вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"23" березня 2026 р. Справа № 918/117/26
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головинської сільської ради Рівненського району до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
про відшкодування шкоди в розмірі 1 198 236 грн 67 коп.,
у судовому засіданні приймали участь:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Власюк А.О., довіреність № 855 від 17.12.2025 р. (в режимі відеоконференції);
від прокуратури - Ваколюк Ю.О.
Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".
У судовому засіданні 23 березня 2026 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).
У лютому 2026 року заступник керівника Рівненської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Головинської сільської ради Рівненського району (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - відповідач) про стягнення 1 198 236 грн 67 коп. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, які перерахувати на розрахунковий рахунок: ГУК у Рівненській обл./Головин сіл.тг/24062100; код 38012494; UA758999980333179331000017481.
Також прокурор просить стягнути з відповідача на користь Рівненської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору.
До позовної заяви заступником керівника Рівненської обласної прокуратури долучено платіжну інструкцію від 28 січня 2026 року № 124 (внутрішній номер 483467241) про оплату судового збору за подання даної позовної заяви до Господарського суду Рівненської області в розмірі 17 373 грн 55 коп.
Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що 01.08.2023 року за участі працівників філії "Костопільське лісове господарство" ДП "Ліси України", Державної екологічної інспекції Поліського округу проведено огляд лісових насаджень у лісовому масиві, який є територією Базальтівського лісництва ДП "Костопільське лісове господарство".
За результатами проведення огляду встановлено, що:
- в кварталі 18 виділу 15 Базальтівського лісництва філії "Костопільське лісове господарство" ДП "Ліси України" виявлено незаконну рубку 3 дерев породи "сосна" та 1 дерева породи "вільха";
- в кварталі 18 виділу 31 (1) Базальтівського лісництва філії "Костопільське лісове господарство" ДП "Ліси України" виявлено незаконну рубку 11 дерев породи "дуб", 1 дерева породи "вільха", 2 дерев породи "граб", 2 дерев породи "сосна";
- в кварталі 18 виділу 31 (2) Базальтівського лісництва філії "Костопільське лісове господарство" ДП "Ліси України" виявлено незаконну рубку 14 дерев породи "дуб";
- в кварталі 19 виділу 21 Базальтівського лісництва філії "Костопільське лісове господарство" ДП "Ліси України" виявлено незаконну рубку 2 дерев породи "дуб", 7 дерев породи "сосна", 1 дерева породи "осика";
- в кварталі 19 виділу 19 (1) Базальтівського лісництва філії "Костопільське лісове господарство" ДП "Ліси України" виявлено незаконну рубку 1 дерева породи "дуб, 4 дерев породи "сосна";
- в кварталі 19 виділу 19 (2) Базальтівського лісництва філії "Костопільське лісове господарство" ДП "Ліси України" виявлено незаконну рубку 1 дерева породи "дуб", 3 дерев породи "сосна", 2 дерев породи "береза".
Згідно розрахунку розміру шкоди, що проведені Державною екологічною інспекцією Поліського округу, розмір шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу незаконною вирубкою:
- в кварталі 18 виділу 15 Базальтівського лісництва філії "Костопільське лісове господарство" ДП "Ліси України" 3 дерев породи "сосна" та 1 дерева породи "вільха" становить 97 773,02 грн.;
- в кварталі 18 виділу 31 (1) Базальтівського лісництва філії "Костопільське лісове господарство" ДП "Ліси України" 11 дерев породи "дуб", 1 дерева породи "вільха", 2 дерев породи "граб", 2 дерев породи "сосна" становить 264 492,7 грн.;
- в кварталі 18 виділу 31 (2) Базальтівського лісництва філії "Костопільське лісове господарство" ДП "Ліси України" 14 дерев породи "дуб" становить 419 050,35 грн.;
- в кварталі 19 виділу 21 Базальтівського лісництва філії "Костопільське лісове господарство" ДП "Ліси України" 2 дерев породи "дуб", 7 дерев породи "сосна", 1 дерева породи "осика" становить 187 315,76 грн.;
- в кварталі 19 виділу 19 (1) Базальтівського лісництва філії "Костопільське лісове господарство" ДП "Ліси України" 1 дерева породи "дуб", 4 дерев породи "сосна" становить 118 903,35 грн.;
- в кварталі 19 виділу 19 (2) Базальтівського лісництва філії "Костопільське лісове господарство" ДП "Ліси України" 1 дерева породи "дуб", 3 дерев породи "сосна", 2 дерев породи "береза" становить 113 231,21 грн.
Прокурор стверджує, що у наданому ним висновку судової інженерно-екологічної експертизи від 30.10.2023 № 4351-Е, проведеної у кримінальному провадженні № 62023240030000074 від 14.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. ст. 367 КК України, визначено розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки дерев різних порід, що становить 1 198 236,67 грн.
Як зазначає прокурор, в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 62023240030000074 від 14.07.2023 осіб, які вчинили незаконну порубку 53 дерев різних порід на території кварталу 18 виділу 15, кварталу 18 виділу 31 (1, 2), кварталу 19 виділу 21, кварталу 19 виділу 19 (1), кварталу 19 виділу 19 (2) Базальтівського лісництва філії "Костопільське лісове господарство" ДП "Ліси України" не встановлено.
Ухвалою суду від 9 лютого 2026 року позовну заяву заступника керівника Рівненської обласної прокуратури залишено без руху та встановлено заступнику керівника Рівненської обласної прокуратури строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 (п'ять) днів з дня вручення даної ухвали та спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:
- доказів відправлення учасникам справи копії позовної заяви від 30.01.2026 року № 12-129ВИХ-26 (опис вкладення та документ, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) або опис вкладення про надсилання в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 ГПК України);
- доказів про доплату судового збору за подання даної позовної заяви в розмірі 600 грн 00 коп.
12 лютого 2026 року від заступника керівника Рівненської обласної прокуратури через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків з додатками, до якої, крім іншого, долучено платіжну інструкцію від 11 лютого 2026 року № 223 (внутрішній номер 486314517) про доплату судового збору за подання даної позовної заяви до Господарського суду Рівненської області в розмірі 600 грн 00 коп.
Ухвалою суду від 16 лютого 2026 року позовну заяву заступника керівника Рівненської обласної прокуратури прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі та призначено підготовче засідання на 9 березня 2026 року на 11:15 год.
25 лютого 2026 року від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву. У своєму відзиві на позов Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" вказало, що в даному конкретному випадку прокурором в обґрунтування позову не вказано, які саме обов'язки і норми чинного законодавства України у сфері ведення лісового господарства були порушені з боку відповідача.
Відповідач не мав можливості виконувати в повному обсязі покладені на нього нормативними актами обов'язки щодо забезпечення збереження лісів у нічний час, оскільки не наділений правом на порушення режиму комендантської години і був обмежений діяти у нічний час доби.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023240030000074 від 14.07.2023, що має на меті встановити обставини кримінального правопорушення та виявити винну особу (осіб), ще триває, кримінальне провадження не закінчене, а особа (особи) яка вчинила кримінальне правопорушення не встановлена.
Відповідач стверджує, що долучений до позовної заяви протокол огляду та розрахунки розміру завданої шкоди не є актами органу державного нагляду (контролю), складеним за результатами здійснення безпосередньо Держекоінспекцією як спеціально уповноваженим та контролюючим органом у сфері природоохоронного законодавства планового або позапланового заходу з перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства в порядку і за формою, передбаченими вказаним законом.
Натомість з долученого прокуратурою висновку судової інженерно-екологічної експертизи від 30.10.2023 р. вбачається, що цей висновок підготовлено на підставі постанови слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань Троцюка М.М. у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.07.2023 року за № 62023240030000074.
Отже, висновок судової інженерно-екологічної експертизи на даних якого базується розмір позовних вимог, підготовлений не на замовлення учасника справи.
Проведення судової інженерно-екологічної експертизи відбувалося виключно на підставі матеріалів вказаного кримінального провадження, наданих правоохоронним органом, без здійснення натурного обстеження експертом місця можливого спричинення шкоди та перевірки фактичних відомостей на підставі яких було здійснено розрахунок.
У наявних у справі документах, на підставі яких експертом проводилась відповідна інженерно-екологічна експертиза виявлені невідповідності/суперечності розмірів пнів у різних документах, відрізняються суми розрахунків заподіяної шкоди, що підтверджує необхідність експерту проводити натурне обстеження місця можливого спричинення шкоди, здійснювати заміри пнів і розраховувати шкоду. Тобто, жоден із наявних у справі документів не містить в собі відомостей того, що зафіксовані у них розміри діаметрів пнів є "середнім арифметичним значенням між найбільшим та найменшим замірами діаметра виявлених пнів", як того вимагають положення постанови КМУ № 665 від 23.07.2008 року. Саме відсутність у матеріалах справи цих даних (відомостей про середнє значення розміру діаметру пнів) наявні невідповідності розмірів пнів у різних документах і зумовлює необхідність у даному конкретному випадку провести натурне обстеження виявлених пнів, що експертом зроблено не було.
Також 25 лютого 2026 року від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшла заява від 25.02.2026 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій просив надати можливість участі у судовому засіданні у даній справі, призначеному на "09" березня 2026 року на 11:15 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 26 лютого 2026 року заяву представника Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 25.02.2026 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 918/117/26 задоволено та постановлено підготовче засідання у справі № 918/117/26, призначене на "09" березня 2026 року на 11:15 год., провести в режимі відеоконференції за участі представника Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".
4 березня 2026 року від заступника керівника Рівненської обласної прокуратури через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив.
5 березня 2026 року від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 9 березня 2026 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 23 березня 2026 року 13:00 год.
13 березня 2026 року від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшла заява від 13.03.2026 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій просив надати можливість участі у судовому засіданні у даній справі, призначеному на "23" березня 2026 року на 13:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 16 березня 2026 року заяву представника Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 13.03.2026 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 918/117/26 задоволено та постановлено судове засідання у справі № 918/117/26, призначене на "23" березня 2026 року на 13:00 год., провести в режимі відеоконференції за участі представника Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".
У судовому засіданні 23 березня 2026 року прокурор у справі підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача у судовому засіданні 23 березня 2026 року позов заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Позивач у судове засідання 23 березня 2026 року не з'явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 09.03.2026 року, до електронного кабінету Головинської сільської ради Рівненського району (а.с. 234). В той час про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).
Враховуючи належне повідомлення позивача про судове засідання, призначене на 23.03.2026 року, а також не повідомлення причини неявки, суд дійшов висновку про розгляд справи за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора у справі та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Відповідно до ст. 1311 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
За змістом ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 зазначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, тому прокурор, у кожному конкретному випадку, з посиланням на законодавство, самостійно визначає, в чому саме відбулося, чи може відбутися, порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Факт незвернення до суду суб'єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що такий суб'єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Близький за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності українського народу від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами (ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України ліси є її національним багатством. Усі ліси на території України, незалежно від форми власності становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.
Визначаючи позивача та отримувача коштів за завдану шкоду варто дотримуватися ст. ст. 42, 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відповідно до яких фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок державного бюджету України та місцевих бюджетів. Для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння шкоди за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.
При цьому, згідно із п. 7 ч. 3 ст. 29 та п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України суми шкоди підлягає стягненню із врахуванням наступного розподілу: 50 відсотків - до спеціального фонду місцевого бюджету сільської ради, на території якого вчинено правопорушення; 20 відсотків - до спеціального фонду обласного бюджету та 30 відсотків до спеціального фонду Державного бюджету України.
Встановлено, що територія виділи 15, 31(1), 32 (2) кварталу 18 та виділи 21, 19 (1), 19 (2) кварталу 19 Базальтівського лісництва Костопільського надлісництва філії "Поліський лісовий офіс" ДП "Ліси України" належать до Головинської сільської територіальної громади в особі Головинської сільської ради Рівненського району Рівненської області.
Таким чином, в даному випадку Головинська сільська рада Рівненського району є органом до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища якого мають стягуватися збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів.
Прокурор зазначає, що шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки деревини, завдана місцевому бюджету Головинської сільської ради, а факт невідшкодування такої призводить до недоотримання коштів місцевим бюджетом, що порушує інтереси територіальної громади та не може залишатися без реагування органів прокуратури.
Так, на виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" листом від 23.01.2026 № 12-108вих-26 прокурором попередньо, до звернення до суду, повідомлено Головинську сільську раду Рівненського району про наявність шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.
Згідно відповіді Головинської сільської ради Рівненського району від 26.01.2026 № 55/02-16 останньою не вживалися заходи щодо стягнення шкоди, заподіяної внаслідок незаконного вирубування дерев. Водночас, орган місцевого самоврядування не заперечує щодо звернення прокурора за захистом інтересів держави в її особі.
Таким чином, суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо звернення з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної державі злочином не здійснив захисту інтересів держави - не вжив заходів до стягнення шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу, що є підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави з даним позовом.
Даний позов заявлений Рівненською обласною прокуратурою в інтересах Головинської сільської ради Рівненського району, оскільки порушення вчинено на її території та вказані платежі зараховуються на спеціальний бюджетний рахунок сільської ради, а тому несвоєчасна сплата їх відповідачем може призвести до ненадходжень до місцевого бюджету.
Зазначені обставини є підставою для реалізації прокурором визначених Конституцією України та законами України повноважень шляхом пред'явлення позову в інтересах держави в особі уповноваженого органу - Головинської сільської ради Рівненського району.
У той же час право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах ст. ст. 13, 142, 145 Конституції України, ст. ст. 15, 19, 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Водночас, закон не зобов'язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №912/9/20, від 19.08.2020 у справі №923/449/18, від 11.08.2021 у справі № 927/719/20, від 18.06.2021 у справі №927/491/19, від 05.08.2021 у справі № 911/1236/20.
З огляду на зазначене, суд зробив висновок, що, звертаючись до суду із позовом у даній справі, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, який, попри те, не здійснює захист прав та інтересів держави у спірних правовідносинах.
Згідно з правилами статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 30 вересня 2024 року № 1665 "Про створення філії "Поліський лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" створено філію "Поліський лісовий офіс" Державного підприємства "Ліси України".
Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" № 1868 від 18.10.2024 року "Про припинення філії "Костопільське лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" припинено філію "Костопільське лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (код ВП 45125729) шляхом її закриття.
Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 31 грудня 2024 року № 2338 "Про затвердження передавальних актів філій, що координуються Поліським лісовим офісом" затверджено передавальний акт активів та пасивів на балансових та позабалансових рахунках, матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше по філіях, що координуються Поліським лісовим офісом, в тому числі і філії "Костопільське лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".
Отже, в результаті закриття філії "Костопільське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" усі майнові та немайнові права, інтереси та обов'язки перейшли до правонаступника - філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".
Відповідно до нормам статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Філія "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", заснована на державній власності та являється відокремленим підрозділом юридичної особи згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Судом встановлено, що згідно матеріалів лісовпорядкування територія у виділах 15, 31(1), 32(2) кварталу 18 та у виділах 21, 19(1), 19(2) кварталу 19, в межах яких виявлено факти незаконної порубки дерев, перебуває в адміністративно-територіальних межах Головинської сільської територіальної громади.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження № 62023240030000074 встановлено, що слідчими у кримінальному провадженні 01.08.2023 за участі працівників філії "Костопільське лісове господарство" ДП "Ліси України", Державної екологічної інспекції Поліського округу проведено огляд лісових насаджень у лісовому масиві, який є територією Базальтівського лісництва ДП "Костопільське лісове господарство".
За результатами проведення огляду встановлено, що:
- в кварталі 18 виділу 15 Базальтівського лісництва філії "Костопільське лісове господарство" ДП "Ліси України" виявлено незаконну рубку 3 дерев породи "сосна" та 1 дерева породи "вільха";
- в кварталі 18 виділу 31 (1) Базальтівського лісництва філії "Костопільське лісове господарство" ДП "Ліси України" виявлено незаконну рубку 11 дерев породи "дуб", 1 дерева породи "вільха"; 2 дерев породи "граб", 2 дерев породи "сосна";
- в кварталі 18 виділу 31 (2) Базальтівського лісництва філії "Костопільське лісове господарство" ДП "Ліси України" виявлено незаконну рубку 14 дерев породи "дуб";
- в кварталі 19 виділу 21 Базальтівського лісництва філії "Костопільське лісове господарство" ДП "Ліси України" виявлено незаконну рубку 2 дерев породи "дуб", 7 дерев породи "сосна", 1 дерева породи "осика";
- в кварталі 19 виділу 19 (1) Базальтівського лісництва філії "Костопільське лісове господарство" ДП "Ліси України" виявлено незаконну рубку 1 дерева породи "дуб", 4 дерев породи "сосна";
- в кварталі 19 виділу 19 (2) Базальтівського лісництва філії "Костопільське лісове господарство" ДП "Ліси України" виявлено незаконну рубку 1 дерева породи "дуб", 3 дерев породи "сосна", 2 дерев породи "береза".
З метою встановлення збитків, завданих навколишньому природному середовищу, у кримінальному провадженні проведена судова інженерно-екологічна експертиза.
Згідно висновку судової інженерно-екологічної експертизи від 30 жовтня 2023 року № 4251-Е встановлено, що розмір шкоди, внаслідок незаконної порубки 53 дерев різних порід на території кварталу 18 виділу 15, кварталу 18 виділу 31 (1,2), кварталу 19 виділу 21, кварталу 19 виділу 19 (1), кварталу 19 виділу 19 (2) Базальтівського лісництва філії "Костопільське лісове господарство" ДП "Ліси України" становить 1 198 236 грн 67 коп.
В рамках досудового розслідування кримінального провадження № 62023240030000074 від 14.07.2023 року осіб, які вчинили незаконну порубку дерев, не встановлено.
Як зазначає прокурор, відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконної порубки дерев.
Прокурор вказує, що на даний час збитки, завдані в сумі 1 198 236 грн 67 коп., не відшкодовано, що є підставою для їх стягнення у судовому порядку.
Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Надаючи оцінку обставинам справи в межах доводів сторін, суд зазначає, що за приписами статті 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Згідно зі статтею 16, частиною 1 статтею 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Водночас, пунктом 1 частини 2 статті 19 Лісового кодексу України унормовано, що постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.
Частиною 1 статтею 86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
У відповідності до частини 5 статті 86 Лісового кодексу України, забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Статтею 90 Лісового кодексу України, основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Пунктами 1, 5 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України визначено, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у: незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Статтею 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Частиною 1 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до частини 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 Цивільного кодексу України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 березня 2018 року в справі № 909/1111/16.
Зважаючи на предмет доведення прокуратурою в позовній заяві обставин відшкодування збитків та заперечення відповідача щодо відсутності доказів, які б вказували саме на протиправність поведінки відповідача, суд досліджуючи наявні в матеріалах справи докази щодо складу цивільного правопорушення зазначає наступне.
Протиправна поведінка - це протиправне, шкідливе діяння фізичної або юридичної особи, що тягне застосування правовідновлюючих заходів.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправна поведінка найчастіше виражається в активних діях, які спричинили збитки в майновій сфері особи чи немайнових відносинах.
Водночас, поведінка заподіювача шкоди може полягати не тільки в його активних діях, а й у бездіяльності. Бездіяльність визнається протиправною, якщо особа, яка зобов'язана вчинити певні дії, свідомо їх не виконує.
Бездіяльність - це пасивна поведінка особи, яка проявилася в невиконанні нею дій, які вона повинна та могла в даній ситуації здійснити.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наслідки об'єктивно походять від певної дії чи бездіяльності).
Земельна ділянка, на якій здійснювалася незаконна вирубка дерев належить Державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" на праві постійного користування. Незаконна вирубка дерев здійснена на території філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".
Як встановлено з доказів, долучених до матеріалів справи, відповідачем (правонаступником) як постійним лісокористувачем, порушено норми статей 19, 63, 64, 86, 89, 90 ЛК України, що полягає у не забезпеченні охорони та збереження лісових насаджень, тобто, відповідач допустив протиправну бездіяльність, наслідком якої стало незаконне вирубування дерев у кількості 53 штуки.
Вказані обставини підтверджуються наданими прокурором доказами.
Отже, відповідно до норм вищевказаного законодавства та положення статей 105, 107 Лісового кодексу України, статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", суд зазначає, що відповідач (правонаступник) допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев у кількості 53 штук.
За таких обставин, суд констатує, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків.
Тобто, проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) третіми (невстановленими) особами.
Аналогічні висновки при розгляді даної категорії справ містяться і у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23 серпня 2018 року справа № 917/1261/17, від 20 вересня 2018 року справа № 909/495/17, від 07 червня 2019 року справа № 914/1960/17.
Суд констатує, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
Cуд підкреслює, що не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Аналогічні правові позиції щодо застосування норм матеріального права, зокрема, статей 19, 63, 64, 105, 107 Лісового кодексу України, статті 1166 Цивільного кодексу України, наведені Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду в постановах від 15 лютого 2018 року справа № 927/1096/16, від 20 лютого 2020 року справа № 920/1106/17, від 24 лютого 2021 року у справі № 906/366/20
Отже, підсумовуючи усе вищеописане суд робить висновок, що в даних правовідносинах визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев, при цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування.
Беручи до уваги все вищенаведене, суд зазначає, що відповідач не виконав обов'язків, покладених на нього законодавством з охорони лісу, що призвело до незаконної рубки лісу. Зокрема відповідач не виконав обов'язків щодо охорони та захисту лісових насаджень, контролю, обліку та оформлення виявлених лісопорушень. Внаслідок невиконання підприємством своїх обов'язків завдано шкоди лісу.
Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Розмір шкоди, заподіяний лісу, визначається на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".
Сума збитків, встановлена у висновку експерта, а також у розрахунку розміру шкоди, який складений Державною екологічною інспекцією Поліського округу.
У матеріалах справи наявні усі необхідні відомості для встановлення дійсного розміру шкоди, заподіяної лісу.
Разом з тим, відповідачем не подано доказів на спростування саме тієї суми збитків, що зазначена в експертному висновку та розрахунку екологічної інспекції.
Із встановлених обставин справи вбачається, що відповідач як постійний користувач лісу не дотримався нормативно визначених правил щодо збереження лісу.
Недотримання відповідачем нормативно визначених правил збереження лісу є протиправною формою поведінки, в результаті якої була проведена рубка дерев.
Наслідком протиправної поведінки відповідача є шкода, заподіяна лісу в результаті проведення вирубки дерев не призначених у рубку. Така шкода перебуває у безпосередньому причинному зв'язку з протиправною поведінкою відповідача, адже її заподіяння зумовлено невиконання ним обов'язкових умов щодо збереження лісу.
Вина відповідача у здійсненні незаконної рубки дерев презюмується та ним не спростована, адже відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 19, пункту 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України, він як постійний користувач лісу не виконав свого обов'язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок та дотримання правил і норм використання лісових ресурсів.
А тому, відповідач як постійний користувач несе цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства, що мало наслідком незаконну порубку дерев.
Щодо інших аргументів, на які посилалися учасники справи та яким не була дана оцінка, то Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України", "Серявін та інші проти України", "Ruiz Torija v. Spain" тощо).
Підсумовуючи усе вищеописане суд констатує, що відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубувань на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування третіми невстановленими особами.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено обставини щодо протиправної бездіяльності відповідача у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, а тому суд робить висновок, що відповідач діяв неправомірно, що призвело до заподіяння шкоди лісу, у зв'язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача шкоди завданої природному середовищу в розмірі 1 198 236 грн 67 коп.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
В позовній заяві прокурор просить судові витрати у справі покласти на відповідача та стягнути на користь Рівненської обласної прокуратури.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з 1 січня складає 3 328 грн 00 коп.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи, що прокурором заявлено одну вимогу майнового характеру, за яку судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, відповідно останній зобов'язаний був сплатити при поданні позовної заяви до суду судовий збір в розмірі 17 973 грн 55 коп. (1 198 236,67*1,5%).
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні даного позову Рівненською обласною прокуратурою було сплачено 17 973 грн 55 коп. судового збору, що підтверджується платіжними інструкціями від 28 січня 2026 року № 124 (внутрішній номер 483467241) на суму 17 373 грн 55 коп. та від 11 лютого 2026 року № 223 (внутрішній номер 486314517) на суму 600 грн 00 коп.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 17 973 грн 55 коп. покладаються на відповідача у справі.
Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9А, код ЄДРПРОУ 44768034) в особі Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (43010, Волинська обл., м. Луцьк, пр. Волі, буд. 30, код ЄДРПОУ 45601597) на користь держави в особі Головинської сільської ради Рівненського району (35041, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Головин, вул. Вишнева, буд. 1, код ЄДРПОУ 04526590) 1 198 236 (один мільйон сто дев'яносто вісім тисяч двісті тридцять шість) 67 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, які перерахувати на розрахунковий рахунок: ГУК у Рівненській обл./Головин сіл. тг/24062100; код 38012494; UA758999980333179331000017481.
Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9А, код ЄДРПРОУ 44768034) в особі Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (43010, Волинська обл., м. Луцьк, пр. Волі, буд. 30, код ЄДРПОУ 45601597) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 липня, буд. 52, код ЄДРПОУ 02910077, р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800, банк: Державна казначейська служба м. Київ) 17 973 (сімнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят три) грн 55 коп. витрат по оплаті судового збору.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 2 квітня 2026 року.
Суддя Політика Н.А.