31 березня 2026 року
м. Рівне
Справа № 572/3254/25
Провадження № 22-ц/4815/428/26
Головуючий у Сарненському районному суді
Рівненської області: суддя Довгий І.І.
Рішення суду першої інстанції ухвалено
07 листопада 2025 року в м. Сарни
Сарненського району Рівненської області
без фіксування судового засідання за допомогою
звукозаписувального технічного засобу
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Косєй Катерини Віталіївни на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 07 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів,
У червні 2025 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів.
Мотивуючи вимоги, позивач покликався на те, що 04 вересня 2009 року між ним та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який згодом розірвано на підставі рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 20 серпня 2020 року у справі № 572/3430/18. Від шлюбу вони мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області у справі № 572/3825/19 на користь ОСОБА_3 стягнуто з позивача аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі по 40% усіх видів заробітку (доходу) щомісячно на кожну дитину, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 грудня 2019 року і до досягнення дітьми повноліття.
09 липня 2022 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_1 , який розірвано рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 27 травня 2024 року у справі № 572/1227/24. Від цього шлюбу вони мають сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Судовим наказом Сарненського районного суду Рівненської області від 26 березня 2024 року стягнуто з позивача на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_6 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не більше ніж десять прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 22 березня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
На переконання ОСОБА_2 , встановлений розмір аліментів не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає перерахунку. Встановлення різного розміру стягнення аліментів, а саме 40% від заробітку (доходу) на двох дітей від першого шлюбу та в розмірі 1/4 частини на третю дитину, що фактично становить 25%, призводить до нерівного становища неповнолітніх дітей та має ознаки дискримінації. Зважав на те, що згідно з правовою позицією, викладеній в постанові Верховного Суду у справі № 691/926/20, діти, народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають рівні права на матеріальне забезпечення.
Крім того, змінився й матеріальний стан позивача. Так, 07 лютого 2025 року він уклав шлюб із ОСОБА_7 і у зв'язку з цим у позивача виник обов'язок й щодо утримання двох неповнолітніх дітей теперішньої дружини.
З наведених підстав просив: 1) змінити розмір аліментів, встановлених рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 22 січня 2020 року в справі № 572/3825/19, на утримання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 40% на 2/6 всіх видів заробітку (доходу) щомісячно на обох дітей до досягнення ними повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини, починаючи з дня набрання рішенням законної сили; 2) змінити розмір аліментів, встановлених судовим наказом Сарненського районного суду Рівненської області від 26 березня 2024 року в справі № 572/1226/24 на утримання ОСОБА_6 з 1/4 на 1/6 всіх видів заробітку (доходу) щомісячно на дитину до досягнення нею повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 07 вересня 2025 року позов задоволено.
Змінено розмір аліментів, встановлених судовим наказом Сарненського районного суду Рівненської області від 26 квітня 2024 року у цивільній справі № 572/1226/24 та рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 22 січня 2020 року у справі № 572/3825/19.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 2/6 всіх видів заробітку (доходу) щомісяця на обох дітей до досягнення ними повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
Стягнуто ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/6 всіх видів заробітку (доходу) щомісяця до досягнення ним повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
Виконавчі листи у справах № 572/1226/24, № 572/3825/19 визнано такими, що повинні виконуватися за нарахованими коштами до набрання рішенням законної сили.
На рішення суду представником ОСОБА_1 - адвокатом Косєй К.В. подано апеляційну скаргу, де покликалася на його незаконність та необґрунтованість, які полягали в порушенні норм процесуального права і неправильному застосуванні норм матеріального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначала про неврахування судом першої інстанції того, що зміна розміру аліментів є виключною процедурою, яка потребує доведення істотних змін матеріального або сімейного стану. Однак позивач мотивував вимоги лише фактом нового шлюбу та наявністю дітей у нової дружини, але цього недостатньою. Укладення нового шлюбу є добровільним рішенням і не повинно негативно впливати на обсяг прав дитини від попереднього шлюбу на отримання утримання.
Крім того, позивач не надав будь-яких доказів про доходи, втрату роботи чи погіршення здоров'я, а створення нової сім'ї навпаки може свідчити про стабільність матеріального стану.
Звертала увагу суду й на те, що діти дружини позивача мають власного батька. Натомість позивач не довів, що він за законодавством зобов'язаний їх утримувати або що їхній біологічний батько не може цього робити.
Також суд першої інстанції не дослідив реальні потреби п'ятирічного сина ОСОБА_8 в харчуванні, одязі, освіті, медицині, а зменшення частки аліментів з 1/4 до 1/6 суттєво впливає на рівень життя дитини. Не враховано й того, що батько тривалий час ухилявся від обов'язку утримувати сина, і лише у 2024 році було видано судовий наказ про стягнення аліментів.
Вважає, що суд не перевірив наявність у позивача майна, інших доходів чи заборгованості за аліментами. На переконання автора апеляційної скарги, зменшення внеску батька в утриманні дитини збільшує фінансове навантаження на матір, а це суперечить принципу рівності батьківських обов'язків. Тому оскаржуване рішення створює прецедент, коли батько може уникати відповідальності перед раніше народженими дітьми, просто вступаючи в нові шлюби або народжуючи нових дітей. Тобто це стимулює недобросовісну поведінку платників аліментів.
З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 і ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів відмовити та залишити у силі судовий наказ Сарненського районного суду Рівненської області від 26 березня 2024 року у справі № 572/1226/24 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У поданому відзиві представник позивача - адвокат Ковальчук В.П. просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У відповіді на відзив адвокат Косєй К.В. просила відхилити викладені у відзиві на апеляційну скаргу доводи як необґрунтовані та такі, що суперечать нормам матеріального права та усталеній практиці Верховного Суду, а апеляційну скаргу - задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги одного з відповідачів апеляційний суд виходить з такого.
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема диспозитивність (п. 5 ч.3 ст. 2 ЦПК України).
Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судові рішення в касаційному порядку та в яких межах (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2023 року в справі № 465/6549/16-ц (провадження № 61-11927св23), постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 336/6023/20 (провадження № 61-11523сво23)).
Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч.1 ст. 1 ЦК України).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.2 ст. 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. статті 13 ЦПК України).
Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України).
Між тим, у справі, що переглядається, в апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Косєй К.В. просить скасувати оскаржуване рішення як в частині задоволених позовних вимог до її довірителя, так і в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_3 , хоча вона не скористалися своїм правом подання апеляційної скарги чи приєднання до неї.
Тому рішення суду попередньої інстанції в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_3 слід залишити без змін.
Переглядаючи ж рішення суду в частині задоволених вимог до ОСОБА_1 , апеляційний суд зважає на таке.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі виконавчого листа № 572/3825/19 з ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; у розмірі по 40% всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини, починаючи з 10 грудня 2019 року і до досягнення дітьми повноліття.
Судовим наказом Сарненського районного суду Рівненської області від 26 березня 2024 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнено аліменти на утримання дитини: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 22 березня 2024 року і до повноліття дитини.
07 лютого 2025 року уклали шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , що визнається сторонами і підтверджується відповідним свідоцтвом серії НОМЕР_1 від того ж дня.
Згідно з довідкою № 2212 від 18 червня 2025 року у будинку АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_11 .
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 покликався на те, що розміри стягнутих з нього аліментів за двома судовими рішення є незаконними, а також порушують засади рівності дітей, які народжені в різних шлюбах від різних матерів, в отриманні від батька матеріального забезпечення. Крім того, змінився й матеріальний стан позивача, адже 07 лютого 2025 року він уклав шлюб із ОСОБА_7 і у зв'язку з цим у нього виник обов'язок й щодо утримання двох неповнолітніх дітей теперішньої дружини.
Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Частина перша ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Роз'яснення пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" вказують, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зазначено, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Тобто законодавством чітко визначені умови зміни вже встановленого розміру аліментів: зміна матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я платника або одержувача аліментів, що ґрунтується на ст. 192 СК України.
Разом з тим Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Постановою Верховної Ради України №78912 від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ст.ст. 18 і 27).
Аналіз даних положень законодавства, яке регулює спірні правовідносини, дає підстави для висновку про те, що обов'язок батьків утримувати свою дитину до її повноліття та забезпечувати в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умови життя, необхідні для розвитку дитини, має бути виконаний батьками з урахуванням принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Забезпечення цих інтересів має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за дитину, насамперед для її батьків.
Однак, як правильно на це покликається заявник, позивач не довів жодними належними та допустимими доказами істотного погіршення свого майнового стану порівняно з тим, який існував на час присудження аліментів.
В статті 192 СК України наведено засади зменшення розміру аліментів, і незгода ОСОБА_2 з розміром стягнення аліментів в порядку виконання судового рішення чи визначеним таким рішенням розміром аліментів не є матеріально-правовими підставами для задоволення його позову.
Не можуть бути підставою для зменшення обсягу батьківських зобов'язань перед ОСОБА_6 і факт укладення шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 та покликання на необхідність забезпечення її дітей та нової сім'ї в цілому.
Укладаючи шлюб та створюючи іншу сім'ю, позивач повинен був усвідомлювати, що за ним зберігається обов'язок дбати про ОСОБА_6 та на належному матеріальному рівні його забезпечувати, позаяк платник аліментів є працездатною особою, а аліменти стягувалися в розмірі та спосіб, який безпосередньо встановлений законодавством.
Батько зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів із метою отримання законних джерел для забезпечення гідних умов проживання й розвитку дитини. Саме це відповідає інтересам дитини та захищає її права.
Згідно з ч.2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Щодо тверджень з приводу утримання пасинків, то в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б встановлювали існування в нього такого обов'язку, а тим паче, що за цих обставин підлягає зменшенню встановлений розмір аліментів на його власну дитину.
Так, статтею 260 СК України визначено лише право вітчима, який проживає однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком брати участь саме у їхньому вихованні.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Отже, оскаржуване рішення в частині задоволених вимог до ОСОБА_1 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в їх задоволенні.
Підставою для часткового скасування рішення суду першої інстанції відповідно до пунктів 2-4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Косєй Катерини Віталіївни задовольнити частково.
Скасувати рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 07 листопада 2025 року в частині зміни розміру аліментів, встановлених судовим наказом Сарненського районного суду Рівненської області від 26 березня 2024 року у цивільній справі №572/1226/24, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_6 та визнання виконавчого листа у справі № 572/1226/24 таким, що виконується за нарахованими коштами до набрання цим рішенням законної сили.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: Н.М. Ковальчук
С.С. Шимків