02 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 752/8908/24
провадження № 61-4274ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Забарної Юлії Миколаївни на рішення Голосіївського районного суду м. Києва
від 13 лютого 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року у справі за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесник Ольга Ігорівна, про усунення перешкод
у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного та водного фондів,
У квітні 2024 року заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесник О. І. (далі - приватний нотаріус Колесник О. І.),
в якому просив суд:
- скасувати рішення приватного нотаріуса Колесник О. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 63530910 від 17 лютого 2022 року та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта 2585092880000, номер запису про право власності 46768575), з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на неї;
- зобов'язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0,0929 га
з кадастровим номером 8000000000:90:402:0031, розташовану на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради;
- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:402:0031 площею 0,0929 га на
АДРЕСА_1 з одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 жовтня
2025 року, позовні вимоги заступника керівника Київської міської прокуратури
в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Колесник О. І., про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного та водного фондів, задоволено.
Усунуто перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:402:0031 шляхом:
- скасування рішення приватного нотаріуса Колесник О. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 63530910 від 17 лютого 2022 року та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:402:0031 (реєстраційний номер об'єкта 2585092880000), з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на неї;
- зобов'язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0,0929 га
з кадастровим номером 8000000000:90:402:0031, розташовану на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради;
- скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:402:0031 площею 0,0929 га на
АДРЕСА_1 з одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Київської міської ради судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 084,00 грн.
31 березня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Забарна Ю. М. через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 лютого 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року (надійшла до суду 31 березня 2026 року), в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
У касаційній скарзі представник заявника заявила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що повний текст постанови отримано через підсистему «Електронний суд» 04 березня 2026 року, що підтверджено доказами.
Дослідивши клопотання представника заявника, Верховний Суд вважає за можливе задовольнити клопотання про поновлення строку подачі касаційної скарги.
Однак, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження
з огляду на наступне.
У порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги доданий документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 18 168,00 грн, однак це не підтверджує сплату судового збору у повному розмірі.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, яка подана: юридичною особою 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви
і скарги від розміру оспорюваної суми; фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення
в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті,
в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Заявником оскаржується рішення суду першої та апеляційної інстанції у повному обсязі.
Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до суду з позовом
у 2024 році та заявляв 2 позовні вимоги немайнового характеру та 1 позовну вимогу майнового характеру (повернення земельної ділянки).
Станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 3 028,00 грн (350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1 059 800,00 грн).
У позовах про зобов'язання повернути нерухоме майно ціна позову визначається вартістю майна.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (провадження № 14-206цс21).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
При цьому суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги слід здійснювати, виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично була сплачена позивачем.
Оскільки із поданої касаційної скарги та копій судових рішень не вбачається ціни позову станом на 2024 рік (відсутнє визначення вартості спірної земельної ділянки), тому неможливо визначити розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви за вимоги майнового характеру, у зв'язку з чим заявник при сплаті судового збору має підтвердити відповідність такої сплати належними доказами (майнова оцінка спірної земельної ділянки або інші належні докази).
Отже, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подачу касаційної скарги за
2 позовні вимоги немайнового характеру у розмірі 9 689,60 грн ((3 028,00*2)*200%)*0,8=9 689,60) та за позовну вимогу майнового характеру
(у розмірі 1,5 % від вартості об'єкта нерухомого майна, помноженого на 200 %, помноженого на 0,8).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату в повному обсязі.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Забарної Юлії Миколаївни про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити. Поновити представнику ОСОБА_1 - адвокату Забарній Юлії Миколаївні процесуальний строк для подачі касаційної скарги.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Забарної Юлії Миколаївни на рішення Голосіївського районного суду м. Києва
від 13 лютого 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць