П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
31 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/39579/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
судді - Джабурія О.В.,
судді - Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року по справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -
У листопаді 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду за допомогою системи «Електронний суд» надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - Позивач, ГУ ПФУ в Одеській області, Управління) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Відповідач, Відділ ПВР) із вимогами:
- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу ПВР від 18.11.2025 року по ВП № 79322856 про накладення штрафу в розмірі 5 100 грн..
Вимоги адміністративного позову обґрунтовані безпідставним накладенням на Позивача штрафу в розмірі 5 100 грн. у зв'язку із невиконанням судового рішення від 16.06.2025 року по справі № 420/10311/25, яке набрало законної сили 23.09.2025 року, з огляду на те, що Управлінням включено нараховані суми пенсії до реєстру судових рішень та поставлено у відповідну чергу на безпосередню виплату пенсії. В свою чергу, на переконання Позивача, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Однак, незважаючи на виконання судового рішення Управлінням в межах покладених повноважень та не враховуючи роз'яснень щодо виплати коштів після їх виділення Управлінню, старшим державним виконавцем винесено оскаржувану постанову.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2025 року по справі № 420/39579/25 крім іншого, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (далі - Третя особа, ОСОБА_1 ).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 року позов задоволено, а саме:
- визнано протиправною та скасовано постанову Відділу ПВР від 18.11.2025 року ВП № 79322856 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн..
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Третя особа звернулася до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що оскаржуване рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та не ґрунтується на засадах верховенства права, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення повністю та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, сторона зазначає, що на виконання судового рішення від 16.06.2025 року по справі № 420/10311/25, яке набрало законної сили 23.09.2025 року, ГУ ПФУ в Одеській області здійснило перерахунок пенсії з 01.01.2025 року та з 01.03.2025 року та внаслідок такого перерахунку розмір пенсії склав 47 190, 39 грн., проте виплачувалась 30 419, 21 грн.. Тобто судове рішення не було виконано ГУ ПФУ в Одеській області в частині здійснення виплати пенсії у такому розмірі, як поточної та за минулий період. При цьому, як на підставу для нездійснення виплати, ГУ ПФУ в Одеській області вказує, що виплата таких коштів здійснюватиметься після отримання певного бюджетного фінансування. В свою чергу, на думку скаржника, посилання пенсійного органу на відсутність бюджетних асигнувань для виплати перерахованої пенсії, як на обставину, що звільняє ГУ ПФУ від відповідальності за невиконання судового рішення, є безпідставними. Таким чином, оскільки судове рішення не було виконано ГУ ПФУ в Одеській області у повному обсязі, тому державним виконавцем Відділу ПВР правомірно було накладено штрафу в розмірі 5 100 грн.. Відтак приймаючи постанову, яка є предметом оскарження, державний виконавець Відділу ПВР діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та діючими законами України, тому у задоволення позову слід відмовити.
Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 року по справі № 420/10311/25, яке 23.09.2025 року набрало законної сили, задоволено частково позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме:
- визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо обмеження з 01.01.2025 року та з 01.03.2025 року пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів;
- зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 року та з 01.03.2025 року без обмеження її максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше здійснених виплат;
- в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
08.10.2025 року Одеським окружним адміністративним судом ОСОБА_1 видано виконавчий лист по справі № 420/10311/25.
10.10.2025 року Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденком О.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 79322856 з примусового виконання виконавчого листа № 420/10311/25 про зобов'язання управління здійснити перерахунок пенсії Позивача з 01.01.2025 року та з 01.03.2025 року. У зазначеній постанові було вказано про необхідність боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
На виконання вимог виконавчого документу, ГУ ПФУ в Одеській області листом від 21.10.2025 року № 1500-0405-5/175288 повідомило Відділ ПВР, що 20.10.2025 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 року та з 01.03.2025 року. Розмір пенсії становитиме 47 190, 39 грн.. Сума доплати за період з 01.03.2025 року по 31.10.2025 року з урахуванням фактично виплачених сум склала 15 000, 00 грн. та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації. Перерахунок пенсії проведено за період з 01.01.2025 року по 31.10.2025 року, але доплата пенсії за період з 01.01.2025 року по 28.02.2025 року відсутня, оскільки розмір пенсії не перевищує розмір пенсії після проведеного перерахунку на підставі рішення суду по справі № 420/5571/25 пенсія з 01.01.2025 року. Таким чином, покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Управління. Виплата нарахованої доплати пенсії за період з 01.03.2025 року по 31.10.2025 року в сумі 15 000 грн. буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.
Тобто, з відповіді Управління вбачається, що на виконання судового рішення Управлінням 20.10.2025 року здійснено Третій особі перерахунок пенсії з 01.01.2025 року та з 01.03.2025 року, проте суму доплати за період з 01.03.2025 року по 31.10.2025 року з урахуванням фактично виплачених сум не було виплачено, хоча судовим рішенням, на виконання якого проводився перерахунок пенсії, було зобов'язано Управління здійснити з 01.01.2025 року та з 01.03.2025 року саме й виплату пенсії.
В подальшому, 12.11.2025 року Третя особа звернулася до Відповідача із заявою про винесення постанови про накладення штрафу на Позивача за невиконання без поважних причин судового рішення від 16.06.2025 року по справі № 420/10311/25.
18.11.2025 року старшим державним виконавцем Відділу ПВР Пхіденком О.С. прийнято постанову про накладення штрафу у розмірі 5 100 грн. за невиконання судового рішення по справі № 420/10311/25.
Вважаючи вказану постанову протиправною, ГУ ПФУ в Одеській області звернулося до суду для її скасування.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання протиправною та скасування постанови Відділу ПВР від 18.11.2025 року по ВП № 79322856 про накладення штрафу в розмірі 5 100 грн.. Скасовуючи оскаржувану постанову, суд зазначив, що за приписами Закону України «Про виконавче провадження» штраф на боржника накладається у разі невиконання без поважних причин рішення суду, тоді як, у даному випадку, рішення суду не виконано у зв'язку із прийняттям підзаконного нормативно-правового акту, який визначає певний порядок та послідовність виконання рішень судів про стягнення пенсійних виплат.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується із висновком суду попередньої інстанції про задоволення позову, виходячи з наступного.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі примусового виконання судових рішень та рішень інших органів, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка є чинною на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1404-VIIІ).
У відповідності до статті 1 цього Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як передбачено ч. 1 ст. 13 Закону № 1404-VIIІ, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIIІ).
За приписами ч. 1 та 2 ст. 63 Закону № 1404-VIIІ передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 1 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону № 1404-VIIІ передбачена відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії. Зокрема, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Водночас визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічні праві висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 року по справі № 360/3573/20, від 13.10.2021 року по справі № 360/4705/20 та по справі № 360/4708/20.
Так, матеріалами справи підтверджується, що підставою для винесення оскаржуваної постанови слугувало невиконання ГУ ПФУ в Одеській області судового рішення від 16.06.2025 року по справі № 420/10311/25.
Як встановлено колегією суддів, на виконання судового рішення Управлінням 20.10.2025 року проведено ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01.01.2025 року та з 01.03.2025 року, в результаті чого розмір його пенсії склав 47 190, 39 грн., проте рішення суду в частині виплати різниці між нарахованою після здійснення перерахунку пенсії та фактично виплаченою пенсією, тобто за період з 01.03.2025 року по 31.10.2025 року з урахуванням фактично виплачених сум, що становить 15 000 грн., залишається досі невиконаним. В обґрунтування невиконання судового рішення в цій частині Управління посилається на те, що виплата нарахованої доплати пенсії за період з 01.03.2025 року по 31.10.2025 року в сумі 15 000 грн. буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що судовим рішенням по справі № 420/10311/25 було зобов'язано Управління здійснити з 01.01.2025 року та з 01.03.2025 року не лише перерахунок пенсії, а й виплату недоотриманих сум за наслідками такого перерахунку.
Верховний Суд України у своїх постановах (зокрема, від 24.01.2018 року по справі № 405/3663/13-а, від 13.06.2018 року по справі № 757/29541/14-а, від 21.08.2019 року по справі № 754/3105/17, від 21.05.2020 року по справі № 310/6910/16-а) неодноразово вказував про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин.
Отже, не можна вважати фактично виконаним рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 року по справі № 420/10311/25 шляхом здійснення виключно перерахунку пенсії Позивача та внесення заборгованості до реєстру судових рішень, адже порядок та спосіб у який таке судове рішення мало бути виконано, встановлений у його резолютивній частині.
Відтак, ГУ ПФУ в Одеській області не доведено повного та фактичного виконання судового рішення, не надано доказів виплати на користь ОСОБА_1 належних йому коштів.
Разом з цим, колегія суддів погоджується з позицією ГУ ПФУ в Одеській області, що невиконання рішення суду в частині здійснення виплати пов'язане з об'єктивними причинами, які не залежать від волі Управління, оскільки виділення коштів відбувається за відповідними бюджетними асигнуваннями з Пенсійного фонду України.
14.07.2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 821, якою затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень.
Відповідно до пунктів 4 - 7 цього Порядку видатки на виплату нарахованих пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за рішеннями суду за минулий час (тобто за період, визначений за рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких визначено зобов'язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування/перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці, за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду) та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством.
Виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.
Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.
Для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.
Невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку.
Враховуючи черговість виплат на виконання рішень суду, яка визначається датою набрання ними законної сили, колегія судів враховує, що виплата Позивачу заборгованості буде здійснення з урахуванням положень Порядку № 821.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що на теперішній час ГУ ПФУ в Одеській області вжито усі можливі заходи для виконання рішення, що підтверджується наданими доказами, а виплата доплати ОСОБА_1 не проведена за наявності обґрунтованих обставин.
Таким чином, аналізуючи причинно-наслідковий зв'язок невиконання в повному обсязі рішення суду, колегія суддів вважає відсутніми ознаки вини та умислу у діях ГУ ПФУ в Одеській області та, відповідно, робить висновок про недоцільність застосування до нього штрафних санкцій, відтак оскаржувана постанова Відділу ПВР підлягає до скасуванню.
При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, в даному випадку рішення суду не виконано у зв'язку із прийняттям підзаконного нормативно-правового акту, який визначає певний порядок та послідовність виконання рішень судів про стягнення пенсійних виплат.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року по справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: М.П. Коваль
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: Н.В. Вербицька