П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
31 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/32991/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
судді - Джабурія О.В.,
судді - Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року, прийнятого за правилами спрощеного позовного провадження суддею Потоцькою Н.В. у місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
У вересні 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - Відповідач, ГУ ПФУ в Херсонській області) із вимогами:
- визнати бездіяльність ГУ ПФУ в Херсонській області, яка полягає у невнесенні записів до паперової трудової книжки про трудову діяльність за період з 09.05.2025 по 29.08.2025, протиправною;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Херсонській області внести записи до паперової трудової книжки про прийняття на роботу відповідно до наказу від 06.05.2025 року № 353-О та звільнення з роботи згідно наказу від 03.06.2025 року № 395-О, про прийняття на роботу відповідно до наказу від 03.06.2025 року № 401-О та звільнення з роботи згідно наказу від 29.08.2025 року № 628-О.
Вимоги адміністративного позову обґрунтовані протиправною бездіяльністю Відповідача щодо не внесення до паперової трудової книжки Позивача відомостей про трудову діяльність останнього, що призводить до порушення прав та інтересів Позивача.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 року у задоволенні позову - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Позивач звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати його та постановити нове рішення, яким позовні вимоги -задовольнити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона не погоджується із висновками суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для його задоволення через недопущення Відповідачем бездіяльності щодо внесення до паперової трудової книжки Позивача відомостей про його трудову діяльність. Відсутність факту бездіяльності Відповідача обґрунтована наявністю листа від 12.09.2025 року № 2100-0701-8/36155, за змістом якого начальник управління по роботі з персоналом, ОСОБА_2 , тимчасово виконує свої посадові обов'язки в ГУ ПФУ в Миколаївській області, у зв'язку з чим для внесення записів до трудової книжки її необхідно надіслати на адресу: м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 55 Е або на відділення нової пошти № 7 м. Миколаїв. В свою чергу, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доводам Позивача, викладеним в позовній заяві про те, що Відповідач, листом від 12.09.2025 року необґрунтовано створив заявнику неприйнятні умови шляхом перекладання на останнього вчинення дій, пов'язаних із невиправданими, реальними ризиками по втраті документу про трудову діяльність, понесення додаткових витрат на пересилання та затягування часу, яких можна уникнути. Зазначає, що пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника, водночас Позивач таку згоду не надавав, та неодноразово (29.08.2025, 12.09.2025, 22.09.2025) зазначав, що пересилання трудової книжки засобами поштового зв'язку є неприйнятними, докази на підтвердження протилежного Відповідачем до суду не надано.
08.01.2026 року за допомогою системи «Електронний суд» до канцелярії П'ятого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Відповідач просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, у період з 09.05.2025 року по 29.08.2025 року Позивач перебував у трудових відносинах з Відповідачем, а саме:
- наказом Головного управління № 353-О від 06.05.2025 року Позивача призначено 09.05.2025 року на посаду головного спеціаліста - юрисконсульта відділу представництва інтересів в судах та інших органах юридичного управління ГУ ПФУ в Херсонській області з випробувальним терміном строком на один місяць, з розташуванням робочого місця за адресою: 73027, м. Херсон, вулиця Комкова, 76-А;
- наказом Головного управління № 395-О від 03.06.2025 року Позивача звільнено із займаної посади за угодою сторін відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 та статті 86 Закону України «Про державну службу»;
- наказом Головного управління № 401-О від 03.06.2025 року Позивача призначено на посаду головного спеціаліста - юрисконсульта сектору договірної роботи юридичного управління ГУ ПФУ в Херсонській області випробувальним терміном строком на три місяці, з розташуванням робочого місця за адресою: 73027, м. Херсон, вулиця Комкова, 76-А;
- наказом Головного управління № 628-О від 29.08.2025 року Позивача звільнено із займаної посади за власним бажанням відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю, ст. 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», п. 3 ч. 1 ст. 83 та ст.86 Закону України «Про державну службу».
01.09.2025 року Позивач надіслав на електронну адресу Відповідача (gu@ks.pfu.gov.ua) заяву щодо внесення до паперової трудової книжки відповідних записів про роботу та повідомлення про дату та час прибуття для внесення відповідних записів.
12.09.2025 року на електронну адресу Позивача (ІНФОРМАЦІЯ_1) надійшов лист Відповідача № 2100-0701-8/36155, зі змісту якого вбачається, що оскільки начальник управління по роботі з персоналом, ОСОБА_2, тимчасово виконує посадові обов'язки в ГУ ПФУ в Миколаївській області, для внесення необхідних записів до трудової книжки її необхідно надіслати на адресу: м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 55 Е, або на відділення нової пошти № 7 м. Миколаїв.
При цьому, факт розташування робочого місця начальника управління по роботі з персоналом ГУ ПФУ в Херсонській області ОСОБА_2 за адресою ГУ ПФУ в Миколаївській області: м. Миколаїв, проспект Богоявленський, буд. 55 Е, підтверджується відповідним наказом про призначення останньої на посаду начальника управління по роботі з персоналом ГУ ПФУ в Херсонській області (розташування робочого місця за адресою: м. Миколаїв, проспект Богоявленський, буд. 55 Е) тимчасово, на період дії в Україні воєнного стану до дня призначення переможця конкурсу на цю посаду або не більше 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану.
Відповідно до посадової інструкції ОСОБА_2 від 14.02.2025 року, начальник управління по роботі з персоналом здійснює контроль за дотриманням вимог законодавства про працю та державну службу в державному органі, зокрема контролює дотримання правил внутрішнього службового розпорядку. Контроль відповідності чинному законодавству документального оформлення вступу на державну службу, її проходження та припинення; надання відпусток працівникам Головного управління; візування проектів документів, підготовлених працівниками управління.
Вважаючи протиправною бездіяльністю ГУ ПФУ в Херсонській області щодо не внесення до паперової трудової книжки відомостей про трудову діяльність, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом за захистом порушених прав та інтересів.
Разом з цим, після звернення до суду та відкриття провадження у справі Відповідач на електронну пошту Позивача (ІНФОРМАЦІЯ_1) надіслав повідомлення 08.12.2025 року за № 2100-0701-8/48436, відповідно до якого Позивача запрошено 11.12.2025 року особисто прибути до ГУ ПФУ в Херсонській області за адресою: м. Херсон, вул. Комкова, буд. 76 А (каб. 109) в зручний час (з 8:00 до 16:30), для внесення відповідних записів про роботу в Головному управлінні до трудової книжки. Контактна особа - ОСОБА_3 , головний спеціаліст відділу кадрового адміністрування та організаційного розвитку управління по роботі з персоналом. Однак, як повідомлено Відповідачем у заяві від 12.12.2025 року за вхід. № ЕС/131508/25 Позивач до управління не з'явився, трудову книжку не надав.
Розглянувши справу по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки Відповідачем не було допущено бездіяльності щодо внесення записів до паперової трудової книжки про трудову діяльність Позивача за період з 09.05.2025 року по 29.08.2025 року. Відсутність порушеного права або невідповідність обраного Позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлені під час розгляду справи, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Приписами ч.ч. 1-3 ст. 5 Закону України «Про державну службу» передбачено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Беручи до уваги, що нормами Закону України «Про державну службу» не врегульовано питання порядку видачі та оформлення трудової книжки звільненому працівнику, то в даному випадку застосуванню підлягають положення загального законодавства про працю.
Як встановлено ч. 1 ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 48 КЗпП України встановлено, що роботодавець на вимогу працівника зобов'язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року № 31 «Про трудові книжки працівників» передбачено, що трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб'єктів господарювання, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.
Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).
Абзацом 1 пункту 2.4. Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Абзацами 1 та 5 пункту 4.1. Інструкції № 58 передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.
Пунктом 4.2. Інструкції № 58 зазначено, що якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.
Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.
Отже, внесення до трудової книжки працівника, яка зберігалась у останнього, записів про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі передбачає особисте прибуття працівника до відділу з метою внесення необхідних записів до трудової книжки із засвідченням таких записів з проставленням печатки відділу кадрів.
В той же час, законодавством передбачена можливість пересилання трудової книжки засобами поштового зв'язку за умови наявності письмової згоди на це працівника.
Так, як з'ясовано колегією суддів, в межах цієї справи спірним питанням є наявність чи відсутність бездіяльності Відповідача на вимогу Позивача внесення до паперової трудової книжки відомостей про трудову діяльність останнього, що прямо передбачено ч. 3 ст. 48 КЗпП України.
Водночас, питання щодо ведення Відповідачем електронного обліку трудової діяльності Позивача в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», не є спірним в межах цієї справи та не оспорюється Позивачем.
Вирішуючи спірне питання, колегія суддів виходить з наступного.
Верховний Суд у постанові № 320/950/19 від 16.02.2021 року виснував, що умовою розгляду судом питання про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною є доведеність Позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів такою бездіяльністю.
Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Обраний Позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких Позивач і звернувся до суду.
Також судова колегія звертає увагу на правову позиці Верховного Суду, яка викладена в постанові від 09.03.2021 року по справі № 600/121/19, згідно якої трудове законодавство України побудоване на балансі прав та обов'язків як працівника, так і роботодавця. За положеннями трудового законодавства невиконання зобов'язань, як і зловживання правами, не допускається. А право працівника отримати трудову книжку в день звільнення пов'язується не лише з обов'язком роботодавця видати трудову книжку, а й з обов'язком працівника її забрати, якщо роботодавець створив всі умови для її вчасної видачі.
Частиною 5 статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що у період з 09.05.2025 року по 29.08.2025 року Позивач перебував у трудових відносинах з Відповідачем та трудова книжка у весь цей час перебувала у Позивача, що учасниками справи визнається та не оспорюється.
В подальшому наказом Головного управління № 628-О від 29.08.2025 року Позивача звільнено із займаної посади за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України, ст. 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», п. 3 ч. 1 ст. 83 та ст.86 Закону України «Про державну службу».
Оскільки на день звільнення Позивачу не було оформлено паперову трудову книжку належним чином, а саме не було внесено відповідні записи про трудову діяльність із засвідченням цих записів підписом та печаткою підприємства, 01.09.2025 року Позивач надіслав на електронну адресу Відповідача (gu@ks.pfu.gov.ua) заяву щодо внесення до паперової трудової книжки відповідних записів про роботу та повідомлення про дату та час прибуття для внесення відповідних записів на підставі ч. 3 ст. 48 КЗпП України.
Натомість Відповідач листом від 12.09.2025 року № 2100-0701-8/36155 повідомив Позивача про те, що для внесення необхідних записів до трудової книжки, таку необхідно надіслати на адресу: м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 55 Е або на відділення нової пошти № 7 м. Миколаїв у зв'язку із тим, що уповноважена особа - начальник управління по роботі з персоналом Спіян Є. О. - тимчасово виконує посадові обов'язки в ГУ ПФУ в Миколаївській області.
Водночас, колегія суддів зауважує, що законодавством передбачена можливість пересилання трудової книжки засобами поштового зв'язку за умови наявності письмової згоди на це працівника.
Однак, матеріали справи не містять особистої заяви Позивача про надання письмової згоди на пересилання трудової книжки засобами поштового зв'язку.
Більш того, як вбачається зі змісту позовної заяви, відповіді на відзив та апеляційної скарги, Позивач вважає пересилання трудової книжки засобами поштового зв'язку неприйнятним.
Інших доказів, які свідчать про те, що Відповідачем вживались будь-які дії з метою внесення до паперової трудової книжки Позивача відповідних записів про роботу на вимогу останнього на підставі ч. 3 ст. 48 КЗпП України, викладеного в заяві від 01.09.2025 року, матеріали справи не містять, що свідчить про протиправну бездіяльність Відповідача.
Колегія суддів зауважує, що у Відповідача є прямий обов'язок, на вимогу Позивача, внести до трудової книжки усі записи про трудову діяльність із засвідченням цих записів підписом та печаткою підприємства на підставі ч. 3 ст. 48 КЗпП України, проте Відповідач необґрунтовано створив Позивачу неприйнятні умови шляхом перекладання на останнього вчинення дій, пов'язаних із невиправданими, реальними ризиками по втраті документу про трудову діяльність та понесення додаткових витрат на пересилання.
Відтак, колегія суддів погоджується із твердженням Позивача, що Відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у невнесенні записів до паперової трудової книжки про трудову діяльність за період з 09.05.2025 року по 29.08.2025 року, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволенню.
При цьому колегія суддів не приймає до уваги наявні в матеріалах справи повідомлення Відповідача № 2100-0701-8/48436 від 08.12.2025 року, адресованого Позивачу, про прибуття останнього 11.12.2025 року до ГУ ПФУ в Херсонській області для внесення відповідних записів про роботу в Головному управлінні до трудової книжки, а також клопотання Відповідача про долучення доказів від 11.12.2025 року, яке надійшло до канцелярії суду першої інстанції 12.12.2025 року за вхід. № ЕС/131508/25, в якому Відповідач зазначає про неприбуття Позивача до управління та не надання трудової книжки, оскільки таке клопотання з повідомленням подано до суду першої інстанції без обґрунтування неможливі їх подання разом із відзивом на позовну заяву, тобто подані з порушенням порядку, встановленого процесуальним законодавством.
В свою чергу, суд першої інстанції дійшов протилежного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог через прийняття до уваги повідомлення Відповідача № 2100-0701-8/48436 від 08.12.2025 року та клопотання про долучення доказів від 12.12.2025 року за вхід. № ЕС/131508/25, які є неналежними доказами, що призвело до невірного вирішення справи по суті.
Відтак, слушними доводами є апеляційної скарги, тому така підлягає до задоволення, оскільки суд першої інстанції приведені обставини та правове регулювання спірних правовідносин не врахував під час розгляду справи по суті, в зв'язку з чим дійшов хибного висновку про відсутність підстав для задоволення прозову, з яким колегія суддів категорично погодитись не може.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).
В свою чергу, як визначено п.п. 1 та 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів виходить з наступного.
Засади розподілу судових витрат визначені статтею 139 КАС України.
Як визначено ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
За результатами розгляду апеляційної скарги по даній справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення, у зв'язку з чим відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України необхідно здійснити новий розподіл судових витрат.
Так, абзацом 1 частини 1 статті 139 КАС України встановлено загальні правила, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем за розгляд цієї справи було сплачено судовий збір у загальному розмірі 2 422, 40 грн., з яких за подачу адміністративного позову у розмірі 968, 96 грн., що підтверджується квитанцією № 8878-4755-1730-0831 від 05.07.2024 року на суму 1 211, 20 грн. та за подачу апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції у розмірі 1 453, 44 грн., що підтверджується квитанцією № 0205-3615-1188-9551 від 05.12.2025 року на суму 1 816, 50 грн..
Оскільки в межах цієї справи апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позову, відтак судові витрати Позивача зі сплати судового збору покладаються на Відповідача.
За таких обставин, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 139 КАС України, колегія суддів вважає за доцільним відшкодувати Позивачу витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 2 422, 40 грн., які підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі. Інша сума (605, 30 грн.) є зайво сплаченою та повертається за відповідною заявою у встановленому Законом порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 292, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, яка полягає у невнесенні записів до паперової трудової книжки ОСОБА_1 про її трудову діяльність за період з 09.05.2025 року по 29.08.2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (ЄДРПОУ 21295057) внести до паперової трудової книжки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відомості про прийняття на роботу відповідно до наказу від 06.05.2025 року № 353-О та звільнення з роботи згідно наказу від 03.06.2025 року № 395-О, про прийняття на роботу відповідно до наказу від 03.06.2025 року № 401-О та звільнення з роботи згідно наказу від 29.08.2025 року № 628-О.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (ЄДРПОУ 21295057) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: М.П. Коваль
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: Н.В. Вербицька