01.04.2026 року м.Дніпро Справа № 904/4510/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мороза В.Ф. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська екологічна компанія" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 (суддя Назаренко Н.Г.)
у справі № 904/4510/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська екологічна компанія"
до Фізичної особи-підприємця Басівського Миколи Олександровича
про стягнення заборгованості у розмірі 222 479,89 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська екологічна компанія" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Басівського Миколи Олександровича про стягнення заборгованості в розмірі 222 479,89 грн.
Від відповідача засобами поштового зв'язку надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до припинення перебування його, як відповідача у справі, у складі Збройних Сил України.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 у справі № 904/4510/25 зупинено провадження у справі № 904/4510/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 754/947/22.
Не погодившись з вказаною ухвалою Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровська екологічна компанія" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпровська екологічна компанія» до Фізичної особи-підприємця Басівського Миколи Олександровича, про стягнення заборгованості у розмірі 222 479,89 грн., якою зупинене провадження у справі № 904/4510/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 754/947/22.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом в ухвалі не зазначено, чи було надано взагалі відповідачем, окрім самої заяви чи клопотання, якісь докази того, що Відповідач дійсно починаючи із 2022 року і по теперішній час проходить військову службу у ЗСУ за мобілізацією, тим більше, що військовий підрозділ, в якому він нібито проходить військову службу, переведений на воєнний стан або залучений до проведення антитерористичної операції. Враховуючи відсутність посилання у тексті ухвали на відповідні докази, позивач вважає, що такі докази надані відповідачем не були та суду було надано лише саме клопотання. При цьому апелянт звертає увагу, що для зупинення судом провадження у справі мають бути докази не лише перебування сторони у складі Збройних сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а також і того, що такі підрозділи саме були переведені на воєнний стан, зокрема, беруть участь у виконанні реальних бойових завдань. Звертаючись до суду з клопотанням про зупинення провадження з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, Відповідач на підтвердження наявності обставин для зупинення провадження у справі не надав суду жодного доказу безпосереднього виконання бойових завдань (участі у військових заходах). Посилання на неможливість розгляду справи без участі Відповідача у даному випадку суперечить інституту цивільного та господарського судочинства та призведе до тривалості строків судового провадження, оскільки при розгляді справи судом дотримуються права всіх учасників щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, а не тільки прав та інтересів Відповідача.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська екологічна компанія" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 у справі № 904/4510/25 у порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.
Апеляційний суд, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська екологічна компанія" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Басівського Миколи Олександровича про стягнення 222 479,89 грн., а саме: 97 000,00 грн. попередньої оплати; пеня в розмірі 120 629,89 грн., штраф у розмірі 4 850,00 грн.
Від відповідача засобами поштового зв'язку надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до припинення перебування його, як відповідача у справі, у складі Збройних Сил України, в обґрунтування якого зазначає, що з 2022 і на даний час він перебуває у складі Збройних Сил України за мобілізацією, за місцем реєстрації не перебуває, про що додає Довідку військової частини форми 5.
Ухвалою суду від 08.09.2025 зупинено провадження у справі № 904/4510/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 754/947/22.
В обґрунтування вказаної ухвали господарський суд зазначив, що вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 904/4510/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 754/947/22, рішення в якому буде сформовано правозастосовчу практику щодо застосування положень пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України (аналогічні за змістом положення містяться також у пункті 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України та у пункті 5 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України) у справах, в яких сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, перебуває у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань.
Щодо викладених обставин колегія зазначає наступне.
Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано нормами статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, зокрема, у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Як передбачено п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
За змістом пункту 4 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що причиною зупинення провадження у справі є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається судом.
Пов'язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини 4 та 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України).
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №990/24/23).
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 зазначив, що: по-перше, провадження у справі варто зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов'язкова пов'язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.
Верховний Суд у постанові від 23.04.2025 у справі № 922/2714/23 (752/11425/22) вказав, що умовами застосування пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України є:
- об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; тобто, неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються судом у іншій справі;
- пов'язаність справи з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення;
- обґрунтованість судового рішення, в якому має бути проаналізовано, чи дійсно від наведених обставин залежить вирішення спору в цій справі, та належно мотивовано, що зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи зумовлюється виявленням в ній саме обставин, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено і саме це і є першопричиною перешкоди у здійсненні правосуддя в справі, що зупиняється.
Пов'язаною є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.
Тоді як під неможливістю розгляду зазначеної справи необхідно розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
У постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справах №924/645/18 та №910/23396/16, від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 20.12.2019 у справах № 910/13234/18 та №910/759/19, від 29.04.2020 у справі № 903/611/19, від 18.05.2020 у справі № 905/1728/14 (908/4808/14), від 04.12.2020 у справі № 917/514/19 та від 25.03.2021 у справі № 873/148/20, від 12.05.2021 у справі № 922/2838/20 неодноразово зазначалося, що враховуючи положення пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Апеляційний суд зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду ухвалою від 16.07.2025 (провадження № 14-74цс25) прийнято до розгляду справу № 754/947/22 в якій Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 04 червня 2025 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, адже вважає, що задля розвитку судової практики необхідно відступити від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17, від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20, від 13 березня 2025 року у справі № 557/1226/23, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 березня 2025 року у справі № 904/4027/22 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року у справі № 852/2а-1/24 (провадження № А/990/24). Висновки Верховного Суду, з якими не погоджується колегія суддів, сформовані щодо застосування приписів пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, відповідно до яких суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Аналогічні за змістом положення містяться також у пункті 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та у пункті 5 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Зміст висновків касаційних судів у складі Верховного Суду, від яких колегія суддів вважає за необхідне відступити, зводяться до такого.
Зупинення провадження у справі можливе лише за умов перебування відповідної особи у складі ЗСУ у військовій частині, яка переведена на воєнний стан і виконує бойові завдання у зоні бойових дій. Довідка військової частини про перебування військовослужбовця на військовій службі у цій частині під час дії воєнного стану, запровадженого Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», складена відповідно до чинної Інструкції, зокрема за формою № 5, не є належним або достатнім доказом, який би свідчив про наявність підстави застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.
Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не погодилася з наведеною вище правовою позицією судів касаційної інстанції у складі Верховного Суду, виходячи зокрема, з тих мотивів, що відповідно, будь-який військовослужбовець в Україні, мобілізований до ЗСУ, який здійснює військову службу у конкретній військовій частині під час воєнного стану, введеного Указом, є таким, що перебуває у штаті воєнного часу ЗСУ, які переведені на воєнний стан.
Врахувавши взаємозв'язок норм права, колегія суддів дійшла висновку, що введення на території України воєнного стану для забезпечення відсічі та стримування агресії російської федерації, зокрема можливостями ЗСУ, передбачає, що настає особливий період, упродовж якого, зокрема здійснюється мобілізація.
У зв'язку з цим з оголошенням воєнного стану на всій території України ЗСУ починає функціонувати на всій території України в умовах особливого періоду, який передбачає переведення ЗСУ у повному складі на території усієї України на воєнний стан, зокрема організацію і штат воєнного часу.
Відповідно, будь-який військовослужбовець в Україні, мобілізований до ЗСУ, який здійснює військову службу у конкретній військовій частині під час воєнного стану, введеного Указом, є таким, що перебуває у штаті воєнного часу ЗСУ, які переведені на воєнний стан.
Колегія суддів зазначила, що військовослужбовець може перебувати у військовій частині ЗСУ, яка незадіяна до ведення воєнних (бойових) дій, але це не виключає його оперативного відрядження до іншої військової частини, яка задіяна у відповідних діях. На переконання колегії суддів, у цьому й полягає одна зі складових функціонування ЗСУ в умовах особливого періоду. Це саме стосується, наприклад, військовослужбовців, які відряджені до військових адміністрацій.
Тому, з урахуванням процесуальних прав військовослужбовця, у пункті 2 частини першої статті 251 ЦПК України мова йде саме про переведення ЗСУ на воєнний стан. Ця норма процесуального права не містить виключень щодо ситуацій, коли здійснення конкретних завдань військовослужбовцем, який перебуває на військовій службі у військовій частині ЗСУ під час воєнного стану, об'єктивно не перешкоджають йому приймати участь у судових засіданнях. У цьому випадку, до внесення змін у процесуальне законодавство, використання військовослужбовцем свого права, залежить від його власної совісті. Це не позбавляє суд права оцінювати ці дії з точки зору добросовісності учасника процесу.
Колегія суддів також зазначила, згідно з абзацом першим частини першої статті 3 Закону № 389-VIII командир військової частини наділений повноваженнями видавати довідку за формою № 5, передбачену Інструкцією, про проходження військовослужбовцем військової служби у ЗСУ. А факт дії введеного Указом воєнного стану та пов'язаного з ним особливого періоду вказує на те, що у цей період ця довідка є достатнім, допустимим та належним доказом перебування цього військовослужбовця у складі ЗСУ, які переведені на воєнний стан. Водночас ця довідка за формою № 5 не може бути єдиним можливим відповідним доказом, оскільки довідки, надані у справі № 461/5209/19 також жодним чином не протирічать підтвердженню факту перебування відповідного військовослужбовця у складі ЗСУ, переведених на воєнний стан.
Наведені вище аргументи колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду демонструють правову позицію, відмінну від тієї, якої дотримуються касаційні суди у складі Верховного Суду щодо застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та вирішення питання щодо зупинення провадження у справ.
Як вбачається з матеріалів даної справи Фізична особа-підприємець Басівський М.О. звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі до припинення перебування його у складі Збройних Сил України, про що додав Довідку військової частини, форми 5, яка підписана командиром частини про те, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією з 10.08.2022 по т.ч.
Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
За приписами ч. 5, 6 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд зазначає, що з метою дотримання єдності судової практики та враховуючи, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 754/947/22 буде мати значення для надання правової оцінки правовідносинам у цій справі та для правильного вирішення процесуального питання, зокрема, щодо можливості зупинення провадження у справі за наявності поданих доказів щодо про проходження військовослужбовцем військової служби у ЗСУ, а саме довідки форми 5, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 904/4510/25, до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справі №754/947/22.
При цьому апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 117 ГПК України зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків, що сприяє забезпеченню дотримання гарантій щодо розумних строків розгляду справи, встановлених ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року, яка є джерелом права згідно ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006 та застосовується судами при розгляді справ на підставі приписів ч. 4 ст. 11 ГПК України.
У такому випадку, згідно з приписами п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Щодо доводів апеляційної скарги, що для зупинення судом провадження у справі мають бути докази не лише перебування сторони у складі Збройних сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а також і того, що такі підрозділи були переведені на воєнний стан, зокрема, беруть участь у виконанні реальних бойових завдань колегія зазначає, що саме для встановлення факту та визначення переліку доказів, які підтверджують перебування військовослужбовця у Збройних Силах України справу №754/947/22 було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, до розгляду якої і було зупинено провадження у даній справі.
Виходячи з вищевказаного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для зупинення провадження у справі відповідно до пункту 3 частини 1 статті 227 ГПК України.
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не навів вмотивованих доводів на спростування висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 ГПК України).
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 ГПК України, для залишення ухвали суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 275-279 ГПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська екологічна компанія" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 у справі № 904/4510/25 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 у справі № 904/4510/25 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська екологічна компанія".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя В.Ф.Мороз
Суддя А.Є.Чередко
Суддя О.Г.Іванов