31 березня 2026 року
м. Рівне
Справа № 565/1762/25
Провадження № 22-з/4815/36/26
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Калініна Сергія Костянтиновича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" (далі - ТОВ "Факторинг Партнерс") звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами № 3354100 від 17 грудня 2021 року та № 3386810655-182467 від 19 січня 2022 року у сумарному розмірі 35 538,20 гривень.
Рішенням Вараського міського суду Рівненської області від 30 жовтня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" 27 482,20 гривень заборгованості за договором №3354100 від 17 грудня 2021 року; 5 560 гривень заборгованості за договором №3386811655-182467 від 19 січня 2022 року; 2 252,26 гривень судового збору; 2 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнуто з ТОВ "Факторинг Партнерс" на користь ОСОБА_1 1 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 03 березня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Калініна С.К. задоволено частково.
Рішення Вараського міського суду Рівненської області від 30 жовтня 2025 року змінено та зменшено стягнуту з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" заборгованість за договором №3354100 від 17 грудня 2021 року з 27 482,20 гривень до 11 672 гривень.
06 березня 2026 року через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) представником відповідача надіслано заяву в якій він просив ухвалити додаткове рішення про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також про відшкодування ОСОБА_1 судових витрат, пов'язаних з розглядом апеляційної скарги.
Обґрунтовуючи заяву, зазначав, що у постанові апеляційного суду відсутній новий розподіл судових витрат сторін за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій. Зважаючи на те, що предмет позову складав 35 538,20 гривень, а за результатами перегляду справи колегією суддів його було задоволено на суму 17 232 гривень, то з відповідача на користь позивача підлягав стягненню пропорційний судовий збір у розмірі 1 174,58 гривень.
Між тим, відповідач користувався послугами адвокатського бюро "Калінін і Партнери" та очікував понести витрати в розмірі 7 000 гривень у суді першої інстанції та 4 500 гривень в апеляційному суді. Тому пропорційно до відмовлених позовних вимог із позивача на користь відповідача підлягає стягненню 3 605,79 гривень за професійну правничу допомогу в суді першої інстанції; 2 588,79 гривень за професійну правничу допомогу в апеляційному суді, враховуючи оскарження рішення лише в частині 27 482,20 гривень; 2 090,36 гривень як пропорційну компенсацію сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Позивач просить залишити заяву про ухвалення додаткового рішення без задоволення. На його переконання, розмір витрат на правничу допомогу не відповідає складності розглянутої справи, а робота адвоката не потребувала значного обсягу юридичної та технічної роботи.
Заява підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ч. 1, 2, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог співмірності суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частинами 1-3, 10, 13 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до п.3 ч.1, ч.3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо не вирішено питання про судові витрати.
Ухвалення додаткового судового рішення здійснюється в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви і якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Згідно з пп. "б", "в" п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції (у випадку скасування або зміни судового рішення), а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що при пред'явленні позову ТОВ "Факторинг Партнерс" сплачено судовий збір у передбачених законодавством порядках та розмірах - 2422,40 гривень.
Оскільки відповідач оскаржував рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення з нього 27 482,20 гривень, за подання апеляційної скарги підлягало сплаті 2809,92 гривень (3028*27482,20?35538,20*150%*0,8).
Згідно з ч.1, пп. 2, 6 п.1 ч.2, ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків від суми, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Позов пред'явлено в липні 2025 року, коли згідно зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на з 01 січня 2025 року становив 3028 гривень. Тому частково понесений позивачем в розмірі 1174,59 гривень судовий збір за подання позову необхідно покласти на відповідача (2422,40*17232?35538,20), а за наслідками розгляду апеляційної скарги 1616,52 гривень підлягає відшкодуванню за рахунок позивача (2809,92*15810,20?27482,20).
Ураховуючи надане процесуальним законодавством для суду право здійснення взаємозаліку судових витрат, колегія суддів дійшла висновку, що позивач повинен відшкодувати відповідачу 441,93 гривень (1616,52-1174,59) судового збору за результатами розгляду справи.
Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та понесених відповідачем відповідних витрат в судах обох інстанції, колегія суддів виходить з такого.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу суду першої інстанції було подано договір №02-07/2024 від 02 липня 2024 року про надання правової допомоги, укладений між ТОВ "Факторинг Партнерс" та адвокатським об'єднанням "Лігал Ассістанс", заявку на надання юридичної допомоги №59 від 02 червня 2025 року, витяг з акта №1 про надання юридичної допомоги від 31 січня 2025 року, якими обумовлювалася вартість послуг в розмірі 13 000 гривень, з яких: надання усної консультації упродовж 2 годин становило 4000 гривень, а складання позовної заяви на яку витрачено 3 години - 9000 гривень.
На підтвердження понесення відповідачем витрат на правову допомогу в суді першої інстанції подано договір №б/н від 31 липня 2025 року про надання професійної правничої (правової) допомоги, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро "Калінін і Партнери", та додаток №1 до вказаного договору, згідно з яким за надання професійної правничої (правової) допомоги клієнт сплачує бюро гонорар (винагороду) в розмірі 7 000 гривень.
До суду апеляційної інстанції відповідачем було надано договір від 13 листопада 2025 року про надання професійної правничої (правової) допомоги, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро "Калінін і Партнери", та додаток №1 до вказаного договору, згідно з яким за надання професійної правничої (правової) допомоги в суді апеляційної інстанції клієнт сплачує бюро гонорар (винагороду) в розмірі 4 500 гривень
Апеляційний суд, розподіляючи витрати, понесені сторонами на професійну правничу, зробив висновок про те, що наявні в матеріалах справи відповідні докази не є безумовною підставою для їхнього відшкодування, адже їхні розміри є необґрунтованим, не відповідають критерію розумної необхідності таких витрат і є непропорційними до складності справи для адвокатів, виконаних ними роботами, а також вимогам по суті спору.
Так, встановлено, що спір віднесено до категорії незначної складності, адже відноситься до правовідносин, що виникають з прав і обов'язків споживчого мікрокредитування та є одним з найбільш розповсюджених судових спорів.
У спорах зазначеного характеру за відсутності інших позовних вимог та протиріч між наявними у справі документами судова практика є усталеною. Спірні правовідносини не зумовлюють необхідності дослідження значної кількості законів чи підзаконних нормативно-правових актів, а матеріали справи не містять обсягу документів, що потребували б від адвоката істотних затрат часу на їх аналіз.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
Крім того, колегія суддів бере до уваги поведінку сторін, зокрема безпідставне завищення позивачем позовних вимог, позицію відповідача щодо спору в суду першої інстанції, заперечення певних обставин та завищення ним вимог апеляційної скарги, що в своїй сукупності також спонукає до відступу від компенсації понесених витрат на правничу допомогу в повному розмірі.
Тому розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача в суді першої інстанції, який підлягав би стягненню з відповідача, повинен становити 2 000 гривень, а розмір аналогічних витрат відповідача в судах двох інстанції має складати 3 000 гривень.
З огляду на надане процесуальним законодавством для суду право здійснення взаємозаліку й таких судових витрат, колегія суддів переконана, що позивач повинен відшкодувати відповідачу 1 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу, які понесені ним в судах двох інстанцій.
Зважаючи на наведене і керуючись ст. ст. 141, 270, 368, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Калініна Сергія Костянтиновича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Скасувати рішення Вараського міського суду Рівненської області від 30 жовтня 2025 року в частині розподілу судових витрат (в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" 2 252,26 гривень судового збору, 2 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу та в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" на користь ОСОБА_1 1 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу).
Здійснити новий розподіл судових витрат.
Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" на користь ОСОБА_1 441 (чотириста сорок одна) гривня 93 копійки судового збору та 1 000 (одна тисяча) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У разі невручення додаткової постанови в день складення, учасник справи має право на поновлення строку оскарження за умови подання касаційної скарги протягом тридцяти днів із дня отримання постанови.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: С.О. Гордійчук
Н.М. Ковальчук