01 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 532/311/24
провадження № 61-3785ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 напостанову Полтавського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області про визнання права на земельну частку (пай) та визнання права власності в порядку спадкування,
встановив:
13 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Кобеляцького районного суду Полтавської області з позовом про визнання права на земельну частку
(пай) за ОСОБА_2 та визнання права власності в порядку спадкування.
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18 липня
2024 року визнано за ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) розміром
3, 36 умовних кадастрових гектарів, без визначення меж в натурі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області (земельна ділянка під номером НОМЕР_1 у Викопіюванні з схеми поділу розпайованих земель реформованого КСП «Жовтнева Зоря») та визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , право власності на вказану земельну частку (пай).
Постановою Полтавського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року скасовано рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18 липня
2024 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Офіса Генерального прокурора судовий збір
в розмірі 1 816, 80 грн.
19 березня 2026 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Вовк М. В.
надіслав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу
на постанову Полтавського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року у вказаній справі.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята
статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 328, 00 грн.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року в справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) сформульовано правовий висновок про те, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
За змістом пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю такого майна.
Таким чином, позовна вимога у цій справі має майновий характер, оскільки підлягає грошовій оцінці.
Згідно тексту рішення суду першої інстанції та розпорядження голови Кобеляцької районної державної адміністрації № 390 від 13 червня 2001 року вартість земельної частки (паю), з урахуванням коефіцієнтів індексації станом
на 01січня 2024 року по бувшому КСП «Жовтнева Зоря» Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області становить 58 326, 00 грн.
Отже, ціна позову в цій справі становить 58 326, 00 грн, що станом на 01 січня 2026 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328, 00 грн * 250 = 832 000, 00 грн).
У касаційній скарзі заявник вказує, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також, що справа становить значний суспільний інтерес
та має виняткове значення для заявника (підпункти «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
На думку заявника вирішення вказаного питання в касаційному порядку становить значний суспільний інтерес, тобто серйозну, обґрунтовану зацікавленість не лише для заявника, а й для великої кількості людей, адже ухвалене в контексті цієї справи рішення може вплинути на їхні права, свободи
та інтереси. Також заявник вважає, що справа має фундаментальне значення
для формування єдиної правозастосовчої практики та виключне значення
для єдиного підходу формування однакової судової практики в певних категоріях справ, а також виняткове значення для самого заявника.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що наведені обставини, передбачені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Так, у касаційній скарзі не наведено переконливих доводів стосовно того, в чому полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Поряд з цим вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси широкого кола фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України, тощо.
Проте колегія суддів вважає, що касаційна скарга не містить належного обґрунтування, яке б свідчило про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи і вказувало б на те, що предмет спору у цій справі стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства.
Оцінка судом «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Аналіз наведених у скарзі доводів не дає підстав для висновку про те, що вказана справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки незгода з оскаржуваними судовими рішеннями не свідчить про винятковість справи для заявника, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для останнього внаслідок прийняття таких судових рішень.
Інших підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких суд міг би визнати оскаржувані судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню, у касаційній скарзі не зазначено та не обґрунтовано.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено в справі
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів
прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і вони не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі
не підлягають окремому розгляду клопотання заявника про зупинення
виконання рішення постанови Полтавського апеляційного суду від 18 березня 2026 року та заява про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої
статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний
Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ухвалив:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 03 лютого
2026 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Кобеляцької міської
ради Полтавського району Полтавської області про визнання права
на земельну частку (пай) та визнання права власності в порядку спадкування відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко