Номер провадження 4-с/754/25/26
Справа № 754/13542/20
Іменем України
27 березня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді -Панченко О.М.
з секретарем судового засідання - Сарнавським М.О.
за участі заявника - ОСОБА_1
представника заявника - ОСОБА_2
державного виконавця - Данилюка Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали скарги ОСОБА_1 на дії/бездіяльність державного виконавця Деснянського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Данилюка Ростислава Володимировича, -
У лютому 2026 року заявник звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління МЮУ Данилюка Р.В., заінтересована особа ОСОБА_3 про визнання неправомірними та скасування постанов державного виконавця про накладення штрафу і стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Скарга мотивована тим, що 12 серпня 2021 року рішенням Деснянського районного суду м. Києва у справі № 754/13542/20 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.12.2020 року і до досягнення старшою дитиною повноліття. На підставі зазначеного рішення видано виконавчий лист, який пред'явлено до виконання до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). 12 жовтня 2021 року державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вахрамєєвою Яною Володимирівною відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа - ВП № НОМЕР_1. Станом на 01.12.2025 року, згідно з розрахунком заборгованості від 24.12.2025 року, загальний розмір заборгованості становив 284 395,42 грн. Саме на цю суму було фактично звернуто стягнення шляхом примусового списання коштів, а саме: 16.01.2026 року відбулося списання з рахунку ОСОБА_1 284 395,42 грн. у рахунок погашення існуючої заборгованості, а 05.01.2026 року - 10 100,00 грн. як стягнення аліментів за грудень 2025 року. Разом з тим, 22.01.2026 року, вже після фактичного списання коштів, державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Данилюком Ростиславом Володимировичем було складено новий розрахунок заборгованості станом на 22.01.2026 року, який не ґрунтується на попередніх розрахунках та не містить пояснень щодо механізму формування сум. Згідно з цим розрахунком, основна сума заборгованості станом на грудень 2025 року визначена у розмірі 251 959,81 грн., що суттєво менше суми коштів, фактично стягнутих з боржника. Таким чином, за наявності в матеріалах виконавчого провадження офіційного розрахунку, відповідно до якого борг станом на кінець 2025 року складав 251 959,81 грн., з боржника було без будь-якого правового обґрунтування стягнуто 294 495,42 грн., тобто суму, що перевищує визначений самим виконавцем основний борг. Більше того, згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 22 січня 2026 року, складеним державним виконавцем у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, розмір заборгованості було визначено у сумі 191 104,14 грн. Саме на підставі зазначеного розрахунку було винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 50 % від нібито наявної заборгованості, а також постанову про стягнення виконавчого збору. Вимога ОСОБА_1 від 28.01.2026 року щодо надання пояснень стосовно походження заборгованості та правомірності стягнення штрафу і виконавчого збору, адресована начальнику Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Артуру Дубасу, залишена без відповіді. Таким чином, накладення штрафу та стягнення виконавчого збору здійснено виключно на підставі формального розрахунку, який не має належного обґрунтування та не підтверджує фактичної наявності заборгованості. Державним виконавцем у межах виконавчого провадження було накладено штраф, який фактично обґрунтовується заборгованістю за три роки несплати аліментів. Водночас застосування штрафу у розмірі 50 % не є автоматичним та можливе виключно за сукупності визначених умов, а саме - у разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів перевищує суму відповідних платежів за три роки та підтверджена належним і безспірним розрахунком. Встановлений 22.01.2026 року розмір заборгованості у сумі 191 104,14 грн., з урахуванням несвоєчасного і неповного визначення бази стягнення аліментів, не може покладати на платника тягар відповідальності у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 50 % суми заборгованості, оскільки до виникнення заборгованості у такому значному розмірі призвели не винні дії боржника, а бездіяльність державного виконавця. Наявна заборгованість зі сплати аліментів утворилась, у тому числі, через бездіяльність державного виконавця, який несвоєчасно перевірив та не визначив базу і розмір аліментів, тому постанова про накладення штрафу у розмірі 95 552,07 грн. та виконавчого збору у розмірі 19 110,41 грн. не може вважатися справедливою. При визначенні розміру заборгованості зі сплати аліментів державним виконавцем було неправильно визначено базу для їх нарахування, що призвело до штучного формування боргу та подальшого застосування штрафних санкцій. Зокрема, під час здійснення розрахунку державним виконавцем було враховано грошові кошти, що надійшли на рахунок боржника у грудні 2025 року, які мають одноразовий характер та є результатом відчуження майна, а не отриманням доходу від трудової, підприємницької чи іншої діяльності. Отже, наявна заборгованість зі сплати аліментів утворилась, у тому числі, через бездіяльність державного виконавця, який несвоєчасно перевірив та не визначив базу і розмір аліментів, у зв'язку з чим постанова про накладення штрафу у розмірі 95 552,07 грн. та виконавчого збору у розмірі 19 110,41 грн. не може вважатися справедливою.
22.02.2026 року та 09.03.2026 року до суду надійшли додаткові пояснення по скарзі від заявника у справі.
В судовому засіданні заявник та його представник пояснили, що на день розгляду скарги державним виконавцем виконано перерахунок заборгованості по аліментам і на даний час заборгованість по аліментам у заявника відсутня, існує навіть переплата. Просили суд про визнання неправомірними постанов державного виконавця від 22.01.2026 року про стягнення штрафу та виконавчого збору.
Державний виконавець Данилюк Р.В. в судовому засіданні пояснив, що дійсно сталася переплата по аліментам, які заявник сплачує за рішенням суду на утримання дітей. На даний час заборгованість заявника по аліментам відсутня, а по факту переплати проводиться внутрішня перевірка.
Заінтересована особа Гринюк О.І. в судове засідання не з'явилася.
Вислухавши вступне слово заявника, його представника, державного виконавця, судом встановлено наступне.
Частинами першою та другою статті 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
У статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі №11-рп/2012 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень пункту 20 частини першої статті 106, частини першої статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України).
Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Як вбачається із встановлених судом обставин, виконавче провадження НОМЕР_1 відкрито на виконання рішення суду про стягнення аліментів із заявника на утримання дітей.
Відповідно до статей 447, 451 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Умови й порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначається приписами Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, розпоряджень, внесення подання, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 13 Закону України «Про виконавче провадження»).
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Так, у Деснянському відділі державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління МЮУ на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження НОМЕР_1 щодо виконання виконавчого листа №754/13542/20 від 30.09.2021 року, виданого Деснянським районним судом м. Києва на виконання рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.12.2020 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
На підставі зазначеного рішення видано виконавчий лист, який пред'явлено до виконання до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
12 жовтня 2021 року державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вахрамєєвою Яною Володимирівною відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа - ВП № НОМЕР_1.
Станом на 01.12.2025 року, згідно з розрахунком заборгованості від 24.12.2025 року, загальний розмір заборгованості становив 284 395,42 грн. Саме на цю суму було фактично звернуто стягнення шляхом примусового списання коштів, а саме: 16.01.2026 року відбулося списання з рахунку ОСОБА_1 284 395,42 грн. у рахунок погашення існуючої заборгованості, а 05.01.2026 року - 10 100,00 грн. як стягнення аліментів за грудень 2025 року.
Разом з тим, 22.01.2026 року, вже після фактичного списання коштів, державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Данилюком Ростиславом Володимировичем було складено новий розрахунок заборгованості станом на 22.01.2026 року, відповідно до якого основна сума заборгованості станом на грудень 2025 року визначена у розмірі 251 959,81 грн., що суттєво менше суми коштів, фактично стягнутих з боржника.
Таким чином, за наявності в матеріалах виконавчого провадження офіційного розрахунку, відповідно до якого борг станом на кінець 2025 року складав 251 959,81 грн., з боржника було без будь-якого правового обґрунтування стягнуто 294 495,42 грн., тобто суму, що перевищує визначений самим виконавцем основний борг. Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 22 січня 2026 року, складеним державним виконавцем у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, розмір заборгованості було визначено у сумі 191 104,14 грн. Саме на підставі зазначеного розрахунку було винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 50 % від нібито наявної заборгованості, а також постанову про стягнення виконавчого збору.
Вимога ОСОБА_1 від 28.01.2026 року щодо надання пояснень стосовно походження заборгованості та правомірності стягнення штрафу і виконавчого збору, адресована начальнику Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Артуру Дубасу, залишена без відповіді.
В судовому засіданні державний виконавець не заперечував того, що при нарахуванні заборгованості по аліментам від 24.12.2025 року не було враховано доходи боржника, що містяться у відповіді на запит до ДПС від 19.12.2025 року, розрахунок здійснено з помилками.
В постанові про перевірку матеріалів виконавчого провадження від 26.02.2026 року начальником Деснянського ВДВС у м. Києві КМУ МЮ України встановлено, що такий розрахунок є не вірний і потребує перерахунку з урахуванням відомостей про доходи боржника. Дії державного виконавця при виконанні виконавчого провадження визнано такими, що вчинені з порушенням вимог ст. 18, 28, 71 ЗУ «Про виконавче провадження» та зобов'язано здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до розрахунку заборгованості від 27.02.2026 року, який здійснений державним виконавцем заборгованість зі сплати аліментів станом на 27.02.2026 року відсутня.
Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У статті 195 СК України врегульовано порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), та вказано, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Згідно з частинами першою та другою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100% заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII.
Частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 % суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 % суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 % суми заборгованості зі сплати аліментів.
У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.
Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.
У пункті 8 глави XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512/5) визначено, що виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII.
Постанова про накладення штрафу оформлюється відповідно до вимог пункту 7 розділу І цієї Інструкції та містить відомості про розмір заборгованості, яка утворилася з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, та суму штрафу.
Враховуючи, що постановою про перевірку матеріалів виконавчого провадження від 26.02.2026 року проведену начальником Деснянського ВДВС у м. Києві КМУ МЮ України встановлено, що розрахунок заборгованості від 24.12.2025 року здійснено з помилками, він є не вірний і потребує перерахунку з урахуванням відомостей про доходи боржника, розрахунок заборгованості від 23.02.2025 року також містить технічні помилки. Дії державного виконавця при виконанні виконавчого провадження визнано такими, що вчинені з порушенням вимог ст. 18, 28, 71 ЗУ «Про виконавче провадження» та зобов'язано державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів і відповідно до розрахунку заборгованості від 27.02.2026 року, який здійснений державним виконавцем заборгованість зі сплати аліментів станом на 27.02.2026 року у заявника відсутня, тому суд приходить до висновку про задоволення вимог скарги.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6,19, 124, 129, 129-1 Конституції України, ст. 2, 4, 5, 10, 12, 77-83, 354, 447, 449, 450, 451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -
Скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність державного виконавця Деснянського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Данилюка Ростислава Володимировича, - задовольнити.
Визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Деснянського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Данилюка Ростислава Володимировича від 22.01.2026 року у ВП НОМЕР_1 про стягнення штрафу у розмірі 50% від суми заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 95 552,07 грн.
Визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Деснянського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Данилюка Ростислава Володимировича від 22.01.2026 року у ВП НОМЕР_1 про стягнення виконавчого збору в сумі 19 110.41 грн.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду виготовлено та підписано 01.04.2026 року.
Суддя О.М. Панченко