Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/950/26
Номер провадження2/711/1252/26
25 березня 2026 року Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:
головуючого - судді: Казидуб О.Г.
при секретарі: Шульга А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник за довіреністю Король Владислав Анатолійович, який діє в інтересах позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ЄДРПОУ 35625014) звернувся до Придніпровського районного суду з позовом до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна вимога мотивована тим, що 30 січня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір Кредитної лінії (Надійний) № 8263871.
27 березня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 27/03/25, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відскипає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників № 9 від 25 липня 2025 року до Договору факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 37468 грн. 11 коп., з яких, 15553 грн. 67 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 13889 грн. 44 коп. - сума заборгованості за відсотками; 8025 грн. 00 коп.- сума заборгованості за пенею; 8025 грн. 00 коп. - неустойка.
Просять стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму заборгованості за Кредитним договором № 8263871 в розмірі 37468 грн. 11 коп. та понесені судові витрати.
16 лютого 2026 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
17 березня 2026 року через канцелярію суду адвокат Клименко Наталія Сергіївна, яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 , надала Відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що до позову позивачем надано паперову копію електронного договору, яка всупереч умов цього договору, законів та підзаконних актів не містить визначених реквізитів, що можуть належним чином підтвердити факт підписання такого Договору кредитодавцем за допомогою кваліфікованого електронного підпису.
Також вказує, що з даних документів неможливо однозначно стверджувати про достовірність підпису споживача у такому електронному договорі та ідентифікацію його особи через неспівпадіння алфавітно цифрової послідовності ідентифікаторів у цих документах.
Зазначає, що на підтвердження факту перерахування кредитором грошових коштів позичальнику позивачем надано лист довідку ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 29.12.2025 № КД-000098018/ТНПП. Вказана довідка не є належним доказом перерахування кредитодавцем коштів позичальнику, оскільки, не відповідає вимогам законодавства до первинних документів, а також не містить інформацію щодо призначення платежу та не дає змогу ідентифікувати отримувача.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження перерахування грошових коштів позичальнику за Договором.
Відносно відсотків за користування кредитом зазначають, що позовна заява не містить належних розрахунків нарахованих відсотків у розмірі 13889 грн. 44 коп. із зазначенням формули розрахунку, періоду, тощо.
Також, вказує, що вимога про стягнення неустойки є протиправною з боку позивача, оскільки, згідно з положенням ЦК України нарахована неустойка у період дії воєнного стану підлягає списанню.
Просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі та стягнути з ТОВ «ЄАПБ» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які понесені нею в зв'язку з розглядом справи в суді.
24 березня 2026 року через систему «Електронний суд» представник позивача за дорученням Сова Юлія Миколаївна надала Відповідь на відзив, в якій зазначено, що позивачем доведено факт укладання відповідачем кредитного договору в електронній формі та підписання договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», тому, позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов'язань.
Відносно доказів, що підтверджують перерахування коштів відповідачу за кредитним договором зазначають, що позивачем надано підтвердження перерахування коштів за кредитним договором, зокрема, відповідну інформаційну довідку про перерахування коштів. Доказів протилежного, зокрема того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника, відповідач суду не надала.
Наголошують, що у розрахунку заборгованості за кредитним договором № 8263871 від 30.01.2025 року міститься інформація щодо проведення відповідачем оплат, які зараховано на погашення заборгованості, відповідно до умов Кредитного договору.
Відносно здійснення нарахувань за кредитним договором № 8263871 від 30.01.2025 року , вказують, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк, умови кредитування та нарахування штрафу в зв'язку з простроченням повернення кредитних коштів, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Заборгованість нараховано відповідно до умов Договору та додатків до нього.
Просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, зазначивши в прохальній частині позовної заяви, що просять здійснювати розгляд даної справи за відсутності представника позивача.
Відповідач ОСОБА_1 та адвокат Клименко Наталія Сергіївна, яка діє в її інтересах, в судове засідання не з'явились, причини неявки суду невідомі.
Суд, дослідивши письмові докази встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Частиною другою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Судом встановлено, що відповідно до матеріалів справи, 30 січня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір Кредитної лінії (Надійний) № 8263871.
Відповідно до п. 2.1. Договору, за цим Договором кредитодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами Договору строк, шляхом перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до п. 2.1.1. Договору, мета отримання кредиту: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п. 2.2.1. Договору, сума кредиту 16050 грн. 00 коп.
Відповідно до п..2.2. Договору, строк кредитування строк договору 360 днів.
Відповідно до п. 2.2.7. Договору, тип кредиту - невідновлювальна кредитна лінія.
В судовому засіданні встановлено, що Договір Кредитної лінії (Надійний) № 8263871 від 30 січня 2025 року підписаний електронним підписом відповідача, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора 800345.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
А тому, суд приходить до висновку що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до змісту Договору Кредитної лінії (Надійний) № 8263871 від 30 січня 2025 року у розділі «11. Юридичні адреси та реквізити сторін» в графі «Позичальник» вказано - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , Паспорт НОМЕР_2 Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області, 03.12.1997, адреса: АДРЕСА_2 ; поштова адреса: АДРЕСА_1 , номер електронного платіжного засобу: НОМЕР_3 .
Тобто, на думку суду, відповідачем ОСОБА_1 під час укладання Договору Кредитної лінії (Надійний) № 8263871 від 30 січня 2025 року пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankId Національного банку.
В судовому засіданні встановлено, що Договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу нею на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету.
На думку суду, проаналізована копія договору, що укладена в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису, є належним доказом на користь існування між сторонами договірних відносин щодо кредитування позичальника. Ці правочини відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Договір Кредитної лінії (Надійний) № 8263871 від 30 січня 2025 року, на підставі якого позивачем заявлено про стягнення заборгованості, був укладений в електронній формі із застосуванням верифікації та наданням персональних даних відповідача.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що укладений між сторонами Договір Кредитної лінії (Надійний) № 8263871 від 30 січня 2025 року відповідачем не оспорювався та не визнавався судом недійсним.
У разі не спростування презумпції правомірності договорів всі права, набуті сторонами правочинів за ними, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
При вирішенні спору судом взято до уваги, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань своєчасно не здійснила погашення основної суми заборгованості та не повернув грошові кошти, отримані в кредит.
Сторона відповідача у своєму Відзиві зазначає, що суду не надано доказів на підтвердження факту отримання відповідачем позичкових коштів відповідно до умов Договору позики.
Так, в матеріалах справи є Довідка ТОВ «ФК «Фінекспрес» № КД-000098018/ТНПП від 29.12.2025 року, якою підтверджується прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між Компанією та ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції: дата 30.01.2025 року; номер платежу b73a30d7-f407-44bo-861e-6606bb4ef6c0; сума 16050 грн. 00 коп.; отримувач Кохан Антоніна - ЕПЗ номер НОМЕР_3 .
Суд наголошує, що відповідачем ОСОБА_1 не надано доказів того, що кошти їй зараховані не були.
Також, позивачем надано Розрахунок заборгованості позичальника ОСОБА_1 за Договором Кредитної лінії (Надійний) № 8263871 від 30 січня 2025 року, з якого вбачається, що загальний розмір заборгованості в розмірі 37468 грн. 11 коп., з яких, 15553 грн. 67 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 13889 грн. 44 коп. - сума заборгованості за відсотками; 8025 грн. 00 коп.- сума заборгованості за пенею; 8025 грн. 00 коп. - неустойка.
Як вбачається з вищезазначеного розрахунку, відповідачем були проведені проплати, а саме, 25 лютого 2025 року в розмірі 2881 грн. 78 коп. та 25 лютого 2025 року в розмірі 4500 грн. 00 коп.
На думку суду, сплата відповідачем коштів в рахунок погашення кредитної заборгованості на рахунок первісного кредитора (виконання умов Договору) є беззаперечним підтвердженням укладення договору, погодження з його умовами та отримання коштів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №526/2213/16-ц та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2019 року у справі № 526/405/13.
Крім того, відповідачем ОСОБА_1 не спростовано належними та допустимими доказами даного розрахунку та не надано свого розрахунку заборгованості.
Згідно з частиною другою статті 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Згідно з умовами Кредитного договору позичальник зобов'язується вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному цим Договором.
Всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ» ні на рахунки попереднього кредитора.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Статтею 1050 ЦК України встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно ст.548 ЦК виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором. Видами забезпечення виконання зобов'язання, в контексті ст.ст.546 ,549 ЦК України є неустойка у вигляді штрафу або пені.
Відповідно до ст. 611 ЦК України за порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що між ТОВ « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений Договір Кредитної лінії (Надійний) № 8263871 від 30 січня 2025 року, підписаний нею за допомогою електронного підпису, відповідачем кошти були отримані, позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав повністю, відповідач не виконала свої кредитні зобов'язання щодо повернення коштів.
Також, в судовому засіданні встановлено, що 27 березня 2025 року між ТОВ «ЄАПБ» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено Договір факторингу № 27/03/25, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Згідно п.1.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (Позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить Клієнту.
Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах Боржників, які формуються згідно Додатку №1 є невід'ємною частиною Договору.
Згідно п.1.2 Договору факторингу, сторони погодили, що Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до Реєстру боржників № 9 від 25 липня 2025 року до Договору факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 37468 грн. 11 коп., з яких, 15553 грн. 67 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 13889 грн. 44 коп. - сума заборгованості за відсотками; 8025 грн. 00 коп.- сума заборгованості за пенею; 8025 грн. 00 коп. - неустойка.
Відповідно до п. 1.2. Договору, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості. Акт прийому-передачі Реєстру боржників є невід ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п. 3.7. Договору, у разі отримання коштів від боржників, органів Державної виконавчої служби в рахунок погашення заборгованості після дати підписання відповідного реєстру боржників клієнт зобов'язаний перерахувати ці кошти фактору протягом 3 робочих днів з дати їх отримання (включно), на рахунок фактора вказаний в розділі 11 даного Договору.
Таким чином, в разі сплати відповідачем коштів на рахунок Первісного Кредитора, вони були б перераховані на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ» та зараховані на погашення існуючої заборгованості.
Всупереч умовам Договору позики, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов'язання Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснилав жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.
Відповідно до матеріалів справи, з моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 516 ЦК заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що набуття позивачем права вимоги до відповідача, яке належить кредитору за Договором Кредитної лінії (Надійний) № 8263871 від 30 січня 2025 року, обумовлено дійсністю Договору факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року., а відтак позивач набув право вимоги до відповідача.
Статтею 509 ЦК визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, в судовому засіданні встановлено факт укладання кредитного договору, отримання відповідачем коштів з цим договором та факт їх неповернення відповідачем у відповідності до умов вказаних у договорі та у строки визначені сторонами.
А тому, суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу в розмірі 15553 грн. 67 коп. підлягає задоволенню.
Відносно позовної вимоги ТОВ «ЄАПБ» щодо стягнення з ОСОБА_1 нарахованих відсотків за користування кредитом в розмірі 13889 грн. 44 коп. суд зазначає наступне.
В матеріалах справи є Розрахунок заборгованості позичальника ОСОБА_1 за Договором Кредитної лінії (Надійний) № 8263871 від 30 січня 2025 року, з якого вбачається, що відсотки нараховуються за період з 30 січня 2025 року по 30 травня 2025 року.
Відповідно до п. 6.1. Договору, за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2. Договору. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту (його залишок) виходячи із строку фактичного користування кредитом (його залишком), за кожен день (календарну дату) користування кредитом, починаючи з першого дня користування кредитом (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення заборгованості за Договором та підлягають сплаті періодично кожні 30 календарних днів з дати надання кредиту у складі першого обов'язкового платежу та мінімальних обов'язкових платежів відповідно до п.п. 2.2.4., п. 2.2. та п.п. 2.2.5., п.2.2. Договору.
Відповідно до п. 8.3.8. Договору, в обов'язки позичальника входить своєчасно повернути кредит відповідно до умов Договору, сплачувати проценти за Договором та комісію за надання кредиту у встановлених умовами Договору порядку та розмірах, забезпечити своєчасне виконання зобов'язань відповідно до умов Договору.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абз. 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку дії договору.
Згідно з частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов'язання, зокрема, у частині 2 цієї статті зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду вже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною 1 статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.
У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною 1 статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Встановлені статтею 625 ЦК України проценти підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною 2 статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК зміст принципу свободи договору передбачає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Тлумачення як статті 3 ЦК загалом, так і п. 6 ст. 3 ЦК, свідчить, що принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки (постанова Верховного Суду від 10.09.2018р. у справі № 920/739/17).
В судовому засіданні встановлено, що нарахування процентів ТОВ «ЄАПБ» здійснювалося у повній відповідності до умов договору та у визначені ним строки.
А тому, суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за відсотками в розмірі 13889 грн. 44 коп. підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в розмірі 8025 грн. 00 коп. , суд приходить до наступного.
Суд наголошує, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки, ОСОБА_1 уклала договір з ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» 30 січня 2025 року, тобто, у період дії в Україні воєнного стану, дія якого продовжена, то відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, неустойка в розмірі 8025 грн. 00 коп. не підлягає стягненню з відповідача, а підлягають списанню позивачем.
А тому, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за Договором про Кредитної лінії (Надійний) № 8263871 від 30 січня 2025 року в загальному розмірі 29443 грн. 11 коп., яка складається з заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 15553 грн. 67 коп. та заборгованості за відсотками в розмірі 13889 грн. 44 коп.
Відповідно до ст.. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» при зверненні до суду з даним позовом за вимогу майнового характеру було сплачено судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 150664 від 16.01.2026.
Таким чином, оскільки, позовні вимоги ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено частково на суму 29443 грн. 11 коп. (78,58%позовних вимог), то з відповідача на користь ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2092 грн. 11 коп. (2662 грн. 40 коп. х 78,58%/100%).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 76, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст.526, 527, 530, 611, 634, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за Договором про Кредитної лінії (Надійний) № 8263871 від 30 січня 2025 року в загальному розмірі 29443 грн. 11 коп. та судовий збір в розмірі 2092 грн. 11 коп.
Решті відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: О. Г. Казидуб