Справа № 297/3459/25
Закарпатський апеляційний суд
01.04.2026 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Феєр І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/761/25 за апеляційною скаргою захисника-адвоката Опаленика М. Ю. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 16.10.2025.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , непрацюючий, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та до нього застосовано захід впливу, який застосовується до неповнолітніх у виді попередження.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 010695 Е від 11.10.2025 та постанови суду від 16.10.2025 вбачається, що 11.10.2025 о 18 год 15 хв прикордонним нарядом «Група реагування» на напрямку 186 прикордонного знаку на околиці населеного пункту Астей (територія Великобийганської об'єднаної територіальної громади Берегівського району Закарпатської області) в межах прикордонної смуги, на відстані близько 150 метрів від державного кордону було виявлено громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України в Угорщину поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон, в пішому порядку.
Своїми діями громадянин України ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат Опаленик М. Ю. просить постанову судді від 16.10.2025 скасувати та закрити провадження у справі, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Суд першої інстанції розглянув справу без участі ОСОБА_1 , тим самим позбавив останнього можливості належним чином спростувати свою невинуватість, чим грубо порушив право особи на захист. Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що складання протоколу відносно неповнолітнього ОСОБА_1 , відібрання у нього пояснень відбувалося без участі законного представника, отже протокол про адміністративне правопорушення є недопустимим доказом, оскільки був складений всупереч вимога ст. 270 КУпАП, тобто без законного представника неповнолітнього. Однак, суд при розгляді справи не перевірив правильність оформлення протоколу про адміністративне правопорушення щодо неповнолітнього і не врахував істотні порушення закону при його складанні. Водночас, судом першої інстанції й сам
-2-
розгляд справи про адміністративне правопорушення проведено без участі законного представника неповнолітнього ОСОБА_1 , що вказує на порушення його права на захист. Крім того, у протоколі складеному відносно неповнолітнього ОСОБА_1 , не вказано у чому саме полягала суть вчиненого ним правопорушення, не зазначено, у чому проявились дії останнього, не наведено, які саме дії здійснював останній, які б відповідали об'єктивній стороні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. У протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, кого саме було виявлено, ким було виявлено, і кого затримано на відстані 150 м від лінії державного кордону. В той час, як останній був виявлений у транспортному засобі в с. Астей Берегівського району, на проїзній частині дороги, в межах населеного пункту та жодного наміру перетинати державний кордон не мав. Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини не відповідають дійсності, є перекрученими та сфальсифікованими працівниками ДПС, дії яких необхідно кваліфікувати за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 365, 366 КК України. Матеріали справи не містять жодного доказу того, що ОСОБА_1 було затримано при безпосередній спробі незаконного перетину державного кордону, а його перебування у контрольованому прикордонному районі без надання належних та допустимих доказів, не може свідчити про те, що він намагався незаконно перетнути державний кордон України. ОСОБА_1 був затриманий у світлу пору доби. Доказів про те, що ОСОБА_1 рухався у напрямку державного кордону, оминаючи населені пункти, що дало б підстави стверджувати, що він мав намір уникнути зустрічі із працівниками прикордонної служби, і таким чином незаконно перетнути кордон, матеріали справи не містять. Доказів, які б беззаперечно вказували на винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення матеріали справи не містять.
Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Опаленик М. Ю. на розгляд справи щодо ОСОБА_1 не з'явилися, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, відомостей про поважність причин чергової неявки не надали. При цьому, за змістом ст. 294 КУпАП участь особи, яка притягується до відповідальності, чи захисника, в апеляційному розгляді справи, не є обов'язковою. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Опаленика М. Ю., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП. Разом з тим, враховується заява захисника-адвоката Опаленика М. Ю. про можливість розгляду справи у їх відсутності.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
-3-
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 належним чином дотримані.
З протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 010695 від 11.10.2025 вбачається, що 11.10.2025 о 18 год 15 хв прикордонним нарядом «Група реагування» на напрямку 186 прикордонного знаку на околиці населеного пункту Астей (територія Великобийганської об'єднаної територіальної громади Берегівського району Закарпатської області) в межах прикордонної смуги, на відстані близько 150 метрів від державного кордону було виявлено громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України в Угорщину поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон, в пішому порядку. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджуються протоколом про адміністративне затримання від 11.10.2025, протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 11.10.2025, поясненнями ОСОБА_1 , копією свідоцтва про народження та іншими матеріалами справи.
Вищенаведені докази, є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991, та його вину у вчиненні, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення.
Твердження сторони захисту в апеляційній скарзі проте, що протокол про адміністративне правопорушення, у відсутність інших належних та допустимих доказів є недостатніми для здійснення переконливих висновків, які поза всяким сумнівом доводять вину особи у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення - є безпідставними, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 252 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є самостійним доказом у справі про адміністративне правопорушення, та має бути оцінений за правилами оцінки доказів.
Апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відповідає вимогам КУпАП та Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом МВС України № 898 від 18.09.2013, такий складений уповноваженою особою Державної прикордонної служби. Зі змісту протоколу вбачається, що ОСОБА_1 роз'яснені його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Крім того, про його затримання була повідомлена його рідна тітка ОСОБА_3 , а також ОСОБА_1 було призначено захисника із Західного міжрегіонального центру надання безоплатної правничої допомоги - адвоката Сливку В. П. Рогач М. І., його законний представник ОСОБА_3 та захисник-адвокат Сливка В. П. складені щодо ОСОБА_1 адміністративні матеріали підписали, ОСОБА_1 надав свої письмові пояснення, разом з тим скарг чи заяв від них не надходило.
-4-
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення є належним та допустимим доказом у справі та обґрунтовано покладений судом в обґрунтування доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Наявні у матеріалах справи докази беззаперечно свідчать про перебування ОСОБА_1 в межах контрольованого прикордонного району на напрямку прикордонного знаку № 186 на околиці населеного пункту Астей (територія Великобийганської територіальної громади Берегівського району Закарпатської області), на відстані близько 150 метрів поблизу лінії державного кордону та про порушення ОСОБА_1 вимог cт. 9, 12 Закону України «Про державний кордон Украйни» від 04.11.1991, відтак вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, за вказаних у протоколі обставин.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що інспектор прикордонної служби групи адміністративно-юрисдикційної діяльності ОСОБА_4 був упередженим при складанні щодо ОСОБА_5 протоколу про адміністративне правопорушення за ознаками передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, що в нього були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, а також про його зацікавленість у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги й на такі не посилався захисник-адвокат Опаленик М. Ю. та ОСОБА_1 .
Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що інспектор прикордонної служби групи адміністративно-юрисдикційної діяльності ОСОБА_4 діяв у межах наданих йому повноважень.
З цих підстав доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення складений із порушенням ст. 270 КУпАП, оскільки не містить відомостей про присутність законного представника при його складанні, є непереконливими, оскільки ст. 270 КУпАП передбачає право, а не обов'язок законних представників або адвоката представляти інтереси неповнолітнього. Між тим, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 був призначений захисник із центру надання безоплатної правничої допомоги, а також про його затримання була повідомлена його рідна тітка ОСОБА_6 . Отже, доводи сторони захисту про те, що при складання протоколу про адміністративне правопорушення було порушено право ОСОБА_1 на захист спростовуються наявними в матеріалах справи та наведеними вище доказами
Твердження сторони захисту про те, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини не відповідають дійсності і є перекрученими та сфальсифікованими працівниками Державної прикордонної служби суд визнає неспроможними і такі відхиляє. Стороною захисту не надано жодних доказів у підтвердження того що ОСОБА_1 , його законний представник чи захисник оскаржували дії працівників прикордонної служби, які затримали ОСОБА_1 та склали протокол про адміністративне правопорушення .
Безпідставними та необґрунтованими, оскільки повністю спростовуються наявними в матеріалах справи та наведеними вище доказами, визнаються і доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні докази того, що ОСОБА_1 вчинив спробу перетнути державний кордон України, оскільки такі спростовуються його письмовими поясненнями, в яких ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
-5-
Жодним чином не спростовують вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення і доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не мав умислу на перетин державного кордону, оскільки був виявлений співробітниками Державної прикордонної служби у транспортному засобі в с. Астей Берегівського району на проїзній частині дороги. Стороною захисту не надано жодного доказу на підтвердження мети перебування ОСОБА_1 в межах контрольованого прикордонного району.
Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що у діях ОСОБА_1 відсутня вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються доказами наявними у матеріалах справи, які суд вважає належними, допустимими, достовірними та достатніми у даній справі.
Таким чином, незважаючи на наведені в апеляційній скарзі доводи, а також те, що ОСОБА_1 не мав умислу на незаконний перетин державного кордону України, апеляційний суд оцінює, як обрану лінію захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності, оскільки вони спростовуються сукупністю належних та допустимих доказів, повно та всебічно досліджених судом першої інстанції.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи доведено, що ОСОБА_1 11.10.2025 о 18 год 15 хв, здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України до Угорщини поза пунктами пропуску через державний кордон України в межах контрольованого прикордонного району, на напрямку 186 прикордонного знаку (територія Великобийганської територіальної громади Берегівського району Закарпатської області), внаслідок чого ОСОБА_1 був виявлений та затриманий.
Доводи апеляційної скарги про те, що в ході розгляду справи суд першої інстанції формально та однобоко підійшов до розгляду справи, внаслідок чого постановив незаконне рішення, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, що в свою чергу дає обґрунтовані підстави вважати, що вказані доводи спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд враховує те, що в апеляційній скарзі захисник не посилався на конкретні докази та обставини, які б підтверджували вказані факти та спростовували б висновки суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Таким чином, докази покладені судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, визнаються належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного, та є такими, що не викликають сумніву.
Посилання захисника-адвоката Опаленика М. Ю. у апеляційній скарзі на те, що судом при прийнятті рішення порушено право на захист та інші процесуальні права, передбачені ст. 268 КУпАП особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки із матеріалів судової справи та постанови суду вбачається, що вимоги закону щодо дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи щодо ОСОБА_1 належним чином дотримані. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд враховує те, що факт розгляду справи без участі правопорушника не являється підставою для скасування чи зміни судового рішення у справах про адміністративні правопорушення.
-6-
Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставилось йому за провину.
Також, апеляційний суд констатує, що при вирішенні питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суд першої інстанції належним чином врахував вимоги ст. 33 КУпАП, характер та обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, і прийшов до вірного висновку про необхідність застосування відносно ОСОБА_1 заходу впливу, який застосовується до неповнолітніх у виді попередження, яке на думку апеляційного суду, сприятиме вихованню правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, тобто відповідає передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування постанови судді, при апеляційному перегляді не встановлено.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Опаленика М. Ю. залишити без задоволення, а постанову судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 16.10.2025 про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, - без змін.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя