Провадження № 11-кп/803/1132/26 Справа № 185/11101/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 березня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 та прокурора Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2025 року у кримінальному провадженні №12025041370001303 від 01 серпня 2025 року стосовно
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Добропілля Донецької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_9
обвинуваченого ОСОБА_8
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6
потерпілої ОСОБА_10
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції та короткий зміст оскарженого рішення.
Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2025 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК та призначено йому покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі.
Цим вироком ОСОБА_11 визнаний винуватим у умисному вбивстві, тобто, умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині за наступних обставин, детально викладених у вироку.
01 серпня 2025 року, в період часу приблизно з 01 год. 00 хв по 02 год. 18 хв ОСОБА_8 перебував за місцем тимчасового мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своїм батьком ОСОБА_12 , де розпивав з ним спиртні напої та внаслідок чого вчинив сварку з останнім на побутовому ґрунті. В ході виниклого, словесного конфлікту у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння смерті ОСОБА_12 .
Далі, у вказаний час, перебуваючи у коридорі вищезазначеної квартири, діючи умисно, з метою протиправного заподіяння смерті ОСОБА_12 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, наніс не менше трьох ударів в голову ОСОБА_12 та не менше десяти хаотичних ударів кулаками обох рук в область його грудної клітини, в результаті чого останній впав на підлогу.
Внаслідок злочинних дій ОСОБА_8 потерпілий ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми грудної клітини; забійних ран, синців у загальній кількості близько 90-то, садна у загальній кількості 38-ми. Всі виявленні тілесні ушкодження на голові, тулубі, верхніх та нижніх кінцівок окрім синців у кількості 5-ти на шкіряних покривах передньої поверхні грудної клітини ліворуч в проекції 2,3-го міжребер?я по середньо-ключичній лінії, на передній поверхні правого плеча у проекції верхньої третини, на передньо-зовнішній поверхні правого стегна у середній третині, на передньо-внутрішній поверхні правого колінного суглобу та ділянки загоєння садна в лобній ділянці праворуч утворились прижиттєво за короткий проміжок часу до настання смерті останнього, по ударному механізму, від дії тупого твердого предмету (предметів) чи при ударі об такий (такі), з місцем припадання діючої сили у вище зазначеній ділянки.
Всі виявленні тілесні ушкодження на передній та задній поверхнях грудної клітини ліворуч та праворуч у вигляді синців та саден, численні переломи ребер грудної клітини ліворуч та праворуч по різним анатомічним лініям з повною руйнацією грудного каркасу місцями з пошкодженням пристінкової плеври, скупчення темно-червоної рідкої крові в лівій плевральній порожнині близько 30-40 мл, в правій 15-20 мл, та за своїм характером в момент їх спричинення відноситься до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень та стоять у прямому причинно-наслідковому зв?язку з настанням смерті останнього. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_12 помер на місці.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить змінити вирок суду з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок суворості і просить перекваліфікувати дії ОСОБА_8 з ч. 1 ст. 115 КК на ч. 1 ст. 119 КК та призначити йому покарання у виді позбавлення волі, строком на 3 роки, звільнивши його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК.
Мотивуючи вимоги апеляційної скарги захисник звертає увагу на пояснення обвинуваченого під час судового розгляду, а саме те, що загиблий ОСОБА_12 , є його батьком, перебував з ним у нормальних відносинах, разом з ним переїхав з міста Добропілля Донецької області в місто Павлоград. Батько зловживав алкогольними напоями. Тілесні ушкодження у ОСОБА_12 могли утворитися від неодноразових падінь на предмети вжитку у стані алкогольного сп'яніння та від проведення ОСОБА_8 непрямого масажу серця потерпілому з порушенням правил його проведення в частині застосування надмірних зусиль на тіло, що призвело до переломів ребер та грудини, розриву плеври. Не маючи умислу на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень та не бажаючи його смерті, ОСОБА_8 діяв необережно по відношенню до наслідків у вигляді смерті.
Як вказує захисник, з показів ОСОБА_8 механізм отримання тілесних ушкоджень виглядає так, що спочатку була зламана грудина, яка ослабила каркас скелету, від чого в подальшому, при натисканні на ребра вони почали ламатись спереду та ззаду. Про це вказує і зафіксована у протоколі огляду місця події обстановка в квартирі, у якій знаходились предмети побуту (ліжко, стільці, відро і т.ін.) на які міг падати потерпілий, під головою трупу ОСОБА_13 виявлено згорнутий килим. Висновком судово-медичної експертизи не встановлено пошкоджень внутрішніх органів, які б могли утворитися в результаті їх пошкодження зламаними кістками ребер та грудиною. Допитаний в судовому засіданні експерт підтвердив висновки та зазначив, що в його практиці відсутні випадки настання смерті в результаті неправильного проведення непрямого масажу серця. Повідомив, що наслідком неправильного проведення непрямого масажу серця є переломи ребер.
Захисник стверджує, що з огляду на відсутність конфліктів між обвинуваченим та потерпілим, відсутність пошкоджень внутрішніх органів потерпілого, бажанням врятувати життя потерпілого, вважає, що смерть ОСОБА_12 настала в результаті неправильного проведення останньому непрямого масажу серця ОСОБА_8 , а тому, дії останнього повинні бути кваліфіковані за ч.1 ст.119 КК.
Позиції учасників судового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 403 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду.
До апеляційного суду надійшла відмова від апеляційної скарги прокурора Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_7 на підставі ч. 1 ст. 403 КПК.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_9 просила прийняти відмову від апеляційної скарги прокурора, про що сторони не заперечували та продовжено розгляд апеляційної скарги захисника.
В судовому засіданні захисник в режимі відеоконференції підтримав апеляційну скаргу та з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити.
Обвинувачений в залі суду підтримав апеляційну скаргу свого захисника, просив її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника, посилаючись на її безпідставність, вирок суду першої інстанції вважала законним та обґрунтованим, тому просила залишити його без змін.
Потерпіла не висловила заперечень щодо апеляційної скарги захисника.
Мотиви апеляційного суду.
За змістом ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У відповідності до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
За змістом ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: (1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); (2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; (3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; (4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.
Стаття 94 КПК передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК у мотивувальній частині обвинувального вироку в разі визнання особи винуватою, крім іншого, зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням елементів складу кримінального правопорушення, зокрема місця, часу, способу вчинення та наслідків, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення.
У мотивувальній частині суд повинен описати результати оцінки доказів навести докази для підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів. Викладаючи підстави для прийняття рішення, суд повинен дати відповідь на аргументи сторін.
Вищезазначені вимоги кримінального процесуального закону суд першої інстанції виконав в повній мірі.
Суд апеляційної інстанції зважає на усталену практику суду касаційної інстанції, викладену, зокрема у постанові ККС ВС від 05 жовтня 2021 року у справі №589/5015/19, відповідно до якої суд апеляційної інстанції покликаний не стільки самостійно встановити обставини кримінального провадження, скільки перевірити та оцінити правильність їх встановлення судом першої інстанції, точність та відповідність застосування ним норм матеріального і процесуального закону, справедливість призначеного заходу кримінально-правового впливу, а також безпомилковість вирішення інших питань, що підлягають з'ясуванню при ухваленні судового рішення.
Сам апелянт визначає те коло питань, які є предметом перевірки апеляційного суду.
Таким чином, процесуальні вимоги сторін відіграють роль орієнтиру, показуючи, з якими частинами судового рішення учасник судового провадження не погоджується, та зобов'язують апеляційну інстанцію надати мотивовані відповіді на доводи апеляційної скарги.
Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника, які за своїм змістом зводяться до того, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, суд не взяв до уваги докази, які свідчать, що умислу на вбивство в обвинуваченого не було, тому його дії підлягають перекваліфікації з ч. 1 ст. 115 КК на ч. 1 ст. 119 КК як вбивство з необережності, апеляційний суд вважає їх неспроможними з огляду на таке.
За змістом ст. 411 КПК судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо: (1) висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; (2) суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; (3) за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; (4) висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.
Вирок підлягає скасуванню із зазначених підстав лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого.
За результатами апеляційного розгляду вказаних підстав для скасування або зміни вироку суду не встановлено.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_12 у його вчиненні та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 115 КК, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та ретельно дослідженими судом доказами, вказаними у вироку, а показання останнього, які він надавав на свій захист, перевірені та спростовані в ході судового розгляду в суді першої інстанції.
Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу показань, зміст яких детально викладено у вироку, безпосередньо допитаних під час судового розгляду свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , судово-медичного експерта ОСОБА_18 , а також досліджених в ході судового розгляду письмовими та речовими доказами.
Відповідно до показів обвинуваченого ОСОБА_8 , наданих ним під час розгляду справи в суді першої інстанції та під час апеляційного розгляду справи, 30 липня 2025 року він разом із батьком прибув до м. Павлоград у денний час, приблизно о 10-11 годині. Мати прибула пізніше - близько 02:00 години ночі, після чого вони спільно заносили речі до квартири. Приблизно о 04:15-04:30 занесли всі речі. Під час цього батько кілька разів падав, у зв'язку з чим у нього з'явилися синці в ділянці грудної клітки та тулуба, після чого його посадили відпочити. З ранку 31.07.2025 обвинувачений разом із матір'ю вийшли за продуктами та приєднали інтернет. Близько 13:00-13:30 мати поїхала, обвинувачений разом з батьком, ОСОБА_12 її провили. Після цього обвинувачений протягом приблизно 3-3,5 години займався розставленням меблів у квартирі. У цей час батько просив придбати горілку. Вони разом пішли до магазину та купили пляшку горілки, після чого повернулися до квартири. Вони поїли та лягли спати. Згодом обвинувачений прокинувся від гучного звуку телевізора та шумів. Він виявив безлад у кімнатах та порожню пляшку з-під горілки. На лоджії обвинувачений побачив батька, який лежав та скаржився на утруднене дихання, біль у грудях. Він запропонував викликати швидку медичну допомогу, на що батько бурхливо відреагував. ОСОБА_8 допоміг йому підвестися, після чого той знову ліг, але перед цим знову просив випити горілки. Згодом ОСОБА_8 вийшов до магазину ще раз та був відсутній близько 40 хвилин. Повернувшись, він виявив значну кількість води та кров на стіні у коридорі, зламані стільці, а також батька зі скривавленим обличчям на підлозі біля ліжка з видимими тілесними ушкодженнями. Обвинувачений намагався надати йому допомогу, протер обличчя та тіло вологим рушником, оскільки той скаржився на сильний біль і не міг самостійно рухатися. Після чого почав витирати підлогу, виражав своє незадоволення словами «вставай помоги». Коли воду всю прибрав поставив відро біля входу та пішов на кухню готувати їжу. Через 20-30 хвилин він почув звук, схожий на храп, коли вийшов з кухні побачив батька на підлозі в коридорі, у якого почалися судоми. Обвинувачений підклав під голову ОСОБА_12 килим та кросівок та намагався зробити непрямий масаж серця, водночас телефонував у швидку медичну допомогу. Зробив 15-20 жимів непрямого масажу серця. Під час розмови зі диспетчером служби «103», він помітив припинення дихальних рухів та судом, після чого повідомив диспетчеру, що ймовірно, настала смерть, та зателефонував до поліції за номером «102». Поліція прибула приблизно через дві години. До їх приїзду обвинувачений перебував у квартирі, випив горілку. Наголосив, що ніколи не мав умислу заподіяти шкоду батькові чи позбавити його життя, розуміє що можливо міг йому зашкодити коли робив непрямий масаж серця. Мотивував, серед іншого, свою позицію тим, що переїхав з Донецької області до м. Павлограда разом з батьком з метою вберегти його від бойових дій на території їх проживання, тому заперечує наявність в його діях умислу на заподіяння смерті батька.
Зазначив, що ніколи з батьком не сварився, хоча ОСОБА_12 у минулому знущався як над матір'ю, прив'язував її до батареї, різав вени, так і над ОСОБА_8 і його сестрою, ОСОБА_14 , у дитинстві.
Потерпіла ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_12 був її чоловіком, а ОСОБА_8 - є її сином. 31 липня 2025 року приїхала до м. Павлоград. Уночі переносили речі, а зранку разом із сином вони поповнили інтернет, зробили покупки, після чого вона поїхала о 14 - 15 годині до м. Добропілля для оформлення ваучера на зруйноване житло, яке належало їй та чоловікові ОСОБА_12 на праві спільної часткової власності.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснила, що обвинувачений є її рідним братом, а померлий - їхнім батьком. 30 липня 2025 року вона разом із батьком їздила для оформлення довіреності на ім'я матері з метою отримання ваучера на зруйноване житло. Пізно ввечері того ж дня до них приїхали речі з м. Добропілля. Батько - ОСОБА_12 - допомагав переносити коробки з речами, під час чого кілька разів падав на сходах. За її словами, у батька боліли ребра, і він скаржився на сильний біль. 31 липня 2025 року свідок двічі розмовляла з батьком та братом - зранку і ввечері. Близько 23:00 години їй зателефонував брат і повідомив, що батько впав, а вранці стало відомо, що він помер.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснила, що близько першої години ночі чула з квартири зверху чоловічий голос, фрази «допоможи, допоможи», «вставай, вставай», «получай, получай», а також нецензурну лайку. Звуки супроводжувалися характерними хлопками, грохотом та тривали приблизно 10 хвилин. Після другої години ночі, за її словами, у квартирі над ними вже було тихо. Вранці, близько 09:55 години, вона дізналася від поліції, що у квартирі зверху було вбито чоловіка.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснила, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Близько 3-ї години ночі вона прокинулася від голосів під вікном. Вийшла та зробила зауваження невідомим, оскільки ті заважали спати. Почула фразу: «хтось спить, а хтось помирає». Після цього до неї підійшов чоловік у поліцейській формі та запросив бути понятою. На другому поверсі у квартирі вона побачила труп чоловіка з численними синцями на тілі, на стінах була кров.
Разом з цим, допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_18 , пояснив, що 01.08.2025 приблизно о 2-00 годині ночі прибув на огляд місця події. Обвинувачений перебував в сильному алкогольному сп'янінні, кидався з кулаками. Під час огляду тіла ОСОБА_12 виявлено численні тілесні ушкодження, а саме: множинні синці та садна передньої і задньої поверхні грудної клітини, розташовані по різних анатомічних лініях; забійна рана правої скроневої ділянки; обширні гематоми лівого та правого ока; забійна рана слизової оболонки верхньої губи; численні синці та садна на верхніх і нижніх кінцівках. Експерт зазначив, що безпосередньою причиною смерті стали тяжкі тілесні ушкодження грудної клітини, а саме: множинні переломи ребер з обох боків грудної клітини - по передній, бічній та задній поверхнях, а також перелом грудини, що призвело до порушення цілісності грудного каркасу, ушкодження плеври та скупчення крові у плевральних порожнинах. Сукупність зазначених ушкоджень віднесена до тяжких тілесних ушкоджень, які перебувають у прямому причинному зв'язку зі смертю потерпілого.
На запитання щодо можливості виживання після отримання таких ушкоджень експерт пояснив, що життя потерпілого після їх утворення могло тривати лише дуже короткий проміжок часу, який вимірюється декількома хвилинами. При цьому потерпілий міг певний час перебувати у свідомості або напівсвідомому стані, однак повноцінна активна життєдіяльність була неможливою, з огляду на критичне порушення дихальної функції.
Щодо давності тілесних ушкоджень експерт зазначив, що на тілі були також виявлені окремі легкі тілесні ушкодження у вигляді синців, які могли утворитися за 5-7 діб до смерті. Водночас усі тяжкі тілесні ушкодження грудної клітини були свіжими та утворилися незадовго до настання смерті.
На запитання, чи могли тяжкі тілесні ушкодження утворитися внаслідок проведення непрямого масажу серця, експерт відповів негативно, пояснивши, що характер, локалізація та поширеність переломів ребер і грудини є нехарактерними для реанімаційних заходів. За його словами, при непрямому масажі серця зазвичай можливі переломи 2-3 ребер з одного боку грудної клітини, переважно зліва, тоді як у даному випадку зафіксовано множинні переломи ребер по всьому периметру грудної клітини, включно із задніми поверхнями.
Експерт також зазначив, що задні переломи ребер могли утворитися лише від дії тупих твердих предметів із прикладанням значної сили, зокрема внаслідок ударів руками або ногами, але не в результаті реанімаційних заходів.
На запитання, чи могли такі тілесні ушкодження утворитися внаслідок падіння з висоти власного зросту або багаторазових падінь на сторонні предмети, експерт пояснив, що, враховуючи характер, кількість та анатомічне розташування ушкоджень, вони є нехарактерними для утворення при однократному або навіть багаторазовому падінні з висоти власного зросту. Навіть за умови неодноразових падінь, переломи ребер не мали б такого рівномірного та симетричного розташування по різних анатомічних лініях грудної клітини. Експерт зазначив, що встановити послідовність нанесення окремих тілесних ушкоджень не видається можливим, з огляду на їх велику кількість та короткий проміжок часу, упродовж якого вони утворилися.
Також експерт пояснив, що своєчасне надання медичної допомоги не могло вплинути на результат, оскільки кількість та характер переломів призвели до повного порушення каркаса грудної клітини, внаслідок чого потерпілий фізично не міг дихати, що й зумовило швидке настання смерті.
Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть від 01.08.2025 № 679 безпосередня причина смерті ОСОБА_12 є плевропульмований шок (множинні переломи ребер, закрита тупа травма грудної клітини, напад з використанням тупого предмета з метою вбивства чи нанесення ушкодження), дата травми 31.07.2025.
Відповідно до висновку експерта №20250804060000679 від 22.08.2025; експерта №20250804060000679 - Додаткова - 1 від 25.08.2025; смерть ОСОБА_19 настала від закритої тупої травми грудної клітини котра супроводжувалася численними переломами ребер грудної клітини праворуч 3,4,5,6-го по середньо-ключичній лінії місцями з ушкодженням пристінкової плеври, 2,3,4,5,6,7,8,9-го по передньо-пахвовій лінії без пошкодження пристінкової плеври, косо-вертикальними переломами ребер грудної клітини ліворуч 3,4,5,6,7,8-го біля-грудинній лінії, 5,6-го по середньо-ключичній лінії, 7,8,9,10-го по передньо-пахвовій лінії, косо-вертикальними переломами ребер грудної клітини праворуч 4,5,6,7,8,9-го по лопатковій лінії без ушкодження пристінкової плеври, 7,8,9-го ребер по біля-хребетній лінії без ушкодження пристінкової плеври, косо-вертикальними переломами ребер грудної клітини ліворуч 7,8-го по лопатковій лінії, 9,10,11-го ребер по біля-хребетній лінії без ушкодження пристінкової плеври, косо-горизонтальним переломом тіла грудини в проекції 4 і 5 зчленуванням з ребрами, численними інфільтруючими крововиливами в товщі переломів ребер грудної клітини, скупченням темно-червоної рідкої крові в лівій плевральній порожнині близько 30-40 мл, в правій 15-20 мл, забійними ранами лобної ділянки праворуч, лівої вушної раковини, слизової оболонки верхньої губи по центру, численними синцями та садна голови, передньої та задньої поверхонь грудної клітини та живота, верхніх та нижніх кінцівок, що ускладнилось розвитком плевропульмонального шоку, та й зумовило безпосередню причину смерті.
При експертизі трупу ОСОБА_19 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: внутрішні: закрита тупа травма грудної клітини: численні переломи ребер грудної клітини по різним анатомічним лініям; зовнішні: забійні рани у кількості 3-х на шкіряних покривах лобної ділянки праворуч, лівої вушної раковини, слизової оболонки верхньої губи по центру. Синці у загальній кількості близько 90-то.
Встановлено, що всі виявленні тілесні ушкодження на голові, тулубі, верхніх та нижніх кінцівок окрім синців у кількості 5-ти на шкіряних покривах передньої поверхні грудної клітини ліворуч в проекції 2,3-го міжребер?я по середньо-ключичній лінії, на передній поверхні правого плеча у проекції верхньої третини, на передньо-зовнішній поверхні правого стегна у середній третині, на передньо-внутрішній поверхні правого колінного суглобу та ділянки загоєння садна в лобній ділянці праворуч утворились прижиттєво за короткий проміжок часу до настання смерті останнього, по ударному механізму, від дії тупого твердого предмету (предметів) чи при ударі об такий (такі), з місцем припадання діючої сили у вище зазначеній ділянки.
Всі виявленні тілесні ушкодження на передній та задній поверхнях грудної клітини ліворуч та праворуч у вигляді синців та саден, численні переломи ребер грудної клітини ліворуч та праворуч по різним анатомічним лініям з повною руйнацією грудного каркасу місцями з пошкодженням пристінкової плеври, скупчення темно-червоної рідкої крові в лівій плевральній порожнині близько 30-40мл, в правій 15-20мл, та за своїм характером в момент їх спричинення відноситься до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень та стоять у прямому причинно-наслідковому зв?язку з настанням смерті останнього.
Крім того, встановлено, що тілесні ушкодження у вигляді забійних ран голови, численних синців та саден голови, обличчя, верхніх та нижніх кінцівок за своїм характером як у сукупності так і окремо відноситься до легких тілесних ушкоджень. Дані тілесні ушкодження у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті не перебувають. Тілесні ушкодження у вигляді синців у кількості 5-ти на шкіряних покривах передньої поверхні грудної клітини ліворуч в проекції 2,3-го міжребер?я по середньо-ключичній ліні, на передній поверхні правого плеча у проекції верхньої третини, на передньо-зовнішній поверхні правого стегна у середній третині, на передньо-внутрішній поверхні правого колінного суглобу та ділянки загоєння садна в лобній ділянці праворуч утворились прижиттєво, за довгий час до настання смерті в термін близько 5-7 діб до настання смерті останнього по ударному механізму, від ді тупого твердого предмету (предметів) чи при ударі об такий (такі), та за своїм характером відноситься до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень. Дані тілесні ушкодження у прямому причинно-наслідковому зв?язку з настанням смерті не перебувають.
Доводи сторони захисту про те, що тілесні ушкодження потерпілого могли виникнути внаслідок його неодноразових падінь на предмети побуту колегія суддів визнає безпідставними, оскільки вони спростовуються наведеними у справі висновками судово-медичної експертизи №20250804060000679 - додаткова - 1 від 25.08.2025, відповідно до якої враховуючи характер та анатомічне розташування тілесних ушкоджень є нехарактерними для утворення при однократному падінні з висоти власного зросту; всі виявлені тілесні ушкодження утворилися при ударному механізмі від дії тупого предмету (предметів), чи при ударі об такий (такі), з місцем прикладання діючої сили у вище зазначеній області; тілесні ушкодження не відображають на собі характерологічні особливості травмуючого предмета.
Разом з цим, висновком судово-медичної експертизи №20250804060000679 - додаткова - 1 від 25.08.2025, встановлено, що смерть потерпілого настала внаслідок саме тілесних ушкоджень на передній та задній поверхнях грудної клітини ліворуч та праворуч у вигляді синців та саден, численні переломи ребер грудної клітини ліворуч та праворуч по різним анатомічним лініям з повною руйнацією грудного каркасу місцями з пошкодженням пристінкової плеври, скупчення темно-червоної рідкої крові в лівій плевральній порожнині близько 30-40 мл, в правій 15-20 мл, та за своїм характером в момент їх спричинення відноситься до тяжких тілесних ушкоджень та стоять у прямому причинно-наслідковому зв?язку з настанням смерті останнього.
Твердження сторони захисту про те, що тілесні ушкодження у виді зламаних ребер грудної клітини могли виникнути внаслідок неправильного проведення непрямого масажу серця, оскільки на це вказав експерт ОСОБА_18 під час судового засідання, колегія суддів вважає необґрунтованими виходячи з такого.
Так, дійсно, експерт у судовому засіданні зазначив, що наслідком неправильного проведення непрямого масажу серця можуть бути переломи ребер. Водночас, такі пояснення не можуть тлумачитись ізольовано від інших висновків, викладених ОСОБА_18 як у судовому засіданні, так і у письмових висновках експертиз.
Експерт чітко виключив можливість утворення наявних у ОСОБА_12 ушкоджень внаслідок реанімаційних заходів, у тому числі й за умов їх неправильного проведення, оскільки для непрямого масажу серця характерні переломи 2-3 ребер, проте в даному випадку характер, локалізація та поширеність переломів ребер і грудини є нехарактерними для непрямого масажу серця. Крім того, експерт чітко зазначив, що задні переломи ребер могли утворитися лише від дії тупих твердих предметів із прикладанням значної сили, зокрема, внаслідок ударів руками або ногами, але не в результаті реанімаційних заходів.
Таким чином, посилання захисника на окремий вираз експерта про можливість переломів ребер при непрямому масажі серця є вибірковим та спотворює зміст його показань, оскільки ігнорує його однозначні висновки щодо механізму утворення саме тих тілесних ушкоджень, які встановлені у потерпілого.
За таких обставин, зазначені доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та відхиляються колегією суддів.
Разом з тим, суд першої інстанції ретельно перевірив версію сторони захисту щодо відсутності в обвинуваченого умислу на вбивство та перекваліфікації його дій з ч. 1 ст. 115 КК на ст. 119 КК як вбивство через необережність, обґрунтовано спростувавши її та належним чином виклавши мотиви у вироку, з чим погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.
Стаття 115 КК передбачає відповідальність за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. З суб'єктивної сторони даний злочин характеризується умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини й бажає або свідомо припускає її настання.
Питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їхні стосунки.
Спосіб відображає насамперед причинний зв'язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинених діянь.
На відміну від умисного вбивства, вбивство з необережності має місце лише при необережній формі вини, для якої характерне поєднання усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії чи бездіяльності) та недбалого або самовпевненого ставлення до настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння.
Спростовуючи версію сторони захисту про відсутність умислу на вбивство, суд першої інстанції, проаналізувавши покази обвинуваченого у сукупності з дослідженими ним доказами, дійшов обґрунтованого висновку про неправдивість показів останнього щодо механізму спричинення потерпілому тілесних ушкоджень у виді перелому ребер шляхом проведення непрямого масажу серця та щодо утворення інших тілесних ушкодження внаслідок падіння потерпілого, та вірно визнав їх неправдивими та такими, що не узгоджуються з характером, кількістю, локалізацією та механізмом утворення виявлених тілесних ушкоджень та такими, що спростовуються сукупністю досліджених доказів.
Твердження захисту про необережну форму вини спростовуються висновками експертів та показаннями допитаного експерта ОСОБА_18 , який підтвердив, що смерть ОСОБА_12 настала внаслідок тяжких тілесних ушкодження грудної клітини, а саме: множинні переломи ребер з обох боків грудної клітини - по передній, бічній та задній поверхнях, а також перелом грудини, що призвело до порушення цілісності грудного каркасу, ушкодження плеври та скупчення крові у плевральних порожнинах.
Враховуючи висновки експертів, вказане свідчить про неправдивість пояснень обвинуваченого в частині механізму спричинення потерпілому тілесних ушкоджень шляхом проведення непрямого масажу серця, адже задні переломи ребер могли утворитися лише від дії тупих твердих предметів із прикладанням значної сили, зокрема внаслідок ударів руками або ногами.
Щодо доводів сторони захисту про отримання тілесних ушкоджень потерпілого внаслідок його самостійних падінь, експертом визначено, що падіння потерпілого з висоти власного зросту або багаторазових падінь на сторонні предмети, враховуючи характер, кількість та анатомічне розташування ушкоджень є нехарактерними для утворення при однократному або навіть багаторазовому падінні з висоти власного зросту. Навіть за умови неодноразових падінь, переломи ребер не мали б такого рівномірного та симетричного розташування по різних анатомічних лініях грудної клітини.
Аналізуючи викладене у сукупності з дослідженими місцевим судом доказами, цілеспрямований характер дій обвинуваченого вказує на наявність умислу на вбивство та виключає можливість характеризувати дії ОСОБА_8 як необережні. Обвинувачений не міг не розуміти, що при здійсненні ним неодноразових дій потерпілому, призведе до настання його смерті.
Таким чином, твердження захисту про відсутність в обвинуваченого умислу на вбивство є неспроможними та спростовуються повністю дослідженими доказами, зокрема, вищевказаними висновками експертиз та показаннями експерта ОСОБА_18 . Підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого на ст. 119 КК як судом першої інстанції, так і апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок без змін.
За результатами апеляційного перегляду оскарженого вироку апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції належним чином виконав вимоги статей 22, 94, 370, 373 КПК забезпечив повне та всебічне дослідження всіх обставин кримінального провадження, належним чином дослідив та оцінив всі докази і виклав переконливі мотиви чому він приймає їх до уваги. Судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження правильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність і не допущено таких порушень кримінального процесуального закону, які б могли бути визнані істотним в розумінні ч. 1 ст. 412 КПК або потягнути несправедливість судового розгляду в даному кримінальному провадженні, у зв'язку з чим апеляційні скарги захисника, обвинуваченого та прокурора задоволенню не підлягають, а вирок суду має бути залишений без змін.
Керуючись статтями 404, 405, 407 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_8 за частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, а обвинуваченим, який утримується під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4