Житомирський апеляційний суд
Справа №288/1161/25 Головуючий у 1-й інст. Рудник М. І.
Категорія 70 Доповідач Талько О. Б.
31 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої-судді Талько О.Б.,
суддів: Павицької Т.М., Коломієць О.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу № 288/1161/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Яковенка Анатолія Вікторовича, на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 12 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Рудника М. І.,-
У липні 2025 року позивачка звернулася до суду із позовом, в якому зазначила, що на підставі судового наказу, виданого Попільнянським районним судом Житомирської області 23 листопада 2017 року, із відповідача стягуються аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 05 вересня 2017 року.
Вказаний судовий наказ перебуває на примусовому виконанні у Коростишівському ВДВС у Житомирському районі Житомирської області.
Вказує, що рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 5 вересня 2017 року розірвано шлюбі між нею та відповідачем. Після розірвання шлюьу діти залишилися на її утриманні, а розмір аліментів, який стягнутий на підставі судового наказу, є недостанім для забезпечення життєво необхідних потреб дочки та сина.
Наголошує на тому, що розмір аліментів, що стягуються на дитину, повинен бути достатнім для забезпечення її гармонійного розвитку. Це означає, що сума має бути не лише необхідною, але й достатньою для задоволення потреб дитини у харчуванні, одязі, освіті, медичному обслуговуванні та інших важливих аспектах її життя. Мінімальний розмір аліментів, який може бути присуджений судом, не може бути менший ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, сформованого державним виконавцем Богатиренко А.В., в період із січня 2023 року по травень 2025 року, сума аліментів щомісяця нарахована по 3200,00 грн, що становить дещо більше ніж по 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини, тобто майже мінімальний розмір аліментів, які фактично боржник не сплачував вчасно.
Законодавець визначив необхідність та гарантував безспірний розмір аліментів, які стягуються в частці від розміру заробітку (доходу) на двох дітей, що становить 1/3 частку.
Отже, аліменти в розмірі 1/4 частки, які вирішено стягувати на підставі судового наказу з відповідача на утримання двох неповнолітніх дітей, не є достатнім для забезпечення їх гармонійного розвитку, тому вважає, що розмір аліментів, які стягуються з відповідача, необхідно збільшити із 1/4 частки до 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів).
Таким чином, просила збільшити розмір аліментів, які стягуються на підставі судового наказу, виданого Попільнянським районним судом Житомирської області 23 листопада 2017 року, ОСОБА_2 на її користь на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/4 частки на 1/3 частку всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 12 вересня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Яковенко А.В., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Зокрема, вважає помилковим висновок суду про те, що позивачка повинна надати суду докази зміни свого матеріального стану, погіршення свого здоров'я тощо або довести спроможність відповідача сплачувати аліменти в такому розмірі, який вона зазначила у позовній заяві.
Наголошує на тому, що отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
Законодавець визначив необхідність та гарантував безспірний розмір аліментів, які стягуються в частці від розміру заробітку (доходу) на двох дітей, який складає 1/3 частку.
Таким чином, аліменти в розмірі 1/4 частки, які вирішено стягувати на підставі судового наказу з відповідача на користь позивачки на утримання двох неповнолітніх дітей, не є достатнім для забезпечення їх гармонійного розвитку та мають бути збільшені щонайменше до 1/3 частки від всіх видів заробітку (доходів), як того вимагає СК України, що також не враховано судом при видачі судового наказу про стягнення аліментів.
На думку апелянта, вищевказане спростовує висновок суду про необхідність доведення обставин, визначених ст. 192 СК України, для можливості зміни раніше призначених до стягнення аліментів за судовим наказом.
Посилається на постанову Верховного Суду від 21.07.2021 року у справі № 691/926/20, згідно з якою діти, народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу. Таким чином, є помилковим посилання суду на те, що обставина народження в іншому шлюбі відповідача дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є підставою для відмови у позові.
Крім того, докази, які надав відповідач про свій матеріальний стан, повністю не відображають його доходи, зокрема, за місцем основної роботи, так як відповідно до довідки № 1060 від 05.08.2025 року, відповідач працює на основному місці роботи у ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» на посаді машиністів сировинних млинів за тарифною ставкою 58 грн за годину. Однак вона не містить інформації про період зайнятості відповідача на робочому місці та його повний заробіток за місяць.
Зауважує, що довідка 0600-0218-8/65168 від 29.07.2025 року, згідно з якою дружині відповідача ОСОБА_6 виплачується допомога при народженні дитини у розмірі 860 грн, не вказує про відсутність у неї інших доходів та про те, що вона перебуває на утриманні саме відповідача.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони є батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 05 вересня 2017 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 розірвано, прізвище дружини після реєстрації розірвання шлюбу змінено на « ОСОБА_8 ».
23 листопада 2017 року Попільнянським районним судом Житомирської області видано судовий наказ, згідно з яким з ОСОБА_2 на користь позивачки стягуються аліменти на утримання: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 5 вересня 2017 року.
Вказаний судовий наказ перебуває на примусовому виконанні у Коростишівському Відділі державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ).
Наявний в матеріалах справи розрахунок свідчить про те, що станом на травень 2025 року існувала заборгованість зі сплати аліментів, які стягуються з відповідача на підставі вказаного судового наказу на утримання дітей, у розмірі 41610 грн. 76 коп.
Згідно з довідкою Коростишівського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 57618 від 30 липня 2025 року, заборгованість зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 55482485 з виконання судового наказу № 288/1041/17, виданого 27 грудня 2017 року Попільнянським районним судом Житомирської області про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_7 на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 05.09.2017 року, відсутня.
Судом першої інстанції також встановлено, що ОСОБА_2 згідно з наказом № 166-СПФ/ПР-К від 12 грудня 2024 року перебуває у трудових відносинах на основному місці роботи у ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» на посаді машиніста сировинних млинів з тарифною ставкою 58 гривень за годину.
Матеріали справи також свідчать, що 10 березня 2023 року відповідач уклав шлюб з ОСОБА_6 , від якого у них народилася донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого 3 січня 2024 року, ОСОБА_2 є учасником бойових дій.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано доказів, які б свідчили про погіршення її матеріального стану чи інших змін, які згідно зі статтею 192 СК України є підставою для зміни розміру аліментів.
Колегія суддів погоджується з таким висновком.
Так, статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що 1/4 частки заробітку відповідача, які вирішено стягувати на підставі судового наказу на утримання двох неповнолітніх дітей, не є достатнім для забезпечення їх гармонійного розвитку.
Проте позивачка не довела, що відповідач отримує дохід, який значно покращив його матеріальне становище з моменту винесення судового наказу про стягнення аліментів та надає йому можливість сплачувати аліменти у новому, більшому розмірі, а також не надала доказів, що свідчать про погіршення її матеріального стану та/або погіршення стану здоров'я.
Колегія суддів звертає увагу також на те, що при зверненні із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача аліменти саме у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу).
При цьому, частиною п'ятою статті 183 СК України передбачено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку ( доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 4 статті 161 ЦПК України.
За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 Попільнянським районним судом Житомирської області 23 листопада 2017 року був виданий судовий наказ про стягнення аліментів на утримання двох дітей у частці, розмір якої є меншим, ніж встановлений вказаними вище нормами законодавства.
Однак, зазначене не є безумовною підставою для збільшення розміру аліментів, оскільки позивачка зобов'язана була довести наявність обставин, передбачених статтею 192 СК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Яковенка Анатолія Вікторовича, залишити без задоволення, а рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 12 вересня 2025 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: