Житомирський апеляційний суд
Справа №295/17611/25 Головуючий у 1-й інст. Чорній Р. О.
Номер провадження №33/4805/688/26
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Кузнецов Д. В.
31 березня 2026 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Кузнецов Д.В., за участі ОСОБА_1 , захисника Кравчука А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Кравчука Андрія Васильовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Богунського районного суду м. Житомира від 22 січня 2026 року, якою останнього визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
Постановою судді Богунського районного суду м. Житомира від 22 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, 02.12.2025 близько 11 години 10 хвилини в м. Житомирі по вул. Михайла Грушевського, 78, водій ОСОБА_1 керував т/з марки Skoda, р/н НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду адвокат Кравчук А.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, протокол складений за його відсутності, права, передбачені законодавством не роз'яснювалися, відеозапис події не є безперервним, рапорт працівників поліції не є доказом у справі.
Апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, оскільки повний текст отримав лише 09.02.2026.
Розглянувши клопотання про поновлення строку та враховуючи конкретні обставини справи, зокрема, дату отримання повного тексту постанови суду першої інстанції 09.02.2026 і подачу апеляційної скарги 18.02.2026, тобто вкрай незначний пропуск строку апеляційного оскарження, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , захисника Кравчука А.В., перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції загалом дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.5 ПДР, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає положенням статей 283, 284 КУпАП.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №529469 від 02.12.2025 вбачається, що 02.12.2025 близько 11 години 10 хвилини в м. Житомирі по вул. Михайла Грушевського, 78, водій ОСОБА_1 керував т/з марки Skoda, р/н НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1-2).
За змістом п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст.266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція).
Відповідно до п.6 І-го розділу Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до п.7 І-го Розділу Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров'я).
Відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться в присутності двох свідків. Матеріали обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України, крім вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення, підтверджується: копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії від 02.12.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП (а.с.4); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'янінням або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02.12.2025 (а.с.5); рапортом поліцейського взводу №1 роти №4 батальйону УПП в Житомирській області Ляшука І. (а.с.6); наявним в матеріалах справи відеозаписом (а.с.8).
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності і взаємозв'язку та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені і зібрані у визначеному процесуальним законом порядку.
З приводу апеляційних доводів про відсутність в матеріалах справи доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки вони спростовуються вищевказаними доказами, зокрема, наявними у матеріалах справи відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції.
Так, з матеріалів справи та відеозапису вбачається, що після зупинки транспортного засобу працівники поліції підходять до автомобіля марки Skoda, р/н НОМЕР_1 , біля якого перебуває водій ОСОБА_1 , особу якого було встановлено пізніше. Працівники поліції запитали у водія, чому він їм заблокував проїзд та перекрив дорогу, на що він пояснив, що пропускав автомобіль, який рухався в попутному напрямку. В ході спілкування поліцейські повідомили про наявні ознаки наркотичного сп'яніння, а саме звужені зіниці очей, неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук, та запропонували пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в найближчому медичному закладі охорони здоров'я, на що ОСОБА_1 категорично відмовився. Водію були роз'яснені права, передбачені законодавством, та його було ознайомлено зі складеними щодо нього адміністративними матеріалами за ч. 1 ст.130 КУпАП.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо доведеності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, який безпосередньо узгоджується із наданими відеозаписами, а доводи скаржника у цій частині суд вважає необґрунтованими та розцінює як намагання уникнути притягнення до адміністративної відповідальності. В ході спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 жодним чином не заперечував факт нещодавнього керування транспортним засобом, навпаки зазначав, що їхав з роботи (час на відео 22 год. 09 хв.), на питання поліцейських повідомив, що пропускав автомобіль, який рухався в попутному напрямку (час на відео 11 год. 13 хв.).
Саме такі первинні покази водія ОСОБА_1 , на думку суду, є найбільш правдивими та достовірними, оскільки особливість психіки людини в перші секунди, хвилини після події не дозволяє їй за короткий проміжок часу вигадати чи спотворити дійсність життєвої ситуації та створити неправдиве алібі для себе, та не встигає сформувати у своїй уяві хибну версію минулої поведінки та правдоподібно повідомити про неї допитувача.
Крім того, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується даними постанови від 02.12.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, за не пред'явлення посвідчення водія, реєстраційного документу на ТЗ та полісу обов'язкового страхування. Відомостей про оскарження вказаної постанови матеріали справи не містять.
За вказаних обставин, апеляційний суд вважає доведеним поза розумним сумнівом факт керування ОСОБА_1 на момент його зупинки працівниками поліції 02.12.2025 транспортним засобом автомобілем Skoda, р/н НОМЕР_1 .
Як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 був присутній при оформленні поліцейським протоколу та перебував на місці події, а поліцейські повідомили його про те, що відносно нього зараз буде складено протокол та здійснили його заповнення у службовому автомобілі та місце подій не залишали. Після складання водію було оголошено зміст цього протоколу та запропоновано надати пояснення, підписати його та отримати копію, на що він відмовився, у зв'язку з чим в протоколі зроблено відповідні відмітки (час на відео 11 год. 37 хв.). За таких обставин доводи апеляційної скарги захисника про те, що водій не був присутній при складанні протоколу є безпідставними.
Судом відхиляються доводи апелянта щодо не роз'яснення прав ОСОБА_1 , передбачених КУпАП та Конституцією України, оскільки вказане спростовується відеозаписом з місця події, згідно якого працівники поліції роз'яснили права, передбачені законодавством (час на відео 11 год. 17 хв.). Будь-яких обмежень в процесуальних правах водія під час складання протоколу з боку працівників поліції судом не встановлено та може бути компенсовано особою в ході судового розгляду справи, оскільки саме на даному етапі проводиться розгляд справи по суті та можуть бути в повному обсязі реалізовані права, передбачені статтею 268 КУпАП. Як під час складання протоколу, так і в ході судового розгляду водію в повному обсязі було забезпечено реалізацію всіх прав, передбачених ст.268 КУпАП, та жодних істотних обмежень його процесуальних прав не допущено.
Стосовно зауважень апелянта про безперервність наданого відеозапису, то він є повністю безперервним у частині фіксації вимог співробітника поліції після зупинки транспортного засобу пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку, категоричної відмови водія від проходження такого огляду, оголошення прав, передбачених законодавством, та ознайомлення зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення, тобто у частині, яка має ключове доказове значення для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
В цьому контексті суд звертає увагу на те, що пунктом 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 № 1026 передбачена безперервність здійснення відеозапису під час виконання поліцейськими своїх службових обов'язків.
Між тим, нормативними документами, які регламентують порядок виявлення та фіксації адміністративних правопорушень, складання протоколів про адміністративні правопорушення та направлення відповідних матеріалів до суду не передбачено обов'язковості надавання усього відеозапису, здійсненого у ході виконання поліцейським своїх службових обов'язків. При цьому переривання відеозапису для складання протоколу або інших дій, не пов'язаних із безпосереднім спілкуванням поліцейських із водієм чи іншими учасниками, не є процесуальним порушенням, яке б призвело до беззаперечної неналежності такого відеодоказу.
На думку суду, долучені до протоколу файли відеозаписів, на яких зафіксований етап спілкування з водієм після зупинки транспортного засобу, відмова останнього від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у найближчому закладі охорони здоров'я, та процесуальні дії, які при цьому вчинили поліцейські об'єктивно доводить факт вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Відтак, зазначені посилання апелянта є безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженими доказами.
Відносно посилань апеляційної скарги про те, що рапорт поліцейського щодо керування транспортним засобом не є доказом по справі, то, хоча він і не є прямим доказом у справі, проте в сукупності і взаємозв'язку з іншими доказами вказує про дотримання працівниками поліції процедури огляду і свідчить про те, що ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Наведені апелянтом доводи не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не є обставинами, які виключають винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні, а також не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §41.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не надано.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст.294 КУпАП, суд
Клопотання адвоката Кравчука Андрія Васильовича в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Богунського районного суду м. Житомира від 22 січня 2026 року.
Апеляційну скаргу адвоката Кравчука Андрія Васильовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Богунського районного суду м. Житомира від 22 січня 2026 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: