Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/1895/26
Номер провадження2/711/1649/26
01 квітня 2026 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Петренка О.В.,
за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
02 березня 2026 року ТОВ «ФК Єврокредит» звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором у розмірі 54 814,89 грн, витрати на правничу допомогу та витрати на сплату судового збору (вхідний №8696, а.с.1-8).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 01.07.2021 між акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 76-007-864-2-21-Г (з ануїтетними платежами) приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (індивідуальна частина) (далі - Кредитний договір), який складається з публічної частини договору, яким є договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору, якою є вказаний Кредитний договір. Означені документи у сукупності складають договірну основу, яка закріплює домовленості АТ «Мегабанк» і позичальника щодо регулювання правовідносин, які виникли між ними, і, відповідно до приписів ст. 634 ЦК України та умов п.1.2 Кредитного договору, є за своєю суттю договором приєднання, що укладений шляхом прийняття позичальником пропозиції банку згідно ст. 641, 644 ЦК України.
За умовами п. 8.2 Кредитного договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.06.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за ним.
АТ «Мегабанк» зобов'язання перед позичальником за Кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши йому кредит у розмірі та на умовах, погоджених у Кредитному договорі. Позичальник кредит одержав, що відображено у виписках з його рахунку, однак свої зобов'язання за Кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплати відсотків і комісії (за наявності) за користування кредитом відповідач виконав не в повному обсязі, допустивши прострочення здійснення строкових платежів, а також не повернув кредит після закінчення строку кредитування, внаслідок чого у останнього сформувалась заборгованість перед позивачем у розмірі 54 814,89 грн, що складається з: 21 876,62 грн - заборгованість за кредитом; 6569,05 грн - заборгованість по сплаті відсотків; 26 369,22 грн - заборгованість по сплаті комісії.
03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між АТ «Мегабанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» (Новий кредитор) був укладений договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги. Новий кредитор ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набув право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача як боржника за кредитним договором №TDB.2021.0007.29280 від 11.10.2021.
Пунктом 2 договору №GL1N426240 передбачено, що після набуття Новим кредитором прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України. Користуючись даним правом, ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» (Первісний кредитор) 27.12.2024 уклало з товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (Новий кредитор) договір №1/12 про відступлення прав вимоги.
Таким чином, відповідно до умов договору №1/12 ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за основними договорами.
Відповідно до Додатку №1 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору про відступлення прав вимоги серед інших, до ТОВ «ФК «Єврокредит» перейшло і право вимоги до відповідача як боржника за кредитним договором №76-007-864-2-21-Г від 01.07.2021.
Згідно з Розрахунком заборгованості відповідача як боржника за кредитним договором №76-007-864-2-21-Г від 01.07.2021, сформованим АТ «Мегабанк», станом на 03.09.2024 (дата укладання договору №GL1N426240 про відступлення прав вимоги), заборгованість боржника/відповідача становить: 54 814,89 грн, що складається з: 21 876,62 грн - заборгованість за кредитом; 6569,05 грн - заборгованість по сплаті відсотків; 26 369,22 грн - заборгованість по сплаті комісії.
Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», а в подальшому ТОВ «ФК «Єврокредит», права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо АТ «Мегабанк», станом на день відступлення права вимоги, тобто станом на 03.09.2024. У свою чергу ні ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», ні ТОВ «ФК «Єврокредит» не здійснювало жодних додаткових нарахувань та умов кредитного договору в односторонньому порядку не змінювало.
З огляду на викладене ТОВ «ФК «Єврокредит» просить суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором №76-007-864-2-21-Г від 01.07.2021 в розмірі 54 814,89 грн, що складається з: 21 876,62 грн - заборгованість за кредитом; 6569,05 грн - заборгованість по сплаті відсотків; 26 369,22 грн - заборгованість по сплаті комісії; витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 11200 грн, а також витрати на сплату судового збору в сумі 2662,40 грн.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 березня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 08 год 40 хв 01 квітня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.71-72).
Представник позивача адвокат Журавльов С.Г. у судове засідання, що призначене о 08 год 40 хв 01.04.2026, не з'явився, причин не прибуття у судове засідання суду не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд» як безпосередньо позивача, так і адвоката Журавльова С.Г. як його представника, що були отримані цими учасниками справи 17.03.2026 (а.с.74 зворот, 75 зворот).
Водночас представник позивача адвокат Журавльов С.Г., 30.03.2026 через підсистему «Електронний суд», подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, а також не заперечує проти ухвалення заочного рішення (а.с.77-78).
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання 01 квітня 2026 року о 08 год 40 хв не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча про місце, день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без його участі до суду не подав, відзиву до суду не направив (відповідно до вимог ч.8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами).
У зв'язку з цим, 01 квітня 2026 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. У цьому судовому рішенні суд детально виклав підстави для проведення заочного розгляду справи, а тому повторно їх зазначати у судовому рішенні по суті спору суд не вбачає підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки розгляд справи проводився у відсутність всіх учасників справи, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача, висловлену письмово, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 01 липня 2021 року між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 76-007-864-2-21-Г (з ануїтетними платежами) приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (індивідуальна частина) (далі - Кредитний договір) (а.с.49-51).
Пунктом 1.1 Кредитного договору передбачено, що підписанням цього договору позичальник беззастережно та безвідклично підтверджує: 1) прийняття в повному обсязі публічної пропозиції (оферти) АТ «Мегабанк» на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - Договір), який розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua; 2) згоду з умовами Договору, а також положеннями усіх додатків до Договору, йому зрозумілий їх зміст та він погоджується з ними та зобов'язується їх виконувати; 3) що у зв'язку з вільним доступом до публічної частини Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб за допомогою мережі інтернет та у відділеннях банку, відсутня необхідність у друкуванні публічної частини Договору та всіх додатків до неї; 4) укладання з банком Договору, який складається з публічної частини договору, яка розміщена у місці інформування позичальника та на сайті АТ «Мегабанк» www.megabank.ua, а також цієї індивідуальної частини Договору, підписанням якої позичальник приєднується до Договору в цілому.
Згідно з пунктом 1.3. Кредитного договору, кредитодавець надає кредитні кошти в сумі та на умовах визначених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками до цього договору. Кредит надається на споживчі цілі шляхом видачі кредитних коштів з каси банку готівкою (пункт 1.4. Договору).
Розділом 2 Кредитного договору визначені умови та порядок надання кредиту. Так, кредит надається з 01 липня 2021 року до 30 червня 2024 року включно. Розмір кредиту 26000,00 грн. Процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) складає 10,00% річних. Орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 103,2%. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 64 938,08 грн. Розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості становить 3,80% від суми кредиту сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця. Процентна ставка за користування кредитом понад строк, вказаний в п. 2.2. Кредитного договору, складає 90% річних .
Відповідно до пункту 3.1. Кредитного договору кредитодавець зобов'язується для обліку кредиту відкрити позичковий рахунок № НОМЕР_1 та для обліку нарахованих процентів за кредитом відкрити рахунок № НОМЕР_2 .
Кредитний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30 червня 2027 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за ним (пункт 8.2. Кредитного договору).
Із графи «Позичальник» розділу 9 Кредитного договору суд встановив, що означений правочин підписаний відповідачем ОСОБА_1 власноручним підписом, а також містить відмітку про отримання позичальником оригіналу Кредитного договору.
Також, як встановлено судом, 01 липня 2021 року ОСОБА_1 підписав власноручним підписом таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, згідно якої кількість днів у розрахунковому періоді складає 1095 днів, чиста сума кредиту - 64 938,08 грн, сума кредиту за договором - 26000 грн, проценти за користування кредитом - 4358,08 грн, плата за обслуговування кредитної заборгованості - 34580 грн, реальна річна процентна ставка - 103,2002 %, загальна вартість кредиту - 64 838,08 грн (а.с.52).
Із виписки по особовим рахункам клієнта ОСОБА_1 з 03.12.2022 до 03.09.2024, що сформована АТ «Мегабанк», станом на 05.10.2024, суд встановив, що заборгованість за основною сумою боргу згідно кредитного договору № 76-007-864-2-21-Г від 01.07.2021 складає 54 814,89 грн, з яких: 21 876,62 грн - заборгованість за кредитом; 6569,05 грн - заборгованість по сплаті відсотків; 26 369,22 грн - заборгованість по сплаті комісії (а.с.32-41).
Розмір заборгованості відповідача перед АТ «Мегабанк» щодо виконання умов кредитного договору № 76-007-864-2-21-Г від 01.07.2021, який міститься у виписці по особовим рахункам з 03.12.2022 до 03.09.2024 (а.с.32-41), узгоджується з даними довідки-розрахунку заборгованості станом на 03.09.2024, що складена АТ «Мегабанк» (а.с.42).
09.07.2024, відповідно до протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260, переможцем електронного аукціону з придбання прав вимоги за кредитними договорами, що укладені між АТ «Мегабанк» та боржниками, стало ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» (а.с.18).
Також у судовому засідання встановлено, що 03.09.2024 між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги № GL1N426240, відповідно до умов якого АТ «Мегабанк» відступає ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» (Новий кредитор) належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених в додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, яким перейшли обов'язки боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами, в тому числі договорами про надання кредиту (овердрафту), з урахуванням усіх видів, змін, доповнень і додатків до них , згідно реєстру у Додатку №1 до цього договору. Новий кредитор сплачує Банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором (пункт 1 договору про відступлення прав вимоги від 03.09.2024) (а.с.14-16).
Факт сплати ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» грошових коштів АТ «Мегабанк» у рахунок виконання умов договору про відступлення прав вимоги № GL1N426240 від 03.09.2024 судом встановлено на підставі платіжної інструкції кредитового переказу коштів №66895 від 31.07.2024 (а.с.17).
Із витягу з Додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги № GL1N426240 від 03.09.2024 суд встановив, що ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , згідно кредитного договору № 76-007-864-2-21-Г від 01.07.2021 в сумі 54 814,89 грн, з яких: 21 876,62 грн - заборгованість за кредитом; 6569,05 грн - заборгованість по сплаті відсотків; 26 369,22 грн - заборгованість по сплаті комісії (а.с.46).
Із договору про відступлення прав вимоги №1/12 від 27.12.2024, що укладений між ТОВ «ФК Єврокредит» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», суд встановив ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» відступає ТОВ «ФК Єврокредит» (Новий кредитор) належні ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», а Новий кредитор набуває права вимоги ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених в додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, яким перейшли обов'язки боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами, в тому числі договорами про надання кредиту (овердрафту), з урахуванням усіх видів, змін, доповнень і додатків до них , згідно реєстру у Додатку №1 до цього договору. Новий кредитор сплачує ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором (пункт 1 договору про відступлення прав вимоги від 27.12.2024) (а.с.12-13).
Факт сплати ТОВ «ФК Єврокредит» грошових коштів ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» у рахунок виконання умов договору про відступлення прав вимоги №1/12 від 27.12.2024 судом встановлено на підставі платіжних інструкцій кредитового переказу коштів №1074 від 27.12.2024, №1091 від 31.12.2024 та №1822 від 22.09.2025 (а.с.30).
Із витягу з Додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги № 1/12 від 27.12.2024 суд встановив, що ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , згідно кредитного договору № 76-007-864-2-21-Г від 01.07.2021 в сумі 54 814,89 грн, з яких: 21 876,62 грн - заборгованість за кредитом; 6569,05 грн - заборгованість по сплаті відсотків; 26 369,22 грн - заборгованість по сплаті комісії (а.с.31).
Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами, дійшов таких висновків.
За приписами п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Відповідно до положень ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 76-007-864-2-21-Г від 01.07.2021 на підставі договору про відступлення прав вимоги № 1/12 від 27.12.2024.
Частина 1,2 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частинами 1,2 ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні кредитного договору № 76-007-864-2-21-Г від 01.07.2021 суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано такий кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на відповідних умовах шляхом підписання означеного договору власноручним підписом.
Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідач не надав суду жодних доказів як неотримання ним у кредит в АТ «Мегабанк» грошових коштів, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Кредитного договору у строки, передбачені цим правочином, у тому числі і сплати відсотків за користування кредитними коштами.
Частинами 1, 2 ст.640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Виходячи зі змісту означеної норми матеріального права, суд зробив висновок, що залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов'язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні.
Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
У той же час, реальний договір є укладеним з моменту передачі майна або вчинення іншої певної дії, яка передбачена договором. Тобто, крім досягнення згоди щодо істотних умов, для укладення реального договору необхідне виконання певної дії.
Згідно усталеної практики Верховного Суду (12 червня 2019 року у справі № 2-6315/11 (провадження № 61-23326св18), від 28 квітня 2020 року у справі № 263/16688/17 (провадження № 61-16584св19), від 23.11.2022 в справі № 757/63756/18 (провадження № 61-8381св21) та від 14.08.2024 в справі № 2601/15824/12 (провадження № 61-594св23)), кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним, тобто укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав в повному обсязі грошове зобов'язання щодо повернення суми кредиту як первісному кредитодавцю АТ «Мегабанк», так і його правонаступникам у спірних правовідносинах: ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 21 876,62 грн у рахунок погашення заборгованості за основною сумою кредиту та 6569,05 грн у рахунок погашення заборгованості за відсотками, підлягає задоволенню.
Що стосується позовної вимоги про стягнення заборгованості зі сплати комісії в розмірі 26 369,22 грн, то суд зазначає про таке.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10.06.2017.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 01.07.2021 (день укладення Кредитного договору), загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 01.07.2021 (день укладення Кредитного договору), до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Водночас Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 01.07.2021 (день укладення Кредитного договору), після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 01.07.2021 (день укладення Кредитного договору), умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Зважаючи на викладене, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладений після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21 зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Судом встановлено, що п.2.8 розділу 2 Кредитного договору передбачена необхідність внесення комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості від суми кредиту в розмірі 3,80% щомісячно. При цьому в Кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг позикодавця, які пов'язані з отриманням такої комісійної винагороди, за які встановлена щомісячна оплата.
Ураховуючи, що позивач як правонаступник первісного кредитодавця АТ «Мегабанк» не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні Кредитного договору, тому положення Кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати комісійну винагороду в розмірі 3,8% від суми кредиту є нікчемними відповідно до частин першої, другої статті 11 та частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 30.11.2023 в справі № 216/7637/21 (провадження № 61-5692св23).
Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі №359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).
Відтак, суд дійшов висновку про неправомірність нарахування комісії у формі комісійної винагороди та про відхилення обгрунтувань позивача, що викладені в мотивувальній частині позову щодо правомірності нарахування відповідачу як позичальнику комісії у формі комісійної винагороди (стр.9-11 позовної заяви, а.с.5-6), а відповідно і про відмову в стягненні такої складової заборгованості.
Що стосується прохання позивача, що викладене у п.4 прохальної частини позовної заяви, про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 11200 грн, то суд зазначає про таке.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч.1,2,3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Наведена правова позиція є чинною і станом на день ухвалення судом рішення у справі №711/1895/26, доказом чому є постанова Верховного Суду від 15.01.2025 у справі №386/136/21 (провадження № 61-10886св24).
Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) договору про надання правничої допомоги №1/07 від 01 липня 2025 року (далі - Договір №1/07), укладеного між ТОВ «ФК Єврокредит» та адвокатським об'єднанням «Альянс ДЛС» (а.с.24-27); 2) акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги №12087035 від 05.01.2026, в якому міститься перелік наданих правових послуг, зокрема: проведення юридичного та фінансового аналізу боржника - 1200 грн, та складання позовної заяви 10000 грн (а.с.48); 3) свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №5817 від 04.07.2024, яким документований адвокат Журавльов С.Г. (а.с.23); 4) ордеру серії АЕ №1414107 від 11.08.2025 (а.с.20).
У зв'язку з дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги АО «Альянс ДЛС» в особі адвоката Журавльова С.Г. у справі щодо стягнення боргу з відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 76-007-864-2-21-Г від 01.07.2021, суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги та її вартості.
З аналізу статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 137 ЦПК України.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постановах від 13.03.2025 у справі №275/150/22 (провадження № 61-13766св24) та від 22.10.2025 у справі № 761/415/24 (провадження № 61-6667св25), що застосовуються судом з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.
За приписами статті 13 ЦПК України суд як арбітр, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, не може діяти на користь будь-якої із сторін, оскільки це не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
З огляду на викладене, суд робить висновок, що зменшення розміру витрат на правову допомогу, отриману позивачем у заявленому та доведеному обсязі, без відповідної заяви іншої сторони у спорі - відповідача, є порушення вимог статті 13, частин п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень ст.13, 137 ЦПК України викладений в постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі №361/10208/23 (провадження № 61-12269св24), що судом застосовується з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.
Як встановлено судом із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 заперечень щодо витрат на правничу допомогу до суду не подав, а також не подав і клопотання про їх зменшення.
Водночас, ч. 1, п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що позивачем були пред'явлені позовні вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 54 814,89 грн, які судом задоволені частково в розмірі 28 445,67 грн, що складає 51,89% від ціни позову (28 445,67 грн / 54 814,89 грн), тому суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних відносин принципу пропорційності визначення судових витрат, визначивши розмір витрат на правничу допомогу, що надана позивачу, в розмірі 51,89%, що відповідає розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з цим, керуючись п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що у грошовому виразі складає 5 811,68 грн (11200 грн (розмір витрат на правничу допомогу, що визнаний судом співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та узгоджується з орієнтовним розрахунком судових витрат) х 0,5189 (розмір задоволених позовних вимог)).
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що саме 5 811,68 грн підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача як витрати на правничу допомогу, що останньому надавались АО «Альянс ДЛС» в особі адвоката Журавльова С.Г.
Що стосується прохання позивача, викладеного у п.4 прохальної частини позовної заяви про стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат, то суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із досліджених судом матеріалів позовної заяви вбачається, що витрати позивача по сплаті судового збору складають 2662,40 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8), що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №5562 від 26.02.2026 (а.с.9).
Оскільки суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 76-007-864-2-21-Г від 01.07.2021 обгрунтованими і задовольнив їх на суму 28 445,67 грн, що складає 51,89% від ціни позову (28 445,67 грн / 54 814,89 грн), тому з відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 381,52 грн, тобто 51,89% від розміру сплаченого позивачем судового збору (2662,40 х 0,5189).
Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК Єврокредит» до відповідача ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково в розмірі 28 445,67 грн, з яких: 21 876,62 грн - заборгованості за тілом кредиту, та 6569,05 грн - заборгованість за відсотками. Крім того з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 381,52 грн - судового збору, та 5 811,68 грн - витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких визначений пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам. У іншій частині позовні вимоги слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 512, 513, 516, 527, 530, 610, 626-628, 638, 640, 1048-1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.1, 8, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 141, 247, 264, 265, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд
позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» заборгованість за кредитним договором №76-007-864-2-21-Г від 01 липня 2021 року в розмірі 28 445 (двадцять вісім тисяч чотириста сорок п'ять) гривень 67 (шістдесят сім) копійок, з яких 21 876 (двадцять одна тисяча вісімсот сімдесят шість) гривень 62 (шістдесят дві) копійки - сума заборгованості за основною сумою боргу, та 6569 (шість тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять) гривень 05 (п'ять) копійок - заборгованість по сплаті відсотків.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 1381 (одна тисяча триста вісімдесят одна) гривня 52 (п'ятдесят дві) копійки та 5811 (п'ять тисяч вісімсот одинадцять) гривень 68 (шістдесят вісім) копійок витрат на професійну правничу допомогу, а всього 7 193 (сім тисяч сто дев'яносто три) гривні 20 (двадцять) копійок.
У іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне заочне рішення складене 01 квітня 2026 року.
Сторони у справі:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», ЄДРПУО: 40932411, місцезнаходження: 49001, м. Дніпро, пров. Ушинського, 1, офіс 105.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий: О. В. Петренко