Справа № 473/130/26
іменем України
"02" квітня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисників - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську Миколаївської області заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про відвід судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області ОСОБА_7 від участі у розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 239, 236 КК України,
на розгляді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 239, 236 КК України.
Під час розгляду кримінального провадження захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 заявив відвід головуючій у справі - судді ОСОБА_7 , з тієї підстави, що вказана суддя у кримінальному провадженні № 12026152190000186 від 20 березня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 239 КК України (справа № 473/1318/26), за наслідками розгляду поданого прокурором клопотання наклала арешт на колісний трактор «Беларус-892», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належать ОСОБА_4 . З огляду на викладене, на думку заявника, суддя ОСОБА_7 вже має сформоване ставлення відносно обвинуваченого, обставин кримінального провадження, що є перешкодою для подальшого розгляду суддею кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 239, 236 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , його захисники адвокати ОСОБА_5 , ОСОБА_6 заяву про відвід судді підтримали, зазначаючи при цьому, що суддя підлягає відводу у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення заяви про відвід судді ОСОБА_7 заперечувала, вказуючи на те, що розгляд клопотання прокурора про накладення арешту на майно за кримінальним провадженням № 12026152190000186 від 20 березня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 239 КК України (справа № 473/1318/26), як захід забезпечення кримінального провадження, в якому про підозру нікому не повідомлено, не було пов'язано з наданням будь-яких оцінок фактам та обставинам, що є предметом судового дослідження у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 239, 236 КК України.
Інші учасники кримінального провадження в судове засідання не зявилися.
Також правом на надання пояснень щодо відводу не скористалася суддя Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області ОСОБА_7 .
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.
Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.
Відвід повинен бути вмотивованим.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у ст.ст. 75, 76 КПК України.
Зокрема, згідно ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Також законом встановлено заборону судді повторно приймати участь у тому ж кримінальному провадженні.
Зокрема, згідно ч. 1 ст. 76 КПК України суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Можливість неупередженого та об'єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя.
Критерії, за якими можна визначити чи є суд, що розглядає справу об'єктивним та неупередженим, розроблені усталеною судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, у рішенні ЄСПЛ «Олександр Волков проти України» від 09 квітня 2013 року, зазначається, що як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинно встановлюватися згідно з: (І) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (II) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (п. 104 Рішення).
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), п.п. 49, 50). Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Тест об'єктивності передбачає встановлення того, чи наявні доказані факти, які можуть викликати сумніви у неупередженості (рішення у справі «Кастільо Альгар проти Іспанії» (Castillo Algar v. Spain), п. 45). Водночас, при визначенні наявності законних підстав сумніватися у безсторонності певного судді позиція особи, яка заявляє відвід, має важливе, але не вирішальне значення, вирішальним є те, чи є відповідні побоювання виправданими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44).
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
При цьому не можуть бути підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджені належними й допустимими доказами.
Суд встановив, що на розгляді у судді ОСОБА_7 дійсно перебувала справа № 473/1318/26 (провадження 1-кс/473/192/2026) за клопотанням прокурора Вознесенської окружної прокуратури про арешт майна за кримінальним провадженням № 12026152190000186 від 20 березня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.239 КК України (за фактом виявлення 20 березня 2026 року працівниками Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області незаконного зливу рідких нечистот за межами м. Вознесенська). В межах вказаного кримінального провадження, ухвалою судді від 24 березня 2026 року накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_4 .
Однак, лише розгляд суддею питань, пов'язаних із застосуванням заходів забезпечення кримінального провадження № 12026152190000186 від 20 березня 2026 року (арешту майна, належного ОСОБА_4 , яке було вилучено в ході проведення огляду місця події) за інших обставин, не є перешкодою для участі судді у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 239, 236 КК України.
При цьому, розгляд клопотання про арешт майна не був пов'язаний з наданням будь-яких оцінок фактам та обставинам, що є предметом судового дослідження у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 239, 236 КК України.
Також слід зауважити, що накладення ухвалою судді 24 березня 2026 року арешту на частину майна, яке є речовим доказом у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 239, 236 КК України, не свідчать про необ'єктивність та упередженість судді та не є безумовною підставою для відводу судді. Посилання на сформованість правової думки судді в даній конкретній справі є недоведеним припущенням заявника та не свідчить про упередженість суду.
Водночас матеріали справи не містять доказів, що суддя ОСОБА_7 під час здійснення провадження виявляла поведінку, що б свідчила про її упередженість або необ'єктивність.
Таким чином, підстави для відводу судді, що передбачені ст.ст. 75, 76 КПК України, відсутні.
За встановлених обставин, у задоволенні заяви про відвід судді ОСОБА_7 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 75, 76, 80, 81, 82, 372 КПК України, суд
у задоволенні заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про відвід судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області ОСОБА_7 від участі у розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 239, 236 КК України, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1