01.04.26
Справа №521/16775/24
Провадження №2/521/272/26
01.04.2026 р. м. Одеса
Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Роїк Д.Я.,
за участю секретаря судового засідання Каліної П.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одеса, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулось до Малиновського районного суду м. Одеси із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 09.06.2019 року у розмірі 115873,52 грн станом на 11.07.2024 року.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 09.06.2019 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 09.06.2019 року.
Приєднання до Умов і правил здійснюється фізичними особами шляхом підписання анкети-заяви у паперовому або електронному вигляді, що надається банком. Своїм підписом на анкеті-заяві клієнт беззастережно підтверджує, що на момент її підписання ознайомився з текстом умов і правил, паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту, тарифами, довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб та інших додатків, повністю розумів їхній зміст, погоджується з викладеним, розуміє свої права та обов'язки.
Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірник у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови.
На підставі укладеного договору, відповідач отримав кредит у розмірі 90000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
АТ «Універсал Банк» свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), що відображено у розрахунку заборгованості.
Станом на 30.07.2023 року у відповідача прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим, на підставі положення 5.17 п.5 розділу II Умов, відбулося істотне порушення клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 30.07.2023 року направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості.
Проте відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості у зв'язку з чим та відповідно до п.5.18, 5.19 кредит 29.08.2023 року став у формі «на вимогу».
На підставі вищезазначеного АТ «Універсал Банк» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 09.06.2019 року, яка станом на 11.07.2024 року становить 115873,52 гривень, в тому числі загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 115873,52 гривень, заборгованість за пенею 0,00 гривень, заборгованість за порушення грошового зобов'язання 0,00 гривень.
Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 16.05.2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.
16.07.2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Попової О.А. надійшов відзив на позовну заяву, яким відповідач позовні вимоги не визнав, вказував на те, що не знав про існування Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank та Тарифів за карткою Monobank, з їхнім змістом не знайомився та не підписував вказані документи. Також відповідач зазначив, що оскільки в анкеті-заяві від 09.06.2019 року не встановлені строки здійснення періодичних платежів та процентна ставка, то слід дійти висновку про необґрунтоване списанням банком внесених боржником коштів в рахунок погашення нарахованих Банком відсотків за користування кредитом та після припинення відповідачем операцій за рахунком з подальшим щомісячним збільшенням банком зобов'язань за несплаченим кредитом на розмір нарахованих процентів. Тому відповідач вважає, що сума заборгованості за тілом кредиту підлягає зменшенню за рахунок безпідставно віднесених банком коштів боржника на погашення нарахованих відсотків та збільшених банком зобов'язань за несплаченим кредитом на розмір нарахованих процентів після припинення відповідачем операцій за рахунком. Окрім того, з метою спростовування суми заборгованості нарахованої позивачем, відповідачем було здійснено власний контррозрахунок заборгованості, який ґрунтується на виписках по рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_1 ..
17.07.2025 року від представника позивача АТ «Універсал Банк», Мєшніка К.І. надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погодився з доводами відповідача викладеними у відзиві на позов.
В судове засідання представник позивача на з'явився, матеріали справи містять клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились, матеріали справи містять заяву представника позивача щодо розгляду справи за її відсутності, просила відмовити в задоволенні позовні вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Суд встановив, що 09.06.2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 09.06.2019 року, у якій просив відкрити поточний рахунок у гривні на його ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов договору та наведених нижче умов.
ОСОБА_1 погодився з тим, що ця анкета-заява разом з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтверджує і зобов'язується виконувати його умови (п. 2 Анкети-заяви).
Підписанням цього договору ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомився з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього ОСОБА_1 погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту, а також про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту, банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток (пункт 3 Анкети-заяви).
Відповідач просив вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті в банку. Засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем 03DB8067D2A33D701C166954DC2BBF798D6EC1E3517FA1148EBA9582316CEE8086, яка буде використовуватися для накладення удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дії згідно з договором (пункт 6 Анкети-заяви).
ОСОБА_1 підтвердив, що ця Анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку (пункт 9 Анкети-заяви).
Підписуючи анкету-заяву відповідач надав право та доручив АТ «Універсал Банк» здійснювати договірне списання коштів з усіх його рахунків, відкритих у АТ «Універсал Банк», без додаткових розпоряджень для погашення будь-яких інших його грошових зобов'язань перед АТ «Універсал Банк», що випливають з умов договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між ним та банком (пункт 10 Анкети-заяви).
Усе листування щодо цього договору відповідач просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов Договору (пункт 11 Анкети-заяви).
До позовної заяви Банком долучено Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank Universal Bank, затверджених Протоколом Правління № 46 від 24.11.2021 року, що набуває чинності з 27.11.2021, та Тарифи банку Чорної картки monobank, Паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Також до відповіді на відзив позивачем долучено Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів. Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (Monobank), затверджених Протоколом № 23 від 05.06.2019 року, що набуває чинності з 06.06.2021.
Згідно з наданим банком розрахунком за заявою до договору № б/н від 09.06.2019 року, укладеною між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , заборгованість відповідача, станом на 11.07.2024 року, становить 115873,52 грн., яка складається із: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 115873,52 грн.; загальний залишок заборгованості за відсотками 0,00 грн, заборгованість за пенею 0,00 грн, судовий збір 0,00 грн, заборгованість за порушення грошового зобов'язання 0,00 грн.
З довідки про розмір встановленого кредитного ліміту вбачається, що ОСОБА_1 були встановлені наступні суми кредитного ліміту:
09.06.2019 року - 2500,00 грн;
24.06.2019 року - 10000,00 грн;
11.09.2019 року - 20000,00 грн;
02.03.2020 року - 45000,00 грн;
21.08.2020 року - 60000,00 грн;
11.03.2021 року - 90000,00 грн;
26.02.2022 року - 67948,00 грн.
Відповідно до виписки про рух коштів по картковому рахунку ОСОБА_1 станом на 11.07.2024 року кредитний ліміт становить 67948,00 грн, заборгованість 115873,52 грн.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин).
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Нормами ч. 1,2 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитним договором може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі №274/7221/19 (провадження №61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Водночас, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75.
Відповідно виписка про рух коштів по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом заборгованості позичальника за сумою кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Подібні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 (провадження №61-9618св19), від 20 жовтня 2020 року у справі №456/3643/17 (провадження №61-9882св20), від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц (провадження №61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження №61-22158св19).
Таким чином, виписка про рух коштів по картковому рахунку є належним та допустимим доказом, що підтверджує розмір заборгованості за тілом кредиту, а також доказом існування між сторонами кредитних правовідносин, ураховуючи факт користування позичальником кредитними коштами, часткового повернення отриманих коштів у кредит.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Із матеріалів справи вбачається, що 09.06.2019 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, в якій просив відкрити поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні на його ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов договору та наведених нижче умов.
Позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
Підписанням цього договору, відповідач підтвердив, що ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку, які зрозумілі.
Анкета-заява містить докладну інформацію щодо ОСОБА_1 , зокрема дату його народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, соціальний статус. В анкеті-заяві містяться відповідні сторінки паспорта ОСОБА_1 та картки платника податків.
Отже, кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка monobank був укладений у встановленому законом порядку.
Встановивши факт існування між сторонами кредитних зобов'язань, суд зазначає, що заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду не має сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (див. постанову Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №159/2146/15-ц (провадження №61-20113св18).
З огляду на встановлені судом у справі обставини, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, а саме фактично використані, однак не повернуті позичальником кредитні кошти.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд зауважує, що у анкеті заяві від 09.06.2019 року процентна ставка не зазначена, крім того, у цій заявівідсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів, комісії,) за порушення зобов'язання, а також строки здійснення періодичних платежів.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема і процентів за користування кредитними коштами.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача нарахованих банком процентів за користування кредитом, позивач посилається на Умови та правила обслуговування в АТ «Універсал банк» про надання банківських послуг щодо продуктів monobank/Universalbank в редакції, затвердженій протоколом правління банку №46 від 24 листопада 2021 року, яка набрала чинності 27 листопада 2021 року та витяг з тарифів за карткою monobank; паспорт споживчого кредиту.
Проте, матеріали справи не містять відомостей, які б підтверджували, що вказані вище документи були підписані позичальником власноруч у паперовому вигляді або ж у електронному вигляді за допомогою накладення електронного (цифрового) підпису, ці обставини усупереч ст. 12, 81 ЦПК України, банком не доведено.
Водночас долучені АТ «Універсал Банк» до матеріалів справи Умови і правила обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових рахунків також не містять підпису відповідача (у тому числі електронного). Жодних доказів на підтвердження того, що саме ці Умови та правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету від 09.06.2019 року, позивач не надав.
Відтак, ці Умови та правила не можуть вважатися складовою частиною укладеного сторонами договору (див. постанову Верховного Суду від 25 листопада 2024 у справі №756/16950/21).
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Суд зазначає, що вид банківського кредиту, з огляду на його характер, цільове спрямування та об'єкт кредитування є - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору.
Тому, суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Умови та правила надання банківських послуг в Банку, які містяться в матеріалах справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
З наданої відповідачем виписки по рахунку, яка є первинним бухгалтерським документом та підлягає врахуванню, вбачається, що впродовж з 01 липня 2020 року по 01 вересня 2020 року, з 01 липня 2021 року по 01 травня 2023 року банком списувалися відсотки за користування кредитом на загальну суму 47615,95 грн.
Суд вважає, що сума 47615,95 грн, яка включена позивачем до заборгованості за тілом кредиту, є нарахованими процентами за порушення строку повернення кредитних коштів. Вимог про стягнення процентів за користування коштами у встановленому законом порядку позивач не заявляв.
Розглядаючи аналогічну справу щодо відкриття поточного рахунку клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank, у постанові від 18.05.2022 у справі №697/302/20 (провадження №61-2498св22) Верховний Суд виходив, що «З урахуванням того, що в анкеті-заяві від 23 листопада 2017 року процентна ставка не зазначена, крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, то в стягненні процентів за користування кредитом, пені, комісії суд першої інстанції відмовив вірно, але помилився в частині мотивів такої відмови. А тому постанову апеляційного суду в оскарженій частині належить скасувати, а рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог підлягає зміні в його мотивувальній частині, а в іншій частині залишенню без змін».
Таким чином, Банком не доведено факту укладення кредитного договору в належній формі та узгодження його істотних умов, як то відсотки за користування кредитом, комісія та її розмір; неустойка та її розмір, а відповідно, такий договір в силу частини 2 статті 1055 ЦК України є нікчемним, а отже відсутні підстави для стягнення з позичальника на користь банку заборгованості за кредитним договором в розмірі 115 873,52 гривень, що складається з: 115 873,52 грн. загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту); 0,00 грн. заборгованість за пенею, 0 грн. заборгованість за порушення грошового зобов'язання.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що у даному випадку Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої та використаної суми кредитних коштів.
Відтак, з огляду на те, що позивачем за допомогою належних та допустимих доказів не доведено тих обставин, що на час укладення кредитного договору сторонами було досягнуто домовленості про конкретну відсоткову ставку, яка підлягає сплаті позичальником за користування кредитними коштами, тому у банка були відсутні правові підстави для здійснення автоматичного погашення відсотків у сумі 47615,95 грн за рахунок кредитних коштів, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення розміру заборгованості за кредитом на вказану суму.
Також суд звертає увагу, що з відповідача було списано грошові кошти в загальній сумі 9177,25 грн за операціями «Щомісячний платіж». Однак позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували законність такого списання коштів. Відповідач у своєму відзиві на позов зазначив, що не знає, які саме операції були здійснені та чому були списані вказані кошти. У свою чергу позивач у відповіді на відзив не зазначив, які саме це були за операції та чи були вони погоджені з відповідачем.
Суд приходить до висновку, що сума заборгованості також має бути зменшена на 9177,25 грн, оскільки сторони не узгоджували між собою списання вказаних коштів.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів». Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 цього Закону фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем Банк дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Такий висновок суду співпадає з висновком Великої Палати Верховного Суду, зробленого в Постанові від 3 липня 2019 року в справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, який суд застосовує відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України.
Окремо суд зазначає, що згідно виписки за рахунком вбачається, що позивач 09.09.2024 року об 17:22:54 здійснив списання з рахунку відповідача кошти на суму 3028,00 грн, в призначені платежу вказано «Нарахування судових витрат».
Зі змісту позовної заяви вбачається, що суму 3028,00 грн. було сплачено позивачем для подання вказаної позовної заяви.
Тобто, Акціонерне товариство «Універсал Банк» перед поданням вказаної позовної заяви безпідставно здійснив списання суму судового збору з рахунку відповідача, та в подальшому в прохальній частині позову просить додатково стягнути судові витрати у розмірі 3028,00 грн судового збору.
Суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь Банку заборгованість за тілом кредиту в сумі 56 052,32 грн (115873,52 грн - 47615,95 грн - 9177, 25 грн - 3028,00 грн).
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно ч. 1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача АТ «Універсал Банк» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволеної суми вимог (48,37%), а саме у розмірі 1464 гривень 64 копійок.
Керуючись ст.ст. 1, 3, 526, 530, 626, 628, 638, 1048, 1054-1056-1 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 18, 77-81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19) заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 09.06.2019 року у розмірі 56 052 (п'ятдесят шість тисяч п'ятдесят дві) гривні 32 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19) судовий збір у розмірі 1464 (одна тисяча чотириста шістдесят чотири) гривні 64 копійки.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після спливу строку на апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги після закінчення його апеляційного перегляду, якщо за його результатами рішення було залишено без змін.
Суддя: Роїк Д.Я.