Справа № 298/1676/24
Номер провадження 1-кп/298/110/24
02 квітня 2026 року с-ще Великий Березний
Великоберезнянський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Великий Березний кримінальне провадження № 12024071070000123 від 20.06.2024 про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця м. Мукачево, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , одруженого, що має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, тимчасово не працюючого, з середньою спеціальною освітою, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України,
До Великоберезнянського районного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024071070000123 від 20.06.2024 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.
В подальшому, у зв'язку з тим, що 18.07.2024 набув чинності Закон України №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким внесено зміни до ст. 51 КУпАП, а саме визначено відповідальність за вчинення крадіжки якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Оскільки внаслідок вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_6 завдано матеріальної шкоди на суму 1530 грн. 00 коп., прокурором на виконання вимог ст. 337 КПК України змінено висунуте обвинувачення, згідно з яким його дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 162 КК України.
Так, 19.06.2024 у невстановлений точно час у ОСОБА_5 , виник злочинний умисел на незаконне збагачення за рахунок викрадення чужого майна, а саме - будучи обізнаним про відсутність господарів будинку АДРЕСА_2 , у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не раніше 21 год. 30 хв. 19.06.2024, ОСОБА_5 проник на подвір'я вказаного домоволодіння, де розташований житловий будинок, що належить потерпілому ОСОБА_6 .
Знаходячись на подвір'ї та переконавшись у відсутності власника домоволодіння, ОСОБА_5 за допомогою заздалегідь заготовленого предмету - фомки, зламав замок та, шляхом віджиму вхідних дверей проник до приміщення будинку АДРЕСА_2 , чим порушив гарантоване право громадянина України, передбачене ст. 30 Конституції України, ст. 12 «3агальної декларації прав людини» та ст. 8 «Конвенції про захист прав людини та основних свобод» на недоторканність житла чи іншого володіння особи. В подальшому ОСОБА_5 помітив на підлозі бувший у користуванні електричний бойлер, марки «ARISTON», який належить ОСОБА_6 , після чого виніс вказаний електричний бойлер вартість якого, відповідності до звіту про оцінку, становить 1 530, 00 гривень, на територію дворогосподарства, після чого був помічений та викритий власником будинку на місці скоєння злочину о 21 год. 30 хв. 19.06.2024.
Вказаними умисними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України, а саме - незаконне проникнення до житла.
Допитаний у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення беззаперечно визнав, дав вичерпні показання по суті справи, які повністю відповідають обставинам, викладеним у даному вироку щодо часу, способу, місця вчинення злочину, мотивів та інших обставин вчинення злочину. Зокрема, вказав, що дійсно приблизно у червні місяці 2024 року, ввечері, більш точного часу не пам'ятає, проник до будинку, належному ОСОБА_6 , без дозволу останнього, відкривши при цьому за допомогою «монтіровки» вхідні двері. У вказаному будинку обвинувачений побачив бойлер білого кольору, у зв'язку з чим вирішив незаконно ним заволодіти, проте обвинувачений не довів вказаного умислу до кінця, оскільки був викритий власником будинку. При цьому вказав, що щиро розкаюється у вчиненому, розуміє, що така поведінка є протиправною, а також про те, що йому соромно за скоєне. Просив суворо його не карати та врахувати, що він до кримінальної відповідальності жодного разу не притягався, а також щиро розкаюється у скоєному. Просив суд призначити йому покарання у виді штрафу та вказав, що має можливість такий сплатити.
Потерпілий ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився. 23.03.2026 до суду надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності. Покарання залишає на розсуд суду, просить суд вирішити питання, щодо повернення йому викраденого майна. Крім того, прокурором на потерпілому вручено змінений обвинувальний акт, про що свідчить розписка від 23.03.2026. Своїм правом підтримувати висунуте ОСОБА_5 обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України потерпілий не скористався.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просила провести розгляд справи у спрощеному порядку, без участі потерпілого, який подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, та з урахуванням того, що обвинувачений визнав свою вину за обставин, викладених у зміненому обвинувальному акті, обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих даних про його особу. Просила призначити обвинуваченому покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Арешт, що був накладений ухвалою слідчого судді, скасувати. Питання долі речивх доказів вирішити відповідно з вимогами ст. 100 КПК України, а також стягнути з обвинуваченого судові витраті у справі за проведення експертизи.
Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні просила провести розгляд справи у спрощеному порядку, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих даних про його особу, а також, враховуючи обставини справи та особу обвинуваченого, призначити обвинуваченому мінімальний вид та розмір покарання, що передбачене санкцією статті 162 ч.1 КК України.
Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор, обвинувачений та його захисник не заперечили щодо фактичних обставин справи, судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються.
На підставі викладеного, допитавши обвинуваченого та дослідивши докази, що характеризують його особу, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, доведена повністю та його дії, які полягають в незаконному проникненні до житла, кваліфіковано вірно.
Згідно з частиною другою статті 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, та яке б запобігало вчиненню нових кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 відповідно до вимог статті 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.
Відповідно до статті 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , є щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , передбачені статтею 67 КК України, відсутні.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке у розумінні положень статті 12 КК України є кримінальним проступком; ставлення ОСОБА_5 до вчиненого, яке полягає у визнанні ним винуватості, а також щирому каятті; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що за місцем проживання обвинувачений характеризується посередньо, за даними наявної документації на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, є одруженим, має постійне місце проживання.
Керуючись принципами законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання та співмірності заходів примусу, відповідно до вимог кримінального закону і передбаченої цим законом санкції, враховуючи, що вчинене ОСОБА_5 кримінальне правопорушення в розумінні статті 12 КК України є кримінальним проступком, характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому, наявність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого та відсутність обставин, що обтяжує його покарання, суд приходить до висновку, що задля досягнення мети покарання, передбаченої в статті 50 КК України, обвинуваченому слід призначити покарання за частиною першою статті 162 КК України у межах, встановлених у санкції вказаної норми, у виді штрафу.
Таке покарання, на переконання суду, буде справедливим та достатнім для виправлення ОСОБА_5 , попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме меті покарання, а також засадам гуманності, справедливості та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Відповідно до вимог ст. 124 ч. 2 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_5 підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати у розмірі 2 271 (дві тисячі двісті сімдесят однієї) гривні 84 копійок за проведення експертизи.
На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України арешт, накладений на речові докази, слід скасувати.
Питання долі речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 не обирався.
Цивільного позову у кримінальному провадженні не заявлено.
Керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 374, 376, 395, 615 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 162 КК України, та в межах санкції зазначеної норми закону призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати у сумі 2 271 (дві тисячі двісті сімдесят одну) гривню 84 копійки за проведення експертизи.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 25.06.2024 у справі № 298/1186/24, на бойлер білого кольору, марки «ARISTON», який поміщено до спец-пакету НПУ СУ зафіксований стяжкою NPU 055622, монтувалку «монтіровку», яка поміщена до спец пакету WAR 1756794, виріб із тканини темно-синього кольору схожий на маску, поміщений до паперового крафтового пакету, папілярні сліди рук, та пальців пронумеровані та поміщені до паперового крафтового пакету, скасувати.
Речові докази:
- електричний бойлер білого кольору марки «ARISTON», який поміщений до спец. пакету НПУ та скріплено стяжкою НПУ 055622, що знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, - повернути власнику - ОСОБА_6 ;
- монтовалку «монтіровку», яка поміщена до спец пакету № WAR1756794, та зберігається в кімнаті зберігання речових доказів ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області - знищити;
- виріб із тканини темно-синього кольору схожий на маску, поміщено до паперового крафтового пакету, який зберігається в кімнаті зберігання речових доказів ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області - знищити;
- папілярні сліди рук та пальців пронумеровані та поміщені до паперового крафтового пакету, що зберігаються в матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області.
Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору
Головуюча ОСОБА_1