Номер провадження 22-ц/821/606/26Головуючий по 1 інстанції
Справа №707/3052/25 Категорія: 304090000 Волкова Н.С.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
25 березня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О. М., Василенко Л. І., Фетісової Т. Л., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гулого Андрія Васильовича на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до Черкаського районного суду Черкаської області зпозовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, посилаючись на наступне.
22 серпня 2024 року укладено договір позики № 2155729 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 . Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов'язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору. 14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21 у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги. Відповідно до реєстру боржників № 41 від 24.01.2025 до договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 14662,50 грн з яких:
сума заборгованості за основною сумою боргу 8500,00 грн;
сума заборгованості за відсотками 24,65 грн;
сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування 4 250,00 грн;
сума заборгованості за комісією 1 887,85 грн.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 18.12.2025 позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики № 2155729 від 22.08.2024 у розмірі 10412,50 грн (десять тисяч чотириста дванадцять гривень п'ятдесят копійок). У задоволенні решти вимог - відмовлено. Стягнуто з позивача на користь відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2150,18 грн.
Суд першої інстанції вказав на наявність зобов'язань у відповідача погасити кредитну заборгованість, права вимоги щодо якої за укладеними договорами факторингу перейшли до позивача, врахувавши необхідність обмеження максимальних розмірів відсотків за кредитними договорами, встановлені п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» та обмеження щодо нарахування штрафних санкцій за порушення кредитних зобов'язань на період воєнного стану в країні за приписами пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Представник відповідача подав 20.01.2026 на вказане рішення суду першої інстанції апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, відмовивши в задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування вказано на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження перерахування відповідачу коштів по кредитному договору - розрахункового документа (платіжного доручення, меморіального ордеру, тощо) або виписки з банківського рахунку, які б відповідали вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову здатність в Україні».
З документів, які містяться в позовній заяві неможливо встановити ні власника рахунку/картки, ні даних про здійснення операцій. Відтак, вказане у сукупності унеможливлює встановлення факту перерахування коштів саме кредитодавцем на підставі відповідного договору, а не іншими особами за іншими правовідносинами.
Посилання позивача на заповнення позичальником - відповідачем форми на сайті товариства і зазначенням власної банківської карти є бездоказовими та нічим не підтвердженими. Крім того, згідно п.2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на банківський рахунок.
У той же час, у матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі і достатні докази перерахування кредитних коштів відповідачу відповідно до вимог ст. ст. 526,1054,1088 ЦК України. Відтак, позивачем не доведено, що відповідачеві надано кредитні грошові в строк, у розмірі та на умовах встановлених договорами.
Більш того, повного карткового рахунку відповідача (на який мало бути здійснено перерахування кредитних коштів) в матеріалах справи не міститься. Ні в змісті кредитного договору, ні в будь-яких інших документах оформлених при наданні кредитних коштів, всупереч викладених вище вимог Закону, реквізити повного карткового рахунку відповідача не зазначено.
У відзиві на апеляційну скаргу вказується, що позивачем було надано достатньо доказів, які підтвердили укладення договору кредиту та перерахування кредитних коштів ОСОБА_1 , відповідач же в свою чергу не спростував належними доказами протилежного, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, вдослідивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
За правилами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитними договорами у розмірі меншому тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, отже за таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що 22 серпня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 2155729.
Договір підписано 22.08.2024 об 13:02 електронним підписом позичальника ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора 568735, з зазначенням персональних даних позичальника та номером електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 , про що свідчить п. 29 договору позики № 2155729 із зазначенням юридичних адрес та реквізит сторін.
За умовами договору відповідачу надано позику у сумі 8 500,00 грн, строком на 30 днів, дата повернення позики - 20.09.2024, процентна ставка 0,75 %, процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 5 %, пеня - 5 %. Орієнтовна загальна вартість позики 10 412,50 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка 1 186,17 %, комісія за надання кредиту 22,21% від суми наданого кредиту (що у грошовому еквіваленті складає 1887,85 грн).
Також, під час укладення вищевказаного кредитного договору, ОСОБА_1 підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 568735 додаток №1 до договору позики №2155729 від 22.08.2024, яким є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
14 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21 у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Згідно з п. 1.1. договору факторингу, фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникає в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Згідно з п. 1.2. договору факторингу, сторони погодили, що перехід клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстрів боржників згідно додатку № 2 після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників-підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
28.07.2021 ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали додаткову угоду №2 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, якою внесли зміни до п. 1.3 договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021.
13.06.2022 ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали додаткову угоду № 7 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, якою внесли зміни до п.9.1. договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021.
24.01.2025 ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали додаткову угоду № 47 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, якою узгодили загальні суми прав вимоги згідно реєстру боржників № 41.
Актом прийому-передачі реєстру боржників № 41 від 24.01.2025 за договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передало ТОВ «ФК «ЄАПБ» реєстр боржників № 41 кількістю 4364.
Відповідно до реєстру боржників № 41 від 24.01.2025 до договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 14 662,50 грн з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 8 500,00 грн; сума заборгованості за відсотками 24,65 грн; сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування 4 250,00 грн; сума заборгованості за комісією 1 887,85 грн.
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію фінансової установи ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» зареєстрована як фінансова установа відповідно до розпорядження НАЦКОМФІНПОСЛУГ 20 жовтня 2015 року № 2542.
Згідно з копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» зареєстровано в реєстрі та має статут.
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію фінансової установи ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» зареєстрована як фінансова установа відповідно до розпорядження НАЦКОМФІНПОСЛУГ 27 грудня 2007 року № 8462.
Відповідно до детального розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 , станом на 24.01.2025, становить 14 662,50 грн з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 8 500,00 грн; сума заборгованості за відсотками 24,65 грн; сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування 4 250,00 грн; сума заборгованості за комісією 1 887,85 грн.
З вищевказаного розрахунку вбачається, що відсотки нараховувалися первісним кредитором з 22.08.2024 по 20.09.2024 за процентною ставкою у розмірі 0,01%, відсотки за понадстрокове користування нараховувалися первісним кредитором з 21.09.2024 по 30.09.2025 за процентною ставкою у розмірі 5 %.
На виконання ухвали Черкаського районного суду Черкаської області від 19серпня 2025 року представник ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» надав довідку №КД-000044591/ТНПП від 21.08.2025.
З вищевказаної довідки виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінекспрес» Вих.№ КД-000044591/ТНПП від 21 серпня 2025 року, повідомлено Товариству з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» про здійснення платіжної операції, де отримувачем виступає ОСОБА_1 , розмір кредитних коштів становить 8500,00 грн, рахунок № НОМЕР_1 від 22 серпня 2024 року, номер платежу 2dc7e4dd-7a45-41fb-9737-1daddee24d43.
Всупереч умовам вказаних договорів кредиту та позики відповідач не виконав свого зобов'язання щодо повернення заборгованості, з приводу стягнення якої було подано позов у цій справі.
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення суми боргу, регламентуються такими правовими нормами.
Згідно положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частинами 1, 3 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідач, як позичальник, отримала кошти за кредитними договорами та договором позики, не повернула їх у визначені строки, сплативши погоджені сторонами відсотки, отже має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеними договорами факторингу.
Таким чином відповідні позовні вимоги підлягають до задоволення частково, ураховуючи законодавчі обмеження максимальних розмірів відсотків за кредитними договорами, встановлені п. 18 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» та обмеження щодо нарахування штрафних санкцій за порушення кредитних зобов'язань на період воєнного стану в країні за приписами пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, про що обґрунтовано вказав суд першої інстанції.
При цьому доказів виконання наявних грошових зобов'язань ні перед позивачем у справі, ні перед попередніми кредиторами відповідачем суду не надано.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Не можна також погодитися з аргументами скаржника про те, що відповідач договору, за яким стягується заборгованість, не укладав та коштів кредиту не отримував, а позивач не надав доказів перерахування коштів позичальнику, а саме відповідних первинних бухгалтерських документів, з урахуванням такого.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем i третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особi, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дiй чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, i це роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 цього ж Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно з ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до п. 12, ч. 1 ст. 3 Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення вiд особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Таким ідентифікатором є СМС-повідомлення з кодом, якай зазначений у тексті договору у розділі «Підписи сторiн».
Також приписами ст. ст. 1, 2 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже договір позики № 2155729 від 22.08.2024, підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (комбінацією символів самостійно введеною позичальником), примірник якого наявний у матеріалах справи, належним чином підтверджує погодження сторонами справи умови позики, оскільки без здійснення входу на веб-сайт кредитора за допомогою логіну та пароля до особистого кабінету, внесення своїх персональних даних, номера телефону, карткового рахунку, договір між сторонами не був би укладений, а тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Додатково слід врахувати, що персональні дані позичальника (ПІБ, РНКОПП, реквізити паспорта, зареєстрована адреса місця проживання), необхідні для укладення договору, були отримані кредитором після самостійного повідомлення відповідачем.
Іншого способу отримати персональні дані позичальника кредитор не мав.
Доказів звернення до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій з використанням персональних даних відповідача матеріали справи не містять.
Відтак скаржник не спростував факт самостійного волевиявлення позичальника щодо оформлення кредитних правовідносин за якими стягується заборгованість у справі.
За наявності усіх достовірних персональних даних позичальника у договорі, повідомлених кредитору, та фіксування досягнення згоди сторонами щодо всіх істотних умов договору у спосіб введення одноразового ідентифікатора, апеляційний суд вважає, що посилання скаржника про те, що позивач не надав доказів того, що договір дійсно був підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора не може свідчити про наявність обґрунтованих сумнівів у тому, що саме відповідач є стороною позичальника за вказаним договором.
Також за доведеного факту укладення договору позики від 22.08.2024, згідно якого відповідач, як позичальник, отримав в борг кошти, в матеріалах справи наявна довідка щодо перерахунку кредитором коштів за вказаним договором, що свідчить про доведеність наявності відповідних грошових зобов'язань у позичальника.
Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що нараховані 4250,00 грн по процентам за понадстрокове користування кредитом не підлягають стягненню з урахуванням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, оскільки вказані проценти нараховувалися понадстроково, тобто в порядку статті 625 ЦК України, а не за користування кредитними коштами.
Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подана апеляційна скарга не містить.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 18.12.2025 у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу представника відповідача - без задоволення.
На підставі положень ст.141 ЦПК України у зв'язку з відхиленням вимог апеляційної скарги судові витрати відповідача за розгляд справи в апеляційному суді до відшкодування не підлягають.
Керуючись ст. ст. 35, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гулого Андрія Васильовича залишити без задоволення.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 18.12.2025 у вказаній цивільній справі - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді
: