Справа № 462/2832/26
про повернення позовної заяви
01 квітня 2026 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Постигач О. Б., вивчивши матеріали позовної заяви Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановила:
представниця позивача - адвокат Романова Н. В. звернулась до Залізничного районного суду м. Львова з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит від 18.03.2025 року № 359055513902 у розмірі 189 740,30 грн. та понесені судові витрати.
Суддя, здійснивши попередню перевірку поданої позовної заяви та долучених до неї документів, оцінивши їх на предмет відповідності вимогам процесуального закону щодо форми, змісту та підписання, позовну заяву та додані до неї документи, дійшла висновку, що така підлягає поверненню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За змістом ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ч. 2 ст. 175 ЦПК України визначено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Згідно із п. 1 ч. 1, 3 ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Суд враховує й те, що представник, який має повноваження на ведення справи у суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки (ч. 1 ст. 64 ЦПК України).
За змістом положень ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (ч. 4 ст. 62 ЦПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 37 Закону України «Про банки і банківську діяльність», виконавчим органом банку, що здійснює поточне управління, є правління банку.
Правління банку очолює голова правління, який керує роботою правління банку та має право представляти банк без доручення (ч. 1 ст. 40 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
З огляду на зазначені норми закону, саме голова правління банку може представляти банк без доручення, зокрема видавати довіреності на представництво інтересів банку. Члени правління можуть видавати такі довіреності лише тоді, якщо це передбачено установчими документами банку.
Як вбачається із позовної заяви така подана до суду та підписана адвокатом Романовою Н. В., яка діє на підставі довіреності від 28.03.2023 року № 19/4-02/113, виданої АТ «Ощадбанк» в особі Голови Правління Наумова С. В., який, діючи на підставі статуту, уповноважив Романову Н. В. на представництво інтересів позивача.
При цьому до позовної заяви не додано належних та допустимих доказів, які б підтверджували повноваження Наумова С. В. як голови правління та його право на видачу відповідної довіреності. Зокрема, у матеріалах справи відсутня копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у якій Наумова С. В. зазначений як особа, уповноважена вчиняти юридично значимі дії від імені юридичної особи. Крім того, до позовної заяви не додано копії статуту АТ «Ощадбанк» або інших установчих чи внутрішніх документів, які б підтверджували повноваження останнього діяти в інтересах позивача, що позбавляє суд можливості встановити, чи уповноважений Наумов С. В. як голова правління АТ «Ощадбанк» вчиняти від імені банку юридичні дії, у тому числі підписувати довіреність на представництво інтересів цієї юридичної особи.
Таким чином, суд позбавлений можливості встановити, що довіреність на представництво інтересів АТ «Ощадбанк» видана уповноваженою особою, що, в свою чергу, унеможливлює перевірку судом дійсності повноважень адвоката, зокрема на підписання вказаної позовної заяви та підтвердження факту представництва ним інтересів товариства, від імені якого звернувся до суду.
Суд зазначає, що цивільно-процесуальним законом не передбачено обов'язку суду при вирішенні питання про відкриття провадження у справі здійснювати дії, пов'язані із самостійним пошуком відомостей щодо повноважень представника позивача на підписання поданих до суду документів.
Водночас аналіз вищевказаних норм ч. 3 ст. 62, ч. 7 ст. 177 ЦПК України свідчить про те, що на сторону позивача, як ініціатора судового розгляду, покладається обов'язок щодо подачі разом із заявою до суду відповідних доказів, що підтверджують право підписання такого позову.
Звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги.
Суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 9901/939/18 (провадження № 11-1521заі18), згідно з яким звернення до суду адвоката при реалізації права на справедливий суд передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, яка є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази подаються в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, делегованих йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 року у справі № 9901/847/18 (провадження № 11-44заі19).
У постанові від 05.08.2022 року у справі № 441/2317/21 (провадження № 61-3748 св 22) Верховний Суд дійшов висновку, що не надання адвокатом суду належних документів на підтвердження повноважень на підписання позовної заяви та звернення з позовною заявою до суду від імені та в інтересах позивача є підставою для повернення позовної заяви особі, яка її подала відповідно до положення п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.
Як виснував Верховний Суд у постановах від 20 січня 2021 року у справі № 9901/258/20, від 23 лютого 2023 року у справі № 990/70/22, від 08 листопада 2023 року у справі № 120/969/23, (позивач) заявник складає та подає до суду (позовну) заяву, і саме на нього покладено процесуальним законодавством обов'язок її належного оформлення. Розгляд (позовної) заяви, яка складена без дотримання передбачених ЦПК України вимог, не передбачений положеннями процесуального законодавства.
Суд наголошує, що згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із позовом (заявою) повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у адвоката Романової Н. В. відсутні повноваження діяти в інтересах позивача станом на час звернення з позовом до суду, а тому подана позовна заява підлягає поверненню особі, яка її подала.
Відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі наведеного та керуючись ст. 43, 175, 185, 260 ЦПК України суддя,
постановила:
позовну заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із такою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя: Постигач О. Б.