Провадження № 22-ц/803/3725/26 Справа № 199/12036/25 Суддя у 1-й інстанції - Кошля А. О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
01 квітня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача: Никифоряка Л.П.,
суддів: Гапонова А.В., Халаджи О.В.,
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Дніпро справу, що виникла з сімейних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 10 грудня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Кошля А.О., -
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У вересні 2025року ОСОБА_1 подала в суд позов проти ОСОБА_2 з вимогою про стягнення додаткових витрат на утримання дитини в розмірі 8 000,00грн.
Існування таких вимог позивачка пов'язувала із тим, що разом із відповідачем вони мають спільну дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З дитинства син страждає на серйозні захворювання з тяжкими наслідками, потребує постійного лікування, придбання ліків та відвідування реабілітаційних центрів. Тільки за відвідування центру «Планета дитинства» вона сплачує 8 000,00грн щомісячно, несе витрати на лікування. Вказує, що відповідач не бере участі у вихованні та утриманні дитини, що на думку позивачки є підставою для стягнення з нього додаткових витрат на утримання та лікування сина.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 10 грудня 2025року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання та лікування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 4 000,00грн щомісячно, починаючи стягнення з 02 вересня 2025року і до досягнення дитиною повноліття. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
10 січня 2026року ОСОБА_2 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи «Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 10 грудня 2025року.
В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду та висловив вимогу про скасування рішення та відмову у задоволенні позову повністю.
Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, не звернув увагу на те, що відповідач та його батьки беруть участь у житті дитини, мають спільні фото, здійснюють придбання ліків, що підтверджено чеками. Також надано відомості про те, що син навчається в 4Б класі в КЗО «Горлиця», навчання в якому є безкоштовним. Мати з дитиною в 2022-2024роках мешкали в Мюнхені, там дитина відвідувала реабілітаційний центр.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу, позивачка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила її залишити без задоволення, через те, що обставини якими апелянт обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
14 січня 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду витребувано з Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра цивільну справу; та 30 січня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2026року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 10 грудня 2025року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2026року справу призначено до судового розгляду без повідомлення учасників справи.
Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя (пункт 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
Позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 проживали однієї сім'єю без реєстрації шлюбу та вели спільне господарство з 2014року по 2016-2017роки.
Від даних відносин сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції /а.с.4/.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір'ю та є дитиною з інвалідністю, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 06 вересня 2024року, виданим Правобережним управлінням соціального захисту населення Дніпровської міської ради та медичним висновком № 55 від 16 квітня 2024року про дитину-інваліда віком до 18 років, виданим Комунальним некомерційним підприємством «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради /а.с.6, 7/.
З виписки з амбулаторної картки вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є маломобільним, хворіє з 2014року, потребує постійного нагляду лікаря психіатра, сімейного лікаря. За станом здоров'я рекомендується стаціонарне лікування два рази на рік, прийом коштовних медикаментів, потребує постійного стороннього нагляду /а.с.8/.
Згідно довідки дитячого центру «Планета дитинства» ОСОБА_3 з 01 липня 2024року відвідує дитячий центр, оплату здійснює мати в розмірі 8 000,00грн щомісячно /а.с.9/.
Згідно довідки № 912/2 від 26 червня 2025року про отримання (неотримання допомоги), виданої Лівобережним управлінням соціального захисту населення Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 з 19 жовтня 2020року по 04 липня 2032року отримує допомогу на дитину з інвалідністю в розмірі 8 044,70грн щомісячно. З 01 січня 2024року по 30 червня 2025року ОСОБА_1 отримувала допомогу як мало забезпечення сім'я в розмірі 5680,11грн щомісячно, що підтверджується довідкою № 912/3 від 26 червня 2025року про отримання (неотримання допомоги) /а.с.10/.
Позивачкою надано докази про придбання ліків, що підтверджується чеками на суму 1 060,00грн, 535,00грн, 691,00грн та 568,00грн /а.с.11/.
Також згідно витягу з наказу від 29 серпня 2024року № 36 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахований до Комунального закладу освіти «Навчально-реабілітаційний центр «Горлиця» Дніпропетровської обласної ради» до складу учнів 1 класу з 29 серпня 2024року за заявою матері ОСОБА_1 /а.с.40/.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що відвідування дитиною реабілітаційного центру «Планета дитинства»відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини.
Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Визначальним для правильного вирішення даної справи є з'ясування питання про те, чи є витрати на оплату навчання в дитячому центрі «Планета дитинства» додатковими витратами на утримання дитини, в розумінні статті 185 СК України.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частинами першою-третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними у кожному конкретному випадку.
Відповідно до частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Аналіз указаних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу, тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Звертаючись з позовом до суду ОСОБА_1 посилалася на те, що у зв'язку із виявленими захворюваннями нею сплачуються кошти за проходження курсу реабілітації в дитячому центрі «Планета дитинства» та лікування дитини.
З наданих позивачкою доказів на підтвердження своїх доводів щодо понесення додаткових витрат вбачається, що з раннього дитинства дитина сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає на дезінтергративний розлад дитячого віку (епілептична енцефалопатія розвитку), розлад аутистичного спектра з порушенням інтелектуального розвитку та відсутністю функціонального мовлення й має глибоку розумову відсталість, у зв'язку з чим є інвалідом 1 групи, підгрупи «А». ОСОБА_3 є маломобільним та потребує постійного стороннього нагляду (в тому числі спостереження лікаря-психіатра та сімейного лікаря) і постійного прийому дороговартісних медикаментів.
Зважаючи на викладене та враховуючи, що курси реабілітації в дитячому центрі «Планета дитинства» та лікування дитини були викликані особливими обставинами, оскільки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом 1 групи, підгрупи «А», суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення з відповідача на користь позивачки додаткових витрат на утримання та лікування дитини в розмірі 4 000,00грн щомісячно.
Відповідачем не надано доказів, що такі виплати на дитину будуть для нього становити надмірний тягар.
Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що апелянт не обмежується лише сплатою аліментів, а й здійснює додаткові витрати, оскільки здійснення додаткових витрат із власної ініціативи не вливають на стягнення додаткових витрат на дитину.
Доводи апеляційної скарги про те, що відвідування дитиною реабілітаційного центру «Планета дитинства» не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини, враховуючи, що дитина з 01 вересня 2024року безкоштовно навчається у Комунального закладу освіти «Навчально-реабілітаційний центр «Горлиця» Дніпропетровської обласної ради», - апеляційний суд відхиляє, оскільки згідно довідки від 03 жовтня 2025року № 95/02-20/25 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в КЗО «Навчально-реабілітаційний центр «Горлиця» Дніпропетровської обласної ради» у 4-Б класі, з вересня 2025року дитина отримує освітні послуги у змішаному форматі, відвідує заклад у понеділок, середу, п'ятницю (короткострокове перебування з 8:30 до 11:00 год.) /а.с.76/.
Закон не вимагає постійного перебування дитини у відповідному закладі для виникнення обов'язку батьків брати участь у таких витратах. Достатнім є доведення необхідності відповідних заходів та їх систематичності, а також наявності доказів оплати таких заходів.
Тож, враховуючи стан здоров'я дитини, відвідування нею реабілітаційного центру «Планета дитинства» поряд з КЗО «Навчально-реабілітаційний центр «Горлиця» Дніпропетровської обласної ради» відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини.
Твердження відповідача про можливість часткового забезпечення медикаментами за державними програмами не спростовує наявність додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, а саме хворобою та лікуванням дитини.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі про обмеження з боку позивачки спілкування з дитиною, не має правового значення для вирішення питання щодо стягнення додаткових витрат на дитину відповідно до статті 185 СК України.
Решта доводів, приведених в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції та вважає, що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», пункт 32).
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 .
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 10 грудня 2025року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01 квітня 2026року.
Судді: