Справа № 761/8460/26
Провадження № 1-кс/761/6334/2026
20 березня 2026 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власника майна, ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 22025000000000385 від 25.03.2025, -
Адвоката ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просив скасувати арешт накладений ухвалою Шевченківського районного суду від 08.11.2024 на майно, вилучене 31.10.2024 в ході проведення обшуку, а саме: грошові кошти, номіналом 100 доларів США у кількості 690 (шістсот дев'яносто) штук на загальну суму 69 000 доларів США.
В обґрунтування клопотання вказано, що 31.10.2024 в рамках кримінального провадження № 22023000000000980 від 29.09.2023 було проведено за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було вилучено грошові кошти, які належать його батькам - ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , що підтверджується вилученою також під час обшуку розпискою.
При цьому, ОСОБА_5 1957 року народження, тобто, є пенсіонером, відповідно до трудової книжки працює офіційно починаючи з 1975 року, одружений на ОСОБА_7 починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка в свою чергу є приватним підприємцем і відповідно до наявних податкових звітів весь час отримувала постійний високий дохід, на підтвердження чого надано довідку з податкової служби, копію трудової книжки, довідку з місця роботи, що в сукупності підтверджує факт того, що вилучені грошові кошти є спільної сумісної власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , а також отримані законним шляхом.
Також вказано, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 не мають жодного процесуального статусу в рамках вказаного кримінального провадження, оскільки в квітні 2025 року обвинувальний акт відносно інших осіб в рамках кримінального провадження № 22023000000000980 від 29.09.2023 передано на розгляд до Голосіївського районного суду міста Києва, а матеріали, що стосуються в тому числі обшуків, які були проведені 31.10.2024, були виділені в окреме кримінальне провадження № 22025000000000385 від 25.03.2025, в рамках якого ОСОБА_5 був допитаний один раз в якості свідка в вересні 2025 року.
На переконання адвоката, арешт було накладено необґрунтовано та наразі в його необхідності відпала потреба, відтак він підлягає скасуванню.
У судовому засіданні представника власника майна вимоги клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Слідчий у судовому засіданні заперечував проти скасування арешту, вказавши, що досудове розслідування кримінального провадження № 22025000000000385 від 25.03.2025 триває, в рамках якого вказане майно є речовим доказом та необхідність в застосуванні даного заходу забезпечення кримінального провадження не відпала.
На запитання суду слідчий повідомив, що у кримінальному провадженні № 22025000000000385 від 25.03.2025 жодній особі про підозру не повідомлено.
Прокурор у судове засідання повторно не з'явився, про день, час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином.
Враховуючи, що ч. 2 ст. 174 КПК України встановлені скорочені строки розгляду клопотання про скасування арешту майна, зважаючи на те, що прокурор був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду, слідчий суддя визнав за можливе розглянути клопотання про скасування арешту без участі прокурора, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши представника власника майна та прокурора, подані матеріали, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Встановлено, що 31.10.2024 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28.10.2024 (справа №761/40073/24) було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого вилучено грошові кошти, номіналом 100 доларів США у кількості 690 штук на загальну суму 69 000 доларів США.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 08.11.2024 у справі № 761/41402/24 накладено арешт на вилучені під час обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , грошові кошти 409 купюр номіналом 100 доларів США на загальну суму 40 900 доларів США.
Мотивуючи підставу для накладення арешту слідчий суддя вказав, що матеріали, долучені прокурором до клопотання, певним чином обґрунтовують наявність правових підстав та розумних підозр вважати, що майно може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі такі грошові кошти можуть бути набуті кримінально протиправним шляхом, що вказує на їх відповідність критеріям ст. 98 КПК України та може підлягати спеціальній конфіскації у третіх осіб.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20.03.2025 вказану ухвалу слідчого судді залишено без змін.
Крім того, в ухвалі Київського апеляційного суду колегію суддів було оцінено посилання на те, що вилучені грошові кошти не мають жодного відношення до обставин кримінального провадження, вказавши, що ці обставини підлягають встановленню і перевірці у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Проте, суд враховує, що суду не надано будь-якого доказу того, що за більше ніж одного року з часу вилучення та накладення арешту на грошові кошти органом досудового розслідування вчинялися будь-які дії стосовно вилученого майна.
Більш того, слідчим у судовому засіданні було вказано, що вилучені грошові кошти належать ОСОБА_6 , проте будь-яких доказів того, що він або інша особа набув статусу підозрюваного в рамках кримінального провадження.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.
Згідно положень ч. 1 та ч. 2 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення ЄСПЛ у справі «Іатрідіс проти Греції» від 25 березня 1999 року). Вимога щодо законності, у розумінні Конвенції, вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення ЄСПЛ у справі «Антріш проти Франції» від 22 вересня 1994 року, «Кушоглу проти Болгарії» від 10 травня 2007 року).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року).
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України доведення необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого, прокурора.
Разом з тим, такі додаткові доводи щодо необхідності продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт, які б виправдовували таке тривале позбавлення власника майна права володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, гарантоване йому статтею 41 Конституції України, надано не було.
Отже, жодних доказів, які б спростовували доводи клопотання адвоката та підтверджували обставини, які є підставою для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, до суду надано не було, у зв'язку із чим слідчий суддя, виходячи з принципу змагальності сторін у кримінальному провадженні, дійшов до висновку, що доводи, зазначені в клопотанні є обґрунтованими.
Аналіз наявних у розпорядженні слідчого судді матеріалів свідчить про відсутність на даний час підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, а так само, розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та наслідки арешту такого майна.
Крім цього, відсутні відомості того, що накладений у даному кримінальному провадженні арешт на грошові кошти, сприяє швидкому, повному та неупередженому розслідуванню у кримінальному провадженні № 22025000000000385 від 25.03.2025.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про недоведеність підстав для продовження застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вказаних грошових коштів, оскільки жодних доказів, які б спростовували доводи клопотання адвоката та підтверджували обставини, які є підставою для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження, надано не було, у зв'язку із чим слідчий суддя, дійшов до висновку, що доводи, зазначені в клопотанні в цій частині, є обґрунтованими.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 169 КПК України у разі скасування арешту тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено.
Керуючись ст.ст. 132, 169, 170-174, 309, 372, 376 КПК України, суд, -
Клопотання - задовольнити.
Скасувати арешт в рамках кримінального провадження № 22025000000000385 від 25.03.2025, накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 08.11.2024 на майно, вилучене 31.10.2024 в ході проведення обшуку, а саме: грошові кошти, номіналом 100 доларів США у кількості 690 (шістсот дев'яносто) штук на загальну суму 69 000 доларів США.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1