Справа № 947/46154/25
Провадження № 1-кс/947/4503/26
31.03.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 (який приймав участь в судовому засіданні в режимі відео конференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Одеської Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12025160000000415 від 28.04.2025 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Польова, Миронівського району, Київської області, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України,-
З клопотання сторони обвинувачення вбачається, що СУ ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025160000000415 від 28.04.2025 року.
В рамках вказаного кримінального провадження, за обставин викладених у клопотанні, 17.03.2026 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.
Наразі відносно підозрюваного ОСОБА_4 діє запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 778 752 (сімсот сімдесят вісім тисяч сімсот п'ятдесят дві) гривні, строк дії якого спливає 02.04.2026 року.
Оскільки ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлені слідчим суддею під час застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 продовжують існувати, а завершити досудове розслідування до завершення строку дії запобіжного заходу відносно підозрюваного не видається за можливе, сторона обвинувачення звертається до слідчого судді із клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу.
У судовому засіданні:
Прокурор обгрунтував подане клопотання та просив його задовольнити, посилаючись на обґрунтованість підозри та актуальності ризиків протиправної поведінки підозрюваного.
Захисник підозрюваного проти задоволення клопотання заперечував, вказуючи на те, що клопотання не обґрунтоване а ризики недоведені. Просив застосувати цілодобовий домашній арешт, а в разі задоволення зменшити розмір застави до мінімального розміру, передбаченого КПК України.
Підозрюваний підтримав думку свого захисника. Повідомив, що з підозрою не погоджується оскільки він працював автомеханіком та лише ремонтував автомобілі.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Дослідивши клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою слідчий суддя враховує:
По-перше: як вбачається з матеріалів, долучених до клопотання, за обставин викладених у клопотанні: 17 березня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України за кваліфікуючими ознаками: укладанні правочинів щодо розпорядження товарів (предметів) гуманітарної допомоги, з метою отримання прибутку, вчиненому у значному розмірі, за попередньою змовою групою осіб під час воєнного стану.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинів стороною обвинувачення підтверджується наступними матеріалами кримінального провадження:
- протоколами допитів свідка ОСОБА_7 ,зокрема від 05.01.2026 року, який повідомив, що 29.12.2025 року прибувши до міста Богуслав у зазначеному місті зустрівся з ОСОБА_8 , який надав йому можливість оглянути автомобілі, оголошення про продаж яких було опубліковано на сайті «OLX», а також надав іноземні свідоцтва про реєстрацію вказаних транспортних засобів на котрих було зазначені штампи «Гуманітарна допомога Не для продажу» а також надав для огляду митні декларації про визнання вказаних транспортних засобів гуманітарної допомогою згідно яких отримувачем є БО «Родина Турбота». Оглянувши транспортні засоби на технічний стан, свідок за попередньо обговореними умовами із ОСОБА_9 , залишив ОСОБА_10 грошові кошти у сумі 2000 доларів у якості завдатку. Наприкінці зустрічі з ОСОБА_10 , свідок повторно зателефонував ОСОБА_9 та повідомив йому, що остаточно визначився з вибором транспортних засобів та домовились, що ОСОБА_9 зможе доставити транспортні засоби 04.01.2026.
- протоколами огляду веб-ресурсу «OLX» щодо продажу транспортних засобів; листом Одеської митниці Державної митної служби про те, що транспортний засіби оформлено в якості вантажу гуманітарної допомоги;
- протоколами за результатами проведення негласної розшукової дії від 13.01.2026 року, де зафіксовано зустріч ОСОБА_7 з ОСОБА_11 , яка відбулася 29.12.2025 року у м. Богуслав (Київська область) відповідно до вказівки ОСОБА_12 та з метою огляду ОСОБА_7 автомобілів, які передбачається придбати на потреби ЗСУ та які було завезено в Україну в якості гуманітарної допомоги. А також зафіксовано отримання ОСОБА_11 від ОСОБА_13 грошових коштів за автомобілі;
- протоколом обшуку транспортного засобу Nissan Navara D-40, VIN-номер НОМЕР_1 ;
- іншими матеріалами досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні в їх сукупності.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри, слідчий суддя враховує те, що діючий Кримінальний процесуальний кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» («Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, §219, 21 квітня 2011 року).
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
На переконання слідчого судді, дії, у ймовірному вчиненні яких наразі підозрюється ОСОБА_4 підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України тобто є кримінально караними. Тому немає підстав для висновків, що такі дії не можуть становити жодного злочину, як на цьому наполягає підозрюваний, вказуючи на те, що він є лише автомеханіком.
Водночас, описана у клопотанні слідчого та повідомленні про підозру фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими матеріалами досудового розслідування вказують на наявність вагомих доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з відповідним кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 3 ст. 201-2 КК України, і такі докази є достатніми щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Разом із тим, слідчий суддя зазначає, що на цьому етапі провадження він не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності чи достовірності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є ймовірною та встановлених обставин достатньо для виправдання подальшого розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження з ціллю висунення обвинувачення або спростування підозри.
Також, обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_4 перевірялася під час першочергового застосування запобіжного заходу.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 18.03.2026 року відносно підозрюваного ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02.04.2026 року із визначенням застави у розмірі 234 (двісті тридцять чотири) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних станом на 2026 рік, що становить 778 752 (сімсот сімдесят вісім тисяч сімсот п'ятдесят дві) гривні.
Сторона обвинувачення посилається на те, що завершити досудове розслідування до моменту спливу запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , тобто до 02.04.2026 року, не представляється можливим, оскільки для прийняття законного та обґрунтованого рішення за вказаними матеріалами досудового розслідування необхідно виконати наступне: отримати висновки призначених судових авто-товарознавчих експертиз; зняти гриф секретності з матеріальних носіїв, створених за результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій; встановити та допитати інших свідків, які обізнані про обставини, які встановлюються під час досудового розслідування; зібрати характеризуючі матеріали відносно підозрюваного; повідомити про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення; виконати інші слідчі (розшукові) дії, необхідність у яких може виникнути під час проведення досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді від 31.03.2026 року продовжено строк досудового розслідування до чотирьох місяців, тобто до 05.05.2026 року.
З огляду на що, слідчий суддя вважає встановленим наявність обставин, які перешкоджають завершити досудове розслідування до закінчення строку дії ухвали про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу.
По друге: ступінь ризиків, які стали підставою для обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінилися та продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Щодо ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду
Наявність даного ризику у відповідності до КПК України не означає, що підозрюваний обов'язково здійснюватиме переховування, однак достатньо встановити, що він має реальну можливість здійснити такі дії у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
На думку слідчого судді, тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення та суворість покарання за його вчинення може свідчити про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування чи суду.
Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Варто також зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. ст. 201-2 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до семи років.
Слідчий суддя враховує, і те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію. Тому слідчий суддя, вважає, що тяжкість обвинувачення, хоча й не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати.
Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, у зв'язку з чим, за несприятливих для себе обставин з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування, здійснити виїзд з України поза пункти пропуску.
Викладене переконує слідчого суддю в обґрунтованості доводів слідчого щодо продовження існування цього ризику
Щодо ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні
Під час оцінки цього ризику слідчий суддя виходить з того, що:
- по-перше, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, а також показання свідків є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні;
- по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Наведені обставини свідчать про обґрунтованість доводів прокурора в частині наявності ризику незаконного впливу на свідків зокрема ОСОБА_7 , та іншого підозрюваного ОСОБА_12 у цьому кримінальному провадженні з метою підбурення їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання неправдивих показань чи відмови від дачі показань на користь підозрюваного.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Слідчий суддя погоджується з доведенням наявності зазначеного ризику, оскільки досудове розслідування перебуває в активній фазі, та наразі органом досудового розслідування проводиться ряд оперативно (розшукових) заходів з метою встановлення всіх обставин вчинення злочину та причетних до його вчинення осіб, існує об'єктивна необхідність у відшуканні речей та документів, які можуть мати доказове значення для даного кримінального провадження та які станом на теперішній час органом досудового розслідування встановлені не були. Тому на цьому етапі слідства ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином продовжує існувати до теперішнього часу.
Викладене в сукупності, свідчить про наявність обставин, передбачених ч. 3 ст. 199 КПК України, що в свою чергу свідчить про наявність правових підстав для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підстав для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 в судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та особистого зобов'язання є недоцільним, з огляду на м'якість, а також встановлення продовження ризиків.
Крім того, слідчий суддя вважає, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування і руху кримінального провадження. Слідчий суддя враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об'єктивному досудовому розслідуванні цього кримінального провадження, яке можливе за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.
Більш того, слідчий суддя звертає увагу на характер інкримінованого підозрюваному, а саме реалізація злочинного плану, направленого на ввезення на територію України транспортних засобів під видом гуманітарної допомоги,в умовах воєнного стану, та подальшого продажу вказаних транспортних засобів фізичним особам за готівкові грошові кошти, з метою отримання прибутку та вважає недоцільним застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, на якому наполягала сторона захисту.
З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 203-2 КК України, а також продовження існування в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку останнього можливо шляхом продовження дії відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування відносно останнього більш м'якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.
Слідчий суддя при визначені розміру застави враховує те, що ОСОБА_4 інкримінується тяжкий злочин, за фактом укладання правочинів щодо розпорядження товарів (предметів) гуманітарної допомоги, з метою отримання прибутку, вчиненому у значному розмірі, за попередньою змовою групою осіб під час воєнного стану. Органом досудового розслідування зафіксовані епізоди протиправної поведінки та розмір ймовірного прибутку за вчинення злочину, за версією сторони обвинувачення складає 750 627, 78 грн.
Тому слідчий суддя констатує, що застава у визначених КПК межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (від 66 560 грн. до 266 240 грн.), не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження, тож у цій справі наявний виключний випадок через що альтеративна застава має бути визначена у більшому розмірі, ніж передбачена КПК.
У зв'язку з чим, слідчий суддя приходить до переконання, що визначений раніше розмір застави у сумі 778 752 (сімсот сімдесят вісім тисяч сімсот п'ятдесят дві) гривні, здатний стримувати можливу протиправну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 під загрозою звернення застави в дохід держави та забезпечити виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків, у випадку її внесення, а тому такий розмір застави зміні не підлягає.
У зв'язку з вищевикладеним, враховуючи те, що ризики не зникли та продовжують існувати, а в рамках кримінального провадження необхідно провести ряд процесуальних дій, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення про продовження підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 177, 182, 183, 197, 199 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 01.05.2026 року, в межах строку досудового розслідування.
Визначений раніше розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 234 (двісті тридцять чотири) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних станом на 2026 рік, що становить 778 752 (сімсот сімдесят вісім тисяч сімсот п'ятдесят дві) гривні - залишити без змін.
Роз'яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного строком до 01.05.2026 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, тобто м. Богуслав, Обухівського району, Київської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, зокрема ОСОБА_7 , з приводу обставин викладених у повідомленні про підозру;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, а подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1