за ч.1 ст.204-1 КК України.
Вислухавши в судовому засіданні позицію учасників судового розгляду, ознайомившись зі змістом клопотання про арешт майна, оглянувши матеріали поданого прокурором клопотання, слідчий суддя вважає за необхідне повернути зазначене клопотання прокурору, виходячи із наступних підстав.
У відповідності до положень ч.2 ст.170 КПК України, слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя за приписами ст.ст.132,173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до норм глав 10 та 17 КПК України правові підстави, з яких вноситься клопотання про накладення арешту, та відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.
Проте, слідчий суддя зазначає, що вищевказані вимоги КПК України прокурором не дотримані.
Та звертає увагу, що для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам Закону. Вказана норма узгоджується зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Частиною першою статті 171 КПК України передбачено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Відповідно до положень ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів, 2) спеціальної конфіскації, 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до п.5 ст.171 КПК України клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якій його було вилучено.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
В порушення вимог п.3 ч.2 статті 171 КПК України, до матеріалів клопотання не надано жодних відомостей про належність певній особі майна, на яке просить прокурор накласти арешт, не зазначено власника (власників) цього майна, не надано відомостей про процесуальний статус у даному кримінальному провадженні володільця та/або власника майна, на яке прокурор просить накласти арешт. Отже, в матеріалах клопотання не зазначено відомостей про власника (ів), користувача (ів) майна (банківських карток, мобільних телефонів (6 шт.), ноутбуку, що унеможливлює суд здійснити належний виклик в судове засідання третіх осіб, щодо майна якого (яких) вирішується питання про арешт, до матеріалів клопотання не додано документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, не долучено доказів, які свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами майном, зазначеним прокурором у клопотанні.
Таким чином, подане прокурором клопотання про накладення арешту на певні речі, предмети та документи носить неконкретний характер, виявлено певні розбіжності та невідповідності, а саме: не зазначено найменування та переліку чітко визначених речей, на які просить прокурор накласти арешт, відсутні ідентифікаційні ознаки такого майна, у тому числі назви, марки тощо, зокрема, виявлено невідповідність речей, зазначених у прохальної частині клопотання порівняно з доданим до протоколу обшуку описом речей і документів, які були вилучені в ході проведення обшуку від 23.03.2026 року, зокрема: у п.2 додатку до протоколу обшуку від 23.03.2026 зазначено про вилучення в ході обшуку картонної коробки «Куля сікач» 12х70 32 грами свинець, у якій виявлено 6 (шість) патронів 7,62 х 39, проте у змісті клопотання прокурор просить накласти арешт на картонну коробку «Куля сірого 12х70 32 грами», в якій містилось 6 (шість) патронів кал.7,62 х 39.
Перевіривши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про невідповідність клопотання прокурора вищевказаним вимогам чинного кримінального процесуального Закону (ст.171 КПК України).
Частиною третьою статті 172 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
Враховуючи, що клопотання слідчого не відповідає вимогам ч.1 ст.171 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, про необхідність повернення клопотання прокурору із встановленням йому строку для усунення недоліків строком в сімдесят дві години.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 170,171,172 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42026070000000043 від 22.03.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204 КК України, та додані до клопотання матеріали повернути прокурору відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 - для усунення недоліків протягом строку 72 (сімдесят дві) години з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя
Перечинського районного суду
Закарпатської області: ОСОБА_9