про застосування запобіжного заходу
у вигляді тримання тримання під вартою
Справа № 936/437/26
Провадження № 1-кс/936/72/2026
01.04.2026 селище Воловець
Слідчий суддя Воловецького районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції №2 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погодженого з прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Гражданка, російської федерації, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, одруженого, військовослужбовця Збройних Сил України на посаді начальника відділу рекрутинга штабу військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «лейтенант», раніше не судимого, підозрюваного у кримінальному провадженні №12026071090000042 від 30.03.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,
01.04.2026 до слідчого судді Воловецького районного суду Закарпатської області надійшло клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 .
Клопотання мотивовано тим, що У провадженні слідчого відділення відділення поліції №2 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області перебувають матеріали кримінального провадження №12026071090000042 від 20.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідування встановлено, що громадянин України ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6 ) 28.02.2022 був призваний на військову службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_2 .
14.01.2026 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №15 від 14.01.2026, лейтенанта ОСОБА_6 призначено на посаду начальника відділу рекрутинга штабу.
Згідно Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У такий спосіб, з моменту затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 на території України почав діяти правовий режим воєнного стану, який продовжує діяти і на даний час.
Одночасно з цим, згідно із Законом України «Про правовий режим воєнного стану», на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років, а також жінкам - військовозобов'язаним обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
У свою чергу лейтенант ОСОБА_6 будучи військовослужбовцем Збройних Сил України на посаді начальника відділу рекрутинга штабу 25.02.2026 самовільно залишив місце несення військової служби, а саме підрозділу розташованого в районі н.п. Тернопіль Тернопільської області та проводив час на власний розсуд.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше березня місяця 2026 року та місці, у ОСОБА_6 , за попередньою змовою із ОСОБА_8 , який являється військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та іншими невстановленими на даний час органом досудового розслідування особами, виник злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон, всупереч обмеженням, встановленим Законом України «Про правовий режим воєнного стану», з корисливих мотивів.
Надалі, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_8 та іншими невстановленими на даний час органом досудового розслідування особами, підшукали особу, що мала намір незаконно перетнути державний кордон України з метою виїзду до країн Європейського Союзу, а саме громадянина ОСОБА_9 , якому обмежено виїзд через державний кордон України відповідно до обмежень, встановлених Законами України «Про правовий режим воєнного стану» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» через державний кордон України та який погодився сплатити грошові кошти за його незаконне переправлення через державний кордон.
При цьому, в точно не встановлений досудовим розслідуванням час, невстановлена на даний час особа, в ході листування через месенджер «Телеграм» з ОСОБА_9 , пообіцяв організувати його незаконне переправлення через державний кордон України поза пунктами пропуску із країнами Європейського Союзу, поставивши умову надання грошових коштів у розмірі 10000 доларів США у якості винагороди шляхом розрахунку із ним.
Так, 17.03.2026 ОСОБА_9 з метою обіцяної організації його незаконного переправлення через державний кордон України поза пунктами пропуску із країнами Європейського Союзу написав невстановленій на даний час особі, через месенджер «Телеграм» про наміри перетнути державний кордон України, після чого останній надав детальні інструкції та порядок доставлення його до державного кордону з метою незаконного переправлення його через державний кордон України з висуненням умови передачі частини грошових коштів, особам які будуть здійснювати його транспортування у сумі 1500 доларів США (з попередньо обумовленої суми в розмірі 10 000 доларів США) за надання зазначених послуг, а залишок у розмірі 8 500 доларів США перерахувати на криптогаманець номер якого надасть пізніше після успішного перетинання державного кордону України на що ОСОБА_9 надав свою згоду.
В подальшому 26.03.2026 в точно невстановлений час, невстановлена на даний час особа, через месенджер «Телеграм» написала ОСОБА_9 про готовність виїзду за межи території України та надав номер банківської картки НОМЕР_2 (власник якої встановлюється) з метою перерахування на наданий рахунок грошових коштів у сумі 9 000 гривень для погашення витрат пального на дорогу, що ОСОБА_9 і зробив, внаслідок чого йому було надіслано геодані з координатами готелю « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що розташовується в АДРЕСА_2 для бронювання та подальшого проживання до надання окремих вказівок.
У цей же день, близько 21:10 години ОСОБА_6 через засоби мобільного зв'язку зателефонував до ОСОБА_9 та повідомив що близько 04:00 28.03.2026 він прибуде за ним до м.Вінниця та доставить його до Закарпатської області, про що бути готовим до виїзду.
28.03.2026 близько 02:45 години ОСОБА_6 зателефонував до ОСОБА_9 та повідомив що він перебуває в центрі м.Вінниця та наказав останньому виходити та сідати до автомобіля на якому він прибув. Вийшовши на вулицю ОСОБА_9 сів у автомобіль марки Suzuki д.н.з. НОМЕР_3 за кермом якого перебував гр. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканець АДРЕСА_3 , який є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , після чого останні виїхали в напрямку Закарпатської області.
Їдучи в автомобілі ОСОБА_6 та ОСОБА_8 повідомили ОСОБА_9 про те що вони знають про його наміри, щодо незаконного перетину державного кордону України в межах Закарпатської області та надавали поради щодо подальшого його поселення за наданими геоданими з розташування вказаного готелю. Під час руху автомобіля та спілкування ОСОБА_8 наказав ОСОБА_9 передати грошові кошти в сумі 1300 доларів США (які залишились після перерахування на банківську картку для палива) своєму спільнику ОСОБА_6 , що останній і зробив та передав кошти у вказаній сумі в руки ОСОБА_6 , які останній поклав до свого гаманця.
В подальшому, 29.03.2026 близько 17:40 год., автомобіль марки Suzuki д.н.з. НОМЕР_3 за кермом якого перебував ОСОБА_8 було зупинено на стаціонарному посту патрульної поліції у с. Нижні Ворота, Мукачівського району, Закарпатської області, працівниками управління патрульної поліції спільно, з працівниками НОМЕР_4 прикордонного загону ім. Карпатської Січі, Служби безпеки України та військової служби правопорядку для перевірки документів, в ході якої було встановлено вищеописані обставини та дії злочинного характеру ОСОБА_6 та ОСОБА_8 було припинено.
Вказані дії, ОСОБА_6 , кваліфіковано, як кримінальне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 332 КК України, тобто сприяння незаконному переправленні осіб через державний кордон України, порадами, шляхом надання засобів, вчиненому з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб.
Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, складено 30.03.2026 року та цього ж дня вручена ОСОБА_6 .
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом обшуку, протоколом затримання, протоколом допиту свідка, протоколом впізнання за фотознімками, протоколом огляду мобільного телефону.
Беручи до уваги, що підозрюваний ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.332 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, враховуючи наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, можливу міру покарання за діяння, у вчиненні якого підозрюється, його вік, стан здоров'я, наявність можливості продовжувати злочинну діяльність, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки, слідчий вважає за необхідне обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор ОСОБА_10 та слідчий ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримали клопотання та просили його задоволити, ствердили, що орган досудового розслідування не в змозі запобігти вищенаведеним ризикам при застосуванні до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_6 не заперечив проти застосування щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 просив обрати більш м'який запобіжний захід, оскільки підозрюваний не має наміру ухилятися від явки до слідчого чи суду, перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, переховуватися тощо.
Заслухавши думку прокурора, слідчого, пояснення підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та долучені до нього докази, слідчий суддя дійшла наступного висновку.
Статтею 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
У силу ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний, крім передбачених ст.177 КПК ризиків, оцінити у сукупності інші обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання підозрюваного винуватим у інкримінованому правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків та низку інших факторів, які мають суттєве значення для застосування певного запобіжного заходу.
Згідно з ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З урахуванням наведених обставин, з огляду на ст.ст.177, 194 КПК України, під час вирішення питання щодо обрання запобіжного заходу, слідчий суддя оцінює зібрані докази на предмет обґрунтованості підозри.
Згідно з п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, №182).
Обставини, які дають підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджуються зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: протоколом обшуку, протоколом затримання, протоколом допиту свідка, протоколом впізнання за фотознімками, протоколом огляду мобільного телефону, а також іншими матеріалами кримінального провадження №12026071090000042 від 30.03.2026.
Таким чином, слідчим та прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Також при вирішенні клопотання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує в сукупності дані про особу підозрюваного: раніше не судимий, є військовослужбовцем, який вважається таким, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 з 25.02.2026, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, тяжкість вчиненого злочину, який згідно з ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, за вчинення якого передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, адже у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення реальна міра покарання є неминучою, а беручи до уваги той факт, що Закарпатська область межує з чотирма країнами Європейського Союзу (Польща, Румунія, Словаччина та Угорщина), дають підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, поза межами пункту пропуску державного кордону України, що окрім іншого підтверджується і тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення пов'язаного з незаконним переправленням осіб через Державний кордон України, тобто володіє необхідними уміннями, навичками, зв'язками та знайомствами з невідомими особами які займаються вказаною протиправною діяльністю.
Зазначена обставина (тяжкість злочину) сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, адже це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Крім цього, обгрунтованим є ризик, визначений п.3 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Зокрема, підозрюваний ОСОБА_6 з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження може вступати у поза процесуальні відносини із свідками, понятими та потерпілим та схиляти їх до зміни даних слідству показів і це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показів або відмови від надання таких.
Оцінюючи можливість впливу на свідків, слід виходити із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони підозрюваного на свідків, їх родичів, в тому числі із застосуванням психологічного та фізичного насильства або ж шляхом підкупу з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, приховування їх від органів досудового розслідування та суду, що утруднить встановлення дійсних обставин справи.
Також, обгрунтованим є ризик, визначений п.5 ч.1 ст.177 КПК України - вчинення іншого кримінального правопорушення та продовження своєї злочинної діяльності, так як знаходячись на волі підозрюваний зможе використовуючи свої зв'язки, координувати дії засобами, які мають можливість впливати на викривлення зазначених даних для кримінального провадження шляхом погрози та тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджанням досудового розслідування.
Крім того, ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.
А враховуючи, що ОСОБА_6 вчинив даний умисний злочин, знаходячись в статусі особи яка самовільно залишила військову частину, що зокрема свідчить про те, що останній на шлях виправлення не стає, а продовжує вчиняти умисні злочини, відтак останній будучи на волі може вдатися до вчинення аналогічних кримінальних правопорушень або вчинити інше кримінальне правопорушення з метою уникнення покарання за вищевказані правопорушення.
Окрім того, ОСОБА_6 являється спеціальним суб'єктом вчинення кримінального правопорушення - військовослужбовцем військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , відтак обрання йому запобіжного заходу більш м'якого ніж тримання під вартою створить передумови для вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Таким чином, наявні достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені п.1, 3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, на які вказує слідчий та прокурор.
У цьому аспекті, на переконання слідчого судді, є підстави зробити висновок, що не перебуваючи в умовах запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , який обгрунтовано підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжити злочинну діяльність, незаконно впливати на свідків вчиненого злочину.
Крім цього, при обранні запобіжного заходу, слідчий суддя констатує, що враховуючи тяжкість кримінального правопорушення та можливість призначення міри покарання у вигляді позбавлення волі, обрати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання не представляється можливим.
Запобіжний захід у вигляді особистої поруки передбачає собою перебування підозрюваного, обвинуваченого під виховним впливом людей, близьких по роботі, місцю проживання або пов'язаних між ними родинними зв'язками. В ході досудового розслідування таких осіб не встановлено, а тому відносно підозрюваного не представляється можливим обрати запобіжний захід у вигляді особистої поруки.
Обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не представляється можливим, оскільки на даний час підозрюваний може ухилятися від слідства та суду, тому не буде усунено ризики передбачені у п.1, 3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України. Окрім того, при обранні вказаного запобіжного заходу підозрюваний може впливати на свідків, які ще безпосередньо не допитувались судом, з метою змусити їх змінити свої покази на його користь.
Із огляду на наведене, а також приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінуються підозрюваному, його схильність до протиправної поведінки, слідчим суддею констатовано відсутність підстав для застосування до підозрюваного іншого, більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, а також із огляду на те, що лише міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя дійшла висновку, що клопотання слідчого є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваного чи обвинуваченого у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному заставу з урахуванням наступного.
Підозрюваний ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України на посаді начальника відділу рекрутинга штабу військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «лейтенант», будучи особою, яка безпосередньо залучена до процесів комплектування особового складу, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, що має підвищений ступінь суспільної небезпеки.
Можливе вчинення інкримінованого діяння військовослужбовцем в умовах воєнного стану, коли на державу покладено особливі завдання щодо забезпечення обороноздатності та належного функціонування військових формувань, свідчить про особливу зухвалість та суспільну небезпечність таких дій.
Зазначені дії об'єктивно підривають авторитет військової служби, дискредитують діяльність органів, відповідальних за комплектування Збройних Сил України, та можуть негативно впливати на рівень довіри суспільства до державних інституцій у період збройної агресії.
З огляду на займану підозрюваним посаду та характер інкримінованого правопорушення, існує підвищений ризик впливу на свідків, інших учасників кримінального провадження, а також ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Враховуючи викладене, а також з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання вказаним ризикам та гарантування виконання покладених на нього обов'язків, сслідчий суддя приходить висновку, що застосування застави у мінімальному або середньому розмірі не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу.
У зв'язку з цим, обґрунтованим та необхідним є визначення застави у підвищеному (збільшеному) розмірі, який буде співмірним тяжкості кримінального правопорушення, особі підозрюваного та наявним ризикам, і який забезпечить його належну процесуальну поведінку, а саме 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з мотивів наведеного в клопотанні обґрунтування.
Керуючись ст.ст.181, 183, 184, 193-194, 196, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
Клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції №2 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погодженого з прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , громадянина України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк дії ухвали визначити до 27.05.2026 до 21:05 години включно.
Визначити ОСОБА_6 заставу- 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 332 800 (триста тридцять дві тисячі вісімсот) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України у Закарпатській області (ТУ ДСА України в Закарпатській області, код ЄДРПОУ 26213408, ДКСУ м.Київ, UA 198201720355209001000018501, код банку 820172).
У разі внесення застави негайно звільнити ОСОБА_6 з-під варти.
З моменту звільнення ОСОБА_6 з-під варти у зв'язку з внесенням застави вважати його таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави, відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, в межах строку дії цієї ухвали покласти на підозрюваного ОСОБА_6 слідуючі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-здати на зберігання до Воловецького відділу Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі невиконання покладених на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали буде оголошено 02.04.2026 о 14:00 годині.
Слідчий суддя ОСОБА_1