1Справа № 335/4903/25 2-др/335/2/2026
31 березня 2026 року м. Запоріжжя
Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Новасардова І.В., розглянувши заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Демченко Наталії Миколаївни про компенсацію судових витрат, здійснених внаслідок необґрунтований дій позивача по цивільній справі № 335/4903/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні спільною власністю шляхом скасування запису про державну реєстрацію права власності, -
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Демченко Н.М. звернулася до суду із заявою про компенсацію судових витрат, здійснених внаслідок необґрунтований дій позивача, а саме витрат на правничу допомогу у сумі 24 000,00 грн.
Заява мотивована тим, що ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 16.10.2025 року, позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні спільною власністю шляхом скасування запису про державну реєстрацію права власності, залишено без розгляду, на підставі п. 3. ч.1 ст. 257 ЦПК України, через повторну неявку позивача в судове засідання.
Так у заяві адвокат Демченко Н.М. посилається на те, що позивач ОСОБА_2 , явка якого була визнана судом обов'язковою, двічі не з'явився в підготовче засідання у цій справі. Про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином. Будь-яких заяв Позивач ОСОБА_2 суду не подавав, про причини своєї неявки не повідомляв. Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи та свідчать про невиконання позивачем ОСОБА_2 вимог ухвал суду від 05.09.2025 р. та від 26.09.2025 р., а також вказують на недобросовісне здійснення позивачем своїх процесуальних прав та обов'язків. Ухвала суду від 26.09.2025 року в частині витребування у представника позивача адвоката Войтовича Є.М. оригіналу договору укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про надання правової допомоги, не була виконана представником позивача.
В свою чергу, відповідачем ОСОБА_1 своєчасно були подані суду як заяви по суті справи, так і заяви з процесуальних питань. Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Демченко Н.М. брала участь в кожному судовому засіданні по цій справі. Відкладення проведення підготовчих засідань відбувалося через неявку позивача та його представника, що затягувало розгляд справи та призводило до відповідного збільшення судових витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у цій справі з причин, що не залежали від нього.
Вищенаведені обставини свідчать про необґрунтованість дій позивача та наявність підстав для відшкодування витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу.
З посиланням на вказане адвокат Демченко Н.М. просила заяву задовольнити.
Ухвалою суду від 19.03.2026 заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Демченко Н.М про компенсацію судових витрат, здійснених внаслідок необґрунтований дій позивача по цивільній справі №335/4903/25 призначено до розгляду у судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін.
Дослідивши подану заяву та матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.
Встановлено, що ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 16.10.2025 року, позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні спільною власністю шляхом скасування запису про державну реєстрацію права власності, залишено без розгляду, на підставі п. 3. ч.1 ст. 257 ЦПК України, через повторну неявку позивача в судове засідання.
Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою суду від 16.10.2025, ОСОБА_2 в особі представника адвоката Войтовича Є.М. подав апеляційну скаргу.
Постановою колегії суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду від 03 лютого 2026 року зазначена апеляційна скарга залишена без задоволення, ухвала Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя 16 жовтня 2025 року без змін.
Заява представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Демченко Н.М. про компенсацію витрат на правничу допомогу у сумі 24 000,00 грн. обґрунтована положеннями ч.5, 6 ст. 142 ЦПК України, а саме необґрунтованими діями позивача, а саме про невиконання позивачем ОСОБА_2 вимог ухвал суду від 05.09.2025 р. та від 26.09.2025 р. та відповідно неявку у судові засідання, які на думку заявника вказують на недобросовісне здійснення позивачем своїх процесуальних прав та обов'язків.
Розглядаючи подану заяву, суд виходить з наступного.
Частиною 3 статті 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За нормами статтею 131, 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст. 133 ч. 3 п. 1 ЦПК України).
Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до частини 5 статті 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно частини 6 статті 142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України.
Частиною 9 статті 141 ЦПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, лише у разі необґрунтованих дій позивача, таких як зловживання процесуальними правами, виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.
Зловживання правами характеризуються умислом порушити порядок цивільного судочинства.
Відповідно до частини 2 статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, з'явлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Під зловживанням процесуальними правами слід розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб'єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов'язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.
Відповідно до роз'яснень, які міститься у пункті 38 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. При цьому саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст. 55, 124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Таким чином, за змістом частини 5 статті 142 ЦПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету обмеження прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
З системного тлумачення положень ч. ч. 5, 6 ст. 142, ч. 9 ст. 141 ЦПК України, вбачається, що необґрунтовані дії позивача, як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
Так, звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, а яка/неявка у судове засідання є диспозитивним його правом відповідно до ч.3 ст.13 ЦПК України.
Разом з тим, реалізація процесуальних прав невід'ємно пов'язана з настанням визначених законом процесуальних наслідків.
Суд звертає увагу, що саме факт повторної неявки позивача, є фактом, з яким закон пов'язує настання процесуального наслідку у вигляді залишення позову без розгляду. При цьому суд не наділений повноваженнями оцінювати таку неявку як недобросовісну поведінку позивача виключно з огляду на сам факт її настання.
Більше того, застосування до позивача негативних процесуальних наслідків у вигляді залишення позову без розгляду вже саме по собі є формою процесуального реагування, передбаченого ЦПК України. Додаткова кваліфікація такої поведінки як недобросовісної могла б призвести до фактичної подвійної відповідальності за одну й ту саму процесуальну поведінку, що суперечить загальним засадам справедливого судочинства та принципу правової визначеності.
Крім того, витрати на правову допомогу виникли у відповідача в порядку реалізації відповідачем своїх процесуальних прав.
Згідно з частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Для стягнення здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від: 28.01.2019 року у справі № 619/1146/17-ц, від 02.12.2020 року у справі № 202/2600/15-ц, від 17.12.2020 року у справі № 758/12381/18-ц, та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (від 21.01.2020 року в справі № 922/3422/18, від 21.12.2020 року в справі №922/1001/20); Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (від 21.11.2018 в справі № 820/4347/17, від 18.03.2020 в справі № 280/5628/18).
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що в даному випадку відсутні підстави вважати дії позивача необґрунтованими, а отже суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника відповідача про компенсацію на професійну правничу допомогу, пов'язаних із розглядом цієї справи.
Cудом встановлено, що ухвалою суду від 08.08.2025 зобов'язано ОСОБА_2 внести на депозитний рахунок Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя 11 000 (одинадцять тисяч) грн. 00 коп. для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу.
02.09.2025 на адресу суду від ТУ ДСА України в Запорізькій області надійшла інформація про зарахування коштів (внесення застави) ОСОБА_2 . У розмірі 11000,00 грн.
03.09.2025 від представника позивача надійшла заява відповідно до якої останній повідомляє, що вимоги ухвали суду від 08.08.2025 виконані, на підтвердження чого надано.
Відповідно до п. 1.2 Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов'язань бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2014 № 372, депозитні рахунки - рахунки, які відкриваються в органах Державної казначейської служби України та/або установах банків для обліку депозитних сум, які з настанням відповідних умов підлягають поверненню або перерахуванню за призначенням.
Депозитний рахунок суду, відкритий в управлінні державної казначейської служби, не є бюджетним рахунком, а є спеціальним реєстраційним рахунком для обліку депозитних сум. Кошти, які зараховуються на цей рахунок є власністю осіб, що їх внесли та підлягають поверненню або перерахуванню за призначенням із настанням відповідних умов.
Враховуючи вказане, з урахуванням того, що ухвалою суду від 16.10.2025 позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні спільною власністю шляхом скасування запису про державну реєстрацію права власності, залишено без розгляду, вказана ухвала набрала законної сили, а заява про компенсацію Відповідачу здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, не підлягає задоволенню, суд вважає, що підстава для знаходження грошових коштів в загальній сумі 11 000,00 грн на депозитному рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації у Запорізькій області відпала.
У зв'язку з цим грошові кошти, попередньо внесені на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації у Запорізькій області підлягають поверненню платнику.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 141, 142, 260-261 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Демченко Наталії Миколаївни про компенсацію здійснених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних із розглядом цивільної справи № 335/4903/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні спільною власністю шляхом скасування запису про державну реєстрацію права власності - відмовити.
Повернути ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 11000 (одинадцять тисяч) гривень 00 копійок, що були внесені згідно квитанції АТ КБ «Приватбанк» від 01.09.2025 №9389-6604-9144-3716 на депозитний рахунок ТУ ДСА в Запорізькій області: Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26316700 Номер розрахунку (IBAN): UA378201720355249002000001205, Державна казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя І.В. Новасардова