Справа № 146/337/20
"01" квітня 2026 р. селище Томашпіль
Слідчий суддя Томашпільського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника скаржниці - адвоката ОСОБА_3 , дізнавача ОСОБА_4 , розглянувши скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність дізнавача
30 березня 2026 року ОСОБА_5 звернулася до слідчого судді Томашпільського районного суду із даною скаргою, в якій просить визнати бездіяльність інспектора дізнання СД ВП № 2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 , яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов'язаний вжити у визначений строк - протиправною, зобов'язати інспектора дізнання СД ВП № 2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 розглянути клопотання ОСОБА_5 від 13 березня 2026 року.
Зазначена скарга обґрунтована наступним.
13 березня 2026 року скаржниця ОСОБА_5 поштою направила інспектору дізнання СД ВП №2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області в рамках розслідування кримінального провадження № 12017020360000201 клопотання про проведення дій для повного та об'єктивного розслідування даного кримінального провадження.
Згідно інформації з сайту Укрпошти клопотання вручено 18 березня 2026 року.
В визначений ст. 220 КПК України строк дізнавач клопотання не розглянув та про прийняте рішення ОСОБА_5 не повідомив, в зв'язку з чим остання звернулася до слідчого судді з даною скаргою.
В судовому засіданні представник скаржниці ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_3 скаргу підтримав повністю, просив її задоволити та зобов'язати дізнавача СД ВП №2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області розглянути клопотання ОСОБА_5 від 13.03.2026. Зазначив, що скаржниці надійшла відповідь дізнавача ОСОБА_4 в якій останній вказав, що клопотання ОСОБА_5 розглянуто та після його вивчення задоволено частково, про що 4 лютого 2026 року винесено відповідну постанову, яку було відправлено потерпілій на електронну адресу. Адвокат вказує, що зазначена у листі постанова від 4 лютого 2026 року на електронну адресу ОСОБА_5 не надходила, про результати розгляду її клопотань від 27 січня 2026 року та від 13 березня 2026 року їй не відомо, з вказаною постановою вона не ознайомлювалася.
Дізнавач СД ВП № 2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні скарги, зазначив, що клопотання ОСОБА_5 від 27 січня 2026 року розглянуто та 4 лютого 2026 року винесено постанову про часткове задоволення клопотання, вказана постанова була направлена ОСОБА_5 . Клопотання від 13 березня 2026 року ідентичне клопотанню від 27 лютого 2026 року, яке вже розглянуте та прийняте відповідне рішення, тому щодо повторно поданого клопотання дізнавач направив потерпілій лише лист. Зазначив, що належних доказів про отримання ОСОБА_5 постанови від 4 лютого 2026 року він надати не може, крім цього не зміг вказати дату отримання ним клопотання ОСОБА_5 , яке датоване 27 січня 2026 року.
Прокурор Томашпільського відділу Тульчинської окружної прокуратури в судове засідання не з'явився, хоча завчасно та належним чином повідомлявся про час, дату та місце розгляду справи.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, дослідивши матеріали кримінального провадження слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ст. 40-1 КПК України, дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого. Дізнавач несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення дізнання. Дізнавач уповноважений проводити огляд місця події, обшук затриманої особи, опитувати осіб, вилучати знаряддя і засоби вчинення правопорушення, речі і документи, що є безпосереднім предметом кримінального проступку або виявлені під час затримання, а також проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, установлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 40 КПК України, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Відповідно до ст. 220 КК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Статтею 303 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового провадження. Серед даного переліку є бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає, крім іншого, у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Згідно ч.1 ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Судом встановлено, що в провадженні СД ВП №2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області перебуває кримінальне провадження № 12017020360000201 внесене до ЄРДР 14.07.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
З досліджених в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження встановлено, що 27 січня 2026 року потерпіла ОСОБА_5 звернулася до дізнавача СД ВП № 2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області з клопотанням в якому просила звернутися із запитом про міжнародну правову допомогу для допиту ОСОБА_7 щодо обставин заволодіння ним 15 серпня 1991 року грошовими коштами ОСОБА_5 ; допитати ОСОБА_8 та вирішити питання щодо зміни правової кваліфікації у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12017020360000201 від 14.07.2017 року.
Згідно постанови дізнавач СД ВП № 2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 від 4 лютого 2026 року клопотання ОСОБА_5 , яке 02.02.2026 року надійшло до сектору дізнання ВП № 2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12017020360000201 від 14.07.2017 року задоволено частково.
Як вбачається з вказаної постанови, остання містить суперечності, оскільки в мотивувальній частині вказано, що клопотання надійшло 2 жовтня 2024 року, а в резолютивній частині вказано дату надходження клопотання - 2 лютого 2026 року.
Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про дату отримання клопотання, щодо якого 4 лютого 2026 року дізнавачем винесена постанова, також дізнавач в судовому засідання вказані докази не долучив, що позбавляє суд можливості встановити чи були дотримані дізнавачем строки розгляду клопотання, передбачені ст. 220 КПК України.
Будь-які відомості про отримання ОСОБА_9 постанови від 4 лютого 2026 року матеріали справи не містять.
Також в судовому засіданні встановлено, що 13 березня 2026 року потерпіла ОСОБА_5 звернулася до дізнавача СД ВП № 2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області з клопотанням (повторно) в якому просила звернутися із запитом про міжнародну правову допомогу для допиту ОСОБА_7 щодо обставин заволодіння ним 15 серпня 1991 року грошовими коштами ОСОБА_5 ; допитати ОСОБА_8 та вирішити питання щодо зміни правової кваліфікації у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12017020360000201 від 14.07.2017 року.
Згідно листа дізнавача ОСОБА_4 від 26 березня 2026 року, останній повідомив ОСОБА_5 про те, що подане нею клопотання розглянуто та після його вивчення задоволено частково, про що винесено відповідну постанову, постанову про часткове задоволення клопотання від 4 лютого 2026 року було відправлено ОСОБА_5 на вказану електронну адресу.
Як зазначалося вище, на підставі ч. 2 ст. 220 КПК України про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй. Згідно з приписами ст. 110 КПК України процесуальні рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймаються у формі постанови, яка за змістом та послідовністю викладу повинна відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України і письмово (друковано) викладатись на офіційному бланку. Підписується постанова тим слідчим, дізнавачем або прокурором, який її виніс.
Слідчий суддя звертає увагу, що бездіяльність дізнавача може бути зумовлена не лише невчиненням процесуальної дії в межах встановлених зазначеною нормою строків, а й неналежним розглядом клопотання, зокрема, залишенням його без процесуального реагування або неналежним на нього процесуальним реагуванням.
За приписами ч. 1 ст. 40-1 КПК України, дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого. Дізнавач є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
В свою чергу, стаття 220 КПК України наділяє дізнавача повноваженнями як задовольнити клопотання сторони захисту, так і відмовити (повністю або частково) з винесенням постанови, в якій мають бути викладені мотиви такої відмови. Отже, з урахуванням нормативних приписів належними формами реагування на клопотання в порядку ст. 220 КПК України є або його задоволення або винесення мотивованої постанови про відмову у задоволенні клопотання. При чому як при задоволенні клопотання так і при відмові в задоволенні має бути дотримана процесуальна форма (повідомлення або постанова). Дізнавач, при здійсненні дізнання має відповідний спектр повноважень, а ст. 220 КПК України визначає його окремим суб'єктом розгляду клопотання про вчинення процесуальних дій.
Як вбачається з листа дізнавача від 26.03.2026 за вих. № 71796-2026, останній зазначив, що « клопотання в рамках кримінального провадження № 12017020360000201 від 14.07.2017 року розглянуто та винесено відповідну постанову». Однак, з вказаного листа не вбачається можливим встановити чи було розглянуто клопотання потерпілої саме від 13.03.2026 та, якщо так, то який результат такого розгляду.
Крім цього слідчий суддя не погоджується з твердженням дізнавача про те, що клопотання ОСОБА_9 від 13.03.2026 року яке ідентичне клопотанню від 27.01.2026 року є розглянуте та по ньому 4 лютого 2026 року прийнята постанова, оскільки вказана постанова прийнята з порушенням вимог ст.220 КПК України та містить розбіжності в даті клопотання щодо якого вона прийнята.
Враховуючи, що в установлений ст. 220 КПК України строк дізнавач не відреагував в належній процесуальній формі (повідомленням про задоволення клопотання або постановою про відмову у задоволенні) на заявлене потерпілою ОСОБА_5 клопотання, слідчий суддя доходить висновку, що має місце бездіяльність. Тому скарга підлягає задоволенню в частині зобов'язання дізнавача, уповноваженого на здійснення повноважень дізнавача у кримінальному провадженні № 12017020360000201 від 14.07.2017 року розглянути клопотання потерпілої ОСОБА_5 від 13.03.2026 в порядку, передбаченомуст.220 КПК України.
Щодо скарги про визнання бездіяльності дізнавача протиправною, слідчий суддя зазначає наступне. Стаття 303 КПК України, не передбачає визнання слідчим суддею бездіяльності дізнавача протиправною. Частина 2 ст.307 КПК України визначає які рішення за результатами розгляду скарги може постановити слідчий суддя, а саме:1) скасувати рішення слідчого, дізнавача, прокурора; 1-1) скасувати повідомлення про підозру); 2) зобов'язати припинити дію; 3) зобов'язати вчинити певну дію; 4) відмовити у задоволені скарги. Перелік рішень, які уповноважений постановити слідчий суддя, не містить рішення про визнання бездіяльності протиправною.
Отже, скарга в частині визнання бездіяльності дізнавача протиправною не підлягає до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 40-1, 110, 220, 303-307, 309 КПК України, слідчий суддя
Скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність дізнавача - задоволити частково.
Зобов'язати дізнавача СД ВП №2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області, який здійснює проведення досудового розслідування та в провадженні якого перебуває кримінальне провадження № 12017020360000201 внесене до ЄРДР 14 липня 2017 року розглянути клопотання ОСОБА_5 від 13.03.2026, з прийняттям законного та обґрунтованого процесуального рішення.
В іншій частині скарги відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошено 1 квітня 2026 року о 15 годині 00 хвилин.
Слідчий суддя: ОСОБА_1