вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"01" квітня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/6/26
Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали позовної заяви Керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області
до відповідача Комунального підприємства "Міськводоканал" Дубровицької міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державна екологічна інспекція Поліського округу
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_1
про стягнення 369 601,98 грн. збитків
Секретар судового засідання Мамчур А.Ю.
Представники присутні під час розгляду справи 24.03.2026:
від прокуратури Ваколюк Ю.О.
від Державної екологічної інспекції Поліського округу Лисий В.І.
від Дубровицької міської ради Драган О.О.
Представник присутній під час проголошення скороченого рішення 01.04.2026: від прокуратури Ваколюк Ю.О. Інші учасники не прибули. Явка учасників на проголошення рішення не визнавалася обов'язковою.
Суть спору.
На розгляді Господарського суду Рівненської області перебуває позов керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державна екологічна інспекція Поліського округу, до КП "Міськводоканал" Дубровицької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , про стягнення 369 601,98 грн - збитків, заподіяних внаслідок самовільного використання підземних вод за відсутності дозволу на спеціальне водокористування.
Стислий виклад позиції прокуратури, позивача та заперечень відповідача.
Стислий виклад правової позиції прокуратури, викладеної у позовній заяві.
Даний позов прокуратура обґрунтовує тим, що протягом 2016-2018 років, КП "Міськводоканал", під керівництвом ОСОБА_1 , здійснювало видобуток корисних копалин загальнодержавного значення, а саме: підземних вод в об'ємах, які перевищували допустимі норми для їх видобутку, не маючи на це відповідного дозволу: протягом 2016 року - 282 700 м3, що перевищувало 300 м3 на добу.
Отже, протягом вказаного періоду, розмір збитків заподіяних державі КП "Міськводоканал" Дубровицької міської ради внаслідок забору підземних вод без спеціального дозволу на користування надрами становить 369 601,98 грн.
Розрахунок заподіяних державі КП "Міськводоканал" за період 2008-2021 років збитків, внаслідок забору підземних вод Дубровицького водозабору без спеціального дозволу на користування надрами проведено в ході досудового розслідування кримінального провадження №12024181110000353 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України.
Відповідно до висновку експерта №СУ-19/118-22/302-ЕК від 05.04.2022, Рівненським науково-дослідним експертно - криміналістичним центром МВС України проведено судову-економічну експертизу на підставі наданих Державною екологічною інспекцією Поліського округу матеріалів за фактом видобування підземної питної води (надр) Дубровицького водозабору без відповідного дозволу КП "Міськводоканал" Дубровицької міської ради. Вказаною експертизою підтверджено, що внаслідок забору підземних вод без спеціального дозволу на користування надрами за період 2016 заподіяно шкоду на суму 369 601 грн 98 коп.
Зокрема, згідно розрахунку розміру заподіяних державі шкоди внаслідок забору підземних вод без спеціального дозволу встановлено, що згідно форми №7-ГР (підземні води) (річна) Звітний баланс використання підземних вод (прісна-питна) за 2016 рік обсяг видобутку води становить 282700 м3 зокрема зі свердловини №1е обсяг видобутку води становить 141300 м3, зі свердловини №2е обсяг видобутку води становить 141400 м3. Обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів перевищує 300 кубічних метрів на добу.
Вищевказане також підтверджує висновком експертів за результатами проведення комісійної судової інженерно-екологічної експертизи від 20.05.2024 за №1546/22-25, яка проведена Житомирським відділенням КНДІСЕ, відповідно до якої у досліджуваному випадку було порушено вимоги законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, зокрема про охорону та раціональне використання вод, про використання та охорону надр, що є недотримання вимог та норм статей 16,19, 21,23, 56 Кодексу України про надра та статей 44, 49, 59 Водного кодексу України.
Чинним законодавством встановлений обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами надає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №910/8682/16, факт самовільного використання водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування за законом є самостійною підставою для відшкодування збитків, заподіяних державі 12 і 13 внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.
Ураховуючи вищевикладене, КП "Міськводоканал" Дубровицької міської ради як суб'єкт господарювання, що здійснює господарську діяльність у тому числі із водокористування, допустило самовільне водокористування/використання водних ресурсів у 2016 році при відсутності спеціального дозволу, чим заподіяно матеріальну шкоду державі. При цьому, на даний час, в добровільному порядку вищевказані збитки не відшкодовано, чим завдано шкоду державним інтересам.
Стислий виклад правової позиції Дубровицької міської ради, викладеної у поясненнях.
Дубровицька міська рада у повному обсязі не підтримує та заперечує позовні вимоги Сарненської окружної прокуратури, виходячи з того Дубровицька міська рада не є органом, уповноваженим на виконання функцій держави у спірних правовідносинах.
Водночас, державний контроль за використанням і охороною надр, так само як за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів у межах своєї компетенції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, яким являється Державна екологічна інспекція України та її територіальні органи (ст. 61 Кодексу України про надра та ч.3 ст. 19 Водного кодексу України відповідно).
Таким чином Сарненською окружною прокуратурою невірно визначено компетентний орган, який мав би можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором та подання відповідного позову.
Наступною обставиною, якою Дубровицька міська рада обґрунтовує тим, що протиправну поведінку відповідача прокуратура підтверджує виключно матеріалами кримінального провадження, яке було порушено відносно колишнього керівника ОСОБА_1 , якого в подальшому було звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
Вважає, що для встановлення факту правопорушення основним доказом є акт перевірки, в якому зафіксований факт правопорушення та який відповідно до ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду /контролю), у сфері господарської діяльності" є документом, що фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, зокрема у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Як стверджує позивач, такий акт перевірки наявний і датований він 01.08.2016. Контролюючим уповноваженим органом в акті від 01.08.2016 не виявлено такий факт порушення законодавства в сфері охорони навколишнього середовища як відсутність дозволу на використання надр, а лише встановлено порушення порядку ведення обліку забору води, а саме: неналежне ведення підсумкових витрат води за місяць та вцілому за рік.
Також, позивач заперечує розрахунок збитків, що є предметом даної справи, як такий, що здійснено в межах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021182220000021 від 18.05.2021, а не за результатами перевірки дотримання вимог природ охоронного законодавства.
Для визначення об'ємів забраної води використано дані звітного балансу використання підземних вод за 2016 рік (форма 7-ГР, зареєстрована в Міністерстві юстиції 30.05.2016 за №791/28921), який не долучений до матеріалів справи. Натомість взято до уваги висновок експерта Рівненського НДЕКЦ №СЕ-19/118-22+302-ЕК та висновок експертів за результатами проведення комісійної судової інженерноекологічної експертизи від 20.05.2024 №1546/22-25.
Аналогічна правова позиція викладена КП "Міськводоканал" у відзиві на позовну заяву.
Стислий виклад правової позиції Сарненської окружної прокуратури, викладеної у запереченнях щодо письмових пояснень Дубровицької міської ради і відзиву КП "Міськводоканал".
Щодо залучення Дубровицької міської ради у статусі позивача, прокуратура доводить, що збитки, завдані внаслідок самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, на території Дубровицької міської ради, відповідно до ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", п. 7 ч. 3 ст. 29 та п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища відповідної об'єднаної територіальної громади, на території якої вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів.
Таким чином, шкода, заподіяна порушенням природоохоронного законодавства, відшкодовується шляхом перерахування коштів на єдиний розподільчий казначейський рахунок відповідної місцевої ради, на адміністративній території якої скоєно правопорушення, на користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби України в подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вказаному вище співвідношенні.
Порушення виявлено на території Дубровицької міської ради.
За таких обставин, шкода, завдана порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища підлягає стягненню до спеціального фонду місцевого бюджету Дубровицької міської ради. Таким чином, Дубровицька міська рада Сарненського району є органом, уповноваженим на захист порушених інтересів держави у вказаних правовідносинах.
Стислий виклад правової позиції КП "Міськводоканал" , викладеної у додаткових поясненнях.
Змістом позовних вимог є стягнення з відповідача збитків за 2016 рік, заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозволу на спеціальне водокористування. Таке формулювання зазначено у позовних вимогах. Натомість дозвіл на спеціальне водокористування наявний у КП "Міськводоканал": серії УКР №272/РВН, виданий 07.08.2012 строком на три роки до 04.08.2018. Таким чином вважає, що відсутня підстава позову, оскільки 2016 рік охоплювався вказаним дозволом.
А дозвіл на користування надрами необхідно отримувати виключно в тому випадку, коли продуктивність водозаборів свердловин підземних вод перевищує 300 м3 на добу (ст. 23 Кодексу України про надра).
КП "Міськводоканал" не перевищувало протягом 2016 продуктивність водозаборів (свердловин) підземних вод вище 300 м3, а тому і не виникало зобов'язання отримувати дозвіл на користування надрами, який дає право на видобування підземних вод. А от дозвіл на спеціальне водокористування, який дає право на користування підземними водами у відповідача наявний (необхідність отримання передбачена п.9 ч.1 ст. 44, ст. 49 Водного кодексу України).
Позивачем не долучено до позовної заяви жодного доказу, який би підтверджував проведення перевірки Державною екологічною інспекцією Поліського округу на предмет дотримання відповідачем вимог законодавства України у сфері охорони навколишнього середовища протягом 2016, який би підтверджував факт наявності/відсутності факту відповідного порушення законодавства. За відсутності акту перевірки твердження про порушення законодавства є припущеннями, що суперечить вимогам ст. 73-77 ГПК України.
В самому тексті позовної заяви є посилання на "звіт за формою 7-р", походження, порядок подання та правовий статус якого не з'ясовано, та само як і сам звіт відсутній.
При цьому: -відсутній паспорт свердловин із визначеним дебітом; - відсутні акти дослідно-фільтраційних відкачок; - відсутній гідрогеолгічний звіт, затверджений встановленому порядку; - відсутня фіксація показників вузлів обліку в актах первірки, так само як і самі акти взагалі відсутні.
Розрахунок збитків є похідним від установленого факту порушення. А тому за відсутності відповідного акту перевірки, припису, підтвердженого факту перевищення встановлених обсягів, позовні вимоги про стягнення збитків є передчасними та безпідставними.
Стислий виклад правової позиції Сарненської окружної прокуратури, викладеної у запереченнях щодо додаткових пояснень КП "Міськводоканал".
Відповідачем долучено до додаткових письмових пояснень копію дозволу на спеціальне водокористування серії УКР №272/РВН, виданого 04.08.2015 Департаментом екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації на термін до 04.08.2018. Водночас, за результатами опрацювання вказаного спеціального дозволу з'ясовано, що КП «Міськводоканал» водокористування дозволяється при дотриманні наступних умов: забір свіжої води (куб.м/добу; тис.куб.м/рік): із підземних горизонтів не більше: 243 м.куб/добу; 88,7 тис.м.куб/рік).
З огляду на вказане, наданий відповідачем спеціальний дозвіл жодним чином не спростовує факту наявності порушення - самовільного використання підземних вод в об'ємах, які перевищували допустимі норми для їх видобутку (300 м3/добу).
Разом з тим, прокурор відмічає, що відсутність акту спеціально уповноваженого органу (неподання їх прокурором разом із позовом) сама по собі не спростовує факту вчинення порушень відповідачем, які підтверджені наданими доказами в своїй сукупності, а також правильність розрахунків визначення розміру збитків.
У додаткових поясненнях Державна екологічна інспекція повідомила, що відповідно до ст. 2089 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, із зазначенням строків їх зберігання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5, документи (постанови, акти, приписи, доповідні записки) щодо дотримання природоохоронного законодавства зберігаються протягом 5 років. У зв'язку із закінченням установленого строку зберігання в Державної екологічної інспекції Поліського округу відсутні акти перевірок Державної екологічної інспекції у Рівненській області, у тому числі й ті, які просить надати відповідач.
Стислий виклад пояснень КП "Міськводоканал", викладених у заяві про застосування наслідків спливу позовної давності.
Держекоінспекція є державним контролюючим органом, який наділений повноваженнями здійснювати перевірки дотримання водного законодавства. Відсутність дозволу на спеціальне водокористування є публічною інформацією, яку контролюючий орган мав змогу та обов'язок перевірити в межах своїх повноважень протягом 2016.
Наявність кримінального провадження, відкритого пізніше, не зупиняє і не перериває перебіг позовної давності для подання господарського позову про стягнення збитків. Судова експертиза у кримінальному провадженні лише підраховує ймовірні збитки, але не створює нових обставин, які б перешкоджали позивачу звернутися до суду раніше. З моменту завершення періоду, за який нараховано збитки (2016 рік), до моменту звернення з позовом 2026 рік минуло 10 років, що значно перевищує встановлений законом 3-річний строк.
Стислий виклад правової позиції Сарненської окружної прокуратури, викладеної у запереченнях на заяву КП "Міськводоканал" про застосування наслідків спливу позовної давності.
Вважає твердження, викладені відповідачем у вказаній заяві необґрунтованими з огляду на те, що відповідно до ч.ч.1,5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Передумовою звернення до суду є з'ясування усіх фактичних обставин, які призвели до порушення і зумовлюють подання позову, та зібрання відповідних доказів, які підтверджують ці обставини. Одне лише припущення про ймовірне порушення інтересів держави без перевірки цих обставин і отримання матеріалів, які підтверджують порушення, не надають права на звернення за судовим захистом.
У даному випадку Сарненською окружною прокуратурою за результатами вивчення матеріалів кримінального провадження №12024181110000353 від 29.10.2024 встановлено підстави для вжиття заходів представницького характеру.
Так, в ході вивчення матеріалів кримінального провадження встановлено, що за результатами розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні №12024181110000353 від 29.10.2024 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, 06 травня 2025 ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області у справі №949/320/25 звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження за №12024181110000353 закрито.
Цивільний позов прокурора, який подано в межах кримінального провадження на підставі ст. 128 КПК України, в інтересах держави в особі Дубровицької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державна екологічна інспекція Поліського округу до КП "Міськводоканал" Дубровицької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення збитків, заподіяних внаслідок самовільного використання підземних вод за відсутності дозволу на спеціальне водокористування - залишено без розгляду.
Ухвала суду в апеляційному порядку не оскаржувався та набрала законної сили 14.05.2025.
Таким чином, керівнику окружної прокурори стало достеменно відомо про порушення інтересів держави лише у травні 2025, а з урахуванням вимог КПК України щодо таємниці досудового розслідування, останній фактично мав можливість вжити відповідні заходи представницького характеру, в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", лише після виконання вимог наказу Генерального прокурора від 11.06.2021 №194 "Про організацію взаємодії органів прокуратури з питань захисту інтересів держави в суді поза межами кримінального провадження" щодо передачі відповідних матеріалів кримінального провадження.
Оскільки національне законодавство доволі чітко врегульовує питання позовної давності у спірних правовідносинах (постанови Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №369/1850/18, 02.09.2020 у справі 452/435/17) строк позовної давності про стягнення шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням взагалі розпочинається з 06.02.2025, тобто з дати набрання ухвалою суду (нереабілітуючого рішення, оскільки кримінальне провадження закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України та ст. 49 КК України) законної сили. Тим більше, що на момент набрання ухвалою законної сили, строки позовної давності не рахувались до 04.09.2025.
Враховуючи вищевказане, строк звернення до суду щодо стягнення з КП "Міськводоканал" Дубровицької міської ради збитків не є пропущеним.
Процесуальні дії у справі.
05.01.2026 позов керівника Сарненської окружної прокуратури надійшов до Господарського суду Рівненської області.
Ухвалою від 12.01.2026 відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 04.02.2026.
22.01.2026 від Дубровицької міської ради надійшли письмові пояснення.
03.02.2026 від КП "Міськводоканал" надійшов відзив на позов.
04.02.2026 від Сарненської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив та заперечення щодо письмових пояснень Дубровицької міської ради.
04.02.2026 від КП "Міськводоканал" надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та клопотання про перехід на загальне позовне провадження.
04.02.2026 від КП "Міськводоканал" надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою керівника підприємства.
Ухвалою від 04.02.2026 вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Відкладено підготовче засідання на 18.02.2026.
11.02.2026 від КП "Міськводоканал" надійшли додаткові пояснення.
13.02.2026 від Державної екологічної інспекції Поліського округу надійшли додаткові пояснення.
18.02.2026 від КП "Міськводоканал" надійшла заява про застосування наслідків спливу позовної давності. Також заява про проведення засідання без участі представника підприємства.
У судовому засіданні 18.02.2026 представник прокуратури заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості підготувати письмову відповідь на заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.
Ухвалою від 18.02.2026 відкладено підготовче засідання на 05.03.2026.
05.03.2026 від Сарненської окружної прокуратури надійшли письмові заперечення.
Ухвалою від 05.03.2026 підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 24.03.2026.
24 березня 2026 року відбулося слухання справи по суті. Присутні представники сторін висловили свої позиції щодо предмету спору, які співпадають з доводами викладеними у письмових заявах по суті (відзивах, пояснення тощо).
Суд дослідив письмові докази.
Представники сторін виступили у судових дебатах.
Суд оголосив перерву для виготовлення рішення на 01 квітня 2026 року на 14:00 год.
01 квітня 2026 року суд проголосив скорочене рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
21.02.2001 Державним комітетом України по геології і використання надр Міністерства екології та природних ресурсів України, для КП "Дубровицяводоканал" надано Ліцензію (спеціальний дозвіл) на користування надрами № 2395 терміном дії 20 років, щодо видобування підземної питної води (надр) Дубровицького родовища на свердловинах 1, 2, 3.
У подальшому, 28.05.2008, КП "Дубровицяводоканал" припинило свою діяльність, оскільки було визнано банкрутом.
28 травня 2008 року зареєстровано комунальне підприємство "Міськводоканал" Дубровицької міської ради (код ЄРДПОУ 35708362, юридична адреса: м. Дубровиця, вул. Комунальна, 7), яке здійснює видобування питних підземних вод Дубровицького водозабору із свердловин 1е, 2е, Зе, 4е, 5е та забезпечення господарсько-питного водопостачання м. Дубровиця. Директором вказаного підприємства, призначено Краська В.М., а після нього, з 31.12.2015 між Дубровицькою міською радою та Стовбою Миколою Степановичем укладено контракт (який в подальшому неодноразово продовжувався), відповідно до якого останній приступив до виконання своїх обов'язків, до 30.12.2021, поки не було припинено дію контракту.
Відповідно до п. 16 Порядку надання у 2008 році спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2008 № 273: Переоформлення дозволу проводиться у разі:
- реорганізації юридичної особи (надр о користувача) відповідно до законодавства;
-зміни найменування юридичної особи (надрокористувача), що в даному випадку зроблено не було.
Відповідно до пункту 8.6 Статуту КП "Міськводоканал" Дубровицької міської ради директор підприємства: несе повну відповідальність за стан діяльності підприємства; діє без довіреності від імені підприємства, представляє його інтереси підприємствах, установах, організаціях усіх рівнів.
Як вказує орган прокуратури у позові, протягом 2016-2018 років, КП "Міськводоканал", під керівництвом Стовби М.С., здійснювало видобуток корисних копалин загальнодержавного значення, а саме підземних вод в об'ємах, які на переконання прокуратури, перевищували допустимі норми для їх видобутку, не маючи на це відповідного дозволу:
- протягом 2016 року 282 700 м.куб., що перевищувало 300 м.куб. на добу;
- протягом 2017 року використання водних ресурсів не перевищувало 300 м.куб. на добу;
- протягом 2018 року 141 700 м.куб., що перевищувало 300 м.куб. на добу, допоки 26.09.2018 комунальне підприємство не отримало Дозволу на спеціальне водокористування №192/РВ/49-18.
Отже, протягом вказаного періоду, розмір збитків заподіяних державі КП "Міськводоканал" Дубровицької міської ради внаслідок забору підземних вод без спеціального дозволу на користування надрами становить 554 860 грн 56 коп.
Прокурор вказує, що постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2022 у справі № 918/994/21 задоволено позовні вимоги Державної екологічної інспекції Поліського округу до Комунального підприємства "Міськводоканал" Дубровицької міської ради про стягнення 185 258,58 грн шкоди, завданої навколишньому середовищу в період з 01.01.2018 по 31.12.2018 за забір підземних вод з артсвердловини № 2е в обсязі, що перевищує 300 м.куб/добу без спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням ст. 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра.
Відповідно до платіжних доручень №69170193 від 22.10.2022, №3628235118 від 27.09.2022 та №691697 46 від 07.12.2022 вказана сума шкоди повністю сплачена КП "Міськводоканал".
В ході досудового розслідування кримінального провадження № 12024181110000353, Державною екологічною інспекцією Поліського округу проведено розрахунок заподіяних державі Комунальним підприємством "Міськводоканал" Дубровицької міської ради за період 2008-2021 років збитків, внаслідок забору підземних вод Дубровицького водозабору без спеціального дозволу на користування надрами (додаток до листа від 28.10.2021 за №7752/208/02-21).
Зокрема, згідно розрахунку розміру заподіяних державі шкоди внаслідок забору підземних вод без спеціального дозволу встановлено, що згідно форми № 7-ГР (підземні води) (річна) Звітний баланс використання підземних вод (прісна-питна) за 2016 рік обсяг видобутку води становить 282700 м3 зокрема зі свердловини № 1е обсяг видобутку води становить 141300 м3, зі свердловини № 2е обсяг видобутку води становить 141400 м3. Обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів перевищує 300 кубічних метрів на добу.
Відповідно до висновку експерта № СУ-19/118-22/302-ЕК від 05.04.2022, Рівненським науково-дослідним експертно - криміналістичним центром МВС України проведено судову-економічну експертизу на підставі наданих Державною екологічною інспекцією Поліського округу матеріалів за фактом видобування підземної питної води (надр) Дубровицького водозабору без відповідного дозволу Комунальним підприємством "Міськводоканал" Дубровицької міської ради. Вказаною експертизою підтверджено, що внаслідок забору підземних вод без спеціального дозволу на користування надрами за період 2016 року заподіяно шкоду на суму 369 601 грн 98 коп.
Вищевказане також підтверджується висновком експертів за результатами проведення комісійної судової інженерно-екологічної експертизи від 20.05.2024 за № 1546/22-25, яка проведена Житомирським відділенням Київського науководослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, відповідно до якої у досліджуваному випадку було порушено вимоги законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, зокрема про охорону та раціональне використання вод, про використання та охорону надр, що є недотримання вимог та норм статей 16,19, 21,23, 56 Кодексу України про надра та статей 44, 49, 59 Водного кодексу України.
За результатами розгляду обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12024181110000353 від 29.10.2024 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, 06 травня 2025 року ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області у справі № 949/320/25 на підставі ст. 49 КК України ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження за № 12024181110000353 закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КШС України.
Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Дубровицької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державна екологічна інспекція Поліського округу до Комунального підприємства "Міськводоканал" Дубровицької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення збитків, заподіяних внаслідок самовільного використання підземних вод за відсутності дозволу на спеціальне водокористування - залишено без розгляду.
Ухвала суду набрала законної сили 14.05.2025.
Прокурор зауважує, що під час досудового розслідування кримінального провадження № 12024181110000353 встановлено, що ОСОБА_1 з 31.12.2015, перебуваючи на посаді директора з використанням свого службового становища, незаконно видобував та збував корисні копалини загальнодержавного значення, а саме підземні води.
Тому керівник Сарненської окружної прокуратури звертається до господарського суду з даним позовом в інтересах держави в особі Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державна екологічна інспекція Поліського округу, до відповідача КП "Міськводоканал" Дубровицької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , про стягнення 369 601,98 грн - збитків, заподіяних внаслідок самовільного використання підземних вод за відсутності дозволу на користування надрами.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.
Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст. 44 Водного Кодексу України водокористувачі зобов'язані: дотримуватись встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та лімітів скидання забруднюючих речовин та санітарних вимог; здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними водами; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Частинами 1 та 2 статті 48 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.
Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.
Відповідно до ст.110 Водного Кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у: забрудненні та засміченні вод, недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.
Відповідно до ст.19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.
Відповідно до ст. 21 Кодексу України про надра, надра у користування для видобування підземних вод (крім мінеральних) і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених ст. 23 цього Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Так, відповідно до ст. 56 Кодексу України про надра основними вимогами в галузі охорони надр є: забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр; додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами.
Згідно зі ст. 65 Кодексу України про надра порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у самовільному користуванні надрами.
Згідно з ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.
Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам І організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Згідно з приписами частини 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ч.1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").
Відповідно до частин 4, 5 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.
За самовільне використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) передбачена відповідальність у вигляді відшкодування шкоди, розмір якої визначається за формулою відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 N 389.
Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.
Разом з тим, Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води (крім мінеральних) без спеціального дозволу (стаття 21 Кодексу України про надра).
Статтею 23 Кодексу України про надра визначено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.
Тобто, вказана норма звільняє землевласників та землекористувачів від обов'язку отримувати саме спеціальний дозвіл на користування надрами за умови не перевищення добового ліміту видобування підземних вод із кожного з водозаборів 300 м3 на добу.
Видобування підземних вод без спеціального дозволу на користування надрами можливе у випадках здійснення видобування в межах наданих землевласникам і землекористувачам земельних ділянок, при видобуванні підземної води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, а також коли продуктивність водозаборів підземних вод не перевищуватиме 300 кубічних метрів на добу.
Відповідно до приписів статті 1 Водного кодексу України: водозабір - споруда або пристрій для забору води з водного об'єкта; ліміт забору води - граничний обсяг забору води з водних об'єктів, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування.
Таким чином, враховуючи положення статті 1 Водного кодексу України, кожна із артезіанських свердловин, з яких Відповідач здійснює видобування води, є спорудою для забору води з підземного водного об'єкта, відповідно є водозабором.
Керівник Сарненської окружної прокуратури звертається з даним позовом в інтересах держави в особі Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області, обгрунтовуючи підстави для представництва інтересів держави саме в особі згаданого органу місцевого самоврядування, та вказує, що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 14.01.2011 №11 "Про бюджетну класифікацію" затверджена класифікація доходів бюджету, зокрема код класифікації доходів бюджету для грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності - 24062100.
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" одним із повноважень виконавчого органу сільської ради у галузі охорони навколишнього природного середовища є здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Враховуючи, що Відповідачем заподіяно шкоду навколишньому природному середовищу на території Дубровицької міської ради, вказаний орган місцевого самоврядування виконує функції держави у даних спірних відносинах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди до бюджету на суму 369 601 грн 98 коп, а тому уповноважений представляти інтереси держави в якості Позивача.
Також, відповідно до ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування є юридичними особами, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти земля, природні ресурси що є у комунальній власності територіальних громад. Крім цього, згідно ст.18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" орган місцевого самоврядування може бути позивачем у судах загальної юрисдикції.
Таким чином, на переконання прокурора, Дубровицька міська рада як орган місцевого самоврядування, уповноважена державою забезпечувати виконання відповідного місцевого бюджету, у зв'язку з чим зобов'язана здійснювати функції щодо забезпечення надходження до місцевого бюджету доходів у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу на її території.
Прокурор вважає, що зазначеним органом місцевого самоврядування неналежно здійснюється захист інтересів держави, оскільки наразі не вжито достатніх заходів в тому числі претензійно-позовного характеру, щодо стягнення з КП "Міськводоканал" Дубровицької міської ради до місцевого бюджету 369 601 98 грн шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу.
Згідно вимог ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" 02 12.2025 на адресу Дубровицької міської ради Сарненського району направлено лист за № 53/1-682ВИХ-25 в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" про наявні підстави для захисту інтересів держави Дубровицькою міською радою, яка уповноважена державою здійснювати відповідні функції у даних правовідносинах, шляхом звернення до суду з позовною заявою до Комунального підприємства "Міськводоканал" Дубровицької міської ради про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного використання підземних вод за відсутності дозволу на спеціальне водокористування у сумі 369 602,98 грн.
У відповіді від 11.12.2025 №07-1889 Дубровицька міська рада повідомила Сарненську окружну прокуратуру про те, що рада не є органом, уповноваженим на виконання функцій держави у спірних правовідносинах. Водночас, державний контроль за використанням і охороною надр, так само як за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів у межах своєї компетенції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, яким являється Державна екологічна інспекція України та її територіальні органи (ст. 61 Кодексу України про надра та ч.3 ст. 19 Водного кодексу України відповідно).
Суд звертає увагу, що за змістом частини третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з положеннями частин 3 та 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Згідно зі ст.23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Однією з підстав для представництва прокурора є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на встановлене порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Бездіяльність компетентного органу (суб'єкта владних повноважень) слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 06.07.2021 у справі № 922/3025/20 виклав правовий висновок про те, що суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
У рішенні від 05.06.2019 №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; зазначене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення відповідного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
При цьому суд враховує правову позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 19.08.2020 у справі № 923/787/18, від 20.01.2021 у справі № 927/468/20, від 25.08.2020 у справі № 910/12285/18, а також Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 (далі - Положення № 275), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Пунктом 7 зазначеного Положення №275 Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно із пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію Поліського округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України 4 грудня 2025 року № 192, Державна екологічна інспекція Поліського округу (далі - Інспекція) є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Житомирської та Рівненської областей. Голови Житомирської та Рівненської обласних державних адміністрацій координують діяльність Інспекції та сприяють їй у виконанні покладених на неї завдань.
У розділі ІІ Положення про Державну екологічну інспекцію Поліського округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України 4 грудня 2025 року № 192 визначено, що Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема:
- про охорону земель, надр, зокрема щодо: консервації деградованих і малопродуктивних земель; збереження водно-болотних угідь; виконання екологічних вимог під час надання у власність і користування, зокрема в оренду, земельних ділянок; здійснення заходів із запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами; додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні; додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель; ведення будівельних, днопоглиблювальних робіт, видобування піску і гравію, прокладення кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду; установлення та використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також додержання режиму використання їх територій; використання та охорони надр;
3) про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, зокрема щодо: виконання державних цільових, міждержавних та регіональних програм використання і охорони вод, відтворення водних ресурсів; наявності та додержання умов дозволів, установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів забору і використання води та скидання забруднюючих речовин; права державної власності на води; ведення водокористувачами обліку забору та використання вод, здійснення контролю за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подання відповідним органам звітів.
Системний аналіз пунктів 6-10 Положення № 192 дає підстави для висновку, що Інспекція наділена повноваженнями щодо:
- звернення до суду із позовом щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
- складення протоколів про адміністративні правопорушення та розглядає справи про адміністративні правопорушення, накладає адміністративні стягнення у випадках, передбачених законом;
- пред'явлення претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами.
- досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.
Отже, суд дійшов висновку про те, що Державна екологічна інспекція Поліського округу в такому випадку є органом, уповноваженим державою здійснювати функції державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, зокрема, на території Рівненської області, та наділена повноваженнями щодо звернення до суду із позовом про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції.
Посилання Сарненської окружної прокуратури на наказ Міністерства фінансів України від 14.01.2011 №11 "Про бюджетну класифікацію", яким затверджена класифікація доходів бюджету, зокрема код класифікації доходів бюджету для грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а також посилання на ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" щодо повноважень виконавчого органу місцевої ради у галузі охорони навколишнього природного середовища, є безпідставним, оскільки спір в даній справі виник з приводу видобутку корисних копалин загальнодержавного значення, а саме: підземних вод в об'ємах, які перевищували допустимі норми для їх видобутку, не маючи на це відповідного дозволу, та звернення щодо відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок згаданого порушення входить до компетенції Держекоінспекції, яка здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Та обставина, що шкода, заподіяна порушенням природоохоронного законодавства, відшкодовується шляхом перерахування коштів на єдиний розподільчий казначейський рахунок відповідної місцевої ради, на адміністративній території якої скоєно правопорушення, не наділяє повноваженнями відповідний орган місцевого самоврядування (у даному випадку Дубровицьку міську раду) правом на звернення до суду з означеним позовом у контексті спірних правовідносин. Натомість органом, наділеним таким правом є Державна екологічна інспекція Поліського округу.
Отже, прокурор неправильно визначив орган, уповноважений державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що у випадку, якщо суд встановить, що визначений прокурором орган не уповноважений державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто відбулося звернення прокурора в інтересах неналежного органу, це має процесуальним наслідком відмову в задоволенні відповідного позову (Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного суду від 26 червня 2024 року у справі №918/743/23).
З огляду на відсутність у прокурора права на позов як самостійного позивача, що само по собі унеможливлює розгляд заявленого позову по суті, у задоволенні позову слід відмовити.
У зв'язку з чим суд не розглядає та не оцінює доводи позовної заяви щодо суті спору, оскільки здійснювати оцінку обґрунтованості позовних вимог по суті спору суд має після встановлення наявності чи відсутності підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Висновки суду за результатами вирішення спору.
Враховуючи усе викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
У позовній заяві Прокурором зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 5544 грн 03 коп.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги не підлягають до задоволення, то витрати на оплату судового збору залишаються за Прокурором на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні позову.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 02 квітня 2026 року.
Суддя Бережнюк В.В.